Постанова

від 26.01.2023 по справі 240/8102/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8102/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

26 січня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія» (далі ТОВ «Нова-Технологія») звернулося до суду з позовом, в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі Житомирська митниця) № UA101020/2021/001446.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року позов задоволено:

-визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101020/2021/001446 від 23 грудня 2021 року.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено що 23 грудня 2021 року до відділу митного оформлення «Олівка» митного посту «Житомир-центральний» Житомирської митниці ТОВ «Нова-Технологія» подало митну декларацію № UA101020/2021/029508 для здійснення митного оформлення у режимі «Імпорт» товару «телескопічний навантажувач, бувший у використанні, марки JCB 533-105».

Разом з декларацією декларації подано рахунок-фактуру (інвойс) від 08 грудня 2021 року №2724/2868А; автотранспортну накладну б/н від 16 грудня 2021 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277; платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 14 грудня 2021 року; довідку про транспортні витрати від 16 грудня 2021 року №97068-1; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується від 13 грудня 2021 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13 грудня 2021 року; договір про надання послуг митного брокера №15 від 23 червня 2016 року; сертифікат №1 від 13 грудня 2021 року.

23 грудня 2021 року за результатами перевірки митної декларації посадовою особою відповідача складена карта відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2021/001446, якою ТОВ «Нова-Технологія» повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів з таких причини: Митна декларація не може бути оформлена, з наданням пільги щодо сплати ввізного митра із застосуванням сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 17 грудня 2021 року №S0241277 не може бути здійснено, оскільки в митних органах України наявна інформація про не підтвердження преференційного походження ідентичних товарів, що перевірялися раніше від іншого експортера, що викликає обґрунтовані сумніви в статусі походження даного товару та виконанні інших вимог Протоколу І «Щодо визначення концепції «Походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та сполученим Королівством Великої Британії і північної Ірландії. Тим самим не дотримано вимоги пункту 4 статті 33 Протоколу І, статей 266, 281 Митного кодексу України.

Також у карті роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подати нову належно заповнену митну декларацію, сплатити митні платежі в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, ТОВ «Нова-Технологія» звернулося з цим позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 271 Митного кодексу України (далі МК України), мито- це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 МК України визначено платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Згідно частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За правилами частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частин 1, 5 ст.281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другої статті 36 МК України унормовано, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії» від 16 грудня 2020 року №1100-ІХ ратифіковано зазначену Угоду (далі Угода). Згідно пункту 1 цього Закону Угода набере чинності з дати, що настане пізніше: коли Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, припинить діяти стосовно Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії та коли буде отримане останнє з надісланих Сторонами Угоди повідомлень про завершення своїх внутрішньодержавних процедур.

Зазначена Угода набрала чинності 31 грудня 2020 року.

Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею врегульовані положеннями розділу ІV Угоди, глава 1 якого врегульовує національний режим та доступ товарів на ринки.

Згідно статті 26 Угоди для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Статтею 16 названого Протоколу закріплено, що товари, що походять з однієї Сторони після ввезення до іншої Сторони підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(а) сертифікат із перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у включеному Додатку III а;

(b) сертифікат із перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у включеному Додатку III b; або

(с) у випадках, указаних у статті 22(1), декларація (далі «декларація походження» або «декларація походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у включених Додатках IV а і b.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED визначена положеннями статті 17 Протоколу І.

Згідно цієї правової норми сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його вповноваженим представником.

Для цього експортер або його вповноважений представник має заповнити сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у включених Додатках III а і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сполученого Королівства або України, у якій видається сертифікат із перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

З метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення декларант надав митному органу сертифікат з перевезення товару EUR.1 №S0241277, складений експортером.

Відповідно до положень статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З метою забезпечення результативності та ефективності контролю визначення країни походження, правомірності використання пільг та преференцій із сплати митних платежів, передбачених угодами про вільну торгівлю, листом Державної митної служби України від 02 липня 2021 року № 08-1.4/15-03/7/6496 «Про надання інформації» повідомлено стандартний алгоритм дій працівників митниці при перевірці документів про преференційне походження товару, підготовлений з урахуванням Пояснень Комісії ЄС (2007/С83/01 від 17 квітня 2007 року).

Згідно зазначеного листа порядок перевірки достовірності документів про преференційне походження товару (сертифікат з перевезення товару EUR.1 (далісертифікат) або декларація походження (інвойс)) визначено статтею 32 Доповнення I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (даліДоповнення I) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася Законом України від 08 листопада 2017 року №2187-VIII та яка набрала чинності 01 лютого 2018 року.

Перевірка достовірності документів про преференційне походження товару здійснюється шляхом надіслання запиту Держмитслужби до митних адміністрацій країн експорту товарів за зверненнями митниць у таких випадках:

за результатами вибіркової перевірки, проведеної митницями Держмитслужби за дорученням Держмитслужби;

якщо митниці Держмитслужби мають обґрунтовані сумніви стосовно автентичності документів про преференційне походження товару, статусу походження товарів або дотримання інших вимог правил походження (за винятком товарів, на які встановлено нульові ставки ввізного мита Митного тарифу України).

Відповідно до пункту 2 статті 32 Доповнення I митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат та інвойс, якщо він був поданий, декларацію походження або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запиту про перевірку.

У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про преференційне походження товару, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до Держмитслужби відповідного запиту згідно з наказом Держмитслужби «Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби запитів митниць щодо проведення перевірки документів про походження товару» від 13 липня 2020 року № 253.

З урахуванням пункту 2 статті 32 Доповнення I разом із запитом до Держмитслужби направляються:

двостороння копія сертифіката (на одному аркуші) із заповненою та засвідченою митницею Держмитслужби графою 13 сертифіката (за винятком дати запиту про проведення перевірки достовірності сертифіката та походження товару);

копія засвідченого митницею Держмитслужби інвойсу, якщо він був поданий;

будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження.

Наведені положення МК України та лист Державної митної служби України дають підстави для висновку, що тільки обґрунтовані сумніви щодо преференційного походження товару, що імпортувався позивачем можуть бути підставою для проведення перевірки.

Так, на підтвердження існування таких сумнівів відповідач зазначив, що при проведенні перевірки достовірності заявленої позивачем інформації щодо статусу походження товару, для розмитнення якого 27 грудня 2017 року було подано митну декларацію №UA101070/2017/032519 та сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 0269263, встановлено, що товар не може вважатися продуктом з території ЄС, оскільки експортер не довів походження товару.

В той же час, з матеріалів справи з`ясовано, що сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 0269263 ТОВ «Нова-Технологія» надано на підтвердження походження товару з Європейського Союзу, у той час як у спірних правовідносинах сертифікат надано на підтвердження походження товару з сполученого Королівства Великої Британії і північної Ірландії.

При цьому, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, в рамках розгляду справи №240/8322/20 за адміністративним позовом ТОВ "Нова-Технологія" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що у зв`язку з виникненням сумнівів стосовно набуття преференційного статусу походження товару, в сертифікаті з перевезення товару ЕUR.І 14.12.2017 №PL/МF/АN 0269263 Житомирською митницею ДФС було скеровано звернення до ДФС України щодо проведення перевірки такого сертифіката.

Листом ДФС України від 16.07.2019 №22640/99-99-19-04-02-17 направлено відповідь уповноваженого органу Польщі від 28.05.2019 № 3001 ІОС.4331.86.2018 з результатами перевірки.

19.07.2019 Житомирська митниця ДФС листом №1221/7/06-70-19 повідомила Головне управління ДФС України у Житомирській області, що за результатами перевірки уповноважений орган Польщі не підтвердив преференційне походження товару у відповідності Протоколу 1, що відображено в графі 14 такого сертифікату, та проінформував, що товар має розглядатись як невідомого походження. Вищезазначене призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів за МД №UА101070/2017/032519 від 27.12.2017 у сумі 59866,23 грн (в т.ч. мито - 49888,53 грн, ПДВ - 9977,70 грн).

На виконання п.2.1.4 Наказу Державної фіскальної служби України №856 від 12.10.2016 направлено копії документів, що були подані при митному оформленні товарів за вищезазначеною МД, та копію листа-відповіді уповноваженого органу Польщі для розгляду питання щодо вжиття відповідних контрольно-перевірочних заходів.

Згідно листа Житомирської митниці ДФС № 988/10/06-70-19 від 22.11.2019, адресованому позивачу, повідомлено, що на підставі ст.33 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Житомирська митниця ДФС 29.03.2018 направила запит до уповноваженого органу Польщі на предмет проведення перевірки дотримання умов виконання критерію походження товару, що зазначений в сертифікаті з перевезення товару ЕUR.І №PL/МF/АN 0269263 від 14.12.2017. Вищезазначений сертифікат ТОВ "Нова-Технологія" подано з метою застосування тарифної преференції (пільги) зі сплати мита за кодом "410" та відповідно зменшеної ставки ввізного мита до товару "Телескопічний навантажувач марки JCB 535-95, бувший у використанні...", що оформлений за МД №UА101070/2017/032519 від 27.12.2017. Експортером (відправником) даного товару є фірма P.P.H.U. "A2-BUD" Piotr Drobenka (Польща). За результатами перевірки уповноважений орган Польщі не підтвердив преференційне походження товару у відповідності Протоколу 1, що відображено в графі 14 такого сертифікату, та проінформував, що товар має розглядатись як невідомого походження. Вищезазначене призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів за МД №UА101070/2017/032519 від 27.12.2017 у сумі 59866,23 грн (в т.ч. мито - 49888,53 грн, ПДВ - 9977,70 грн). Враховуючи вищевикладене запропоновано самостійно погасити суму грошового зобов`язання з нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 3% та пені.

Листом від 04.12.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія" повідомило, що після отримання вищевказаного запиту, підприємство звернулось до експортера вказаного товару. Проте, експортер повідомив, що жодні компетентні органи Польщі не звертались до нього згідно діючого порядку підтвердження статусу преференційного походження товару. Підприємство також звернулось до виробника товару JСВ MATERIALS HANDLING LIMITED, який надав декларацію товару, з якої вбачається, що даний товар вироблено на території Великої Британії. Отже, за наведених вище доводів, в розумінні Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, відсутні підстави вважати, що зазначений товар не підпадає під дію цієї Угоди, і є товаром невідомого походження.

За результатами розгляду справи №240/8322/20 суд дійшов висновку, що відповідачЖитомирська митниця не надала доказів на підтвердження виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо походження товару, що імпортувався позивачем на підставі митної декларації від 27 грудня 2017 року №UA101070/2017/032519, які могли бути підставою для звернення до уповноваженого органу країни експортера з метою підтвердження інформації в документах, зокрема, в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 14 грудня 2017 року №PL/MF/AN 0269263.

Не надано відповідачем і в даній справі належних та допустимих доказів на підтвердження існування у останнього саме обґрунтованих сумнівів щодо преференційного походження товару, що імпортувався позивачем на підставі митної декларації № UA101020/2021/029508 від 23 грудня 2021 року.

Слід зазначити, що в матеріалах справи, наявний лист Житомирської митниці від 28 грудня 2021 року №7.19-2/15/4/4320 з якого вбачається, що відповідач надіслав до Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Державної митної служби України копії сертифікатів з перевезення товару EUR.1 для перевірки їх достовірності. Проте на вимогу протокольної ухвали суду відповідач не надав доказів надсилання запиту до митного органу країни експортера про проведення перевірки наданого позивачем сертифіката. При цьому, відповідач не вжив будь-яких заходів щодо отримання від Держмитслужби України відповіді на лист про перевірку преференційного походження товару до моменту прийняття рішення у цій справі (доказів протилежного матеріали справи не містять), а також на вимогу роз`яснень Державної митної служби України не додав до листа від 28 грудня 2021 року будь-які отримані документи чи інформацію, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження товару, імпортованого позивачем.

Вказане свідчить про наявність у контролюючого органу лише сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару, що є обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а.

Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, з огляду на відсутність у чинному законодавстві України положень, які б передбачали можливість застосування запобіжних заходів до надходження результатів перевірки підтвердження походження товару, а також закріплення на рівні Основного закону обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на момент прийняття відповідачем спірного рішення правові підстави для цього були відсутні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.