Рішення

від 08.09.2022 по справі 440/5711/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5711/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2022 року Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" (надалі - позивач; ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС у Полтавській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №7240/6/16-31-18-08-08 від 06 травня 2022 року та зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" в реєстрі платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.02.2022 позивачем подано контролюючому органу необхідну звітність на підтвердження статусу платника єдиного податку на 2022 рік, яка прийнята контролюючим органом. Вказує, що податковий борг в сумі 547,30 грн. станом на 01.01.2022 виник внаслідок помилки позивача при заповненні рядку 7 уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи №9402678277, поданої 31.12.2021. Вказана помилка виправлена шляхом подання 12.01.2022 уточнюючої декларації платника єдиного податку за 2021 рік, що не було враховано контролюючим органом при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

01 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 94-97/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що станом на 01.01.2022 ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг в сумі 547,30 грн., у зв`язку з чим позивачу рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08 відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" зареєстроване як юридична особа 04.04.2018 (ідентифікаційний код 42045410) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області /а.с. 19-24/ .

Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" з 01.01.2021 має статус платника єдиного податку четвертої групи-сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, що підтверджено довідкою Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.09.2021 №33355/6/16-31-18-08-19 підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи-сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків /а.с. 16/.

Станом на 01.01.2022 Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг в сумі 547,30 грн., який був погашений 12.01.2022 внаслідок поданням позивачем податкової звітності від 12.01.2022, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" з єдиного податку четвертої групи-сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків /а.с. 102/.

17.02.2022 позивачем подано контролюючому органу розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік /а.с. 73-76, 112-113/, загальну та звітну податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, у тому числі, відомості про наявність земельних ділянок /а.с. 50-57, 66-72, 114-118, 124-127/.

05.05.2022 контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік по ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО", за результатами якої складено акт №1607/16-31-18-08-03/42045410 від 05.05.2022 /а.с. 28-30, 108-110/, за висновками якого ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" не має права перебувати у 2022 році платником єдиного податку четвертої групи з урахуванням дотримання вимог, встановлених статтею 298 Податкового кодексу України.

Зокрема, у акті камеральної перевірки №1607/16-31-18-08-03/42045410 від 05.05.2022 зазначено, що у платника недоїмка станом на 01.01.2021 становить 547,30 грн. (єдиний податок з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровир за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%). Тобто ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг станом на 01 січня 2022 року /а.с. 109/.

Головне управління ДПС у Полтавській області прийняло рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік, в обґрунтування якого зазначено, що станом на 01 січня 2022 року ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг /а.с. 26-27/.

Вказане рішення Головне управління ДПС у Полтавській області від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08 вручено позивачу 12.05.2022 /а.с. 111/.

Не погодившись з рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08, позивач завернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Розділом XIV цього кодексу (статті 291-300).

Відповідно до пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульований статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.2 статті 299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 298.1 статті 298 Податкового кодексу України врегульовано порядок переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавством чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Позивач, з огляду на реєстрацію його платником єдиного податку четвертої групи, будучи платником єдиного податку четвертої групи у 2021 році та відсутність відповідного рішення податкового органу про анулювання такої реєстрації, з 01.01.2022 автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.

Підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України передбачений обов`язок сільськогосподарського товаровиробника надавати до 20 лютого поточного року до контролюючого органу певну звітність з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, перелік якої конкретизований у цьому підпункті.

Так, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Фізичні особи - підприємці, які подали заяву про обрання ними спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше подають визначену цим підпунктом звітність протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.02.2022 позивачем подано контролюючому органу розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік /а.с. 73-76, 112-113/, загальну та звітну податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, у тому числі, відомості про наявність земельних ділянок /а.с. 50-57, 66-72, 114-118, 124-127/.

У рішенні Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08 відсутні зауваження щодо подання чи оформлення позивачем відповідних документів.

Між сторонами відсутній спір щодо подання позивачем усіх необхідних документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5 1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи: суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з пунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України регламентовані випадки коли платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Станом на 01.01.2022 позивач вже мав статус платника єдиного податку четвертої групи, тому він повинен був тільки підтвердити статус платника єдиного податку.

Відповідачем не доведено наявності у позивача податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, станом на дату прийняття спірного рішення.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Пунктом 299.10 та абзацом 2 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

За приписами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №805/1307/17-а.

Як встановлено судом, 05.05.2022 контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік по ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО", за результатами якої складено акт №1607/16-31-18-08-03/42045410 від 05.05.2022 /а.с. 28-30, 108-110/, за висновками якого ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" не має права перебувати у 2022 році платником єдиного податку четвертої групи з урахуванням дотримання вимог, встановлених статтею 298 Податкового кодексу України. Зокрема, у акті камеральної перевірки №1607/16-31-18-08-03/42045410 від 05.05.2022 зазначено, що у платника недоїмка станом на 01.01.2021 становить 547,30 грн. (єдиний податок з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровир за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%). Тобто ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг станом на 01 січня 2022 року /а.с. 109/.

За результатами проведеної камеральної перевірки Головне управління ДПС у Полтавській області прийняло рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік, в обґрунтування якого зазначено, що станом на 01 січня 2022 року ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг /а.с. 26-27/.

Відсутність письмової відмови позивачу у реєстрації у 2022 році ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" платником єдиного податку четвертої групи, як це передбачено пунктом 299.5 статті 299 Податкового кодексу України з підстав наявності у поданих в порядку підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України документах недоліків або порушення строків подачі документів, відсутність рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи свідчить про не доведення податковим органом дотримання ним як суб`єктом владних повноважень способу реалізації владних управлінських функцій, а також доводить безпідставність та протиправність рішення податкового органу щодо не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2022 році.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача про наявність у позивача податкового боргу, як підставу для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть набувати статусу платника єдиного податку четвертої групи і ці умови не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених обставин та наведених вище норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06.05.2022 №7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено ФГ "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік, прийнято відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06 травня 2022 року №7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік, а також з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО", на підтвердження якого видати відповідну довідку.

Відповідно до пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з приписами пункту 299.7 статті 299 Податкового кодексу України до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: 1) найменування суб`єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті); 2) податкова адреса суб`єкта господарювання; 3) місце провадження господарської діяльності; 5) ставка єдиного податку та група платника податку; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) дата реєстрації; 8) види господарської діяльності; 9) дата анулювання реєстрації.

За приписами пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу за наявності підстав, перелічених у цій нормі, серед яких відсутня така підстава як наявність податкового боргу станом на 01 січня кожного року.

Як зазначено вище, контролюючим органом не приймалося рішення про анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси отримати (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу з реєстру платників єдиного податку для зареєстрованих платників єдиного податку не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту, а для суб`єктів господарювання, які подали заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування, - двох робочих днів з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження виключення Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" з реєстру платників єдиного податку, зокрема, витягу з такого реєстру.

Крім того, реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, яким є Державна податкова служба України, натомість, Державна податкова служба України не визначена позивачем в якості відповідача та вимог до ДПС України у даній справі позивач не звертає.

Зважаючи на викладене вище, позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" в реєстрі платників єдиного податку необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" підлягає задоволенню частково.

При зверненні до суду з позовом позивачем Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" сплачено судовий збір у сумі 2481 грн., що підтверджується платіжним дорученням №318 від 29.06.2022 /а.с. 85/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 87/.

Частиною 1,3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, при частковому задоволенні позову Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1240 грн. 50 коп. (2481 грн./2).

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до суду договір про надання професійної правничої допомоги №3/22 від 20.06.2022, укладений між Фермерським господарством "ЗІНЬКІВ АГРО" (клієнт) та адвокатом Троцьким Б.А. (виконавець) /а.с. 77-81/, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець приймає до виконання доручення із захисту його конституційних прав, надання правничої допомоги та представництва в інтересах клієнта, зокрема, в судах.

Відповідно до п. 4.1 цього договору оплата за надання правничої допомоги клієнтом відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги визначеної у додатку №1 до даного договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Після відпрацювання авансу, що може, на вимогу клієнта, підтверджуватися актом приймання-передачі, подальша оплата гонорару проводиться по факту надання послуги, виконання роботи, відповідно до орієнтовної вартості правової допомоги протягом 15 днів.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання. Виконанням договору є факт підписання акту приймання-передачі виконаних робіт сторонами.

Додатком №1 до договору є розрахунок надання правової допомоги за договором №3/22 від 20.06.2022, який підписаний сторонами договору /а.с. 82/, згідно якого адвокатом Троцьким Б.А. надано Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" послуги правового характеру: 1. Юридичні консультації по суті спірних правовідносин в межах розгляду справи - 2 год. на суму 1000 грн.; 2. Попереднє опрацювання матеріалів, аналіз юридичного конфлікту, опрацювання та аналіз нормативної бази, наявності національної судової практики, вироблення стратегії ведення справи, погодження її з клієнтом - 4 год. на суму 2000 грн.; 3. Складання адвокатом позовної заяви - 10 год. на суму 6000 грн.

ОСОБА_1 включений до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/73702).

Суд враховує, що відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, в силу наведеної норми права відсутність документа про сплату коштів позивачем адвокату не є перешкодою для визначення та розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз норм статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Частиною 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а частиною 3 статті 12 цього Кодексу - загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ця справа відноситься до справ незначної складності, призначена до розгляду та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Отже, враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, суд дійшов висновку, що час, що зазначений у розрахунку як час, витрачений на складання адвокатом позовної заяви - 10 годин, виходячи з предмету спору у цій справі та змісту позовної заяви, завищено вдвічі та цей час становить 5 годин, що відповідно до розрахунку складає 3000 грн. (6000 грн./10 год.)=600 грн. * 5 год).

Таким чином, дослідивши на підставі наданих до суду доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, значенню справи для сторони, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. ((1000 грн.+2000 грн.+3000 грн.)/2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 134, 139, 229, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" (ідентифікаційний код 42045410, вул. Драгоманова, 1, м. Зіньків, Полтавський район, Полтавська область, 38100) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06 травня 2022 року №7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО", на підтвердження якого видати відповідну довідку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1240 грн. 50 коп. (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич