Постанова

від 10.04.2023 по справі 440/5711/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 р. Справа № 440/5711/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2022, по справі № 440/5711/22

за позовом Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 7240/6/16-31-18-08-08 від 06.05.2022, зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" в реєстрі платників єдиного податку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06.05.2022 № 7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО", на підтвердження якого видати відповідну довідку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із зазначеним рішення в частині задоволення позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції, що Головне управління ДПС у Полтавській області не мало підстав для підтвердження Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" зареєстроване як юридична особа 04.04.2018, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, з 01.01.2021 має статус платника єдиного податку четвертої групи-сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, що підтверджено довідкою Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.09.2021 № 33355/6/16-31-18-08-19.

Станом на 01.01.2022 Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг в сумі 547,30 грн., який був погашений 12.01.2022 внаслідок поданням позивачем податкової звітності від 12.01.2022, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" з єдиного податку четвертої групи-сільськогосподарського товаровиробника.

05.05.2022 податковим органом проведено камеральну перевірку податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік по Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО".

За наслідками проведеної перевірки якої складено акт № 1607/16-31-18-08-03/42045410 від 05.05.2022, у якому зазначено, що у платника податків станом на 01.01.2021 наявна недоїмка з податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %, у розмірі 547,30 грн., що унеможливлює

перебування позивача у 2022 у статусі платника єдиного податку четвертої групи з урахуванням дотримання вимог, встановлених ст. 298 Податкового кодексу України.

За результатами зазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік від 06.05.2022 № 7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, зазначає наступне.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України передбачений обов`язок сільськогосподарського товаровиробника надавати до 20 лютого поточного року до контролюючого органу певну звітність з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, перелік якої конкретизований у цьому підпункті.

Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Судовим розглядом встановлено, що 17.02.2022 Фермерським господарством "ЗІНЬКІВ АГРО" подано контролюючому органу розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік, загальну та звітну податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, у тому числі, відомості про наявність земельних ділянок.

Зауважень стосовно подання чи оформлення наданих документів Головним управлінням ДПС у Полтавській області у рішення у рішенні від 06.05.2022 № 7240/6/16-31-18-08-08 не зазначено.

Згідно з підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5 1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи: суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У свою чергу пунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платник єдиного податку зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У той же час, податковим органом не доведено наявності у позивача податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, станом на дату прийняття спірного рішення.

Натомість, станом на 01.01.2022 позивач вже мав статус платника єдиного податку четвертої групи, а отже мав лише підтвердити статус платника єдиного податку.

Так, відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі ПК України) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом298.2.3пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Приписи п. 299.11 ст. 299 ПК України визначають, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення від 06.05.2022 № 7240/6/16-31-18-08-08 про відмову Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік прийнято відповідачем з огляду на те, що станом на 01.01.2022 Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" мало податковий борг у розмірі 547,3 грн.

Так, наявність податкового боргу була виявлена податковим органом в ході проведення камеральної перевірки та аналізу податкових декларацій позивача за 2021 рік.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було проведено перевірку уточнюючих податкових декларацій позивача, в яких платником податків здійснювалось самостійне виправлення помилок у нарахуванні збільшення податкових зобов`язань, яке і призвело до виявлення суми податкового боргу, який фактично був відсутній, чим і була обумовлена необхідність подання вказаних уточнюючих декларацій.

Отже, фактично Головним управлінням ДПС у Полтавській області були зроблені висновки про наявність у позивача податкового боргу без урахування уточнюючих податкових декларацій.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів, які б свідчили про врахування та перевірку податковим органом уточнюючих декларацій відповідача, в яких позивачем виправлена помилку, що призвела до обліку за позивачем податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 06.05.2022 № 7240/6/16-31-18-08-08, яким відмовлено Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО" у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи (включенню до реєстру) на 2022 рік та про наявність підстав для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік Фермерському господарству "ЗІНЬКІВ АГРО".

Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення судом на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатом Троцьким Б.А. на підставі договору про надання правової допомоги від 20.06.2022 № 3/22.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору оплата за надання правничої допомоги клієнтом відповідно до орієнтовної вартості правничої допомоги визначеної у додатку № 1 до даного договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Після відпрацювання авансу, що може, на вимогу клієнта, підтверджуватися актом приймання-передачі, подальша оплата гонорару проводиться по факту надання послуги, виконання роботи, відповідно до орієнтовної вартості правової допомоги протягом 15 днів.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що виконанням договору є факт підписання акту приймання-передачі виконаних робіт сторонами.

Додатком № 1 до договору є розрахунок надання правової допомоги за договором № 3/22 від 20.06.2022, відповідно до якого адвокатом позивачу наступні послуги:

- юридичні консультації по суті спірних правовідносин в межах розгляду справи - 2 год. на суму 1000 грн.;

- попереднє опрацювання матеріалів, аналіз юридичного конфлікту, опрацювання та аналіз нормативної бази, наявності національної судової практики, вироблення стратегії ведення справи, погодження її з клієнтом - 4 год. на суму 2000 грн.;

- складання адвокатом позовної заяви - 10 год. на суму 6000 грн.

Колегія суддів доходить висновку, що частина витрат у зв`язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню з огляду на наступне.

Такі послуги як юридичні консультації по суті спірних правовідносин в межах розгляду справи, попереднє опрацювання матеріалів, аналіз юридичного конфлікту, опрацювання та аналіз нормативної бази, наявності національної судової практики, вироблення стратегії ведення справи, погодження її з клієнтом, складання позовної заяви за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складення адміністративного позову.

Отже, із наданих позивачем матеріалів встановлено, що фактично зміст наданої правничої допомоги у даній справі зводиться до складання позовної заяви.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначена справа є справою незначної складності, розгляд якої проведений без участі сторін, у тому числі адвоката, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі реальним результатом, який відображено у розрахунку стало складання позовної заяви.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виходячи з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, колегія суддів вважає співмірними та належними витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката у суді, у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 по справі № 440/5711/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов