Рішення

від 05.09.2022 по справі 640/2142/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2022 року м. Київ № 640/2142/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпро визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Перевіркою системи КП "ДСС" встановлено, що через підсистему "Електронний суд" 01.02.2021 від ОСОБА_1 (адреса відповідно до довідки переселенця та заяви від 02.02.2021: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) через представника ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) надійшли матеріали із назвою «Позовна заява про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб».

За вказаними матеріалами заявник просить:

- визнати протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві довідки (про заробітну плату) виданої архівною установою ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

- скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (Код ЄДР 42098368 - О/р № 262640002261 від 07.12.2020 про відмову ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 у перерахунку пенсії - повністю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДР 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) від 01.12.2020 про перерахунок пенсії з врахуванням довідки (про заробітну плату) виданою архівною установи ТОВ "РК "Економічний та правовий консалтинг" код ЄДР 35711286 (83055, м. Донецьк, пр. Комсомольський, б. 8) № 439 від 19.09.2014 та врахуванням висновків суду.

Крім того, заявник просить винести окрему ухвалу про для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону відповідно до ст. 249 КАС України, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, відшкодувати судовий збір.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач в особі представника зазначає, що 17.09.2020 року позивачу виповнилося 60 років.

У відповідності до законодавства України, як зазначено у позові, 08.09.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві с заявою про призначення пенсії за віком.

Представник зазначає, що листом № 2600-0314-8/130722 від 16.09.2020 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії.

Листом № 29021-27244/К-03/8-2800/20 від 11.11.2020 ПФУ фактично надано роз`яснення відповідачу, що позивач має право на призначення пенсії.

Листом № 31751-3024/К-03/8-2800/20 від 21.12.2020 ПФУ повідомило про призначення пенсії позивачу з 18.09.2020.

Заявник додає, що заявою від 01.12.2020 позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії та надав довідку архівної установи ТОВ «РК «Економічний та правовий консалтинг» (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014.

Рішенням відповідача О/р № 262640002261 від 07.12.2020 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, так як надана довідка архівної установи ТОВ «РК «Економічний та правовий консалтинг» (м. Донецьк) № 439 від 19.09.2014 видана установою, яка знаходиться на непідконтрольній території України.

Але, як зазначає заявник, таке рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії, по вказаним відповідачем підставам, є перевищенням порушенням, як посадових повноважень начальником відділу перерахунків пенсій ОСОБА_3, так і взагалі відповідачем діючого законодавства України.

Обґрунтовуючи позов, заявник зазначає, що Верховний Суд у справі № 235/2357/17 нагадав ПФУ, що основи й механізми призначення, перерахунку й виплати пенсій із коштів Пенсійного фонду регулюються Законом про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Законом про пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 1 Загальних положень Порядку затвердженого ПКМ№ № 637 від 12.08.1993 року, як зазначає заявник, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. У разі відсутності трудової книжки трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Позивач для підтвердження періоду роботи в колгоспі, зокрема й відомостей про кількість відпрацьованих днів, додатково надав довідки з архіву.

Крім іншого, щодо доводів ГУ ПФУ, заявник зазначає, що винятки Міжнародного суду ООН («намібійські винятки») передбачають, що документи, які видаються на окупованих територіях чи окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Названі винятки, на думку заявника, передбачають, що документи, які видаються на окупованих територіях чи окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання тягне за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Додається, що Європейський суд з прав людини своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт.

Позивач посилається на Дослідженні Європейської Комісії «Мірило правовладдя» відносно того, що поняття «право» (law) охоплює не лише конституції, міжнародне право, статутне право та підзаконні акти, а й також - де доречно - суддєстворене право (judge-made law), як-то норми загального права, всі з яких є зобов`язальної природи.

Позивач посилається на те, що будь-який припис права має бути доступним і передбачуваним (рішення ЄСПЛ у справах «Achour v. France», заява № 67335/01, п. 42; «Kononov v. Latvia» [ВП], заява № 36376/04, п 185).

Додає також, що Венеційська Комісія виходить з того, що перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів влади, але й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання. Тому надзвичайно важливим є те, щоб ще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості їх практичного виконання, а також щоб мала місце перевірка вже після їх ухвалення на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано в дієвий спосіб. Це означає, що коли йдеться про правовладдя, то має здійснюватись оцінювання законодавства ex ante та ex post. Ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачуваних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб`єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права.

Заявник також посилається на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (the Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року), зокрема, на те, як розкривається поняття «юридична визначеність» (legal certainty).

Заявник у позові посилається на різноманітну практику, наприклад, щодо відкладення розгляду справ (постанова від 24.01.2018 Верховного Суду по справі № 907/425/16), яка не має відношення до процедури розгляду даної справи, оскільки справа розглядається за правилами письмового провадження (ст. 263 КАС України).

Заявник зазначає, що положення Конституції і Законів повинні якісно інтеприювати розуміння їх фактичного застосування і не призводити до двоякого застосування при розгляді судів різних інстанцій.

Також додає, що відповідно до статті 242 КАС України - рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На початку позову також зазначається про правила заповнення ордеру.

Відтак, заявник просить задовольнити позов.

Окремі заяви представника позивача у позові продубльовані.

Копія трудової книжки позивача під час розгляду справи не надавалась.

Позиція відповідача.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Звертає увагу на те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві з 18.09.2020 та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) у розмірі 1946,15 грн. (за віком).

Додає, що позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою від 01.12.2020 № 5476 щодо перерахунку пенсії.

З посиланням на положення профільного законодавства, ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що листом № 2600-0314-8/130722 від 16.09.2020 було повідомлено позивача, що в Управління не має підстав взяти для розрахунку розміру пенсії довідку про заробітну плату від 19.03.2014 № 439, видану ТОВ «РК «Економічний та правовий консалтінг»» (м. Донецьк), оскільки вказана довідка видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Також, як зазначає відповідач, листом № 2600-0314-8/130722 від 16.09.2020 ГУ ПФУ було повідомлено позивачу, що на запит Управління від 08.11.2020 № 2600-0309-5/158715 до Міністерства інфраструктури України отримана відповідь про те, що до Відомчого архіву міністерства архіви по Донецькому виробничому об`єднанню вантажного автотранспорту не здавалися і мають знаходитися в архівах м. Донецьк чи Донецької області.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ПФУ заперечує проти задоволення позову, вважає позов необґрунтованим, звертає увагу, що позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували порушення його прав з боку відповідача.

Встановлені судом обставини.

Відповідно до довідки від 09.10.2017 № 3006-10031 позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

08.09.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до листа ГУ ПФУ в м. Києві від 16.09.2020 страховий стаж позивача складає 14 років 11 місяців 19 днів. Як зазначає заявник, фактично відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як до стажу не враховані періоди з 16.03.1982 по 20.03.1996 - запис про звільнення завірений печаткою колишнього СРСР та з 21.03.1996 по 02.01.1997 - вбачається виправлення в даті наказу при звільненні з роботи.

13.10.2020 позивач звернувся до ПФУ із скаргою на ГУ ПФУ в м. Києві.

У листі від 11.11.2020 Пенсійний фонд України повідомив представника позивача та ГУ ПФУ в м. Києві, що записи про період роботи з 16.03.1982 по 20.03.1996 внесені з дотриманням Інструкції № 58, нумерація записів послідовна та право на призначення пенсії слід вирішувати з урахуванням до трудового стажу зазначеного періоду роботи на підставі записів у трудовій книжці (відповідно до заяви від 08.09.2020).

Зазначено також, що час проходження військової служби з 3.05.1979 по 18.04.1982 враховано до трудового стажу.

Між тим, ПФУ зазначив, що підстав для врахування до страхового стажу за даними трудової книжки періоду роботи з 21.03.1996 по 02.01.1997 немає, оскільки в записах трудової книжки міститься виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення, що суперечить вимогам Інструкції.

01.12.2020 позивач звернувся до ГП ПФУ в м. Києві із заявою (вх. 5476) про перерахунок пенсії - допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами.

До цієї заяви додані, крім іншого, довідки: про заробітну плату за період зарахування стажу до 01.07.2000, довідка із СПОВ про заробітну плату по день звернення.

Зокрема, додана «архівна довідка» про заробітну плату від 19.09.2014 № 439 за період 1982 - 1988 (ВАТ АТП 11480), яка видана ТОВ «РК «Економічний та правовий консалтинг», копія якої додана до позовної заяви.

07.12.2020 ГУ ПФУ в м. Києві прийнято рішення О/р № 262640002261. Зазначено, що 01.12.2020 звернувся гр. ОСОБА_1 із заявою щодо перерахунку пенсії з врахуванням заробітку за період роботи з 16.03.1982 по 20.03.1996 відповідно до статей 40, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви була додана довідка про заробітну плату від 19.09.2014 №439, видана ГОВ «РК" Економічний та правовий консалтінг"» (м. Донецьк).

Оскільки довідка видана з території, яка непідконтрольна українській владі, вказаний період роботи та заробітна плата не можуть бути враховані при розрахунку пенсії. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії.

З листа ГУ ПФУ в м. Києві від 18.12.2020 вбачається, що відсутні підстави для розрахунку розміру пенсії довідку про заробітну плату від 19.09.2014 №439, видану ТОВ «РК «Економічний та правовий консалтинг» (м. Донецьк), оскільки вказана довідка видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Зазначено також, що на запит ГУ ПФУ від 08.11.2020 № 2600-0309-5/158715 до Міністерства інфраструктури України отримана відповідь про те, що до Відомчого архіву Міністерства архіви по Донецькому виробничому об`єднанню вантажного автотранспорту 04680 не здавалися і мають знаходитися в архівах м. Донецьк чи Донецької області.

Як вбачається з листа ГУ ПФУ від 21.12.2020, з урахуванням вищевикладеного, пенсія призначена виходячи із страхового стажу 28 років 11 місяців 24 дні (коефіцієнт страхового стажу 0,28917) та заробітної плати 6730,12 грн., визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 02.02.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, у т.ч. щодо виконання вимог процесуального закону - подання позову у паперовій формі, як того вимагають положення п. 15.1., 15.3. Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

25.03.2021 постановлена ухвала про повернення позову заявнику - у зв`язку з ненаданням, зокрема, матеріалів позову у паперовій формі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 13.09.2021 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу від 25.03.2021 скасовано.

При цьому, із супровідним від 30.03.2021 апеляційний суд витребував цю справу в порядку п. 15.5. Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції з 15.12.2017) та ст. 188 КАС України (в редакції до 15.12.2017), тобто у паперовій формі.

Ухвалою від 05.10.2021 «матеріали» із назвою «позовна заява» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно статті 40 Закону 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, спір по суті зводиться до питання юридичної значимості вищезгаданої «архівної довідки» про заробітну плату від 19.09.2014 № 439 за період 1982 - 1988 (ВАТ АТП 11480), яка видана «архівною установою» ТОВ «РК «Економічний та правовий консалтинг» (код ЄДР 35711286), яке знаходиться в м. Донецьк (Україна), яке є тимчасово окупованою рф територією України.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції на час виникнення спірних відносин) датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (в редакції на час виникнення спірних відносин) діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції на час виникнення спірних відносин):

будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом;

будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, Україною визнаються лише документи, які підтверджують факт народження або смерті (на даний час також щодо реєстрації (розірвання) шлюбу особи), що у повній мірі відповідає і «намібійським виняткам» Міжнародного суду ООН, відповідно до яких держави, які є членами ООН, зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південно-Африканської Республіки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом ПАР від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», що у даному випадку не охоплюється обставинами даної справи, у т.ч. в частині надання суду України «довідки» так званої «архівної установи», яка діє під контролем та патронатом окупаційної влади (адміністрації) - терористичної організації - так званої «днр».

Суд вважає неприйнятним розгляд документів, виданих під контролем та рамках діяльності окупаційної влади, тим більше, які видані поза межами «намібійських винятків».

В іншому б випадку це свідчило про відмову України від частини своїх суверенних прав, про визнання та підтримку терористичної організації владою України та легалізацію її діяльності.

Таким чином, надана суду так звані «довідки» підконтрольних окупаційній владі так званої «архівної організації» є недійсною та не може бути прийнята та врахована ГУ ПФУ для цілей розгляду заяви позивача (перерахунок пенсії).

При цьому, судом враховується, що існуючі до цього організації України не були позбавлені можливості перереєструватися на підконтрольній Україні території та забезпечувати права своїх працівників, у т.ч. у питанні підтвердження стажу, заробітної плати.

Під час розгляду справи не надано відомостей щодо місцезнаходження первинних документів, доступних для контролю владі України.

Матеріали справи не містять легальних первинних документів в контексті спірних відносин та спірного періоду.

Слід додати, що діяльність «архівної установи» під контролем та патронатом терористичної організації - так званої «днр» свідчить, що так звана «архівна установа» знаходиться поза межами контролю центрального органу виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним державною архівною установою, який здійснюється відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», що нівелює юридичну значимість діяльності такої «архівної установи» та свідчить про юридичну дефектність такої «довідки».

В порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про вчинення ГУ ПФУ в м. Києві протиправних дій відносно позивача чи допущення відносно нього протиправної бездіяльності або ж прийняття протиправного рішення. У даному випадку відповідач діяв відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та наведених вище норм профільного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підставі для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно, відсутні підстави для відшкодування судових витрат, постановлення окремої ухвали.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін