Ухвала

від 07.09.2022 по справі 420/23462/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа №420/23462/21

адміністративне провадження № К/990/23482/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №420/23462/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» за допомогою підсистеми «Електронний суд» 29.08.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 й постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №420/23462/21 в частині незадоволених вимог, що вказані в заяві про винесення додаткового рішення та направити справу на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ», Верховний Суд виходить з наступного.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що відкриваючи провадження у справі №420/23462/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів UА500159/2021/000005/1 від 05.09.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500150/2021/00065 від 05.09.2021, прийняті Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України; визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів UА500150/2021/000007/1 від 09.09.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500150/2021/00069 від 09.09.2021, прийняті Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України; визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів UА500150/2021/0000022/1 від 27.09.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500150/2021/00084 від 27.09.2021, прийняті Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України; визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів UА500150/2021/0000032/1 від 01.10.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500150/2021/00094 від 01.10.2021, прийняті Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України; визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів UА500150/2021/0000034/1 від 02.10.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500150/2021/00096 від 02.10.2021, прийняті Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, Одеський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11.04.2022 позовні вимоги задовольнив. Вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» суму сплаченого судового збору в розмірі 17357,14грн.

Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 11.04.2022 не вирішено.

15.04.2022 (вхід. №14187/22) від представника позивача - адвоката Мойсеєнко Романа Миколайовича до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи у суді першої інстанції, у розмірі 56000,00грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 заяву представника позивача - адвоката Мойсеєнко Романа Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі №420/23462/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задоволено частково. Прийнято по справі №420/23462/21 додаткове рішення, яким вирішено стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 змінено шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини в наступній редакції: «Прийняти по справі №420/23462/21 додаткове рішення, яким стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» (вул. Каманіна, 2/2, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 39418117) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн».

Так, згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2022, переглянуте судом згідно в апеляційному порядку, є невід`ємною складовою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 у справі №420/23462/21.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 05.04.2018 (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82).

Відповідно до пункту 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі «Добріч проти Сербії», п. 54) (п. 86).

Європейський суд з прав людини 09.10.2018 постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22).

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа належить до категорії справ незначної складності.

У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Випадків, які б унеможливили застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України зі змісту касаційної скарги не вбачається, а судом касаційної інстанції не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №420/23462/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТС ТАРИМСАЛ» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник