Ухвала

від 07.09.2022 по справі 344/10503/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/10503/22

Провадження № 11-сс/4808/301/22

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеннямрозміру заставищодо підозрюваного ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12022091010000610 за ч. 3 ст. 201-2 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави в розмірі 20 прожиткових прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважає ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 незаконною та необґрунтованою.

Мотивує вимоги апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не взято до уваги додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які спростовують твердження про кількість та види доказів, наведені ніби то на обґрунтованість підозри. Вказує, що до матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою жодних протоколів про проведення обшуків, протоколів НСРД , які могли б об`єктивно вказати на наявність або відсутність обставин причетності ОСОБА_7 до інкримінованого злочину не додано. Посилається на те, що прокурор не довів, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи знищувати речові докази та вчиняти інші правопорушення. Вказує, що ОСОБА_7 в розшуку ніколи не перебував, є раніше не судимим, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та дружину, міцні соціальні зв`язки, має постійне місце мешкання, отримував подяки від органів місцевого самоврядування за активну позицію та внесок у розвиток громади.

Вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції в частині визначення розміру грошової застави незаконна, необґрунтована, оскільки визначений розмір застави 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб призводить до порушення принципу змагальності сторін та до без альтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2022 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22 жовтня 2022 року включно. Цією ж ухвалою слідчим суддею визначено розмір застави 700 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1736700 грн.

Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що прокурором доведено як обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, так і наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 7 років та усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення даного злочину. Ризик знищити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час не встановлено всіх фактів вчинення протиправних дій, які полягають у реалізації товарів гуманітарної допомоги. Є ризик незаконно впливати на свідків та заявників у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 відомо їх повні особисті дані, внаслідок чого він може здійснювати фізичний та моральний тиск. А також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити надалі реалізовувати товари гуманітарної допомоги, які призначені для потреб Збройних Сил України, оскільки на теперішній час ОСОБА_7 не працевлаштований, офіційних джерел доходів не має.

На думку слідчого судді, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальнихзв`язків підозрюваногов місційого постійногопроживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12022091010000610 повідомлено про підозру від 26 серпня 2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України (а.п. 14-19), а саме у продажі товарів гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчиненому в значному розмірі за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.

Санкція ч. 3 ст. 201-2 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таке кримінальне правопорушення згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв`язку протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25 серпня 2022 року (а.п. 9-12), повідомленням про підозру ОСОБА_7 від 26 серпня 2022 року (а.п. 14-19), протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 26 серпня 2022 року (а.п. 20-22), протоколом огляду та вручення від 25 серпня 2022 року (а.п. 23-24), протоколом добровільної видачі від 25 липня 2022 року (а.п. 25), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17 серпня 2022 року (а.п. 26-28), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 24 серпня 2022 року (а.п. 29-32), протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 24 серпня 2022 року (а.п. 37-39), протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25 серпня 2022 року (а.п. 39-41) та іншими доказами що, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Під час перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку не встановлено даних про те, що докази отримані з порушенням встановленого законом порядку чи не передбаченими способами, вони також підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що слідчий суддя досліджує обставини злочину лише щодо пред`явленої підозри, після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, досудове розслідування ще триває, встановлюються нові фактичні дані, перевіряються обставини.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані правопорушення.

Наведене слідчим у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку: переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення можливого покарання; знищити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ще не встановлено всіх фактів вчинення протиправних дій, які полягають у реалізації товарів гуманітарної допомоги; незаконно впливати на свідків та заявників у кримінальному провадженні, яких відомі повні особисті дані, внаслідок чого може здійснювати фізичний та моральний тиск; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжить надалі реалізовувати товари гуманітарної допомоги, які призначені для потреб Збройних сил України, оскільки ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, а отримує грошові кошти виключно через здійснення протиправної діяльності, з врахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення в якому він підозрюється, та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_14 , є переконливим.

Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваного.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного необхідно вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Стороною захисту не спростовано обставин, які вказують на наявність заявлених стороною обвинувачення ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що інкримінований підозрюваному злочин, в умовах, в котрих зараз перебуває Україна, може мати наслідком підрив цілісності, єдності та стійкості українського суспільства, яке з початку повномасштабного вторгнення згуртувалося заради єдиної мети, у пошуках всіх можливих ресурсів для підтримки фронту та підриває довіру до волонтерського руху в цілому.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що слідчий суддя, враховуючи положення ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ч. 1 ст. 29 Конституції України, вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , що відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Слідчій суддя вірно дійшов до висновку визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та правильно обрав її розмір, звернувши особливу увагу на те, що дії, з приводу яких ОСОБА_7 , який є волонтером, оголошено підозру, вчинено в умовах введеного в державі воєнного стану, такі дії напряму пов`язані з волонтерською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що злочин, інкримінований підозрюваному, є таким, що підриває довіру суспільства до волонтерського руху, створює негативний імідж українського волонтерства у очах міжнародних та національних благодійників, загалом підриває довіру міжнародної спільноти до України, що, в свою чергу, може призвести до негативних наслідків на фронті.

Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, його мотив, специфіку, умови, в яких вчинено інкриміновані дії, а також тяжкість злочину, характеризуючі дані особи, колегія суддів вважає що саме такі обставини є виключним випадком, тому застава у межах, що встановлені законом, не здатна забезпечити виконання обов`язків підозрюваним.

Враховуючі вищенаведене суд першої інстанції правильно визначив заставу, як для виключного випадку, в межах 700 (семиста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 736 700 (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч сімсот) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також буде справедливим в цьому випадку та виконуватиме важливу превентивну мету.

Враховуючи вищевикладене,колегія суддівне можеврахувати тойфакт,що ОСОБА_15 одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, його міцні соціальні зв`язки, як підставу для зміни розміру застави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_15 необхідно залишити без змін, оскільки слідчий суддя правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, на основі всебічно з`ясованих обставин, з наведенням відповідних мотивів.

Керуючись вимогами ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4