Постанова

від 11.09.2022 по справі 910/270/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа № 910/270/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши апеляційну скаргу в порядку спрощеного провадження (без виклику представників сторін) Товариства з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 (повний текст складено 06.05.2022)

у справі № 910/270/22 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаргоф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна"

про стягнення 192 142,00 грн.,-

в с т а н о в и в :

В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаргоф" (надалі позивач/ТОВ «Фаргоф») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна" (надалі відповідач/ТОВ «Візьон Україна»/скаржник) суми попередньої оплати у розмірі 192 142,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з позивача на користь відповідача 192 142,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що його не було повідомлено місцевим господарським судом про призначення справи до розгляду, а тому він був позбавлений можливості надати відзив на апеляційну скаргу та докази. Стверджує, що доказами повного виконання ним договору та поставки товару є договір №2105 від 21.05.2020, направлений відповідачем позивачу, проте не підписаний останнім, бланк замовлення від 21.05.2020, переписка із замовником, претензія ТОВ «Фаргоф» №20/11 від 20.11.2020, відповідь на претензію від 27.11.2020, лист електронної пошти від 26.11.2020 з фотографіями виконаного замовлення, видаткова накладною від 20.01.2021 (ряд вказаних документів направлявся позивачу через месенджер Вайбер»). Скаржник вказує, що ці документи не були досліджені судом першої, адже відповідач не знав про призначення даної справи до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/270/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 у справі №910/270/22 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

06.07.2022 матеріали справи № 910/270/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 у справі №910/270/22; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 у справі №910/270/22 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

22.07.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення, стверджує, що додані до апеляційної скарги документи, як то видаткова накладна, переписки з Вайбера, диск із записом розмови якихось осіб, тощо, не можуть бути доказами виконання відповідачем своїх зобов`язань, адже, накладна не підписана з боку позивача, запис розмов на диску невідомих осіб також не може спростувати висновки суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу з додатками до неї, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що між позивачем та відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір поставки товару на загальну суму 213 491,18 грн. шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату №2105/01 від 21.05.2020 на суму 213 491,18 грн., який (рахунок) був частково оплачений позивачем (на 90%) на суму 192 142,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №100 від 22.05.2020.

Згідно з рахунком на оплату, товар, що мав бути поставлений відповідачем позивачу - системи SCL стандарт, світло-прозорі конструкції.

17.11.2021 позивач направив відповідачу вимогу про поставку товару, в якій зазначив, що оскільки укладеним у спрощений спосіб договором строк поставки товару не визначений, то, керуючись ч. 2 статті 530 ЦК України, просить протягом 7 днів з дня отримання претензії поставити замовлений товару, у іншому разі, позивач буде звертатись до суду (докази направлення та вручення вказаної претензії відповідачу містяться в матеріалах справи /а.с. 13-14, інформація про відправлення, опис вкладення, відомості з сайта Укрпошти).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 статті 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтею 181 ГК України унормовано, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно зі статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

В даному випадку, як вказувалось вище, між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб, і, відповідно, сторонами не обумовлювався строк постачання товару за ним, позаяк, висновок місцевого господарського суду про застосування до даних правовідносин ч. 2 статті 530 ЦК України - тобто здійснення відрахування настання строку виконання зобов`язання (постачання товару) у семиденний строк від дня пред`явлення до відповідача претензії є вірним.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку, як раз невиконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару в семиденний строк з дня пред`явлення до нього позивачем претензії, й послугувало для звернення позивача до суду із даним позовом, який правомірно був задоволений судом першої інстанції з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому, послання скаржника на неповідомлення його місцевим господарським судом про порушення провадження даної справи, що як стверджує відповідач, позбавило його права на подання відзиву та інших документів, відхиляються судової колегією з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2022 була направлена сторонам у справі, про що свідчить відмітка на зворотному боці другого аркуша цієї ухвали, зокрема, відповідачу на адресу: вул. Січових Стрільців, будинок 1-5, офіс 716, м. Київ, 04053 та була повернута 14.02.2022 до місцевого господарського суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 у даній справі, направлялося місцевим господарським судом на ту ж саму адресу, що й ухвала від 20.01.2022, та було отримано відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повернення (а.с. 37).

Така ж сама адреса вказана відповідачем в апеляційній скарзі, а саме: вул. Січових Стрільців, будинок 1-5, офіс 716, м. Київ, 04053.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/273/21: «Станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції поштові відправлення № 4900093016861, № 4900093221600, яким відповідачу направлялися ухвали від 03.08.2021 про відкриття апеляційного провадження у справі, від 29.09.2021 про відкладення розгляду апеляційної скарги не було вручено під час доставки, причина невручення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що у даній справі відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/939/15-г).

Згідно з ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

З огляду на викладене, Суд відхиляє як необґрунтовані аргументи скаржника про неналежне його повідомлення про розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій здійснили всі передбачені процесуальним законом дії щодо повідомлення Обслуговуючого гаражного кооперативу "Кранобудівник" про розгляд справи № 908/273/21.».

Таким чином, керуючись наведеною позицією Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що повернення ухвали місцевого господарського суду від 20.01.2022, направлену на належну адресу відповідача (яку він вказав і в апеляційній скарзі), колегія суддів відхиляє доводи скаржника про його неповідомлення про порушення провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В той же час, виходячи з наведеного (приймаючи встановлений факт повідомлення відповідача про порушення даної справи, наявність як такої даної справи), колегія суддів не приймає до розгляду додані відповідачем до апеляційної скарги документи, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки скаржником не наведено причин (підстав), які унеможливили подання ним цих документів до місцевого господарського суду з підстав, що об`єктивно не залежали від нього.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візьон Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 у справі №910/270/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2022 у справі №910/270/22 залишити без змін.

Справу №910/270/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту, за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков