Рішення

від 30.08.2022 по справі 920/1152/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2022м. СумиСправа № 920/1152/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/1152/21

за позовом: першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (вул. Першотравнева, буд. 12, м. Суми, 40000),

до відповідачів: 1) Краснопільської селищної ради (вул. Мезенівська, буд. 2, смт Краснопілля, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 04390104),

2) Фермерського господарства «Степок» (вул. Зіркова, буд. 1, с. Покровка, Сумський район, Сумська область, 42437, ідентифікаційний код 34205141),

про визнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Кошлякова А.Ю.,

відповідачі: не з`явилися.

УСТАНОВИВ:

25.10.2021 прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідачів, відповідно до якої просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Краснопільської селищної ради від 06.04.2021 № 341 «Про укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на 2021 рік, які знаходяться за межами с. Покровка Краснопільської селищної ради» в частині укладення договору оренди з фермерським господарством «Степок», на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться за межами с. Степок Краснопільської селищної ради площею 6,5920 га, кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, терміном до 1 року з 01.01.2021 до 31.12.2021 під 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди землі № 291 від 19.04.2021, укладений між Краснопільською селищною радою та Фермерським господарством «Степок» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,5920 га, кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, яка розташована за межами села Степок Краснопільської селищної ради та передана згідно акта приймання-передачі земельних ділянок, що надаються в оренду від 19.04.2021;

- стягнути з відповідачів на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UА5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений при поданні даного позову.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник керівника Сумської окружної прокуратури зазначає, що допущені першим відповідачем під час передачі спірної земельної ділянки в оренду другому відповідачу порушення вимог земельного законодавства, а саме статтей 124, 134 ЗК України, зокрема ухилення від визначення користувача цієї ділянки за результатами земельних торгів, мають на меті мінімізацію витрат орендаря щодо плати за землю, чим створюють загрозу недоотримання надходжень до дохідної частини місцевого бюджету.

У позовній заяві прокурором наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з судового збору в сумі 4 540,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1152/21 постановлено відкрити провадження у справі та призначити підготовче засідання на 21.12.2021, 10:00.

Перший відповідач відзиву на позов не подав.

23.11.2021 представником другого відповідача подано до суду відзив від 22.11.2021 б/н (вх. № 9702/21), де представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви та зазначає, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Який може і бажає захищати інтереси держави.

20.12.2021 представником другого відповідача електронною поштою надіслано до суду клопотання від 20.12.2021 б/н (вх. № 10354/21) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з участю представника відповідача у іншому судовому засіданні у Сумському районному суді Сумської області.

У підготовчому засіданні 21.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 02.02.2022.

У підготовчому засіданні 21.12.2021 судом оголошено перерву до 01.02.2022, 12:00.

Ухвалою від 22.12.2021 у справі № 920/1152/21 судом постановлено повідомити відповідачів про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 01.02.2022, 12:00.

01.02.2022 представником другого відповідача до суду електронною поштою надіслано клопотання від 01.02.2022 б/н (вх № 795) про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відпусткою.

За приписами статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою від 01.02.2022 у справі № 920/1152/21 постановлено клопотання представника другого відповідача - Фермерського господарства «Степок» (вул. Зіркова, буд. 1, с. Покровка, Сумський район, Сумська область, 42437, ідентифікаційний код 34205141) - адвоката Стадника С.В. від 01.02.2022 б/н (вх. № 795 від 01.02.2022) про відкладення розгляду справи, надіслане на електронну адресу суду, повернути другому відповідачу без розгляду; закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1152/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 01.03.2022, 12:00.

Водночас, судове засідання по суті, призначене на 01.03.2022, 12:00, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

У зв`язку з наведеним, суд ухвалою від 03.05.2022 у справі № 920/1152/21 постановлено призначити судове засідання по суті на 12.05.2022, 10:30.

Ухвалою від 12.05.2022 у справі № 920/1152/21 постановлено відкласти розгляд справи № 920/1152/21 по суті в судове засідання на 21.06.2022, 10:00, а ухвалою від 07.06.2022 постановлено призначити розгляд справи № 920/1152/21 по суті в судове засідання на 20.06.2022, 10:00.

Ухвалою від 20.06.2022 у справі № 920/1152/21 постановлено відкласти розгляд справи № 920/1152/21 по суті в судове засідання на 02.08.2022, 12:00, а ухвалою від 07.06.2022 постановлено відкласти розгляд справи № 920/1152/21 по суті в судове засідання на 31.08.2022, 10:30.

Прокурор у справі приймав участь у судовому засіданні по суті, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання по суті не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно частини другої статті 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

В силу вимог частини першої статті 202 ГПК України неявка будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідачів у справі.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 31.08.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо інтересів держави та підстав їх представництва прокурором у суді.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до приписів статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на статті 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Отже правовідносини, пов`язані з використанням земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а незаконність надання земельної ділянки з комунальної власності такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Набуття Фермерським господарством «Степок» права користування земельною ділянкою комунальної власності не відповідає закону, інтересам держави та територіальної громади Краснопільської селищної ради, оскільки спрямований на обхід конкурсної процедури отримання таких земель.

Відповідно до частини першої статті 135 Земельного кодексу України земельні торги на право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності проводяться з метою визначення суб`єкта, який запропонував найвищу плату за користування нею.

Згідно зі статтею 64 Бюджетного кодексу України надходження від орендної плати за використання земель комунальної власності становлять дохідну частину місцевого бюджету.

Місцевий бюджет смт Краснопілля відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.

Допущені під час передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачу порушення вимог земельного законодавства, зокрема ухилення від визначення користувача цієї ділянки за результатами земельних торгів, мають на меті мінімізацію витрат орендаря щодо плати за землю, чим створюють загрозу недоотримання надходжень до дохідної частини місцевого бюджету.

Таким чином, передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості територіальної громади отримати максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.

Ураховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У частині п`ятій статті 16 цього Закону зазначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Отже, Краснопільська селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади Краснопільської об`єднаної територіальної громади, здійснює відповідно до закону, від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, землями в межах територіальної громади.

При прийнятті оскаржуваного рішення Краснопільською селищною радою як представницьким органом, на який покладено вказані повноваження, порушено встановлений законом порядок передачі спірної земельної ділянки в користування. Отже, інтереси територіальної громади порушено органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам чинного законодавства.

Водночас відповідно до статті 4 ГПК України територіальна громада Краснопільської селищної ради не може бути стороною у справі, оскільки не є ні юридичною особою, ні органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр).

Однак з огляду на пункти 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Ураховуючи, що у цій справі Краснопільська селищна рада як орган, що представляє інтереси територіальної громади, допустила порушення закону, протиправно надавши спірні земельні ділянки Фермерському господарству «Степок», та, оскільки Держгеокадастр, як орган, шо здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, не наділений повноваженнями на звернення до суду у спірних правовідносинах, прокурор виступає у вказаній справі як самостійний позивач.

Іншого механізму захисту прав територіальної громади від неправомірних дій її представницького органу немає.

Ураховуючи наведене, наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція щодо правильності визначення прокурора самостійним позивачем у справах про оскарження рішень органів місцевого самоврядування наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 та від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18.

Стислий опис фактичних обставин справи.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що Сумською окружною прокуратурою проведено вивчення стану законності з питань дотримання законодавства України у сфері земельних відносин на території Краснопільської об`єднаної територіальної громади Сумського району у ході якого встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Краснопільською селищною радою прийнято рішення від 06.04.2021 № 341 «Про укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на 2021 рік, які знаходяться за межами с. Покровка Краснопільської селищної ради» (розміщено на офіційному сайті Краснопільської селищної ради та доступне за посиланням https://krasnopilsk.a- gromada.gov.ua/docs/706960/).

На виконання вказаного рішення 19.04.2021 між Краснопільською селищною радою та Фермерським господарством «Степок» (відповідачами у справі) укладено договір оренди землі № 291 (надалі - договір).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 договору орендодавець - Краснопільська селищна рада надає, а орендар - ФГ «Степок» приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 5922384200:04:003:0287 загальною площею 6,5920 га (ріллі), яка розташована за межами села Степок, Краснопільської селищної ради, Сумської області.

Відповідно до пункту 8 договір укладено на 1 рік (з 01.01.2021 по 31.12.2021).

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48 404,61 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок, що надається в оренду від 19.04.2021 першим відповідачем передано другому відповідачу в натурі (на місцевості) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,5920 га ріллі, кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, в оренду терміном з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).

Згідно з пунктом 16 договору цільове призначення земельної ділянки: 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прокурор вважає, що рішення Краснопільської селищної ради від 19.04.2021 № 291 прийнято з порушеннями вимог законодавства, а саме статтей 124, 134 ЗК України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в частині надання в оренду ФГ «Степок» земельної ділянки кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, зазначеної у договорі оренди землі від 19.04.2021 № 341, а договір оренди землі, укладений на підставі цього рішення недійсним.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з частиною третьою статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України та статті 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною другою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При укладенні оскаржуваного договору підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, не існувало, однак, в порушення вимог статті 124 вказаного Кодексу першим відповідачем земельні торги щодо продажу речових прав на земельну ділянку, яка є предметом згаданого договору, не проводилися, що підтверджується відповіддю Краснопільської селищної ради від 07.10.2021, наданої на запит прокуратури від 29.09.2021.

Таким чином першим відповідачем в порушення норм статей 124, 134 ЗК України безпідставно передано у користування другому відповідачу земельну ділянку комунальної власності без проведення земельних торгів.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 ЗК України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Краснопільська селищна рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення Краснопільської селищної ради від 19.04.2021 № 291 прийнято з порушеннями вимог законодавства, а саме статей 124, 134 ЗК України, а тому є незаконним та підлягає скасуванню в частині надання в оренду ФГ «Степок» земельної ділянки кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, зазначеної у договорі оренди землі від 19.04.2021 № 341.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Земельну ділянку, яка є предметом оспорюваної угоди, орендодавець (перший відповідач) передав орендарю (другому відповідачу) 19.04.2021, що підтверджується відповідним актом приймання передачі до договору.

Згідно із статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

За приписами статті 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину згідно із частиною першою статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положення постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема пункту 2, закріплюють, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК ( 435-15 ) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 26 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам необхідно мати на увазі, що купівля- продаж, рента, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, у тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, відповідно до статті 210 ЗК України повинні визнаватися недійсними - із наслідками, передбаченими відповідними статтями ЦК України.

Таким чином, оспорюваний договір оренди землі укладено з порушенням вимог земельного законодавства - земельна ділянка передана у користування всупереч встановленому законодавством порядку, зокрема, їх передано в оренду без проведення земельних торгів.

Ураховуючи викладене, вказаний договір оренди земельної ділянки суперечать вимогам статтей 124, 134 ЗК України, статті 15 Закону України «Про оренду землі», а також інтересам держави і суспільства, прийнятий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, відтак підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статей 123 та 129 ГПК України відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 123, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Краснопільської селищної ради (вул. Мезенівська, буд. 2, смт Краснопілля, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 04390104) від 06.04.2021 № 341 «Про укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на 2021 рік, які знаходяться за межами с. Покровка Краснопільської селищної ради» в частині укладення договору оренди з Фермерським господарством «Степок» (вул. Зіркова, буд. 1, с. Покровка, Сумський район, Сумська область, 42437, ідентифікаційний код 34205141) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка знаходиться за межами с. Степок Краснопільської селищної ради площею 6,5920 га, кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, терміном до 1 року з 01.01.2021 до 31.12.2021 під 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 19.04.2021 № 291, укладений між Краснопільською селищною радою (вул. Мезенівська, буд. 2, смт Краснопілля, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 04390104) та Фермерським господарством «Степок» (вул. Зіркова, буд. 1, с. Покровка, Сумський район, Сумська область, 42437, ідентифікаційний код 34205141) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,5920 га, кадастровий номер 5922384200:04:003:0287, яка розташована за межами села Степок Краснопільської селищної ради та передана згідно акта приймання-передачі земельних ділянок, що надаються в оренду від 19.04.2021.

4. Стягнути з Краснопільської селищної ради (вул. Мезенівська, буд. 2, смт Краснопілля, Сумська область, 42400, ідентифікаційний код 04390104) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, UA598201720343120000100000 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування 50 % витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

5. Стягнути з Фермерського господарства «Степок» (вул. Зіркова, буд. 1, с. Покровка, Сумський район, Сумська область, 42437, ідентифікаційний код 34205141) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, UA598201720343120000100000 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування 50 % витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-5 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12 вересня 2022 року.

СуддяЮ.А. Джепа