Ухвала

від 05.09.2022 по справі 910/1340/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1340/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Голуба Є. В.,

відповідача - Поночевної А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділконцептінвест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) у справі

за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділконцептінвест"

про стягнення 2 047 885,26 грн,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділконцептінвест" (далі - ТОВ "Поділконцептінвест") про стягнення 2 047 885,26 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період із 20.12.2016 по 31.07.2018 користувався земельними ділянками комунальної форми власності, на яких розташовані належні йому на праві власності нежитлові будівлі, без необхідних правовстановлюючих документів та без сплати коштів за таке користування до місцевого бюджету.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 (суддя Ягічева Н. І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з власника нерухомості на користь органу місцевого самоврядування збережених коштів у виді несплаченої орендної плати за землю за період, коли право власності на земельні ділянки за таким органом місцевого самоврядування зареєстровано не було.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (судді: Агрикова О. В. - головуючий, Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Поділконцептінвест" на користь Ніжинської міської ради 1 371 807, 27 грн збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками без належних на те правових підстав. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач без оформлення правовстановлюючих документів на землю у період із 20.12.2016 по 31.07.2018 користувався спірними земельними ділянками, на яких розміщено належне йому на праві власності нерухоме майно, що, за висновком суду, є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у виді несплаченої орендної плати на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України. Апеляційний господарський суд установив, що спірні земельні ділянки є сформованими, а дії органу місцевого самоврядування щодо реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки лише в 2019 році не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати кошти за фактичне користування землею. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок безпідставно збережених коштів у заявленій до стягнення сумі за період із 20.12.2016 по 31.07.2018, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1 371 807,27 грн, за вирахуванням коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:04021:0001 у сумі 676 077,99 грн, оскільки позивач не надав до матеріалів справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з цим кадастровим номером, що унеможливлює здійснення розрахунку та стягнення з відповідача коштів за фактичне користування такою земельною ділянкою. При цьому суд зазначив про те, відповідач не подав до суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення безпідставно збережених коштів, а факт користування спірними земельними ділянками відповідач не заперечує.

Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою, ТОВ "Поділконцептінвест" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 в частині, в якій було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021, тобто в частині задоволення позову, та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржену постанову у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 791 Земельного кодексу України), викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що державна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки, за користування якими відповідачеві нараховані кошти, була здійснена вже після звернення з цим позовом, а саме 06.03.2019, тому підстав для стягнення коштів за користування землею за заявлений прокурором період у наведеному випадку немає. Скаржник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 76, 80, 118, 119, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України; вважає, що прокурор при зверненні з позовом у цій справі обрав неправильний спосіб захисту, навів у позові як норми права, що регулюють кондикційні зобов`язання, так і норми, які регулюють деліктні зобов`язання; при визначенні розміру стягуваної суми, суд апеляційної інстанції врахував недопустимі докази - витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок, які не додавалися прокурором до позовної заяви. Водночас, на думку скаржника, додані до позовної заяви листи ГУ Держгеокадастру із зазначенням розміру нормативної грошової оцінки землі також є недопустимими доказами, оскільки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Ніжинська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену у справі постанову - без змін, наголошуючи на тому, що суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, встановив всі фактичні обставини справи із додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно визначився зі спірними правовідносинами та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

У відзиві на касаційну скаргу Ніжинська окружна прокуратура також просить залишити без змін оскаржену у справі постанову як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ніжинська окружна прокуратура та Ніжинська міська рада подали пояснення у справі.

ТОВ "Поділконцептінвест" подало заперечення на пояснення у справі.

Від Ніжинської окружної прокуратури надійшли пояснення на заперечення ТОВ "Поділконцептінвест".

Від Ніжинської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представників.

За змістом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 у цій справі визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Берднік І. С., Багай Н. О.

Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022 було зупинено провадження у справі № 910/1340/19 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2060/20.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2022 поновлено провадження у справі № 910/1340/19, із здійсненням розгляду касаційної скарги ТОВ "Поділконцептінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі 06.09.2022 .

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, у зв`язку із користуванням ТОВ "Поділконцептінвест" спірними земельними ділянками, на яких розташована нерухомість товариства, неоформленням правовстановлюючих документів на них і невнесенням плати за таке користування, прокурор в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради звернувся із позовом у цій справі про стягнення з власника об`єктів нерухомого майна коштів за фактичне користування земельними ділянками, на яких ці об`єкти розташовано.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з власника нерухомості на користь органу місцевого самоврядування збережених коштів у виді несплаченої орендної плати за землю за період, коли право власності на земельні ділянки за таким органом місцевого самоврядування зареєстровано не було.

Натомість, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду, позов задовольнив частково, стягнувши з ТОВ "Поділконцептінвест" на користь Ніжинської міської ради 1 371 807,27 грн збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельними ділянками без належних на те правових підстав та відмовивши у решті позову.

Ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції установив, що 22.03.2006 між Ніжинською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Ніжинський механічний завод" укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі промисловості для розміщення нежитлових будівель загальною площею 8, 6499 га за адресою: м. Ніжин, вул. Б. Хмельницького, 37, терміном на 49 років.

Рішенням Ніжинської міської ради від 15-17.04.2014 № 5-56/204 було надано дозвіл Публічному акціонерному товариству "Ніжинський механічний завод" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 8,6499 га на вул. Б. Хмельницького, 37 на окремі земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств промисловості.

Також, як було установлено судом, ТОВ "Поділконцептінвест" є власником нежитлових будівель, розташованих у м. Ніжині на вул. Б. Хмельницького, 37/6 загальною площею 12391,1 м2 на земельній ділянці площею 2,5005 га з кадастровим номером 7410400000:04:007:0056; на вул. Б. Хмельницького 37/3 загальною площею 4545,4 м2 на земельній ділянці площею 1,4852 га з кадастровим номером 7410400000:04:007:0053; на вул. Б. Хмельницького 37/1 загальною площею 238,41 м2 (29%) на земельній ділянці площею 0,054 га з кадастровим номером 7410400000:04:007:0051; на вул. Б. Хмельницького, 37/5 загальною площею 4095 м2 на земельній ділянці площею 1,2615 га з кадастровим номером 74104000000:04:007:0055; на вул. Курилівській, 56-а, загальною площею 5823 м2 на земельній ділянці площею 4,9485 га з кадастровим номером 7410400000:04021:0001.

Як зазначив прокурор в позові та цього не спростувало ТОВ "Поділконцептінвест", за даними ГУ ДФС у Чернігівській області вказане товариство не подавало податкові декларації з плати за землю у м. Ніжині за 2016, 2017 та 2018 роки, інформація про право власності або користування земельними ділянками у м. Ніжині відсутня.

Позивач у листі від 30.11.2017 № 02.1-17/2135 звернувся до відповідача з вимогою укласти договір оренди стосовно земельних ділянок, на яких розташована нерухомість відповідача.

Відповідач у листі від 20.12.2017 № 26 повідомив позивача про те, що власниками вказаного у листі від 30.11.2017 № 02.1-17/2135 нерухомого майна є не лише ТОВ "Поділконцептінвест", а й інші суб`єкти господарювання; для визначення умов користування земельними ділянками просив направити для обговорення проєкт істотних умов договору оренди.

У листі від 21.12.2017 № 02.117/2372 позивач поінформував відповідача про необхідність укладення з відповідачем договорів оренди земельних ділянок, на яких розташована його нерухомість, у зв`язку з чим запропонував відповідачеві з`явитися до виконавчого комітету Ніжинської міської ради.

У подальшому позивач (листи від 10.01.2018 № 02.1-18/6-2704, від 12.01.2018 № 02.1-17/71) надіслав відповідачеві типовий договір оренди землі для ознайомлення та подальшого укладення.

У листі від 24.01.2018 № 1 відповідач (у відповідь на лист від 21.12.2017 № 02.117/2372) просив надати пропозиції щодо умов договору оренди землі, які визначені як істотні відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі".

У листі від 06.02.2018 № 02.1-17/232 позивач вчергове повідомив відповідача про необхідність укладення договору оренди земельних ділянок, на яких розташована нерухомість відповідача.

Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у листі від 26.02.2018 № 18-25-0.172-204/119-18 надало Ніжинській міській раді інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме, що станом на 2016 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:007:0051 становить 946 954,66 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 74104000000:04:007:0055 - 6 371 110,95 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:007:0056 - 12 628 587,35 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:007:0053 - 7 500 890,99 грн; станом на 2017 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:007:0051 становить 1 003 771,94 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 74104000000:04:007:0055 - 6 753 377,61 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:007:0056 - 13 386 302,59 грн, земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:007:0053 - 7 950 944, 45 грн.

Водночас ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області направило заступнику керівника місцевої прокуратури копії технічної документації із землеустрою щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7410400000:04:007:0051, 7410400000:04:007:0053, 74104000000:04:007:0055 та 7410400000:04:007:0056 (лист від 20.04.2018 № 10-25-0.172-387/119-18).

У листі від 01.06.2018 № 18-25-0.172-547/119-18 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надало Ніжинській міській раді інформацію щодо нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок станом на 2016- 2018 роки. Так, станом на 2018 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0051, становить 1 003 771,94 грн; земельної ділянки, кадастровий номер 74104000000:04:007:0055, - 6 753 377,61 грн, земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0056, - 13 386 32,59 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0053, станом на 2016 рік становить 13 211 931,15 грн, станом на 2017 рік - 14 004 647,01 грн, станом на 2018 рік - 14 004 647,01 грн.

Виконавчий комітет Ніжинської міської ради (лист від 06.06.2018 № 02.1-17/1296) звертався до відповідача із запрошенням взяти участь у засіданні комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам міста Ніжина; а разом з листом від 17.07.2018 № 02.1-18/1700 направив відповідачу рішення від 12.07.2018 № 219 "Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Листом від 10.08.2018 № 02.1-18/1900 виконавчий комітет Ніжинської міської ради повторно направив відповідачеві рішення від 12.07.2018 № 219 "Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

У листах від 21.08.2018 № 02.1-17/1976, від 31.08.2018 № 02.1-18/1253 позивач вчергове звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельних ділянок, на яких розташовано нерухомість відповідача.

Рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 05.10.2018 № 326 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території міста Ніжина від 28.09.2018 розмір збитків, завданих власнику землі або землекористувачу земельних ділянок під об`єктами нерухомості за адресами: м. Ніжин, вул. Б.Хмельницького, 37/1, 37/3, 37/5, 37/6 та вул. Курилівська, 56-а без оформлення речових прав та без правовстановлюючих документів з 20-21.12.2016 по 31.07.2018 становить 2 047 885,26 грн.

У подальшому листом від 11.01.2019 № 02.1-17/48 позивач направив відповідачеві розрахунок плати за користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна на загальну суму 2 047 885,26 грн.

Суд апеляційної інстанції також установив, що згідно з наявними у справі витягами з Державного земельного кадастру на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 7410400000:04:007:0056, 7410400000:04:007:0053, 7410400000:04:007:0051, 74104000000:04:007:0055 та 7410400000:04021:0001 інформації про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі немає.

Водночас відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зокрема на земельну ділянку площею 0,1875 га, кадастровий номер 7410400000:04:007:0051, право власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради зареєстровано 05.03.2019; на земельну ділянку площею 1,4852 га, кадастровий номер 7410400000:04:007:0053, право власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради зареєстровано 05.03.2019; на земельну ділянку площею 2,5005 га, кадастровий номер 7410400000:04:007:0056, право власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради зареєстровано 06.03.2019; на земельну ділянку площею 1,2615 га, кадастровий номер 7410400000:04:007:0055, право власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради 06.03.2019; на земельну ділянку площею 4,9485 га, кадастровий номер 7410400000:04:021:0001, право власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради зареєстровано 06.03.2019.

Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, відповідно до інформації, наведеної у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в м. Ніжині, наданих позивачем в межах підготовчого засідання 12.10.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0051, станом на 2016 рік становить 946 954,66 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2409/179-19), станом на 2017 рік - 1 003 771,94 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2406/179-19), станом на 2018 рік - 1 003 771,94 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2403/179-19); нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0053, станом на 2016 рік становить 7 500 890, 99 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2407/179-19), станом на 2017 - 7 950 944,45 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2404/179-19), станом на 2018 рік - 7 950 944,45 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2401/179-19); нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0055, станом на 2016 рік становить 6 371 110,95 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2408/179-19), станом на 2017 рік - 6 753 377,61 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2405/179-19), станом на 2018 рік становить 6 753 377,61 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-2402/179-19; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 7410400000:04:007:0056, станом на 2016 рік становить 12 628 587,35 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-1845/179-19), станом на 2017 рік - 13 386 302,59 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-1844/179-19), станом на 2018 рік, яка становить 13 386 302, 59 грн (витяг від 26.07.2019 № 97-25-0.172-1843/179-19).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Водночас згідно з вимогам статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо сформованості спірних земельних ділянок (визначення їх площі, меж, присвоєння кадастрових номерів, внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру), користування відповідачем без достатніх правових підстав із 20.12.2016 по 31.07.2018 спірними земельними ділянками, на яких розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, невнесення плати за таке землекористування, суд дійшов висновку, що відповідач є фактичним користувачем спірних земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому апеляційний господарський суд урахував те, що позивач є власником спірних земельних ділянок, оскільки вони розташовані в межах населеного пункту, а відсутність державної реєстрації речового права у періоді, за який заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів, коли право власності на земельні ділянки за органом місцевого самоврядування зареєстровано не було, не звільняє відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.

Разом із тим, надавши оцінку розрахунку розміру безпідставно збережених коштів орендної плати, заявлених до стягнення, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 1 371 807,27 грн, розрахованих, виходячи з даних про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок (кадастрові номери 7410400000:04:007:0051, 7410400000:04:007:0053, 7410400000:04:007:0055, 7410400000:04:007:0056), наведених у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016- 2018 роки, наявних у справі. При цьому суд апеляційної інстанції урахував і те, що відповідач не подав до суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення безпідставно збережених коштів, не спростував розмір земельних ділянок, за які нараховано спірні кошти, та не заперечував факт користування спірними земельними ділянками у заявленому у позові періоді. Щодо відмови у стягненні 676 077,99 грн, то суд зазначив, що вказана сума коштів нарахована за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410400000:04021:0001, проте ненадання позивачем до матеріалів справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з цим кадастровим номером, унеможливлює здійснення розрахунку та стягнення з відповідача коштів за фактичне користування такою земельною ділянкою.

Як уже зазначалося, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, оскільки зазначені постанови Верховного Суду були прийняті хоча й у спорах, пов`язаних зі стягненням коштів, нарахованих за користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів та без сплати коштів за таке користування до місцевого бюджету, але за інших встановлених судами обставин і за іншими поданими сторонами доказами, залежно від яких й прийнято судові рішення у цих справах, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками. У вказаних справах Верховний Суд, за результатами розгляду справи в касаційному порядку, скасував оскаржені судові рішення, а справи направив на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема, у зв`язку із недослідженням судами зібраних у справі доказів, невстановленням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, ненадання належної оцінки доводам сторін.

Так, Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, направляючи справу на новий розгляд, виходив, зокрема, із невстановлення судами обставин сформованості земельної ділянки (визначення її меж, кадастрового номера, занесення інформації до Державного земельного кадастру), неврахування судом апеляційної інстанції встановленого законом порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, нездійснення судом апеляційної інстанції перевірки відповідності здійснених прокурором нарахувань визначеному порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки землі.

Ухвалюючи постанову від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17 та скасовуючи судові рішення у ній з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд виходив із того, що оскільки позов у справі подано з підстав фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку, то у наведеному випадку спірні правовідносини слід кваліфікувати як кондиційні, а отже, підстав для застосування до них положень, які регулюють відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, немає; суди не врахували положень законодавства щодо порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки, не здійснили перевірку відповідності нарахувань встановленому розміру нормативної грошової оцінки; не дослідили докази сплати відповідачем орендної плати у спірний період та не встановили чи не призводить задоволення позову до подвійного стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати. Суд також зазначив, що констатувавши, що у спірний період з відповідачем було укладено договір на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, суди не дослідили зазначений доказ та не встановили, чи можливим було надання в оренду позивачем частини земельної ділянки, на якій надано право розмістити елементи вуличної торгівлі, а отже чи можливе стягнення коштів за користування цією земельною ділянкою з підстав, заявлених у позові.

Тобто спори у цих справах стосувалися несформованих земельних ділянок.

Натомість, як уже зазначалося, переглядаючи справу № 910/1340/19 в апеляційному порядку на підставі положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та подані сторонами докази, надав оцінку аргументам учасників справи, установивши, що спірні земельні ділянки є сформованими, відповідач користувався такими земельними ділянками без оформлення згідно з вимогами чинного законодавства права користування ними, не сплачував коштів за таке користування, розмірів спірних земельних ділянок не спростував; сума безпідставно збережених коштів орендної плати розрахована на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок і висновки апеляційного господарського суду, який правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не суперечать правовим позиціям, викладеним у зазначених скаржником постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Разом із тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у наведеному випадку дії органу місцевого самоврядування щодо реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки лише в 2019 році не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати кошти за фактичне користування землею за заявлений у позові період, коли право власності на земельні ділянки за органом місцевого самоврядування зареєстровано не було. У цій справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах міста, чого не заперечували та не спростовували учасники справи; відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради на спірні земельні ділянки було зареєстровано 05.03.2019, 06.03.2019.

При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 (до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі № 910/1340/19), в якій розглядався спір про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати без оформлення права користування землею та без внесення коштів за таке землекористування за період, коли право власності на конкретну земельну ділянку за органом місцевого самоврядування зареєстровано не було.

Так, за змістом висновків Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Водночас за висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 791 Земельного кодексу України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій у цій справі постанові, узгоджуються та відповідають зазначеним висновкам, наведеним у постанові Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Поза тим колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, поданих позивачем 12.10.2020, оскільки, як свідчить зміст оскарженої постанови, апеляційний господарський суд, зважаючи на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, установив, що вказані витяги позивач подав в межах підготовчого засідання, тому вони підлягають оцінці під час розгляду справи.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на неправильне обрання прокурором у наведеному випадку способу захисту порушених права у зв`язку з одночасним обґрунтуванням ним позову як нормами, що регулюють деліктні зобов`язання, так і нормами, що регулюють кондикційні зобов`язання, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалася не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для ухвалення рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, що і було враховано у наведеному випадку судом апеляційної інстанції (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц). Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Поділконцептінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/1340/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділконцептінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/1340/19 закрити.

Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/1340/19, яке було зупинено згідно з ухвалою Верховного Суду від 09.09.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік