Рішення

від 08.09.2022 по справі 580/2582/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року справа № 580/2582/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Татекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Татекс" (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році в розмірі 14 193, 75 грн та пені в розмірі 692, 96 грн за несвоєчасну їх сплату на його рахунок за такими реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р UA808999980313181230000023759.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні кількість осіб з інвалідністю, які б мали працювати у відповідача, згідно з нормативом складає 1 (одна) особа, однак відповідно до інформації Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.03.2022 №1490/5/23-00-24-01-02 у відповідача не працювали особи з інвалідністю. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, відповідач зобов`язаний до 15 квітня 2022 року сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 14 193, 75 грн, однак у зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 692, 96 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що подавав до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості звіт форми ЖЗ-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансіїї) про наявність вакансії швачки, у коментарях до цих вакансій зазначалось про працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. протягом 2021 року Шполянською районною Філією Черкаського ОПЗ до відповідача не направлялися особи з інвалідністю для працевлаштування на дане підприємство. Вважає, що у 2021 році виконував обов`язки, покладені на нього частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ, зокрема, виділив та створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та надав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації її працевлаштування. За вказаних обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

18.08.2022 позивач подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача про вжиття ним всіх залежних від нього дій для працевлаштування осіб з інвалідністю є необґрунтованими. Так, форми звітності № 3-ПН відповідачем були подані до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості, тобто до структурного підрозділу регіонального центру зайнятості. Однак, Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

29.08.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення у яких вказано, що згідно Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 №945 базовими центрами зайнятості являлися міські, районні і міськрайонні центри зайнятості. Однак, у зв`язку із реорганізацією центрів зайнятості, у відповідності до п. 2 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663 міські, районні, міськрайонні центри (базові центри зайнятості) стали філіями регіональних центрів зайнятості, зокрема Шполянський районний центр зайнятості став Шполянською районною філією Черкаського обласного центру зайнятості. Відтак, вважає вказані доводи позивача необгрунтованими.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Татекс" є суб`єктом господарювання та знаходиться за адресою: вул. Соборна, 43а, м. Шпола, Черкаська область, 20603.

Згідно з даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік (форма 10-ПОI), поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Татекс", середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2021 році складала 100 осіб. У графі середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) зазначено 0 осіб. У графі кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні вказано 0 осіб.

Згідно листа Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.03.2022 №1490/5/23-00-24-01-02 підтверджується відсутність у відповідача необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю у звітному 2021 році.

Листами від 23.03.2022 №445/01-28 та від 06.05.2022 №789/01-28 відповідача повідомлено про необхідність належного виконання вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання вказаного нормативу.

Листом Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 09.05.2022 №36.01-17/78 позивача повідомлено, що позивачем подано до Шполянського міського центру зайнятості інформацію за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інваліднітю в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII).

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Обов`язок підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, встановлений ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 вказаного Закону, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення.

Згідно відомостей, які містяться у звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік поданого позивачу вбачається що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 9 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 0 працівників;

- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 - 1 особа.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для осіб з інвалідністю передбачено ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, відповідно до якої суб`єкти господарювання, які працевлаштовують особу з інвалідністю, зобов`язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування.

При цьому, ч. 3 ст. 181 Закону № 875-ХІІ встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

У той же час, підприємство зобов`язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Судом встановлено, що відповідач протягом 2021 року подавав до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з інформацією про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку.

Водночас, згідно листа Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості, викладеними у листі від 09.05.2022 №36.01-17/78 протягом 2021 року Шполянською районною філією Черкаського ОЦЗ не направлялися особи з інвалідністю для працевлаштування до ФГ КДВ у зв`язку з відсутністю на обліку відповідних працівників і фактичної відмови роботодавцем у їх працевлаштуванні не було..

Суд погоджується з доводами відповідача, що функціями роботодавця є створення відповідного робочого місця та повідомлення уповноважених органів про наявність вільних вакансій, що можуть бути заповнені особами з інвалідністю, а тому відповідач здійснив усі передбачені законом заходи щодо їх працевлаштування.

Суд зазначає, що відповідальність підприємств, установ, організацій може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Тільки відмова у працевлаштуванні є доказом того що підприємство не забезпечило норматив робочих місць. Не направлення для працевлаштування інваліда відповідними органами, не може вважатися виною відповідача та підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/8007/16.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частинами 1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Оскільки доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні особі з інвалідністю, які безпосередньо зверталися до нього, або які були направлені центром зайнятості та не взяті на роботу, суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що відповідач подав форми звітності № 3-ПН до структурного підрозділу регіонального центру зайнятості, а не базового центру зайнятості суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 №945 базовими центрами зайнятості являлися міські, районні і міськрайонні центри зайнятості. Однак, у зв`язку із реорганізацією центрів зайнятості, у відповідності до п. 2 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663 міські, районні, міськрайонні центри (базові центри зайнятості) стали філіями регіональних центрів зайнятості.

Зокрема, Шполянський районний центр зайнятості реорганізовано у Шполянську районну філію Черкаського обласного центру зайнятості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та поданих матеріалів, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а вимоги такими, що не належать до задоволення.

Відтак, підстави для відшкодування витрат, понесених позивачем зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ