Постанова

від 17.01.2023 по справі 580/2582/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2582/22 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Єгорової Н.М.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татекс" (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році в розмірі 14 193, 75 грн та пені в розмірі 692, 96 грн за несвоєчасну їх сплату на його рахунок за такими реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р UA808999980313181230000023759.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначено, що з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" кількість осіб з інвалідністю, які б мали працювати у відповідача, згідно з нормативом складає 1 (одна) особа, однак відповідно до інформації Головного управління ДПС у Черкаській області у відповідача не працювали особи з інвалідністю. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70, відповідач зобов`язаний до 15 квітня 2022 року сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 14 193, 75 грн, однак у зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 692, 96 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Татекс" були виконані всі законодавчо передбачені вимоги щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим підстави для притягнення останнього до адміністративно-господарської відповідальності відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що форми звітності № З-ПН відповідачем були подані до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості (тобто до структурного підрозділу регіонального центру зайнятості).

Однак, Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 чітко визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Проте, інформація про звернення відповідача до базового центру зайнятості відсутня.

Крім того, форма № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не свідчить про фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю та, як наслідок, виконання нормативу.

Отже, норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача. в якому заперечено проти її задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Татекс" є суб`єктом господарювання та знаходиться за адресою: вул. Соборна, 43а, м. Шпола, Черкаська область, 20603.

Згідно даних звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік (форма 10-ПОI), поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Татекс", середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2021 році складала 8 осіб. У графі "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)" зазначено 0 осіб. У графі "кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вказано 1 особа.

Позивачем долучено до матеріалів справи відповідь Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 09 травня 2022 року № 36.01-17/78, згідно якої ТОВ "Татекс" інформацію за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року до Шполянської районної філії Черкаського ОЦВ подавало. Протягом 2021 року Шполянською районною філією Черкаського ОЦВ не направлялися особи з інвалідністю для працевлаштування на дане підприємство у зв`язку з відсутністю на обліку відповідних працівників і фактичної відмови роботодавцем у їх працевлаштуванні не було.

Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Татекс" претензію про сплату адміністративно-господарської санкції в розмірі 14 193,75 грн. та претензію від 23 березня 2022 року №445/01-28 та від 06 травня 2022 року №789/01-28 про сплату адміністративно-господарської санкції в розмірі 14 193,75 грн. і пені станом на 05 травня 2022 року в розмірі 85,20 грн., та повідомлено відповідача про необхідність належного виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зокрема, подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів разом з пенею.

Здійснивши системний аналіз приписів статей 18, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», статі 218 ГК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що подання ТОВ "Татекс" до служби зайнятості інформації для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року свідчить про відсутність правових підстав для накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1-3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Приписи ч. 2 статті 20 вказаного Закону визначають, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, чисельність осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого статтею 19 Закону, становила 1 особу.

З наведеного вище вбачається, що діючим законодавством встановлюється обов`язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.1 статті 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч.3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

При цьому, згідно Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 червня 2019 року №945 базовими центрами зайнятості являлися міські, районні і міськрайонні центри зайнятості. Однак, у зв`язку із реорганізацією центрів зайнятості, у відповідності до п. 2 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 грудня 2020 року №2663 міські, районні, міськрайонні центри (базові центри зайнятості) стали філіями регіональних центрів зайнятості.

Зокрема, Шполянський районний центр зайнятості реорганізовано у Шполянську районну філію Черкаського обласного центру зайнятості, у зв`язку з чим доводи позивача про те, що відповідач подав форми звітності № 3-ПН до структурного підрозділу регіонального центру зайнятості, а не базового центру зайнятості, є безпідставними та необгрунтованими.

Таким чином, передбачена ч.1 статті 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 статті 17, ч.1 статті 18, ч.2,3,5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справах № 817/652/17, № 802/707/17-а.

Зі змісту положень статті 18-1 Закону вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, на чому безпідставно наголосило Черкаське ОВ ФСЗІ в апеляційній скарзі.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № П/811/696/17, від 06 лютого 2018 року у справі № П/811/693/17, від 08 травня 2018 року у справі № 805/2275/17-а, від 24 квітня 2019 року у справі №817/1188/18, від 28 травня 2019 року у справі №807/554/17.

Відповідно до п.4 ч.3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Приписи пп. пп. 1.3 та 2.1 Порядку подання інформації про попит на робочу силу (вакансії) визначають, що роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом 2021 року було подано звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем було виконано у повному обсязі обов`язок з інформування щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Н.М. Єгорова

Я.М. Собків