Рішення

від 11.09.2022 по справі 640/7028/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 року м. Київ № 640/7028/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДУС-Т»

про застосування адміністративного арешту,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось з адміністративним позовом Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДУС-Т», в якому просить:

- прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках

ТОВ «ГРАДУС-Т» (код 38746437), а саме:

- НОМЕР_1 відкритий у АБ «УКРГАЗБАНК»;

- НОМЕР_2 відкритий у Казначейство України (ел. адм. подат.);

- НОМЕР_3 відкритий у АТ «РВС БАНК»;

- НОМЕР_4 відкритий у АТ «ПУМБ»;

- НОМЕР_5 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк»;

- НОМЕР_6 відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», а також на рахунках, які будуть відкриті в майбутньому, в період дії арешту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наявності належним чином оформлених документів, що дають підстави для проведення та допуску перевіряючих до проведення перевірок відповідачем, перевіряючих до проведення перевірок не допущено, у зв`язку з чим складено та зафіксовано відповідними акти.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 17.05.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/7028/22, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну та наявні у нього докази, що стосуються спору.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому викладено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідачем не здійснювалось перешкоджання законній діяльності посадовим особа контролюючого органу, а також зазначає, що господарську діяльність на час проведення фактичної перевірки та на даний час здійснює частково у зв`язку з введенням по всій території України воєнного стану.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 15.04.2022 №1563-п, на підставі п.п. 191.1.4 п.191.1 ст. 191, керуючись п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.13, п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.5, п.80.2 ст. 80 розділу II п. 522 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, призначено фактичну перевірку з метою контролю за дотриманням вимог чинного законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій ТОВ «ГРАДУС-Т».

02.05.2022 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичних перевірок, ознайомлення з направленнями про проведення фактичних перевірок здійснено виїзд до господарських одиниць, що належать ТОВ «ГРАДУС- Т».

Разом з тим, позивач вказує, що особами, що фактично здійснювали розрахункові операції на місці здійснення діяльності ТОВ «ГРАДУС-Т», відмовлено в отриманні копії наказу та ознайомленні з направленнями на перевірку, що зафіксовано відповідними актами, згідно вимог Податкового кодексу України, у зв`язку з чим Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ звернулось до суду з позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ «ГРАДУС-Т» (код 38746437).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі (пп.94.2.1); фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон (пп.94.2.2); платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3); відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (пп.94.2.4); відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (пп.94.2.5); платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі (пп.94.2.6); платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу (пп.94.2.7); платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) (пп.94.2.8); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки (пп.94.2.9).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Своєю чергою, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; 2) арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а (№К/9901/9294/18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Пунктом 1 Розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816, передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Судом встановлено, що у підставою для звернення контролюючого органу з позовом про застосування арешту коштів платника податків слугував факт недопуску до проведення фактичної перевірки.

З урахуванням наведеного вище, суд відхиляє доводи представника відповідача у відзиві про те, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку платника податків, з підстав недопуску перевіряючи до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства, для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пп.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, в даному випадку адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, може бути застосований судом з метою спонукати платника податків до проведення фактичної перевірки та допуску посадових осіб контролюючого органу для проведення фактичної перевірки, за наявності законних підстав для її проведення.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

В спірній ситуації платник податків не допустив перевіряючи до проведення перевірки на підставі наказу від 15.04.2022 №1563-п.

Разом з тим, за змістом вищевказаного наказу, документальна планова перевірка підлягала проведенню з квітня-травня 2022.

Отже, суд зазначає, що на час вирішення даного судового спору відсутні підстави для проведення документальної перевірки ТОВ «ГРАДУС-Т» на підставі наказу від 15.04.2022 №1563-п, позаяк, враховуючи визначену таким наказом дату початку перевірки та термін її проведення, термін дії такого наказу завершився.

Таким чином, на даний час відсутні підстави для накладення арешту на кошти платника податків з підстав, наведених позивачем у позовній заяві.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень на час вирішення судом даного адміністративного спору відсутні відомості про судове рішення, яким підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків (відповідача).

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №813/2316/17 зазначено, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

З урахуванням наведеного вище, оцінюючи встановлені судом обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДУС-Т» (03150, м. Київ, вул. Каземира Малевича, 47/49, ЄДРПОУ 38746437) про накладення арешту коштів на рахунках платника податків - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур