Постанова

від 06.09.2022 по справі 752/4167/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/4167/20 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Ю.О.

Провадження № 22-ц/824/445/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Мельника Я.С., Гуля В.В.,

секретар Шевченко Т.В.,

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», адвоката П`ятака Івана Івановича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09 вересня 2021 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 , про стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування шкоди та скасування наказу про вимушений простій,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 , про стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування шкоди та скасування наказу про вимушений простій. Зазначила, що вона є штатним працівником ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» і виконує трудові обов`язки на посаді начальника відділу кадрів з 16 січня 2018 року. З 22 січня 2018 року вона призначена відповідальною за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві. З 22 січня 2018 року до 19 листопада 2018 року їй не здійснювались нарахування і виплати доплат за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві. На підставі наказу ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» 31 жовтня 2018 року її було звільнено з посади через систематичне невиконання посадових обов`язків на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, визнані неправомірними та скасовані накази про оголошення догани та про звільнення її з посади начальника відділу кадрів, її поновлено на посаді начальника відділу кадрів ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України». Після поновлення на роботі ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» їй була створена нестерпна та складна для сприйняття і здоров`я атмосфера. Як робоче місце їй надана необладнана кімната на окремому від всього колективу технічному поверсі, яка раніше використовувалась під складське приміщення.Їй також були замінені функціональні обов`язки і наказано займатись архівною роботою. В зимовий період неопалювальна кімната, в якій вона мала виконувати посадові обов`язки, неодноразово залишалась без подачі електроенергії на відміну від всіх інших приміщень. 27 грудня 2019 року відповідач видав наказ № 46 «Про встановлення простою» виключно щодо неї. Вказаний наказ виданий неправомірно і з порушенням вимог трудового законодавства - без складання обов`язкових для такого випадку документів, попереднього обов`язкового повідомлення та ознайомлення її з наказом. ОСОБА_2 просила скасувати наказ Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» № 46 від 27 грудня 2019 року «Про встановлення простою» з обов`язковою виплатою заробітної їй плати за період фактичного не допуску на роботу з 02 січня 2020 року; стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі, що становить 67977,12 грн., а також грошову компенсацію за завдану моральну шкоду.

У травні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила скасувати наказ ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» № 46 від 27 грудня 2019 року «Про встановлення простою» з обов`язковою виплатою заробітної плати позивачу за період фактичного не допуску на роботу з 02 січня 2020 року; стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі, що становить 67 977,12 грн. і грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 972000,00 грн. В серпні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про відмову від частини позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати за лютий 2020 року та просила стягнути ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» невиплачену заробітну плату в розмірі, що становить 66 027,75 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» наказ № 46 від 27 грудня 2019 року «Про встановлення простою», з обов`язковою виплатою заробітної плати ОСОБА_2 за період з 02 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року в розмірі 26988,00 грн.

Стягнуто з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 66027,75 грн., моральну шкоду в розмірі 972000,00 грн., витрати за проведення судової психологічної експертизи в розмірі 6537,60 грн., судовий збір в розмірі 10560,80 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а саме в розмірі 13494,00 грн.

14 вересня 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про ухвалення додаткового рішення в справі. Просила стягнути з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на її користь судові витрати в розмірі 43 498,40 грн., з яких: 10 560,80 грн. - витрати по сплаті судового збору, 6537,60 грн. - витрати на проведення призначених судом судово-психологічної експертизи, 26400,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката АО «Простір Захисту» Ананьєва Є.А.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в справі відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року, представник ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» та представник третьої особи Зайцева О.С. подали апеляційні скарги. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 . Посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважають безпідставним висновок суду, що ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» не надано належних та допустимих доказів фіксації комісією відсутності належних умов для праці позивачки та погодження з профспілкою можливості встановлення простою ОСОБА_2 . До оспорюваного наказу долучений лист Національного комплексу «Експоцентр України» від 03 грудня 2019 року про припинення співпраці з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», що власне і є доказом відсутності підстав використання оркестром приміщень 6-го павільйону Національного комплексу «Експоцентр України», а тому не потребує додаткового підтвердження іншими доказами. Копія наказу № 46 від 27 грудня 2019 року про встановлення простою з копією листа Національного комплексу «Експоцентр України» від 03 грудня 2019 року були долучені ОСОБА_2 до позовної заяви та містяться в матеріалах даної справи. Трудовим законодавством не передбачено обов`язкової фіксації роботодавцем відсутності належних умов праці шляхом складання комісією акту, завчасного попередження працівника про встановлення простою, а також погодження наказу про встановлення простою з профспілкою. За таких обставин видання наказу № 46 від 27 грудня 2019 року про встановлення простою в роботі позивачки на посаді начальника відділу кадрів є правомірним, наказ був виданий в межах дискреційних повноважень керівника оркестру у зв`язку з відсутністю приміщення для роботи позивачки. Суд дійшов помилкового висновку про невиплату ОСОБА_2 доплати за ведення військового обліку. Обов`язок з ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних передбачений посадовою інструкцією начальника відділу кадрів, згідно якою такий облік здійснювався відповідно до окремих наказів директора. Наказом № 7 від 22 січня 2018 року позивачка призначена відповідальною за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві. Вказаним наказом не передбачена доплата за ведення військового обліку, оскільки виконання такої роботи начальником відділу кадрів входило до посадових обов`язків позивачки відповідно до посадової інструкції. Звертають увагу на те, що фонд заробітної плати оркестру формується за рахунок бюджетних асигнувань у визначених Департаментом культури КМДА розмірах з урахуванням можливостей бюджету та граничного обсягу видатків. Штатними розкладами на 2018 рік і 2019 рік, погодженими Департаментом культури КМДА, не передбачено доплати за ведення військового обліку. Суд не взяв до уваги те, що позивачка перебувала на лікарняному з 28 травня 2019 року по 31 травня 2019 року, з 03 червня 2019 року по 27 червня 2019 року, з 04 липня 2019 року по 05 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року, з 30 серпня 2019 року по 22 вересня 2019 року, з 23 вересня 2019 року по 11 жовтня 2019 року, а наказом № 14 від 27 травня 2019 року на позивачку було покладено обов`язки з ведення архівної роботи на підприємстві. Позовні вимоги заявлені ОСОБА_2 з пропуском встановленого законом строку звернення до суду. Вважають безпідставним висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 972000,00 грн. Висновок судової психологічної КНДІСЕ № 37370/37371/20-61 від 30 березня 2021 року, яким визначений розмір завданої позивачці моральної шкоди, вважають необґрунтованим. В основу висновку експертами безпідставно покладені пояснення свідків, які надані в письмовому вигляді самою позивачкою без виклику їх до суду. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди судом першої інстанції не було дотримано вимог розумності та справедливості, адже визначений розмір грошового еквіваленту моральної шкоди є неспівмірним розміру можливої завданої моральної шкоди.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Просить скасувати вказане додаткове рішення та ухвалити нове про стягнення з ДГІ «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на її користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26400,00 грн. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, пославшись на ненадання доказів їх оплати. Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України та практики Верховного Суду у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

В апеляційній інстанції ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. У задоволенні апеляційних скарг відповідача та третьої особи просять відмовити.

В судове засідання представники ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» та третьої особи ОСОБА_1 повторно не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представників ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» і ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягають задоволенню частково. Апеляційна скарга ОСОБА_2 на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» № 7 від 22 січня 2018 року ОСОБА_2 призначено начальником відділу кадрів, відповідальною за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві.

31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 була звільнена у зв`язку з систематичним невиконанням посадових обов`язків на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу кадрів ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» .

Згідно листків непрацездатності з 28.05.2019 по 31.05.2019, з 03.06.2019 по 27.06.2019, з 04.07.2019 до 19.07.2019, 05.08.2019 по 30.08.2019, з 30.08.2019 по 22.09.2019, 23.09.2019 по 11.10.2019 ОСОБА_2 перебувала на лікарняному.

Листом ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» від 05 грудня 2019 повідомило ОСОБА_2 , що виконання кадрової роботи на підприємстві покладено на старшого інспектора з кадрів, у зв`язку з чим 24.05.2019 на підприємстві була затверджена його посадова інструкція. Наказом № 14 від 27.05.2019 на начальника відділу кадрів ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» покладені обв`язки з ведення архівної роботи на підприємстві.

Наказом ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» №163-В від 24 грудня 2019 року ОСОБА_2 надано відпустку без збереження заробітної плати з 26 грудня 2019 року по 29 грудня 2019 року. На даному наказі при ознайомленні 24 грудня 2019 року позивачка зазначила свої зауваження - відпустка використовується вимушено в зв`язку з неможливістю забезпечення директором ОСОБА_1 належних умов праці.

Наказом ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» №46 від 27 грудня 2019 року начальника відділу кадрів ОСОБА_2 встановлений простой з 01.01.2020 до дати забезпечення підприємства належним приміщенням; надано розпорядження головному бухгалтеру підприємства забезпечити нарахування та виплату начальнику відділу кадрів заробітної плати на період простою в розмірі 2/3 посадового окладу; дозволити начальнику відділу кадрів не виходити на роботу до закінчення простою.

02 січня 2020 року ОСОБА_2 ознайомилась з даним наказом із запереченнями щодо відсутності комісійного акту фіксації умов праці, відсутності погодження встановлення простою з профспілкою, порушень законодавства та умов колективного договору тощо. В цей же день приблизно о 14.00 год. ОСОБА_2 звернулась з усною заявою до поліції, що її не допустили до роботи за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» №166-К від 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Встановивши обставини по справі, дослідивши надані сторонами докази та надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу № 46 від 27 грудня 2019 року «Про встановлення простою» з обов`язковою виплатою заробітної плати ОСОБА_2 за період з 02 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року в розмірі 26988,00 грн.».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду у вказаній частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до норми чинного законодавства про працю, час простою не з вини працівника повинен оформлюватися наказом власника або уповноваженого ним органу, в якому фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Тобто питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено як у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, так і у наказі, яким оформлюється простій.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Заперечуючи проти позову, ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» не надало суду належних та допустимих доказів відсутності у нього можливості забезпечити належні умови праці начальнику відділу кадрів Білошицькій О.В.Як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на встановлення простою ОСОБА_2 , відділ кадрів/роботи з персоналом в ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» продовжував роботу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» № 46 від 27 грудня 2019 року «Про встановлення простою» з обов`язковою виплатою заробітної плати ОСОБА_2 за період з 02 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року в розмірі 26988,00 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність на підприємстві можливості організувати умови праці ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю приміщення, оскільки вони не доведені належними доказами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ОСОБА_2 в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за виконання роботи по веденню військового обліку на підприємстві і стягнув з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 66027,75 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду у вказаній частині.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці, а суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, що також передбачено Колективним договором між трудовим колективом та адміністрацією відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07 грудня 2016 року затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

Згідно п.11 зазначеного Порядку за наявності на військовому обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях менше 500 призовників і військовозобов`язаних обов`язки щодо ведення військового обліку покладаються на посадову особу служби персоналу або служби управління персоналом, якій встановлюється доплата у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Як встановлено судом, начальник відділу кадрів ОСОБА_2.В. ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» відповідальна за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві. В порушення положень п. 11 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних ОСОБА_2 не встановлена доплата у відповідному розмірі.

Проведеною перевіркою Державної служби України з питань праці встановлено, що у порушення Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» не проводиться доплата відповідальним працівникам за ведення військового обліку. Приписом від 22 грудня 2018 року ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» встановлений строк усунення порушень до 22.01.2019. Вимоги припису Державної служби України з питань праці залишені без виконання.

Заперечуючи проти позову, ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» посилалося на те, що ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві начальником відділу кадрів передбачено його посадовою інструкцією та пов`язане з виданням окремих наказів. Наказом № 7 від 22 січня 2018 року ОСОБА_2 призначена відповідальною за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві. Доплата за ведення військового обліку ОСОБА_2 не передбачена, оскільки виконання такої роботи начальником відділу кадрів відноситься до посадових обов`язків , за виконання яких нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Разом з тим, окремо посадовою інструкцієюначальника відділу кадрів ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» не було передбачено обов`язку ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, а лише вказано на можливість покладення на нього такого обов`язку окремим наказом, що і було зроблено наказом № 7 від 22 січня 2018 року.

У суду відсутні підстави вважати встановленим, що до структури заробітної плати, яку отримувала ОСОБА_2 входила надбавка за ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві. ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» визнала факт невиплати надбавки, оскільки вона не була визначена в наказі № 7 від 22 січня 2018 року. Не зазначення розміру передбаченої законодавством доплати у наказі відповідача не позбавляє позивачку права на її отримання. ОСОБА_2 виконувала роботу щодо ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних на підприємстві, а відтак, мала право на отримання доплат у розмірі до 50 відсотків посадового окладу згідно з вказаним Порядком

Згідно наведеного ОСОБА_2 розрахунку за ведення військового обліку з 22.01.2018 по 19.11.2018 надбавка за січень 2018 року становить 2154,68 грн, за лютий 2018 року - 5656,00 грн, за березень 2018 року - 5656,00 грн, за квітень 2018 року - 5656,00 грн, за травень 2018 року - 5656,00 грн, за червень 2018 року - 5656,00 грн, за липень 2018 року - 5656,00 грн, за серпень 2018 року - 3085,08 грн, за вересень 2018 року - 5656,00 грн, за жовтень 2018 року - 1028,36 грн, за листопад 2018 року - 257,09 грн, що разом становить 46117,21 грн.

ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» не надало доказів на спростування вказаного розрахунку. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 вказаних сум.

Як встановлено судом першої інстанції, в листопаді 2018 року до 18 листопада 2018 року (включно) позивачка перебувала на лікарняному і 19 листопада 2018 року був першим днем її виходу на роботу, а також і днем незаконного звільнення, - єдиним робочим днем позивача в листопаді 2018 року, який підлягає відповідній оплаті відповідачем є 19 листопада 2018 року. 24 травня 2019 року був першим робочим днем позивача після поновлення її на роботі за рішенням суду, що підтверджується наказом відповідача № 155-К від 24 травня 2019 року. Втім, в табелі обліку робочого часу за травень 2019 року цей робочий день не врахований відповідачем, і як наслідок, за нього позивачці не виплачена заробітна плата. Таким чином, позивачці не виплачена заробітна плата 19 листопада 2018 року і 24 травня 2019 року в розмірі 1074,73 грн. Також ОСОБА_2 не було виплачено заробітну плату за грудень 2019 року в сумі 4625,08 грн., за січень 2020 року в сумі 10612,73 грн. та за лютий 2020 року в сумі 4498,00 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взяв до уваги, що позивачка перебувала на лікарняному з 28 травня 2019 року по 31 травня 2019 року, з 03 червня 2019 року по 27 червня 2019 року, з 04 липня 2019 року по 05 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року, з 30 серпня 2019 року по 22 вересня 2019 року, з 23 вересня 2019 року по 11 жовтня 2019 року, а наказом № 14 від 27 травня 2019 року на позивачку було покладено обов`язки з ведення архівної роботи на підприємстві, Позивачка ОСОБА_2 просила стягнути доплату за ведення військового обліку за інший період - з 22 січня 2018 року по 19 листопада 2018 року.

Є безпідставними посилання апелянта на те, що вимоги про стягнення доплати за ведення військового обліку заявлені ОСОБА_2 з пропуском встановленого законом строку звернення до суду. Встановлена законодавством доплата входить до структури заробітної плати, а тому вимоги щодо стягнення її не були обмежені строками звернення до суду.

Дійшовши висновку про законність позовних вимог ОСОБА_2 в частині законних прав за правилами ст. 237-1 КЗпП України, суд першої інстанції правильно задовольнив похідну вимогу позивачки про відшкодування завданої моральної шкоди.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, визначаючи розмір відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 972 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 37370/37371/20-61 від 30.03.2021 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи у цивільній справі № 752/4167/20. Даним висновком встановлено, що ситуація, що досліджується за справою № 752/4167/20, є психотравмувальною для ОСОБА_2 . Позивачці у проміжок часу з жовтня 2018 року по 24 листопада 2020 року були завдані страждання (нанесена моральна шкода) директором ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» ОСОБА_1 . В проміжок часу з жовтня 2018 року по 24 листопада 2020 року директором ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» ОСОБА_1 спричинені страждання (нанесена моральна шкода) у вигляді незаконних наказів, невиплати їй заробітної плати, незаконного звільнення, несвоєчасної оплати листів непрацездатності, ігнорування її звернень, створення невідповідних умов праці, невиконання чинних прийнятих на користь ОСОБА_2 рішень суду. Розмір грошової компенсації за завдані директором ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» ОСОБА_1 страждання (нанесену моральну шкоду) становить 162 мінімальні заробітні плати, встановлені на момент розгляду справи.

Разом з тим, обставини, описані у вказаному висновку виходять за межі обставин даного спору та стосується фактів порушення прав позивачки, за захистом яких вона зверталася в інших справах.

Предметом розгляду у даній справі є наказ ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» № 46 від 27 грудня 2019 року про встановлення простою ОСОБА_2 , а також правильність нарахування та виплати заробітної плати за період з 22 січня 2018 року по 19 листопада 2018 року. У зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 суд скасував оскаржуваний нею наказ, стягнув заробітну плату в розмірі 26988,00 грн., а також невиплачену заробітну плату в розмірі 66027,75 грн., чим відновив порушені трудові права.

Враховуючи характер порушень прав ОСОБА_2 , глибину її душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10000,00 грн.

Відтак, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно, рішення підлягає зміні і в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

ОСОБА_2 заявляла як немайнові так і майнові вимоги, які підлягають задоволенню частково, у зв`язку з чим неможливо точно визначити пропорційність задоволених вимог. А тому, враховуючи роз`яснення, викладені в п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10, колегія суддів вважає, що з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню половина понесених витрат, зокрема, витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 5280,40 грн., та витрати за проведення судової психологічної експертизи в сумі 3268,80 грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року підлягає залишенню без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_2 в суді та надання їй правничої допомоги здійснювалося адвокатом Адвокатського об`єднання «Простір Захисту».

На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачка надала копію договору про надання правової/правничої допомоги № ДВ021806 від 18.02.2020, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Простір Захисту», додаткової угоди до договору № ДВ021806 від 18.02.2020, якою встановлені розмір винагород за здійснення адвокатом/адвокатами Адвокатського об`єднання правничої/правової допомоги за договором, детальний опис здійснення надання адвокатом/адвокатами правової/правничої допомоги за Договором № ДВ021806 від 18.02.2020 за період з 18.02.2020 по 09.09.2021 пов`язаної із розглядом цивільної справи на суму 26400,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи та в додатках до заяви про ухвалення додаткового рішення відсутнє підтвердження сплати (квитанція, меморіальний ордер та інше) позивачкою на користь Адвокатського об`єднання «Простір Захисту» вищезазначеної суми.

Разом з тим, враховуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 15 червня 2021 р. у справі № 159/5837/19, від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 р. у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 р. у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі № 753/1203/18.

Отже, відмова суду першої інстанції у задоволенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав ненадання нею доказів фактичної оплати послуг, зокрема, квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення або іншого платіжного документа, є необґрунтованою.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу відповідача про встановлення простою , стягнення невиплаченої заробітної плати задоволені судом. Також задоволена похідна вимога позивачки про відшкодування моральної шкоди, яка завдана у зв`язку з порушенням прав працівника.

ОСОБА_2 просила стягнути з ДП «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» понесені витрати на правничу допомогу, які відповідно до детального опису здійснення надання адвокатом/адвокатами правової/правничої допомоги за договором № ДВ021806 від 18.02.2020 склали 26400,00 грн. Понесені ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», адвоката П`ятака Івана Івановича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09 вересня 2021 року, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року задовольнити.

Змінити рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» про відшкодування моральної шкоди та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 5280,40 грн., та витрати за проведення судової психологічної експертизи в сумі 3268,80 грн.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року залишити без змін.

Скасувати додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 26400,00 грн.

Дані, учасників справи:

Державне підприємство «Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України», ідентифікаційний код юридичної особи: 05509493, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 38

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2022 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Мельник Я.С.

Гуль В.В.