Постанова

від 11.09.2022 по справі 230/4214/14-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року справа № 230/4214/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року у справі № 230/4214/14-а (головуючий суддя І інстанції Букреєва І.А.), складене у повному обсязі 19 червня 2014 року у м. Єнакієве Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради про перерахунок та виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради про:

визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплати різниці у компенсаціях у разі встановлення вищої групи інвалідності;

зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому компенсацію у разі встановлення вищої групи інвалідності у розмірі 18270 грн.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 різниці одноразової компенсації у розмірі передбаченому ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 18175 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 10 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірна компенсація виплачена позивачу у повному обсязі на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України № 836.

Сторони в судове засідання не викликались про дату, місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п.п.10 п.1 Розділу VII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» КАС України ( в редакції на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, зокрема, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення.

Оглядом МСЕК від 02.12.2009 року позивачу встановлено другу групу інвалідності з 06.11.2009, що підтверджується довідкою МСЕК № 039727.

02 квітня 2014 року ОСОБА_1 пройшов повторний огляд МСЕК та йому було встановлено першу «Б» групу інвалідності з 05.03.2014 року, що підтверджується довідкою МСЕК № 238751.

З зазначених підстав позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради і користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи».

17 квітня 2014 року позивач звернувся із письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради про перерахунок та виплату одноразової компенсації учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради № 02 від 28.04.2014 було повідомлено повідомлено про нарахування різниці одноразової компенсації в розмірі 94,90 грн.

Таким чином, спірним питанням даної справи є неправомірність/правомірність дій відповідача щодо виплати одноразової компенсації у розмірі 94,90 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що право позивача на отримання одноразової компенсації у встановленому Законом порядку порушено відповідачем та підлягає відновленню.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі по тексту - Закон № 796). Розділом 8 цього Закону встановлені пенсії і компенсації, які виплачуються особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категоріям.

Відповідно до ст. 48 Закону № 796 одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам I групи в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, а інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону № 796-Х11 було викладено в редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , які стали інвалідами внаслідок катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, розмір одноразової компенсації інвалідам становить відповідно до ст. 48 Закону в попередній редакції, а саме: інваліду 1 групи 60 мінімальних заробітних плат, 2 групи 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Таким чином, за 2014 рік виплата повинна бути виплачена в порядку, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР та Законом України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2014 рік».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачу, як особі постраждалій від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, якому з 05 березня 2014 року була встановлена І «Б» група інвалідності, одноразова компенсація повинна бути сплачена в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, тобто з врахуванням фактично виплаченої суми має складати 18175,10 грн. із розрахунку: (1218 грн. х 60) - (1218 грн. х 45) - 94,90 грн.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слід звернути увагу, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що, в даному випадку відповідач неправомірно втрутився у право власності позивача на отримання державної соціальної допомоги шляхом не здійснення відповідних виплат.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається, при цьому, доводи апеляційної скарги фактично дублюють лист управління від 11 червня 2019 року, відзив на позовну заяву та не спростовує висновків суду першої інстанції.

При цьому, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради не ліквідований та не знаходиться в стадії припинення як юридична особа, що підтверджується листом Донецької обласної державної адміністрації, відтак управління наділено всіма правами та обов`язками встановленими Законом, зокрема, щодо виконання судових рішень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 червня 2014 року у справі № 230/4214/14-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2022 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць