Постанова

від 11.09.2022 по справі 120/963/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/963/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

12 вересня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Немировського Павла Ілліча" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Немировського Павла Ілліча" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі структурного підрозділу Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2022 року Фермерське господарство "Немировського Павла Ілліча" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі структурного підрозділу Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.11.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км +811 м посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить та використовується перевізником ФГ " ОСОБА_1 ".

За результатами перевірки складено акт від 23.11.2021 №317813 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого під час перевірки виявлено порушенняп. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: при нормативному навантаженні на строєну вісь 22 т. фактичне навантаження становить 23,15 т. Відповідальність за таке порушення передбачена абз. 14 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Окрім того, за результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 23.11.2021 №0055790, в якому зафіксовано, що повна маса транспортного засобу становить - 39,31 т. при нормативно допустимій 40 т. та осьові навантаження: 6,44 т. при нормативно допустимому 11 т.; 9,72 т. при нормативно допустимому 11 т.; 8,04+7,98+7,13 т. при нормативно допустимому 22 т.

Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0067728 від 23.11.2021 встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь 6,44 т; 2 вісь 9,72 т; 3 вісь 8,04 т; 4 вісь 7,98 т; 5 вісь 7,13 т; повна маса транспортного засобу 39,31 т.

18.01.2022 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. обов`язки начальника Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області винесено постанову №293947 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області від 18.01.2022 №293947 про застосування до ФГ " ОСОБА_1 " адміністративно-господарського штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Відповідно до пункту 1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

За змістом пункту 8 Постанови №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Так, згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність, визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 14 статті 60 Закону №2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи шляхом проведення перевірок, зокрема, й рейдових.

Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання несуть встановлену законодавством відповідальність.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач здійснював перевезення вантажу великоваговим транспортним засобом, загальна маса якого становила 39,31 т з перевищення навантаження на строєну вісь 23,15 т при нормі 22 т. Наведене y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становить 5,23 %, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та талоном зважування від 23.11.2021.

Щодо тверджень представника позивача про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, то суд зазначає таке.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879 наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, тому суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок.

Окрім того, відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або у зв`язку із відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17, від 21 вересня 2018 року у справі №804/5296/17, від 03 липня 2019 року у справі №819/1381/16.

Також суд наголошує, що відповідно до Порядку №879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю.

Так, порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року №1007/1207 (далі Порядок №1007/1207). Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255.

Щодо доводів апелянта на той факт, що здійснювалося перевезення сипучого вантажу (зерно кукурудзи), то суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі Правила №363), завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з пунктом 12.1 глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо).

Відповідно до пункту 12.5 глави 12 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 8.20 глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Наведеними вище нормативними актами не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

При цьому, жодні виключення з правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів чинним законодавство не передбачено.

Крім того, слід врахувати й те, що оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу (особливо сипучого).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі №803/1540/16.

При цьому, чинним законодавством чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (переміщуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що перевезення сипучого вантажу як і знаходження в баках транспортного засобу палива, яке постійно переміщується, в жодному разі не може слугувати виправданням виявленого порушення вагових параметрів автомобіля.

З приводу зважувального обладнання, яке використовувалось посадовими особами Укртрансбезпеки при здійсненні зважування транспортного засобу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" Мінекономрозвитку України № 35-02/4127 від 26.05.2021 ваги автомобільні електронні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу "AR-WIM", зав. № 0011094 (Туреччина), яким здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, відповідає вимогам ДСТУ OIMLR 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь Загальні технічні вимоги та методи випробування" за класом 2D.

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва, суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача з приводу того, що діапазон вимірювання ваг становить від 500 кг до 30 т., що не дозволяє використовувати їх для зважування транспортного засобу ФГ " ОСОБА_1 ", враховуючи, що загальна маса такого транспортного засобу становить 39,31 т.

У свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/4127 від 26.05.2021 дійсно зазначено, що діапазон вимірювання вагів автомобільних електронних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу "AR-WIM" становить: min 500 кг., max 30000 кг., однак у пункті габаритно-вагового контролю здійснюється поосьове зважування транспортного засобу. Тобто такі характеристики діапазону вимірювання вказані щодо мінімально та максимально допустимого навантаження саме на одну вісь.

Відтак, враховуючи те, що за результатами вагового контролю навантаження на кожну з осей, у тому числі строєну, становило не більше 30000 кг., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищезазначене зважувальне обладнання за своїми технічними характеристиками є належним для зважування транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить та використовувалось перевізником ФГ " ОСОБА_1 ".

Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Положеннями Порядку №879 не визначено також й обов`язку органу державного контролю на автомобільному транспорті зазначати в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акті про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів та у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю інформації про обладнання на якому здійснюється габаритно-ваговий контроль, а також відомостей щодо проведення його періодичної повірки.

Стосовно доводів апелянта про те, що транспортний засіб позивача внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух не заборонявся, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, за змістом відповідних норм та виходячи з положень статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тимчасове затримання транспортного засобу уповноважені здійснювати виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.

Крім того, в разі виявлення перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, обов`язок з усунення такого порушення покладається на водія, який має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Лише після цього, і за умови внесення плати за проїзд, такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Стосовно тверджень позивача про те, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0067728 від 23.11.2021 р. оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком №1007/1207, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. В той же час, габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Отже, зі змісту цієї норми слідує, що габаритно-ваговий контроль проводять саме посадові особи Укртрансбезпеки. При цьому, такий контроль може бути проведений і однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

У той же час, підтвердження залучення працівників Національної поліції в матеріалах справи не має, однак з цього приводу суд враховує те, що відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Результат такого габаритно-вагового контролю, згідно п. 18 цього ж Порядку № 879, оформляється довідкою із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві транспортного засобу.

Крім того, за змістом п. п. 4 п. 4 Порядку № 1007/1207 саме до повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки належить складання (підписання) та видача довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Натомість, повноваження працівників відповідних підрозділів Національної поліції під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів визначені в п. 5 цього ж Порядку № 1007/1207, із аналізу положень яких слідує, що працівники Національної поліції не наділені повноваженнями на складання та підписання відповідної довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Більше того, навіть сама форма такої довідки, що визначена Додатком 1 до Порядку № 1007/1207, не передбачає зазначення в ній відомостей та інформації про співробітників органів Національної поліції, які залучались до проведення габаритно-вагового контролю.

Отже, із вищевикладеного слідує, що результати габаритно-вагового контролю проведеного однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням представників підрозділів Національної поліції фіксуються відповідною довідкою, яка видається посадовою особою Укртрансбезпеки без необхідності зазначення у ній інформації про посадових осіб підрозділу Національної поліції, які залучались до такої процедури.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, довідка № 0067728 від 23.11.2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю складена та підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль - старшим державним інспектором Руцинським О.А., тобто належним суб`єктом її видачі.

Більше того, жодних зауважень, в тому числі і від водія транспортного засобу, відносно можливого порушення процедури габаритно-вагового контролю ні матеріали перевірки, ні матеріали справи, не містять.

За таких обставин, доводи позивача про недотримання відповідачем положень п. 16,17 Порядку № 1567 при здійсненні процедури габаритно-вагового контролю є безпідставними та такими, що не спростовують виявленого порушення.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Немировського Павла Ілліча" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.