Постанова

від 06.09.2022 по справі 182/8900/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 182/8900/19

провадження № 61-4370св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , фермерське господарство «Дніпровські чорноземи»,

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Кобеляцької-Шаховал І. О. від 02 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 19 квітня 2022 року.

Зміст заявлених позовних вимог

В грудні 2019 року керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, звернувся до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ФГ «Дніпровські чорноземи» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3766/15-18СГ від 27 вересня 2018 року Лошкарівській об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041, загальною площею 52,2251 га, для ведення фермерського господарства на території Лошкарівської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та того ж дня підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки. 13 вересня 2019 року на підставі вказаних вище документів здійснено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою села Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради на вищевказану земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис за № 33271694.

Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка фактично була передана територіальній громаді села Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради за актом приймання-передачі 27 вересня 2018 року, в якому, на виконання вимог статті 117 Земельного кодексу України, зазначено про те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1 , виконавчим комітетом жодних заходів, направлених на отримання договорів оренди, не здійснено, підстав та законності їх укладання не перевірено.

Прокурор зазначав, що Нікопольською місцевою прокуратурою вивчено стан дотримання вимог законодавства при отриманні на території Нікопольського району Дніпропетровської області громадянами та юридичними особами земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Встановлено, що наказом ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля - 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вищевказаного наказу 28 березня 2014 року між ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

У подальшому 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання про надання згоди на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду. Листом № Я-3651/0-1857/6-17 від 24 квітня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду. У січні 2019 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за № 30338540 зареєстровано договір суборенди земельної ділянки № 01/17 від 02 лютого 2017 року строком дії до 24 квітня 2063 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи».

Прокурор наполягав на тому, що вищевказаний наказ ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО, укладений між ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 , та договір суборенди земельної ділянки, з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи», є недійсними, з огляду на наступне.

Прокурор стверджував, що відповідачами не було дотримано встановленого статями 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» порядку отримання земельних ділянок. ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Поряд з цим, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство ОСОБА_1 не створено та запис про його реєстрацію відсутній. Уклавши договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 не створив фермерського господарства, а через певний час, а саме 02 травня 2017 року, передав отриману в оренду землю в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи».

Також, в порушення вимог статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливостей її обробітку.

Прокурор повідомляв, що між ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 28 березня 2014 року було укладено ще два договори оренди земельних ділянок, площею 15,9403 га та площею 77,2701 га. Таким чином ОСОБА_1 отримав для ведення фермерського господарства три окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території трьох сільських рад, загальною площею 145, 4355 га. За фактом заволодіння шахрайським шляхом правом оренди вищевказаних земельних ділянок 23 жовтня 2019 року за № 42019041490000107 внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52, 2251 га, в тому числі рілля - 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01, 02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Також прокурор просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО, укладений між ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 . Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, № 01/17 від 02 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи». Зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради, земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, що розташована на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог. Аналізуючи заяву ОСОБА_1 , яка була подана 17 березня 2014 року до ГУ Держземагенства в Дніпропетровській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ній наявне обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, враховані перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке буде вести спільно зі членами своєї родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства. Порушень встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства не встановлено. На час подання ОСОБА_1 вищевказаної заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ФГ «Дніпровські чорноземи» створено не було, а тому підстав, які б вказували на те, що земельні ділянки будуть використовуватися ФГ «Дніпровські чорноземи», були відсутні.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 при подачі заяв та клопотань були виконані всі вимоги закону, необхідні для прийняття рішення про надання громадянину дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про передачу в оренду відповідних земельних ділянок і дійшов висновку про недоведеність доводів прокурора щодо формального використання процедури створення фермерського господарства з метою спрощеного порядку отримання в користування земель державної власності поза межами передбаченої законодавством обов`язкової процедури (без проведення земельних торгів).

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відведення земельної ділянки відповідачеві ОСОБА_3 в оренду та прийняття оскаржуваного наказу відбувалось з дотриманням вимог статті 123 ЗК України, статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», Законів України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр» та у відповідності до інших законів та підзаконних актів. Подана відповідачем ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства в Дніпропетровській області заява, яка була подана 17 березня 2014 року містить обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, визначає перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке заплановано вести спільно зі членами родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства. Процедура набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства повністю узгоджується з вимогами статті 123 ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційний суд зазначив, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка, яка була передана в суборенду створеному для ведення ФГ «Дніпровські чорноземи», використовується не за призначенням, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 фактично виконав вимоги закону щодо використання отриманої ним земельної ділянки для ведення фермерського господарства у ФГ «Дніпровські чорноземи», членом якого він є.

Також апеляційний суд вказав, що питання набуття відповідачем ОСОБА_3 в оренду земельної ділянки, площею 15,9403 га, кадастровий номер 1222983400:01:001:0019, яка розташована на території Лошкарівської сільської ради Нікопольського району, та земельної ділянки, площею 77, 2701 га, кадастровий номер 2229882800:01.004:0041, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району, не є предметом цього спору, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Надання земельної ділянки в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи», членом якого є відповідач ОСОБА_3 , здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням умов укладеного договору оренди земельної ділянки, за згодою орендодавця земельної ділянки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2022 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень прокурор зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, Верховного Суду у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 917/1134/19, від 14 липня 2021 року у справі 610/1823/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 610/623/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Посилається прокурор і на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Прокурор стверджує, що судами не враховано, що ОСОБА_1 , отримуючи в оренду одразу три земельні ділянки, в тому числі і спірну земельну ділянку, для створення та ведення фермерського господарства, не створив такого, натомість передав земельні ділянки в суборенду іншій особі, що свідчить про відсутність намірів з настання правових наслідків, що були обумовлені під час укладення правочину.

Судами не взято до уваги, що основне завдання правового регулювання надання земель державної власності в користування за спрощеною процедурою - це недопущення монополізації ринку землі, стимулювання створення нових фермерських господарств, підтримка конкуренції між ними, розвиток та підвищення ефективності товарного сільськогосподарського виробництва в Україні.

Прокурор вважає, що звертаючись до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому земельної ділянок в оренду для ведення господарства площею 52,2251 га, ОСОБА_3 не мав на меті займатися фермерським господарством, його дії були спрямовані на отримання земель державної власності в користування за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів (аукціону). На час звернення до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області ОСОБА_1 мав у приватній власності земельну ділянку 4, 7921 га, та окрім спірної земельної ділянки отримав у користування ще дві земельні ділянки, що суперечить вимогам законодавства. Також вказує прокурор на те, що на час подання позову у цій справі ОСОБА_3 не створив жодного фермерського господарства, а передав у суборенду отримані у користування земельні ділянки ФГ «Дніпровські чорноземи».

Також прокурор зазначає, що ОСОБА_3 не набув статусу засновника нового фермерського господарства, не надав належних доказів щодо наявності у нього матеріальних ресурсів з обробітку спірної земельної ділянки, а ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області не здійснило належної перевірки поданих ОСОБА_1 документів.

Прокурор звертає увагу й на те, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах шляхом участі у торгах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 182/8900/19.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті оскаржених судових рішень. Представник ОСОБА_1 зазначає, що після державної реєстрації права оренди землі ОСОБА_1 став членом ФГ «Дніпровські чорноземи», яке й на цей час використовує спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням на підставі договору суборенди. ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області при розгляді заяви ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування та надання її в оренду мало всю необхідну інформацію щодо обґрунтованості розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі аграрної освіти (досвіду роботи у сільському господарстві більше 25 років), необхідного досвіду для ведення фермерського господарства, наявності трудових та матеріальних ресурсів, перспектив обробітку землі сільськогосподарською технікою та агрегатами для обробки землі, яка надана ОСОБА_3 у користування на договірних засадах, та наявності трудових ресурсів (син, донька, інші родичі, наймані працівники). Встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують законність дій відповідачів при здійсненні відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, винесенні оскаржуваного наказу та укладенні договору оренди, суборенди земельної ділянки, тобто виконання всіх вимог земельного законодавства.

Також представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 наголошує на тому, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом, оскільки прокурору було достеменно відомо про порушення прав ще у 2014 році, що підтверджується матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій», для відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Нікопольського району.

ОСОБА_1 до заяви, яка стала підставою для винесення оскаржуваного наказу, було долучено: проєкт землеустрою, у матеріалах якого містилося обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; наявність матеріальних і трудових ресурсів для обробітку земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. У складі проєкту міститься обґрунтування ОСОБА_1 перспектив фермерства із зазначенням досвіду роботи у сільському господарстві та здобутої освіти у цій сфері.

До матеріалів проєкту землеустрою додано копії таких документів: копія диплому НОМЕР_1 про закінчення у 1984 році повного курсу за спеціальністю «механізація сільського господарства» Дніпропетровського сільськогосподарського інституту; копія договору про надання у користування сільськогосподарської техніки (трактор «Беларусь» МТЗ-82 (2 од), трактор ХТЗ Т-150К, комбайн «Нива»), агрегати для обробки землі (сіялки зернова і пропашна, оприскувач причепний, плуги, культиватори для передпосівного обробітку землі та для прополочних робіт, дискова борона, зчіпка борін зубових, навантажувач), автомобіль ГАЗ САЗ 3507 та іншого майна, укладеного з власником майна - ТОВ «Агрофірма «Кільчень».

Проєкт землеустрою був погоджений управлінням Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, що підтверджується висновком від 19 березня 2014 року № 19/01-14. Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації № 39, виданим ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області, представлена землевпорядна документація відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується. Земельна ділянка, згідно з проєктною документацією та умовами договору, надана в оренду єдиним масивом за відсутності на її території водних джерел, лісових угідь, наближених до існуючих шляхів, електро-, радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Дане підтверджується відсутністю обмежень у витязі з ДЗК про земельну ділянку, що свідчить про відсутність лінійних мереж, інших об`єктів інженерної інфраструктури.

Наказом ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52, 2251 га, в тому числі рілля - 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02), - для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вищевказаного наказу 28 березня 2014 року між ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за № 28/03/14/3-ДО, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52, 2251 га, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

ФГ «Дніпровські Чорноземи» створено після отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки, його засновником виступила громадянка України ОСОБА_4 .

Відповідно до розділу 1 статуту вказане фермерське господарство створено з метою ведення фермерського господарства. Згідно з пунктом 1.3 вищевказаного статуту членами фермерського господарства є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та відповідач по справі ОСОБА_1 .

У подальшому, 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання про надання згоди на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду. Листом № Я-3651/0-1857/6-17 від 24 квітня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Ясківу І. В. надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів «б», «ґ» статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже розподіл землі є важливим для суспільства і має відбуватися у відповідності до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Управління земельними ресурсами має бути ефективним і прозорим, до земельних ресурсів має бути забезпечений рівний доступ, використання землі має бути раціональним.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин першої-другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Закон України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), норми якого є спеціальними, визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №525/1225/15-ц.

Виходячи зі змісту статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин, зокрема для ведення фермерського господарства, може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору залишив поза увагою, що у матеріалах справи знаходиться копія державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 14 січня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що може свідчити про те, що він вже використав у 2010 році своє право на отримання земельної ділянки державної власності для цієї мети.

Також суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 , отримавши у березні 2014 року в оренду земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, фермерське господарство, з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації, не створив. А через значний проміжок часу, а саме 02 травня 2017 року, передав отриману в оренду земельну ділянку на оплатній основі в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи».

Засновником ФГ «Дніпровські чорноземи» ОСОБА_1 не виступав. У переліку земельних ділянок, на яких фермерське господарство здійснює господарську діяльність, що міститься у статуті ФГ «Дніпровські чорноземи», земельна ділянка з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 відсутня. При цьому ОСОБА_1 вказував, що він лише у 2020 році, після подання прокурором позову, створив ФГ «Фермер парк».

Отже, виходячи з положень статті 31 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також положень статуту ФГ «Дніпровські чорноземи», відсутні підстави для висновку про те, що до цього фермерського господарства у момент його державної реєстрації перейшло право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки добросовісності дій ОСОБА_1 , спрямованих на отримання в оренду на позаконкурентній основі спірної земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказував на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом, оскільки прокурору було достеменно відомо про порушення прав держави ще у 2014 році. Ці доводи підлягають оцінці у випадку визнання позову обґрунтованим.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, при цьому не враховувано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, на яку посилався прокурор, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку всім вищевикладеним обставинам та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович