Постанова

від 11.09.2022 по справі 640/1040/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1040/22 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ПРОД-ТОРГ" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 49 589,77 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022:

- визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданням адміністративного судочинства систематичні, усвідомлені та цілеспрямовані дії Головного управління ДПС у м. Києві в особі представника Солов`я А.В. щодо реалізації права на звернення до суду без сплати судового збору, обов`язок сплати якого є очевидним, що у свою чергу кваліфікується судом як систематичне невиконання процесуальних обов`язків;

- позовну заяву повернуто заявнику;

- накладено на Головне управління ДПС у м. Києві штраф у розмірі 10 000 за систематичне зловживання процесуальними правами, систематичне невиконання процесуальних обов`язків та перешкоджання у зв`язку з цим здійсненню правосуддю, стягнувши штраф в дохід Державного бюджету України.

- накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 000 гривень за систематичне зловживання від імені ГУ ДПС у м. Києві процесуальними правами, систематичне невиконання процесуальних обов`язків та перешкоджання у зв`язку з цим здійсненню правосуддю, стягнувши штраф в дохід Державного бюджету України.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що подання позовної заяви із певними недоліками не є зловживанням процесуальними правами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. (частина четверта статті 5 КАС).

Відповідно до статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Крім того, механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №826/12191/18.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору; у позові не зазначений перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, а зазначено, що подається «пакет документів»; позивачем порушено вимоги ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».

Суд першої інстанції при цьому звернув увагу на те, що подання позивачем позовних заяв без сплати судового збору є систематичним явищем, що свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.

До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя статті 161 КАС).

Згідно частини першої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, норми чинного законодавства чітко врегульовують випадки подання як позовної заяви без документа про сплату судового збору, а так само і при наявності у позові інших недоліків. У разі настання такого випадку, суд приймає ухвалу про залишення позовної заяви без руху, вказуючи про виявлені недоліки та надаючи особі час для їх усунення.

З такого правового регулювання, звернення до суду без сплати судового збору саме по собі не може вважатись зловживанням процесуальними правами.

Не цілком доречним є посилання суду першої інстанції на дії позивача, вчинені ним у інших справах, для цілей формування висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами у даній справі. Питання систематичності недотримання певними державними органами та їх представниками норм процесуального закону, зокрема в частині належного оформлення процесуальних документів та сплати обов`язкових судових платежів, належить в першу чергу до сфери державного управління та не може бути вирішене судом, як правозастосовним органом, у спосіб, визначений оскаржуваною ухвалою.

Відтак, у даному випадку відсутні всі необхідні елементи для застосування наслідків, передбачених статтею 45 КАС, а тому суд першої інстанції не мав підстав для визнання зловживанням процесуальними правами дії позивача щодо звернення до суду з позовом без сплати судового збору та, як наслідок, для повернення позовної заяви й накладення на штрафу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких