Справа № 354/453/16-ц
Провадження по справі № 2/354/56/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2022 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретарів судового засідання Старунчак Н.М., Римарук-Штим`як М.І.
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивачів адвоката Соботника В.Й.
відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представника відповідачів адвоката Гайтанюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Лілії Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання рішення сесії сільської ради недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та вилучення запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у липні 2016 року звернулися до суду із позовом до відповідачів Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. відділу Держгеокадастру у м. Яремче про визнання недійсним та скасування рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №677005, виданого ОСОБА_7 13 листопада 2009 року, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 29 вересня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В., за реєстром №2661, згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийняли в дар земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:609952526110 та зобов`язання орган державної реєстраційної служби вилучити запис про реєстрацію за відповідачами права власності на вказану земельну ділянку. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказали, що позивачам в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та батька ОСОБА_8 належить на праві власності по 1/4 частині житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Інша ј частина даного будинку була успадкована матір`ю померлого ОСОБА_7 , яка до своєї смерті проживала у даному будинку. На момент набуття позивачами права власності на житловий будинок земельна ділянка площею 0,1862 га, на якій він розташований приватизована не була. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла і позивачі, маючи намір реалізувати своє право на спадкування, дізнались у Татарівській сільській раді, що відповідно до заповіту від 28 січня 2015 року ОСОБА_7 заповіла усе належне їй майно відповідачам у справі, крім цього їм стало відомо про те, що земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, повністю була передана у власність ОСОБА_7 на підставі рішення сільської ради №121/37/2009 від 06 жовтня 2009 року, незважаючи на те, що останній належала лише ј частка житлового будинку. На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 13 листопада 2009 року був виданий державний акт серії ЯИ №677005 на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006. 29 вересня 2015 року між ОСОБА_7 та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. за реєстром №2661, при посвідченні якого нотаріусу були надані завідомо неправдиві відомості про те, що на земельній ділянці відсутній житловий будинок. Таким чином оскаржуване рішення сільської ради прийняте всупереч вимог ст.120 ЗК України, при приватизації спірної земельної ділянки були грубо порушені права позивачів на отримання в користування частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їм частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, оскільки земельна ділянка у повному обсязі була передана у власність лише одному із співвласників і своєї згоди на це позивачі не надавали, а тому дане рішення підлягає скасуванню на підставі ст.155 ЗК України, як незаконне. Із урахуванням наведеного, підлягає скасуванню виданий ОСОБА_7 державний акт на право власності на землю, а також зважаючи на те, що ОСОБА_7 в установленому порядку не набула право власності на землю слід визнати недійсним договір дарування спірної земельної ділянки, укладений на користь відповідачів.
Ухвалою суду від 08 липня 2016 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 22 липня 2016 року відкрито провадження у даній справі та за клопотанням позивачів вжито заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1862 га, кадастровий номер 2611091201:14:017:0006, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
28 серпня 2016 року від відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , надійшли заперечення на позов, в яких останні просили у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки за померлою ОСОБА_7 станом на жовтень 2009 року згідно погосподарських книг рахувалась земельна ділянка площею 0,2222 га, а відповідно до державного акту від 13 листопада 20009 року їй перейшла у власність ділянка площею 0,1862 га, різницю земельної ділянки ОСОБА_7 залишила позивачам для обслуговування їхньої частини будинку. Після смерті сина ОСОБА_7 позивачі не відвідували її та не допомагали по господарству, а відповідачі з 22 жовтня 2014 року проживали разом із померлою та вели із нею спільне господарство.
05 вересня 2016 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів у справі, закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду.
У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №88 від 21 вересня 2016 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2016 року у зв`язку із закінченням повноважень головуючої судді Гребик Л.В. дану справу передано у провадження судді Марчака Ю.І.
У відповідності до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №169 від 26 вересня 2017 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із закінченням повноважень всіх штатних суддів дану справу передано у провадження судді Іванова А.П., яким 30 жовтня 2017 року постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження та призначено її до судового розгляду.
15 листопада 2017 року від відповідачів фізичних осіб надійшли письмові заперечення на позов та заява про застосування строку позовної давності, в яких зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований чоловіком ОСОБА_7 - ОСОБА_9 у 1966 році. Рішенням сільської ради №9 від 11 березня 1997 року ОСОБА_9 було передано у власність земельну ділянку площею 0,18 га, з яких під будівлями -0,01 га, проте правовстановлюючі документи на дану ділянку він не оформив. Після смерті ОСОБА_10 спадкоємцем за заповітом став його син ОСОБА_8 , який успадкував житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , однак земельна ділянка під будинком приватизована не була. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, після його смерті спадкоємцями 1 черги за законом стали його дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , а також мати ОСОБА_7 , які 11 серпня 2008 року отримали свідоцтва про право на спадщину на відповідні частки у житловому будинку. Земельна ділянка, яка була облікована за ОСОБА_9 знову ж таки не була приватизована, ніхто із спадкоємців ОСОБА_8 із заявами про надання ділянки у власність чи користування до сільської ради не звернувся. У 2007 році ОСОБА_7 розпочала оформлення права власності на земельну ділянку, тобто, ще до моменту видачі свідоцтв про право власності на спадкове майно. Відповідно до рішення сільської ради від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування будинку і господарських споруд площею 0,2222 га, тобто за нею було до обліковано ділянку площею 0,04 га-дві грядки. Із копій витягів із погосподарських книг ОСОБА_7 за 2006-2010 року вбачається, що у 2009 році за нею було обліковано 0,2222 га землі, а у 2010 році вже 0,1862 га. Це пов`язане з тим, що в 2009 році частину земельної ділянки ОСОБА_7 залишила у користування своїй невістці ОСОБА_1 та її дітям для обслуговування їх частки у будинку, під яким знаходилась ділянка площею 0,01 га. Даний факт підтверджується витягом з погосподарської книги за 2011-2015 роки згідно якого за господарством ОСОБА_1 рахується ділянка площею 0,03 га. На більшу частину ділянки у 2009 році позивачі не претендували, в сільську раду не звертались, стверджували, що їм не потрібна ні ОСОБА_7 , ні її майно. На момент прийняття оскаржуваного рішення сільської ради, спірна земельна ділянка знаходилась у вільному земельному фонді Татарівської сільської ради і сільська рада при ухваленні рішення про передачу її у власність ОСОБА_7 діяла у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Після виготовлення ОСОБА_7 правовстановлюючих документів на земельну ділянку позивач ОСОБА_1 забрала у неї ці документи, а також паспорт та свідоцтво про право власності на житловий будинок, а тому позивачам ще у 2009 році було відомо про те, що спірна ділянка належала померлій. Підтвердженням даного факту є те, що позивачами долучено до позову копію оскаржуваного державного акту без відмітки про те, що це архівна копія, що вказує на наявність у них оригіналу даного акту, а також цю обставину можуть засвідчити свідки. У зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, за дорученням ОСОБА_7 від 08 грудня 2014 року ОСОБА_3 розмістила оголошення у газеті про втрату Державного акту на право власності на землю та займалась отриманням нових документів, виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) на підставі якої ОСОБА_7 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 березня 2015 року. ОСОБА_7 мала намір залишити належну їй ділянку у спадок позивачам, однак останні за нею не доглядали. Відповідачі є племінниками померлої, коли восени 2014 року вони зайшли у будинок ОСОБА_7 він був нетоплений, а сама вона брудна та голодна, в будинку не було навіть хліба, а тому ними було прийнято рішення здійснювати догляд за тіткою і саме через це у січні 2015 року остання склала на їхню користь заповіт, а у вересні 2015 року подарувала належну їй земельну ділянку площею 0,1862 га. Враховуючи те, що позивачам ще у 2009 році було відомо про проведену ОСОБА_7 приватизацію спірної земельної ділянки, а до суду із вказаним позовом вони звернулись лише у липні 2016 року ними пропущено строк позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у задоволенні позову.
17 січня 2018 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів у справі.
Ухвалою суду від 17 січня 2018 року замінено сторону у справі-відділ Держгеокадастру у м. Яремчому Івано-Франківської області на Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
19 лютого 2018 року від ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких зазначено, що при ухваленні рішення у даній справі управління покладається на розсуд суду.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №384 від 06 березня 2018 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із продовженням терміну відрядження судді Іванова А.П. дану справу повторно передано у його провадження.
Ухвалою від 03 квітня 2018 року дану справу прийнято до провадження суддею Івановим А.П., та призначено у ній підготовче судове засідання.
07 червня 2018 року відповідачами фізичними особами подано відзив на позов та заяву про застосування строку позовної давності, у якому останні просять у задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у раніше поданих запереченнях на позов.
12 червня 2018 року від Татарівської сільської ради надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_2 був збудований ОСОБА_9 за яким згідно по господарських книг з 1966 року рахувалась земельна ділянка площею 0,15 га, з яких 0,01 га перебувало під будівлями. Безпосередньо під будинком жодної земельної ділянки обліковано не було. 24 жовтня 1996 року ОСОБА_9 звернувся у сільську раду із заявою про передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,14 га для обслуговування будинку та ведення підсобного господарства, в заяві вказав, що за ним рахується ділянка площею 0,14 га, а безпосередньо він користується ділянкою площею 0,18 га. Рішенням виконкому сільської ради №9 від 11 березня 1997 року ОСОБА_9 передано у власність ділянку площею 0,18 га, з яких-0,15 га-с/г землі, під будівлями 0,01 га. Проте приватизацію даної ділянки ОСОБА_9 не завершив, межі ділянки в натурі винесені не були, документів, що посвідчують право власності не видавалось. Після смерті ОСОБА_9 земельна ділянка членами його сім`ї приватизована не була та перейшла до вільного земельного фонду сільської ради і нею користувалась фактично лише дружина померлого. 25 жовтня 2007 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування будинку і господарських споруд площею 0,2222 га(дообліковано земельну ділянку площею 0,04 га-дві грядки) згідно її заяви, проте на підставі даного рішення остання технічну документацію не виготовила та державного акту на право власності на земельну ділянку на отримала. На прохання померлої у 2009-1010 роках з її користування було вилучено земельну ділянку площею 0,04 га для обслуговування позивачами їхньої частки у будинку, з яких 0,01 га перебувало під будинком, а 0,03 га було обліковано за ОСОБА_1 та відкрито на її ім`я окремий погосподарський номер, що підтверджується копією витягу з по господарської книги по с. Татарів за 2011-2015 роки. Позивачі ні на момент смерті їх батька та чоловіка ОСОБА_8 у 2006 році, ні у 2009 році не претендували на земельну ділянку, що знаходилась біля належного їм будинку, із відповідними заявами в сільську раду не звертались. ОСОБА_9 приватизувала земельну ділянку із земель вільного земельного фонду, про що ні вона, ні сільська рада не зобов"язані були повідомляти позивачів і їхня згода на приватизацію не була потрібна. Тому, при прийнятті оскаржуваного рішення від 06 жовтня 2009 року сільська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений ЗК України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Оскільки дане рішення є законним, то законним є виданий ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку. Сільській раді відомо про те, що померла втратила паспорт та правовстановлюючі документи на будинок і земельну ділянку, оскільки відповідач ОСОБА_3 , як депутат сільської ради та племінниця померлої допомагала ОСОБА_7 у виготовленні нових документів, а секретарем сільради була посвідчена відповідна довіреність. Із урахуванням даних обставин у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі.
12 червня 2018 року позивачами подано заяву про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Татарівської сільської ради №121/37/2009 від 06 жовтня 2009 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Татарів, участок Вербівський. В обґрунтування якої зазначено, що про існування даного рішення їм стало відомо лише у 2015 році.
27 червня 2018 року від представника відповідачів адвоката Гайтанюк М.М. надійшов відзив на заяву позивачів про збільшення позовних вимог, в якому зазначено, що жодних доказів на підтвердження того, що про існування оскаржуваного рішення сільської ради позивачі довідались у 2015 році не наведено. Вказала, що про існування даного рішення останні знали з 2009 року, оскільки ОСОБА_7 залишила їм у користування ділянку площею 0,03 га для обслуговування належних їм часток у будинку, а також ОСОБА_1 у 2009 році забрала у померлої всі правовстановлюючі документи, а при зверненні до суду долучила до позовної заяви копію Державного акту, виданого ОСОБА_7 13 листопада 2009 року, без відмітки про те, що це архівний примірник.
Також 27 червня 2018 року представником відповідачів адвокатом Гайтанюк М.М. повторно подано заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №195 від 02 квітня 2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Іванова А.П.) дану справу передано у провадження судді Польської М.В.
Ухвалою від 08 травня 2019 року дану справу прийнято до провадження суддею Польською М.В. та призначено у ній підготовче судове засідання.
04 червня 2019 року від представника відповідачів адвоката Гайтанюк М.М. надійшов відзив на позов, у якому наведені мотиви, аналогічні викладеним у раніше поданих запереченнях.
11 липня 2019 року представником відповідачів адвокатом Гайтанюк М.М. повторно подано заяву про застосування строку позовної давності із раніше наведених мотивів.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №91 від 31 липня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) дану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.
Ухвалою від 15 вересня 2020 року дану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.
15 жовтня 2020 року від позивачів надійшла заява про зміну позовних вимог відповідно до якої останні просили поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом; визнати недійсним та скасувати рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №121/37/2009 від 06 жовтня 2009 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 березня 2015 року індексний номер 35706649, серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_7 на об`єкт нерухомого майна- земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 261109120:14:017:0006, цільове призначення-для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 29 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №2661, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В., згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийняли в дар земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язати орган державної реєстраційної служби вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за відповідачами права власності на вказану земельну ділянку.
03 лютого 2021 року від представника відповідачів адвоката Гайтанюк М.М. надійшов відзив на заяву про зміну позовних вимог, з мотивів, аналогічних наведених у раніше поданих запереченнях, відзиві та заявах про застосування строку позовної давності.
Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року до участі у справі залучено правонаступника первісного відповідача Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області-Ворохтянську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Ухвалою суду від 18 травня 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вказала, що після смерті її чоловіка ОСОБА_8 у 2006 році вона та їхні діти успадкували по ј частині належного покійному житлового будинку по АДРЕСА_2 , отримали відповідні свідоцтва про право власності та зареєстрували за собою дане майно. Іншу ј частку будинку успадкувала мати покійного ОСОБА_7 , яка проживала у даному будинку до своєї смерті, однак правовстановлюючі документи на будинок не виготовила. Про те, що за вказаним будинком рахувалась земельна ділянка площею 0,1862 га, їй було відомо зі слів ОСОБА_7 , але оформленням документів на землю вона не займалась. Після смерті чоловіка вона разом із дітьми проживали у смт. Ворохта, але провідували ОСОБА_7 та доглядали за нею до смерті, вона займалась оформленням ОСОБА_7 на лікування в 2013 та 2014 роках, а також з її ініціативи остання була направлена у санаторій, де перебувала два тижні, а потім вони змушені були забрати її до себе додому, а через деякий час відвезли додому в с. Татарів. Вона разом зі своїм другим чоловіком постійно навідували свекруху, возили їй їжу, потім її чоловік захворів, і вона змушена була доглядати за ним, а тому останній рік життя ОСОБА_7 догляду за нею не здійснювала, але ніхто із Татарівської сільської ради її не розшукував. На її прохання за свекрухою доглядала її знайома, також з сільської ради раз в тиждень приходила працівниця. Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачі, які займались організацією поховання, не впустили її із дітьми до належного їм будинку, посилаючись на те, що вони є власниками майна, однак документи на право власності відмовились пред`явити. Після цього вони звернулись у сільську раду, де дізнались про існування оскаржуваного рішення та договору дарування земельної ділянки. При посвідченні вказаного договору дарування нотаріусу була надана довідка Татарівської сільської ради, в якій зазначено неправдиву інформацію про те, що на спірній ділянці відсутній житловий будинок, який і досі там знаходиться. Також зазначила, що при оформленні ОСОБА_7 на лікування вона надавала паспорт останньої, який зберігався у покійної, інших правовстановлюючих документів у неї не було. Про те, що від імені ОСОБА_7 було подане оголошення про втрату правовстановлюючих документів їй нічого не було відомо. При цьому і відповідачі і сільська рада знали про те, що вона із дітьми є співвласниками житлового будинку, де жила ОСОБА_7 . Також вона не знала про те, що згідно даних погосподарського обліку Татарівської сільської ради за нею обліковується 0,03 га землі, оскільки із відповідною заявою не зверталась, підписи у витягу з погосподарської книги їй не належать, про це вона дізналась лише після звернення до суду. Її син після одруження та народження дитини звертався у сільську раду щоб зареєструвати їх місце проживання, вона особисто у сільраду не зверталась і чому погосподарська книга була заведена на неї, а не на сина їй також невідомо. Копію державного акту на землю, який долучено до позову, вони отримали у сільській раді після смерті ОСОБА_7 , за зверненням їхнього представника, у 2009 році їй нічого не було відомо про те, що земельна ділянка під будинком повністю передана у власність ОСОБА_7 , вони із дітьми дізнались про це лише після похорону ОСОБА_7 .
Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити у повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Позивач ОСОБА_5 вказав, що після смерті його батька у 2006 році він із матір`ю та сестрою звернулись до нотаріуса та отримали свідоцтва про право власності на спадкове майно та зареєстрували за собою право власності по ј частці житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті батька він працював, по можливості навідував свою бабусю ОСОБА_7 , приносив воду, допомагав відвезти її в лікарню. Після смерті ОСОБА_7 відповідачі не впустили його з матір`ю та сестрою в будинок, сказали, що покійна їм все подарувала, але документи на право власності відмовились показувати, тоді вони викликали поліцію і їм порадили звертатись до суду, бо відповідачів є законними власниками. В подальшому стало відомо, що земельна ділянка під будинком була приватизована лише на ОСОБА_7 , а при посвідченні договору дарування цієї ділянки на користь відповідачів була надана довідка сільської ради, яка не відповідає дійсності про те, що на ділянці відсутні капітальні споруди, хоча там досі знаходиться належний їм на праві часткової власності будинок та літня кухня. Незважаючи на ці обставини відповідачі не пропонували укласти мирову угоду.
Представник позивачів адвокат Соботник В.Й. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Вказав, що оскаржуваним рішення Татарівської сільської ради від 06 жовтня 2009 року порушено право позивачів на користування землею. ОСОБА_7 після смерті сина, як спадкоємець першої черги за законом успадкувала лише ј частину житлового будинку по АДРЕСА_2 та могла претендувати на відповідну частину земельної ділянки, разом з тим відповідно до рішенням сільської ради їй була передана у власність земельна ділянка площею 0,1862 га, яка за даними погосподарського обліку була раніше закріплена за її чоловіком ОСОБА_9 , тобто у повному обсязі. Після того, яка на виконання ухвали суду приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. надала документи, які стали підставою для посвідчення договору дарування позивачі дізнались, що нотаріусу була подана довідка Татарівської сільської ради про відсутність на спірній земельній ділянці капітальних споруд, що не відповідає дійсності та спростовується наявним у матеріалах справи актом обстеження земельної ділянки, складеним після смерті ОСОБА_7 , даними інвентаризаційного обліку на будинок та копією технічного паспорту, таким чином даний договір укладений на підставі недостовірних документів та підлягає визнанню недійсним. Про існування даного рішення сільської ради, наявність заповіту та договору дарування позивачі довідались лише після смерті ОСОБА_7 , та відразу звернулись до суду, а тому строк на оскарження рішення органу місцевого самоврядування ними пропущено із поважних причин і він підлягає поновленню.
Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 - адвокат Гайтанюк М.М. у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позов та заяві про застосування позовної давності.
Відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказала, що ОСОБА_7 , є її сусідкою та хресною матір`ю. Наприкінці жовтня 2014 року до неї звернулась ОСОБА_3 , попросила сірники для ОСОБА_7 , сказала, що та знаходиться в будинку сама, будинок не опалюється. Вона часто заходила до ОСОБА_7 , яка говорила, що її невістка ОСОБА_1 давно в неї не була, також вона намагалась зв`язатись із позивачкою, щоб з`ясувати хто буде доглядати за свекрухою. Окрім цього вони звертались у сільську раду, яка розшукувала позивачку щоб та належно здійснювала догляд за покійною. Також ОСОБА_7 говорила, що невістка викрала у неї всі документи і хотіла відправити її у притулок. Тому у жовтні 2014 року вони із відповідачами взяли опіку над покійною, виготовили їй нові документи і в подальшому ОСОБА_7 склала на їх ім`я заповіт, а потім прийняла рішення подарувати їм належну їй земельну ділянку, бо вони доглядали її до смерті, а щодо житлового будинку говорила спалити його після її смерті.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити. Вказала, що їй як депутату сільської ради подзвонили сусіди ОСОБА_7 і коли вона наприкінці жовтня 2014 року прийшла до будинку останньої, то знайшла її в жахливому стані, в будинку було холодно, не було їжі. Вона телефонувала з цього приводу голові сільської ради, який намагався розшукати позивачку ОСОБА_1 -невістку покійної. ОСОБА_7 говорила, що її невістка забрала у неї всі документи, а тому вона не могла оформити субсидію. Вони разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 взяли опіку над ОСОБА_7 , по черзі провідували її, доглядали. До жовтня 2014 року до ОСОБА_7 зрідка навідувалась ОСОБА_1 , протягом кількох місяців приходила соціальний працівник, а потім вони відмовились від послуг останньої. ОСОБА_7 з власної волі склала на них заповіт, а потім вирішила подарувати земельну ділянку та особисто була присутня у нотаріуса. ОСОБА_1 було відомо про те, що спірна земельна ділянка приватизована на ОСОБА_7 , і про те, що остання залишила їй 0,03 га біля будинку, бо на ім`я позивачки була заведена погосподарська книга, остання приписувала до себе невістку та онуку. Також вказала, що вона була присутня як депутат сільської ради під час проведення обстеження спірного домоволодіння, дату якого не пригадує, але це було зроблено після смерті ОСОБА_7 та підтвердила, що на спірній ділянці розташований житловий будинок, однак у довідці сільської ради, яка була подана під час посвідчення договору дарування земельної ділянки це не відображено.
Представник відповідача Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, проте до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника селищної ради.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. надійшла заява про розгляд справи у ї відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що вона є знайомою ОСОБА_1 , яка у травні 2014 року попросила її залишитись та кілька днів доглянути за її свекрухою, бо їхала у справах. ОСОБА_1 жила в смт. Ворохта і свекруха на той час перебувала у неї. Коли вона прийшла, побачила на столі документи ОСОБА_7 , був паспорт та ще якісь документи, ОСОБА_1 їй пояснила, що хотіла оформити свекруху в санаторій і збирала документи. ОСОБА_7 була у поганому стані, поводила себе неадекватно, робила шкоду у будинку, забувалась. ОСОБА_1 жалілась, що у неї хворіє другий чоловік, свекруха у поганому стані, не може її залишити, було важко.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що у 2009 році він був депутатом Татарівської сільської ради, з 2010 року депутатом Яремчанської міської ради. У 2009 році він разом із тодішнім головою села відвідували ОСОБА_7 , яка хотіла оформити субсидію, але не мала документів, пояснювала, що документи у неї забрала невістка, яка не хоче їх повертати. Сільська рада та дільничний розшукували невістку покійної, ОСОБА_1 спершу говорила, що документів не має, потім казала, що не буде їх віддавати. У 2014 році до нього звернулись сусіди ОСОБА_7 з приводу догляду за цією жінкою, бо вона сама не могла ходити, була лежача. Була створена комісія, двічі виїжджали на місце. Перший раз в жовтні 2014 року було встановлено, що ОСОБА_7 проживає сама, сусіди носили їй їсти, у будинку будо холодно, не прибрано, невістки не було. Другий раз приїхали десь через тиждень, була присутня невістка, яка сказала, що не має можливості та часу доглядати за покійною, має інші проблеми і тому далі за ОСОБА_7 доглядали сусіди. Зазначив, що і у 2009 році і у 2014 році ОСОБА_7 поводила себе адекватно, усвідомлювала свою поведінку, просила допомоги, щоб хтось її обходив, в оформленні субсидії, про те, що документи знаходяться у невістки вказувала у 2014 році. Також вказав, що про видачу сільською радою у 2015 році довідки про відсутність на земельній ділянці ОСОБА_7 житлового будинку йому нічого невідомо, про те кому належить будинок він теж не знав, зі слів покійної будинок належав їй, також ОСОБА_7 говорила, що їй належить 18 сотих землі і 4 сотих землі має її невістка.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що проживала в с. Татарів по сусідству із покійною ОСОБА_7 та часто проходила повз її будинок. ОСОБА_7 постійно сиділа на порозі, жалілась, що сини померли і нема кому за нею доглядати, невістка і онуки не приходять, мусять допомагати чужі люди, вона також деколи носила їй їжу. Також ОСОБА_7 у жовтні 2014 року розповідала, що її документи, хустки та речі для поховання забрала її невістка ОСОБА_1 . Вказала, що їй відомо, що після повернення із санаторію у смт. Ворохта та на протязі останніх двох років за ОСОБА_7 доглядали відповідачі, при цьому ні ОСОБА_1 ні її дітей вона не бачила. Про те, що сільська рада шукала невістку ОСОБА_7 їй відомо зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Організацією поховання покійної теж займалися відповідачі, але невістка була на похороні. Зазначила, що на земельній ділянці ОСОБА_7 досі знаходиться житловий будинок та літня кухня, про видачу покійною довіреності на ім`я ОСОБА_3 , втрату державного акту та виготовлення документів їй нічого невідомо. Також їй відомо про те, що у ОСОБА_7 була інша невістка, яка жила у с. Микуличин, однак вона не претендувала на майно покійної, а тому не доглядала за нею.
Допитана як свідок відповідач ОСОБА_3 пояснила, що наприкінці жовтня 2014 року вона прийшла провідати ОСОБА_7 та знайшла її в жахливому стані, в будинку було холодно, не було їжі. ОСОБА_7 сказала, що її невістка ОСОБА_1 приїжджає забирати пенсію, після того як привезла її з санаторію у смт. Ворохта забрала у неї всі документи та речі, зібрані на поховання. Поведінка ОСОБА_7 була адекватною, вона кожної неділі відвідувала церкву, до 2014 року жила сама, невістка приїжджала лише тоді, коли видавали пенсію, земельну ділянку не обробляла, по господарству не допомагала. Після цього вона зателефонувала сільському голові, який приїхав наступного дня, розшукав ОСОБА_1 , яка почала сваритися, потім вона приїхала, сказала, що документи у неї і вона принесе їх до сільради. Оскільки ОСОБА_7 ще раніше говорила про те, що хоче доживати віку у своєму будинку, вони із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сказали, що будуть доглядати за нею, на що ОСОБА_1 не заперечувала. Вони опікувалися ОСОБА_7 починаючи з жовтня 2014 року і до дня її смерті, купували дрова за власний кошт та займались організацією поховання. За цей час невістка та онуки жодного разу не приїхали навідати бабусю та не допомагали матеріально. Також їй відомо про те, що після смерті сина ОСОБА_7 успадкувала ј частину житлового будинку, де вона проживала, інші ѕ частки успадкували позивачі, цей будинок знаходиться на земельній ділянці до цього часу. Окрім цього, у 2014 році ОСОБА_7 видала довіреність на її ім`я, оскільки сільський голова доручив їй зібрати правовстановлюючі документи, щоб ОСОБА_7 змогла оформити субсидію та отримати матеріальну допомогу. У цій довіреності ОСОБА_7 розписалась особисто. 05 грудня 2014 року нею було подане оголошення в газету про втрату державного акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_7 , із заявою про викрадення документів ОСОБА_7 в поліцію не зверталась. Потім ОСОБА_7 склала на користь відповідачів заповіт, хотіла подивитись як вони будуть за нею доглядати, а пізніше вирішила подарувати їм належну їй земельну ділянку. При посвідченні договору дарування ОСОБА_7 була присутня у нотаріуса, чому договір від її імені підписала довірена особа невідомо, ця жінка приїхала разом із ОСОБА_7 і вона з нею не була знайома. Довідку про відсутність будівель на ділянці надала ОСОБА_7 , їй цю довідку видали у сільській раді. Після смерті ОСОБА_7 було проведено обстеження будинковолодіння покійної, вона була членом даної комісії, яка засвідчила наявність на земельній ділянці житлового будинку. Позивачці ОСОБА_1 було відомо про те, що ОСОБА_7 залишила їй 0,04 га землі, бо на ім`я позивача була заведена погосподарська книга, вона зверталась з приводу реєстрації місця проживання невістки та онуки.
Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивачі у справі є співвласниками по ј частині житлового будинку загальною площею 41,1 кв.м., житловою площею 18,2 кв.м., із відповідними частками господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Вказане майно було успадковане позивачами в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстроване за ними на праві спільної часткової власності 30 жовтня 2008 року, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, які видані державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. 11 липня 2008 року за реєстром № 1248, 1252, 1250 та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими ОКП «Коломийське МБТІ» за №№ 20759193, 20759663, 20759944 від 30 жовтня 2008 року.
Співвласником іншої ј частки даного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 липня 2008 року за реєстром №1246 була мати спадкодавця ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08 липня 2016 року.
Вказаний будинок належав батькові ОСОБА_8 та чоловікові ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Кремінцівської сільської ради 23 січня 2003 року за №29, зареєстрованого в Коломийському МБТІ за №157 та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був успадкований сином на підставі заповіту від 30 серпня 2001 року, посвідченого Татарівською сільською радою, за реєстром №25. Наведене підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04 червня 2003 року, за реєстром №214 житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
24 жовтня 1996 року ОСОБА_9 звернувся до Татарівської сільської ради із заявою, в якій просив передати йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,14 га для обслуговування будинку та ведення підсобного господарства, яка розташована за адресою уч. Вербівський. Одночасно зазначив, що в погосподарських книгах за ним рахується 0,14 га, а фактично його сім`я з 1970 року користується ділянкою площею 0,18 га.
Рішенням Татарівської сільської ради №9 від 11 березня 1997 року ОСОБА_9 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,18 га, з яких: землі сільськогосподарського призначення-0,15 га, в тому числі 0,02 га-рілля, 0,13 -кормові, не сільськогосподарські землі-0,03 га, в тому числі 0,01 га-під будівлями.
Відповідно до записів у по господарських книгах Татарівської сільської ради на ім`я ОСОБА_9 у період з 1967 по 1996 рік за останнім рахувалась земельна ділянка площею 0,15 га, з яких 0,01 га під будівлями. У період з 1997 року по 2005 рік земельна ділянка площею 0,18 га, з яких 0,01 га під будівлями.
Відповідно до записів у по господарських книгах Татарівської сільської ради на ім`я ОСОБА_8 у період з 2006 по 2008 рік вказана земельна ділянка площею 0,18 га, у 2009 році ділянка площею 0,2222 га, у 2010 році 0,1862 га. У додаткових відомостях зазначено, що земля належить ОСОБА_7 при обмірах встановлених 25 жовтня 2007 року №60-18/2007, згідно державного акту від 13 листопада 2009 року-0,1862 га.
24 липня 2007 року ОСОБА_7 звернулась у сільську раду із заявою відповідно до якої просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,2222 га в с. Татарів, уч. Вербівський для обслуговування будинку та господарських споруд.
На долученому до заяви земельно-кадастровому плані вказано, що дана ділянка межує з дорогою, земельними ділянками ОСОБА_15 , ОСОБА_6 .
Рішенням Татарівської сільської ради від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,2222 га в АДРЕСА_1 .
Рішенням Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №121/37/009 від 06 жовтня 2009 року ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 відділом Держкомзему у м. Яремче Івано-Франківської області 13 листопада 2009 року був виданий державний акт серії ЯИ №677005 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, у якому в описі меж зазначено, що по лінії від Е до А дана ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку №16 на 2011-2015 роки за ОСОБА_7 обліковувалась земельна ділянка площею 0,1862 га.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , виданого ОКП «Коломийське МБТІ» 14 жовтня 2008 року на земельній ділянці за вказаною адресою розташований дерев`яний житловий будинок під літ. А, сарай літ.Б, сарай літ.В.
Із рішення Татарівської сільської ради №53/14/2012 від 27 липня 2012 року «Про перейменування вулиць с. Татарів» вбачається, що вулиця Миру була перейменована на АДРЕСА_1 .
Згідно доручення від 08 грудня 2014 року, посвідченого секретарем Татарівської сільської ради, ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси щодо здачі та отримання втрачених документів(паспорт, державний акт на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на житловий будинок). Зазначено, що вказане доручення підписано особисто ОСОБА_7
05 грудня 2014 року у газеті «Яремчанський вісник» випуск №49(756) було розміщене оголошення вважати недійсним втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №677005, виданий 13 листопада 2009 року на ім`я ОСОБА_7 .
У 2014 році ФОП ОСОБА_16 на замовлення ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У кадастровому плані та акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання зазначено, що по межі від Е до А дана ділянка межує із ділянкою ОСОБА_1 . На схемі розташування земельної ділянки, відображено, що межа по лінії Е-А проходить по будівлях, що розташовані на ділянці.
Відповідно до заповіту від 28 січня 2015 року, посвідченого секретарем Татарівської сільської ради, за реєстром №1 ОСОБА_7 заповіла усе належне їй на день смерті майно у рівних частках відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4
31 березня 2015 року реєстраційною службою Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер:35706649, серії НОМЕР_1 , відповідно до якого останній належить на праві приватної власності земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1862 га.
29 вересня 2015 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. посвідчено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №2661 відповідно до якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийняли в дар належну останній земельну ділянку площею 0,1862 га, кадастровий номер 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:609952526110, номер запису про право власності:9236912. Як зазначено у договорі, договір прочитано вголос дарувальниці та у зв`язку із неписемністю ОСОБА_7 за її дорученням та у її присутності підписано ОСОБА_17 , особу якої встановлено, дієздатність перевірено.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №44719338 від 29 вересня 2015 року вказана земельна ділянка зареєстрована на праві приватної спільної сумісної власності за відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
Як вбачається із наданої приватному нотаріусу при посвідченні договору дарування довідки за вих.№301/02.2-10, виданої ОСОБА_7 виконкомом Татарівської сільської ради 24 вересня 2015 року за підписами сільського голови І та секретаря ради, на земельній ділянці площею 0,1862 га, кадастровий номер 2611091201:14:017:0006, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відсутні капітальні споруди.
Згідно довідки Татарівської сільської ради №617 від 21 липня 2016 року за ОСОБА_7 згідно по господарської книги(2006-2010) №1 особовий рахунок № НОМЕР_3 рахується з 2005 по 2008 роки 0,18 га, в 2009 році-0,2222 га, в 2010 році-згідно державного акту від 13 листопада 2009 року-0,1862 га землі.
Із довідки Татарівської сільської ради №672 від 22 серпня 2016 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка ОСОБА_7 , 1937 року народження, з якою ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 почергово проживали та спільно вели господарство до дня смерті.
Із акту обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 , без дати та номеру, складеного комісією у складі: юрисконсульта Татарівської сільської ради Гринюк І.М., землевпорядника ОСОБА_18 , депутата-голови земельної комісії ОСОБА_19 , депутата вул. Вербівська- ОСОБА_3 , у присутності заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 вбачається, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2222 га по АДРЕСА_1 . Будинок пошкоджень не має(вікна, двері цілі, замки не заламані, дах-шифер). До будинку належать господарські споруди(літня кухня та сарай). Даний акт затверджено сільським головою ОСОБА_20 та завірено печаткою сільської ради.
Дослідженими в ході судового розгляду матеріалами інвентаризаційної справи на будинковолодіння АДРЕСА_2 , наданої ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» підтверджується, що на земельній ділянці знаходиться житловий будинок із фундаментом 1973 року побудови.
Відповідно до довідок Ворохтянської міської лікарні №2 від 16 січня 2018 року, №21 від 10 липня 2018 року ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 20 травня по 03 червня 2013 року. При оформленні на лікування номер та серія паспорта хворої не надавались і у медичній документації не зафіксовані.
Згідно довідок №534 від 10 червня 2016 року, №92 від 16 липня 2018 року, виданих Ворохтянським обласним санаторієм «Смерічка» ОСОБА_7 перебувала на лікуванні у період з 05 по 21 травня 2014 року із діагнозом артроз колінних суглобів. При поступленні в санаторій в журналі поступлень був зроблений запис №85 від 06 травня 2014 року, де зазначено дані хворої ОСОБА_7 - паспорт НОМЕР_4 , виданий Яремчанським МВ УМВС 28 травня 1997 року. Документи пред`явлені онукою ОСОБА_1 .
Із довідки Татарівської сільської ради №103/02.2-11 від 25 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 із заявами до сільської ради про вилучення(надання) земельної ділянки площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 протягом 2011 року не звертались.
Відповідно до архівної довідки №9/01.4-15 виданої архівним відділом Яремчанської міської ради 13 квітня 2020 року рішення Татарівської сільської ради за 2009 рік в архівний відділ на зберігання не надходили у зв`язку із їх вилученням контролюючими органами згідно ухвали суду. У рішеннях за 2010 рік немає даних про вилучення, надання земельних ділянок ОСОБА_1 .
Згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку №17 на 2011-2015 роки за позивачем ОСОБА_1 з 2011 року обліковується земельна ділянка площею 0,03 га за адресою АДРЕСА_1 . До членів сім`ї голови домогосподарства включені ОСОБА_21 -невістка та ОСОБА_22 -онука.
Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 11 серпня 2020 року, позивач ОСОБА_11 11 серпня 2020 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною першою ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст.6 ЗК України 1990 року( тут і надалі-у редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_9 із завою про передачу земельної ділянки у власність) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).
Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.
Згідно ст.17 ЗК України 1990 року передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами
народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 22,24 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право та посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною першою ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 40 ЗК України(тут і надалі- у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку) передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною другою ст.89 ЗК України передбачено, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: співвласників жилого будинку.
Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до ст.120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка
необхідна для їх обслуговування.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Частиною першою ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами-ст.126 ЗК України.
Відповідно до ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом .
Статтею 142 ЗК України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного
органу.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Частиною другою ст.95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
За приписами ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч.ч.2,5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Крім цього, у ч.1 ст.393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №910/1016/17 та від 17 квітня 2018 року у справі №914/1521/17 зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України закріплено загальні вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).
Згідно роз`яснень, викладених у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 09 листопада 2009 року, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою ст.638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц викладений правовий висновок, згідно з яким, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.
Відповідно до наведених правових висновків особа, яка не є стороною договору, має право на його оспорювання лише у разі, якщо такий договір стосується прав та/або інтересів цієї особи.
Предметом спору у даній справі є земельна ділянка площею 0,1862 га, із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований належний позивачам у розмірі ѕ частки житловий будинок загальною площею 41,1 кв.м.
Як встановлено судом, даний житловий будинок був збудований ОСОБА_9 у 1973 році та зареєстрований за ним на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Кремінцівської сільської ради 23 січня 2003 року за №29, зареєстрованого в Коломийському МБТІ за №157.
Відповідно до записів у по господарських книгах Татарівської сільської ради у період з 1967 по 1996 рік за ОСОБА_9 рахувалась земельна ділянка площею 0,15 га, за адресою уч. Вербівський з яких 0,01 га під будівлями.
24 жовтня 1996 року ОСОБА_9 звернувся із письмовою заявою до органу місцевого самоврядування, в якій просив передати йому у приватну власність земельну ділянку для обслуговування будинку та ведення підсобного господарства за адресою уч. Вербівський у с. Татарів площею 0,14 га, вказавши при цьому, що його сім`я з 1970 року користується ділянкою площею 0,18 га.
Рішенням Татарівської сільської ради №9 від 11 березня 1997 року ОСОБА_9 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,18 га за адресою уч. Вербівський с. Татарів для обслуговування будинку та ведення підсобного господарства.
Відповідно до чинного на той час земельного законодавства право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і
одержання документа, що посвідчує це право, тобто відповідного державного акта про право власності на землю.
Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_9 процес приватизації земельної ділянки, що перебувала у його користуванні в установленому законом порядку не завершив та не отримав державного акта, що посвідчує право власності на землю. Таким чином, вказана земельна ділянка надалі продовжувала перебувати у його користуванні, що підтверджується відповідними записами у погосподарських книгах Татарівської сільської ради за період з 1997 року по 2005 рік.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 помер і після його смерті належний йому на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_2 був успадкований за заповітом його сином ОСОБА_8 , у користування до якого перейшла також земельна ділянка площею 0,18 га, що підтверджується відповідними записами у погосподарських книгах Татарівської сільської ради.
За життя ОСОБА_8 право власності на вказану земельну ділянку не оформив та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не залишивши заповіту.
Після смерті ОСОБА_8 належний йому на праві власності житловий будинок був успадкований в рівних частках по ј частині його спадкоємцями першої черги за законом- дружиною ОСОБА_1 , дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_7 .
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частина друга ст.120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду.
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.
Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача:права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.
Отже, відповідно до положень ст.120 ЗК України після смерті ОСОБА_8 до його спадкоємців як співвласників житлового будинку розташованого по АДРЕСА_2 , перейшло право на користування тією частиною земельною ділянкою, на якій розміщена належна їм частка нерухомого майна та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Зазначене спростовує доводи відповідачів про те, що після смерті ОСОБА_9 земельна ділянка, яка перебувала у його користуванні перейшла до вільного земельного фонду сільської ради і нею користувалась фактично лише дружина померлого ОСОБА_7 .
Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташований.
Як підтверджується дослідженими судом доказами, позивачі після отримання 11 липня 2008 року свідоцтва про право власності на спадщину за законом та реєстрації за собою права власності на відповідні частки житлового будинку по АДРЕСА_2 , із заявами про передачу їм у власність земельної ділянки для обслуговування належного їм нерухомого майна у сільську раду не звертались.
Натомість мати померлого ОСОБА_7 , ще до отримання нею свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, 24 липня 2007 року звернулась у сільську раду із заявою відповідно до якої просила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,2222 га в с. Татарів, уч. Вербівський для обслуговування будинку та господарських споруд.
Рішенням Татарівської сільської ради від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,2222 га в с. Татарів, уч. Вербівський та в подальшому згідно рішення сільської ради №121/37/009 від 06 жовтня 2009 року передано їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
13 листопада 2009 року ОСОБА_7 був виданий державний акт серії ЯИ №677005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку із втратою якого 31 березня 2015 року реєстраційною службою Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер:35706649, серії СТА366680.
Рішенням Татарівської сільської ради №53/14/2012 від 27 липня 2012 року підтверджується факт перейменування АДРЕСА_1 .
Таким чином судом встановлено, що співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_9 стали у рівних частках четверо осіб-позивачі та мати померлого ОСОБА_7 , проте земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок та яка необхідна для його обслуговування, котра з 1970 року перебувала у постійному користуванні власників зазначеного будинку у розмірі 0,18 га, була передана оскаржуваним рішенням Татарівської сільської ради №121/37/009 від 06 жовтня 2009 року у приватну власність у розмірі площі 0,1862 га лише одному із співвласників даного майна- ОСОБА_7 .
Обгрунтовуючи свої заперечення відповідачі послались на те, що згідно рішення Татарівської сільської ради від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для обслуговування будинку і господарських споруд площею 0,2222 га, тобто за нею було дообліковано ділянку площею 0,04 га, з якої у 2009 році вона залишила у користування своїй невістці позивачу ОСОБА_1 та її дітям земельну ділянку площею 0,03 га, для обслуговування належної їм частки житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Разом з тим, вказані доводи відповідачів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Так, відповідно до положень ст.ст.141, 142 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, який приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Дослідженими судом доказами підтверджується, що після смерті ОСОБА_8 у період з 2006 по 2008 рік земельна ділянка площею 0,18 га, яка перебувала у його користуванні за адресою уч. Вербівський в с. Татарів обліковувалась сільською радою у повному розмірі лише за його матір`ю ОСОБА_7 , незважаючи на те, що співвласниками розміщеного на ній житлового будинку стали у рівних частках також позивачі у справі, які відповідно набули право на користування частиною спірної земельної ділянки.
Сам по собі факт надання ОСОБА_7 сільською радою у 2007 році дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,2222 га не свідчить про те, що померла в установленому законом порядку набула право на користування зазначеною ділянкою оскільки рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише стадією процесу отримання права власності на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом, а лише дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об`єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності, і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.
Водночас у матеріалах справи відсутні відповідні заяви від імені ОСОБА_7 до органу місцевого самоврядування про надання їй у користування земельної ділянки площею розміром 0,04 га та про вилучення з її користування частини земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , а також відповідні рішення Татарівської сільської ради за період з 2007 по 2009 рік якими б вирішувалось питання про надання ОСОБА_7 у користування земельної ділянки додатковою площею, вилучення чи припинення права користування частиною земельної ділянки, надання у користування земельної ділянки відповідної площі позивачу ОСОБА_1 для обслуговування належної їй частки у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 .
За відсутності відповідних розпорядчих актів сільської ради сама лише наявність записів у погосподарській книзі про те, що у 2009 році за ОСОБА_7 обліковувалась земельна ділянка площею 0,2222 га, а у 2010 році ділянка площею 0,1862 га, а також наявність відмітки у державному акті про те, що спірна ділянка межує із ділянкою ОСОБА_1 не можуть слугувати належним та достатнім доказом того, що остання отримала у користування земельну ділянку вказаної площі, з якої 0,03 га було передано у користування ОСОБА_1 .
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідний обліковий запис у погосподарській книзі про те, що за позивачем ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка площею 0,03 га був внесений лише у 2011 році і до членів її сім`ї включені лише невістка та онука. Будь-які докази того, що у період з 2009 по 2011 рік за ОСОБА_1 у с. Татарів рахувалась земельна ділянка відповідної площі у матеріалах справи відсутні, а у суді позивач ствердила, що даний обліковий запис був створений не за її заявою, а після звернення у сільську раду її сина для реєстрації місця проживання дружини та доньки.
Жодних доказів про добровільну відмову інших співвласників житлового будинку- ОСОБА_26 , ОСОБА_2 від земельної ділянки, що перебувала у спільному користуванні, чи про вилучення останньої у встановленому законодавством порядку відповідачами суду також не надано.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сільською радою при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою уч. Вербівський у с. Татарів було вирішено питання про передачу у користування чи у власність земельної ділянки відповідної площі позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Водночас, виходячи із принципу юридичної єдності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований, після смерті ОСОБА_8 до його спадкоємців за законом перейшло у рівних частках не лише право власності на належний йому житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, але й право користування відповідною часткою земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських споруд, яка, як встановлено судом, перебувала у користуванні спадкодавця у розмірі 0,18 га. Таким чином, частка земельної ділянки, що перейшла у користування до кожного із співвласників будинку не могла бути меншою аніж 0,045 га, а отже частка земельної ділянки, що перейшла у користування позивачів повинна була становити не менше 0,1350 га.
Не заслуговують на увагу доводи відповідачів про те, що під спірним будинокм знаходиться лише 0,01 га землі, а цільове призначення спріної земельної ділянки було визначене лише в процесі її приватизації ОСОБА_7 , оскільки з рішення сільської ради від 11 березня 1997 року вбачається, що ОСОБА_9 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,18 га за адресою уч. Вербівський с. Татарів із цільовим призначенням -для обслуговування будинку та ведення підсобного господарства.
Вищенаведене у сукупності свідчить про неспроможність доводів відповідачів в частині того, що при вирішенні питання про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1862 га за адресою АДРЕСА_1 сільська рада передала позивачам у користування земельну ділянку необхідну для обслуговування належної їм частки у житловому будинку, а також в частині того, що розмір земельної ділянки, яка згідно записів у погосподарських книгах Татарівської сільської ради обліковується за ОСОБА_1 площею 0,03 га, відповідає розміру частки позивачів у житловому будинку(3/4) та є необхідним та достатнім для її обслуговування.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваним рішенням Татарівської сільської ради №121/37/009 від 06 жовтня 2009 року про передачу у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Татарів, уч. Вербівський грубо порушено право позивачів на землю, а тому дане рішення підлягає визнанню недійсним та скасуванню.
Із урахуванням наведеного, враховуючи те, що судом встановлено факт передачі ОСОБА_7 земельної ділянки у приватну власність із порушенням вимог діючого земельного законодавства у зв`язку із чим остання в установленому законом порядку не набула право власності на вказане нерухоме майно та відповідно не мала права розпоряджатись ним шляхом дарування, підлягають до задоволення заявлені позовні вимоги про визнання недійсним виданого ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 березня 2015 року індексний номер 35706649 та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В. 29 вересня 2015 року, за реєстром за №2661, згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийняли в дар земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, які є похідними від основної вимоги.
При цьому суд також враховує те, що при посвідченні зазначеного договору дарування земельної ділянки приватному нотаріусу була надана довідка Татарівської сільської ради за вих.№301/02.2-10, від 24 вересня 2015 року, в якій зазначено про відсутність на спірній земельній ділянці капітальних споруд. Водночас, в ході судового розгляду встановлено і даний факт не заперечили відповідачі у справі, що як на момент посвідчення договору дарування, так і на час розгляду справи на вказаній ділянці знаходиться успадкований позивачами та ОСОБА_7 житловий будинок, в якому остання проживала до дня своєї смерті, що засвідчено актом обстеження, складеним комісією сільської ради після 06 червня 2016 року. Про дану обставину, як і про наявність інших співвласників будинку були достеменно обізнані відповідачі, які з жовтня 2014 року здійснювали догляд за ОСОБА_7 , а також займалися відновленням втрачених нею правовстановлюючих документів. Відтак, даний правочин вчинено на підставі документів, що містили завідомо неправдиві відомості та за відсутності згоди усіх співвласників житлового будинку на відчуження земельної ділянки.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання орган державної реєстраційної служби вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за відповідачами права власності на спірну земельну ділянку суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до п.9 ч.1 ст..27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній з 16.01.2020 року державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19 зазначив, що виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Із зазначеного вбачається, що на момент подання позивачами заяви про зміну позовних вимог від 15 жовтня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, заявлена позовна вимога про записів про державну реєстрацію права власності відповідачів на спірну земельну ділянку не грунтується на вимогах закону та не підлягає до задоволення, а права позивачів не можуть бути захищені у обраний ними спосіб, оскільки з часу внесення відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про скасування запису про державну реєстрацію не є підставою для вчинення реєстраційних дій.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19, від 03 вересня 2020 року у справі №914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19.
Відповідачами фізичними особами подано заяву про застосування строків позовної давності.
В обґрунтування поданої заяви відповідачі послались на те, що про існування оскаржуваного рішення сільської ради та видачу ОСОБА_7 державного акту на право власності на спірну земельну ділянку позивачам було відомо з 2009 року, оскільки ОСОБА_1 забрала та утримувала в себе всі правовстановлюючі документи померлої свідченням чого є долучена до позовної заяви копія державного акту на право власності на земельну ділянку без відмітки що це архівна копія.
Позивачами подана заява про визнання причин пропущення позовної давності поважними, в якій зазначено, що пропуск строку позовної давності щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування зумовлений поважними причинами, оскільки про його існування позивачі дізнались лише після смерті ОСОБА_7 , а про отримання останньою свідоцтва про право власності на нерухоме майно лише після витребування судом доказів у приватного нотаріуса.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статттею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до вимог ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У разі, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, та про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень ст. 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.
Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.
Наведені відповідачами доводи щодо пропуску строку позовної давності не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Дослідженими доказами підтверджується, що у 2015 році від імені ОСОБА_7 було розміщене оголошення у газеті про втрату державного акту на право власності на землю. Будь-яких заяв чи звернень ОСОБА_7 до сільської ради чи правоохоронних органів з приводу викрадення у неї позивачами правовстановлюючих документів суду не надано.
Наявність у матеріалах справи копії державного акту на право власності на землю, вилданого ОСОБА_7 13 листопада 2009 року, той факт, що позивачі оформляли ОСОБА_7 на лікування до медичних закладів та санаторію, а також показання свідків, про те, що померла у розмовах вказувала, що документи у неї забрала її невістка ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження факту обізнаності позивачів про наявність порушення їхніх прав на землю починаючи з 2009 року.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а із вказаним позовом до суду позивачі звернулись 08 липня 2016 року, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачами не пропущено строк позовної давності.
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що в даному випадку має місце порушення права позивачів на землю, яке підлягає захисту, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково, визнати недійсним та скасувати рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №121/37/2009 від 06 жовтня 2009 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно індексний номер 35706649, серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_7 реєстраційною службою Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області 31 березня 2015 року та визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 29 вересня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В., зареєстрований в реєстрі за №2661, згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийняли в дар земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:609952526110, номер запису про право власності:9236912. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки права позивачів не можуть бути захищені в обраний ними спосіб.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів в користь позивачів підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1240,20 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно з вимогами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів(договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи те, що до закінчення судових дебатів у справі представник позивачів повідомив, що відповідні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу будуть надані позивачами протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення суду, суд вважає, що слід призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати у даній справі на 09 вересня 2022 року на 13 год. 00 хв.
На підставі викладеного, керуючись ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Лілії Василівни, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання рішення сесії сільської ради недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та вилучення запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно-задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати рішення Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №121/37/2009 від 06 жовтня 2009 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1862 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Татарів, участок Вербівський.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 березня 2015 року індексний номер 35706649, серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_7 на об`єкт нерухомого майна- земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 261109120:14:017:0006, цільове призначення-для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 29 вересня 2015 року, зерєстрований в реєстрі за №2661, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Л.В., згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийняли в дар земельну ділянку площею 0,1862 га із кадастровим номером 2611091201:14:017:0006, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:609952526110, номер запису про право власності:9236912.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 413 грн. 40 коп. у рівних частках з кожного.
Стягнути з Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 413 грн. 40 коп. у рівних частках з кожного.
Стягнути з Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1240,20 грн. у рівних частках з кожного.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 09 вересня 2022 року на 13 год. 00 хв.
Позивачам подати докази щодо розміру понесених ними судових витрат протягом п`яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Відповідач: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місце знаходження: 78595, вул. Д. Галицького, 41 смт. Ворохта Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ:04354522.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 .
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_10 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_11 .
Третя особа: приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Могилевич Лілія Василівна, місце знаходження: 78501, вул. Свободи, 364 м. Яремче Івано-Франківська область, РНОКПП: НОМЕР_12 .
Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, місцезнаходження: 76014, вул. Ак. Сахарова, 34 м. Івано-Франківськ.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2022 року.
Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук
Суд | Яремчанський міський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2022 |
Оприлюднено | 14.09.2022 |
Номер документу | 106198505 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
Ваврійчук Т. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні