Ухвала

від 28.10.2021 по справі 2-2047/12

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2047/12

Провадження № 4-с/752/36/21

У Х В А Л А

Іменем України

29.10.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

за участі секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченка Максима Олександровича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченка Максима Олександровича, відповідно до якої просив визнати незаконною постанову від 24.06.2019 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № 58156018 та скасувати її.

Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2019 р. старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченко М.О. винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 58156018 з виконання виконавчого листа від 23.10.2012 р., виданого Голосіївським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 198044,91 гривня та судових витра у спрві.

Заявник вважає, що даний виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з чим він звернувся до суду, а отже у разі задоволення заяви, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження буде підлягати скасуванню.

В судове засідання заявник, стягувач та державний виконавець не з`явились, про місце і час розгляду справи були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення судового розгляду не звертались, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути скаргу у їх відсутність.

Судом встановлено,що Голосіївським районним судом м.Києва 12.03.2012 р. в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпровського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги Банку задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати у справі.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17 травня 2012 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першого суду інстанції залишено без змін.

23 жовтня 2012 р. на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.03.2012 р. було видано виконавчий лист, який пред"явлено стягувачем до примусового виконання до Голосіївського РВ ДВС у м.Київ ГТУЮ у м.Києві; за вказаним виконавчим листом 23.01.2019 р. відкрито виконавче провадження №58156018.

24.06.2019 р. старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченко М.О. винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 58156018.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Постановою пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 судам надано наступне роз`яснення - судове рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27цього Закону.

В силу положень ст.42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленомустаттею 27цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та видивитрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження узгоджувались з вимогами спеціального Закону.

Звертаючись до суду, заявник як на підставу для скасування постанови, посилається на те, що він звернувся з заявою про визнання виконавчого листа № 2-2047/12 таким, що не підлягає виконанню.

Однак, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 26.04.2021 р. у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Заявник при зверненні до суду не зазначає в чому полягає незаконність винесеної державним виконавцем постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, і такі обставини не були встановлені в ході розгляду справи.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги, в зв`язку з чим вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Шевченка Максима Олександровича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя