Рішення

від 12.09.2022 по справі 910/21673/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2022Справа № 910/21673/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21673/21

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі груп»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

29 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (позивач) надійшла позовна заява № 45-30-2639/18389 від 23.12.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі груп» (відповідач) про стягнення пені за порушення строків поставки товару у розмірі 40 544,34 грн. (сорок тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 34 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 40 544,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/21673/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105491857141 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 року у справі № 910/21673/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 18.01.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 02.02.2022 року (включно).

03.02.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № АГ-0102-01 від 01.02.2022 року (направлений відправленням "Укрпошта Експрес" 01.02.2022 року за штриховим кодовим ідентифікатором 0315126133821, що підтверджується датою оформлення на конверті), в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що строк поставки товару порушений з поважних причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин, які ні позивач, ні відповідач не могли передбачити при укладені договору. Відповідач також посилається на несвоєчасну оплату поставленого товару та наявність у позивача заборгованості за договором у розмірі 293 799,60 грн. Крім того, на думку відповідача, нарахування пені на ціну товару, яка є відмінною від вартості товару є безпідставним. У п. 3 прохальної частини відзиву відповідач просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсі груп» (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір № 16694/53-124-01-20-12462 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки по договору є товар: код 42620000-8 згідно ДК 021-2015 (токарні, розточувальні та фрезерувальні верстати). Рік виготовлення товару - 2020 рік (п. 2.7. договору).

В п. 3.1. договору визначено, що строк поставки товару становить протягом 130 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/склад № 10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100.

Ціна договору 1 762 797,60 грн. (п. 4.1. договору).

За умовами п. 6.2., 6.3. договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставки товару вимогам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору).

У відповідності до специфікації № 1 до договору загальна сума товару становить 1 762 797,60 грн.

На виконання умов договору № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1 762 797,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 20.01.2021 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий без заперечень 21.01.2021 року зав. скл. ХВ ВП СГ Зінчук О.П., про що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач прострочив поставку товару за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року, у зв`язку з чим на підставі п. 8.2. договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 40 544,34 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пункті 3.1. договору погоджено, що строк поставки товару становить протягом 130 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на те, що останній день строку виконання зобов`язання по поставці товару перепадає на 27.12.2021 року, яке є неробочим днем (вихідним днем), тому строк поставки товару спливає 28.12.2021 року, яке є першим робочим днем після 27.12.2021 року.

Таким чином, граничним строком поставки товару, виходячи з положень п. 3.1. договору, є 28.12.2021 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року відповідач 21.01.2021 року поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1 762 797,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 3 від 20.01.2021 року.

Отже, відповідно до поданих доказів, відповідачем було поставлено товар з прострочкою, тобто із затримкою.

В свою чергу, відповідач вказує, що з метою виконання зобов`язань за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року між ним та ТОВ «Ф.Технолоджі» було укладено договір № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020 року на поставку товару, тому що відповідач не є виробником товару. На твердження відповідача, строк поставки товару порушений з поважних причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин, які ні позивач, ні відповідач не могли передбачити при укладені договору, на підтвердження чого відповідач надав експертний висновок № В-919 від 14.12.2020 року Черкаської торгово-промислової палати.

Відповідно до п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України (п. 7.5. договору).

Так, з експертного висновку № В-919 від 14.12.2020 року Черкаської торгово-промислової палати вбачається, що висновок складений на замовлення ТОВ «Ф.Технолоджі» з метою визначення наявності істотних змін обставин за договором № АГ/ФТ-708-20 від 17.08.2020 року про поставку верстатів токарно-гвинторізних Turner, укладеного між ТОВ «Арсі груп» та ТОВ «Ф.Технолоджі».

Зі змісту експертного висновку № В-919 від 14.12.2020 року Черкаської торгово-промислової палати слідує, що істотна зміна обставин, що спричинила продовження строків поставки верстатів токарно-гвинторізних Turner 460/1500V та Turner 800/3000 надає право ТОВ «Ф.Технолоджі» вимагати відстрочення поставки верстатів, оскільки має об`єктивний невідворотний характер, не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Ф.Технолоджі» і має прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом порушення ТОВ «Ф.Технолоджі» зобов`язань за договором № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення відповідача до позивача з листом № 17/12-01 від 17.12.2021 року з проханням розглянути можливість продовження строків поставки продукції за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року до 31.01.2021 року.

Наведені доводи не можуть бути визнані судом істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки зі змісту договору № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020 року не вбачається, що його було укладено саме з метою виконання договору № 16694/53-124-01-20-12462, який буде укладено у майбутньому - 19.08.2020 року.

Крім того, експертний висновок № В-919 від 14.12.2020 року Черкаської торгово-промислової палати засвідчує істотну зміну обставин для ТОВ «Ф.Технолоджі» за договором № АГ/ФТ-708-20 від 17.08.2020 року, однак не засвідчує істотну зміну обставин (форс-мажорні обставини) за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року для ТОВ «Арсі груп».

При цьому, відповідачу було відомо про введення карантину, набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (17.03.2020 року). Таким чином, укладаючи договір відповідач усвідомлював усі можливі ризики, пов`язані з його виконанням. Тому посилання на наявність форс-мажорних обставин (карантин), як на підставу для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк є необґрунтованим та безпідставним.

Разом з цим, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно приписів ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на те, що здійснення юридичною особою господарської діяльності засновано на принципах, зокрема, власного економічного ризику, а тому, укладаючи договір 19.08.2020 року (в період коли вже був запроваджений карантин на території України згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»), відповідач повинен був об`єктивно оцінити можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором.

Більше того, порушення контрагентом відповідача своїх зобов`язань за договором поставки за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вже зазначалося судом вище, граничним строком поставки товару за договором 28.12.2020 року, товар відповідачем поставлено 21.01.2021 року, тобто з простроченням, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 29.12.2020 року.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання - прострочення поставки товару, враховуючи положення п. 8.2. договору, позивачем правомірно нараховано пеню за порушення строку поставки товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 544,34 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження товариства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому договором розмірі.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі груп» (ідентифікаційний код 41821131, адреса: 03118, м. Київ, вул. Пролетарська, 20, офіс 1) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код 21313677, адреса: 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20) грошові кошти: пені за порушення строків поставки товару - 40 544,34 грн. (сорок тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 34 копійки) та судовий збір - 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.09.2022р.

Суддя О.В. Котков