Постанова

від 13.12.2022 по справі 910/21673/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа№ 910/21673/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022, повний текст якого складений 13.09.2022

у справі № 910/21673/21 (суддя Котков О.В.)

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі груп»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 40 544,34 грн. нарахованої за порушенні строків виконання обов`язку по поставці товару за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- несвоєчасне виконання ним обов`язку по поставці товару було наслідком дії форс-мажорних обставин, які ні позивач, ні відповідач не могли передбачити при укладені спірного договору, а саме через введення обмежувальних заходів направлених на подолання пандемії коронавірусної хвороби (СОVID-19) з огляду на які контрагенти відповідача не змогли вчасно виконати обов`язок по поставці відповідачу товару який він мав поставити позивачу за спірним договором;

- за змістом положень спірного договору пеня нараховується на вартість товару, проте умовами вказаного договору визначена лише ціна товару. Враховуючи, що поняття ціна товару та вартість товару не є тотожними, нарахування пені на ціну товару, яка є відмінною від вартості товару є безпідставним, а отже вимоги про її стягнення є необґрунтованими;

- за змістом положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, проте позивачем пеня заявлена до стягнення у більшому розмірі.

Крім того у відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір пені у разі її стягнення судом, а також повідомив про те, що на даний час позивачем не у повному обсязі виконаний обов`язок з оплати спірного товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/21673/21 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено пеню за порушення строків поставки товару в сумі 40 544,34 грн. та судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт прострочення відповідачем свого обов`язку по поставці товару за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020, а відтак, позивач має право на стягнення пені у заявленій до стягнення сумі.

Щодо посилань відповідача на те, що строк поставки товару порушений з поважних причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин, які ні позивач, ні відповідач не могли передбачити при укладені договору, на підтвердження чого відповідач надав експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-919 від 14.12.2020 суд першої інстанції зазначив про те, що:

- з експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати № В-919 від 14.12.2020 вбачається, що висновок складений на замовлення ТОВ «Ф.Технолоджі» з метою визначення наявності істотних змін обставин за договором № АГ/ФТ-708-20 від 17.08.2020 про поставку верстатів токарно-гвинторізних Turner, укладеного між ТОВ «Арсі груп» та ТОВ «Ф.Технолоджі», а що істотна зміна обставин, що спричинила продовження строків поставки верстатів надає право ТОВ «Ф.Технолоджі» вимагати відстрочення поставки верстатів, оскільки має об`єктивний невідворотний характер, не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Ф.Технолоджі» і має прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом порушення ТОВ «Ф.Технолоджі» зобов`язань за договором № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020;

- наведені доводи не можуть бути визнані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору, оскільки зі змісту договору № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020 року не вбачається, що його було укладено саме з метою виконання спірного договору № 16694/53-124-01-20-12462, який буде укладено у майбутньому - 19.08.2020;

- вказаний експертний висновок засвідчує істотну зміну обставин для ТОВ «Ф.Технолоджі» за договором № АГ/ФТ-708-20 від 17.08.2020, однак не засвідчує істотну зміну обставин (форс-мажорні обставини) за договором № 16694/53-124-01-20-12462 від 19.08.2020 року для ТОВ «Арсі груп»;

- відповідачу було відомо про введення карантину, набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (17.03.2020 року), а відтак укладаючи спірний договір відповідач усвідомлював усі можливі ризики, пов`язані з його виконанням;

-здійснення юридичною особою господарської діяльності засновано на принципах, зокрема, власного економічного ризику, а тому, укладаючи договір 19.08.2020 (в період коли вже був запроваджений карантин на території України згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»), відповідач повинен був об`єктивно оцінити можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором;

- порушення контрагентом відповідача своїх зобов`язань за договором поставки за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності та могли бути ним передбачені при укладенні договору.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги послання відповідача на те, що позивачем пеня заявлена до стягнення у більшому, ніж визначений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмірі зауваживши відповідачу на тому, що відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання - прострочення поставки товару, а відтак, враховуючи положення п. 8.2. договору, позивачем правомірно нараховано пеню за порушення строку поставки товару.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення пославшись на те, що за змістом положень чинного законодавства суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, проте відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин, не доведено факту знаходження товариства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому договором розмірі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсі груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/5109/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також - зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у разі її стягнення судом.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим оскільки: судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними; висновки, які викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції не взято до уваги всі доводи відповідача, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж самі обставини, що під час розгляду справи в суді першої інстанції , додатково зауваживши на тому, що за змістом положень ст. 549 ЦК України пеня може нараховуватись лише за порушення грошового зобов`язання, а відтак, якщо вважати, що відповідачем було допущено порушення не грошового зобов`язання, то підстави для стягнення пені були відсутні.

До апеляційної скарги відповідачем доданий додатковий доказ, а саме заключна виписка за період з 01.01.2022 по 30.09.2022.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, справу №910/21673/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21673/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/21673/21.

18.10.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/21673/21, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

14.11.2022 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на відсутність як підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань по поставці товару, так і підстав для зменшення розміру неустойки, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у разі визнання апеляційним судом пропущеним строку на подання позивачем відзиву, поновити позивачу такий строк.

Щодо доданого відповідачем до апеляційної скарги додаткового доказу, а саме заключної виписки за період з 01.01.2022 по 30.09.2022, колегія суддів зазначає про таке.

Враховуючи, що відповідач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції, проте враховуючи те, що додатковий доказ датований 30.09.2022, на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи та ухвалення оспорюваного рішення (13.09.2022) такий доказ не існував.

Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

За таких обставин, додана відповідачем до апеляційної скарги заключна виписка за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Щодо клопотання позивача про поновлення йому строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/21673/21, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що вказану ухвалу ним було отримано 26.10.2022, а відтак, враховуючи те, що відзив на апеляційну скаргу ним до суду було направлено 08.11.2022, встановлений судом строк на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачем пропущений не був.

За таких обставин, клопотання позивача про поновлення йому строку на подання відзиву колегією суддів не розглядається.

Станом на 12.12.2022 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

19.08.2020 позивач (покупець) та відповідач (постачальник) уклали договір № 16694/53-124-01-20-12462 (далі Договір) в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору), та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 Договору предметом поставки по договору є товар: код 42620000-8 згідно ДК 021-2015 (токарні, розточувальні та фрезерувальні верстати).

Рік виготовлення товару - 2020 рік (п. 2.7 Договору).

В п. 3.1 Договору визначено, що строк поставки товару становить протягом 130 календарних днів з дати укладення сторонами Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/склад № 10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100.

Ціна договору 1 762 797,60 грн. (п. 4.1 Договору).

За умовами п. 6.2, 6.3 Договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставки товару вимогам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної.

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію № 1 у якій погоджені найменування продукції, код товару згідно УКТ ЗЕД, технічні характеристики, кількість, ціну, загальну суму (1 762 797,60 грн.).

Відповідно до п. 6.3 Договору датою поставки товару вважається дата підписання винтажоотримувачем видаткової накладної та/або накладної.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1 762 797,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 20.01.2021.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідачем допущено прострочення поставки товару у період з 29.12.2020 по 20.01.2021, з огляду на що позивач має право на стягнення пені в сумі 40 544,34, розрахованої на підставі п. 8.2 Договору

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами в пункті 3.1 Договору погоджено, що строк поставки товару становить протягом 130 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з огляду на те, що останній день строку виконання зобов`язання по поставці товару перепадає на 27.12.2021, яке є неробочим днем (вихідним днем), строк поставки товару спливає 28.12.2021, яке є першим робочим днем після 27.12.2021, проте спірний товару було поставлено 21.01.2021, тобто з порушенням, встановлених Договором строків.

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що строк поставки товару порушений з поважних причин, внаслідок дії форс-мажорних обставин, які ні позивач, ні відповідач не могли передбачити при укладені Договору та зауважує відповідачу на наступному.

У обґрунтування вказаних тверджень позивач послався на те, що, враховуючи те, що він не є виробником товару, обов`язок щодо поставки якого є предметом Договору, для виконання ним своїх зобов`язань за Договором ним з ТОВ «Ф.Технолоджі» 17.08.2020 укладено договір № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020, проте ТОВ «Ф.Технолоджі» порушило зобов`язання за договором № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020 через наявність обмежувальних карантинних заходів, спрямованих на боротьбу з пандемією СОVID-19 у Китайській Народній Республіці на підтвердження чого відповідач надав експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-919 від 14.12.2020.

За змістом п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України (п. 7.5 Договору).

З наданого відповідачем експертного висновку № В-919 від 14.12.2020 Черкаської торгово-промислової палати слідує, що:

- він складений на замовлення ТОВ «Ф.Технолоджі» з метою визначення наявності істотних змін обставин за договором № АГ/ФТ-708-20 від 17.08.2020 про поставку верстатів токарно-гвинторізних Turner, укладеного між ТОВ «Арсі груп» та ТОВ «Ф.Технолоджі»;

- істотна зміна обставин, що спричинила продовження строків поставки верстатів токарно-гвинторізних Turner 460/1500V та Turner 800/3000 надає право ТОВ «Ф.Технолоджі» вимагати відстрочення поставки верстатів, оскільки має об`єктивний невідворотний характер, не залежить від волі, бажань і дій ТОВ «Ф.Технолоджі» і має прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом порушення ТОВ «Ф.Технолоджі» зобов`язань за договором № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020.

Про вказані обставини відповідач повідомив позивача листом № 17/12-01 від 17.12.2021 у якому просив розглянути можливість продовження строків поставки продукції за Договором до 31.01.2021.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказані доводи не можуть бути визнані судом істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору так як, по-перше, зі змісту договору № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020 не вбачається, що його було укладено саме з метою виконання Договору, який станом на дату укладення договору № АГ/ФТ-1708-20 від 17.08.2020, ще не було укладено, по-друге, експертний висновок № В-919 від 14.12.2020 засвідчує істотну зміну обставин для ТОВ «Ф.Технолоджі» за Договором № АГ/ФТ-708-20 від 17.08.2020, однак не засвідчує істотну зміну обставин (форс-мажорні обставини) за Договором.

Слід також зауважити і на тому, що:

- згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту;

- за правилами ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто;

- враховуючи, що умовами Договору обов`язок поставити товар покладений на саме відповідача та не поставлений у залежність від виконання його контрагентами зобов`язань за іншими договорами, факт невиконання таких зобов`язань жодним чином не впливає на наявність та строки виконання відповідачем обов`язку по поставці товару за умовами Договору;

- відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а згідно з положеннями ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

- станом на дату укладення Договору обставини щодо наявності пандемії СОVID-19 вже була загальновідомі, а відтак, укладаючи договір відповідач повинен був усвідомлювати усі можливі ризики, пов`язані з можливістю затримки його виконання через карантинні обмеження.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення та звернутися за її стягненням до суду.

Посилання відповідача на те, що за змістом положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, проте позивачем пеня заявлена до стягнення у більшому розмірі колегія суддів до уваги не приймає та зауважує відповідачу на тому, що положення вказаного закону регулюють правовідносини відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, проте у спірному випадку порушено не грошове зобов`язання, а відтак обмеження визначені вказаним законом до таких правовідносин застосовані бути не можуть.

Твердження відповідача про те, що за змістом положень ст. 549 ЦК України пеня може нараховуватись лише за порушення грошового зобов`язання, а відтак, якщо вважати, що відповідачем було допущено порушення не грошового зобов`язання, то підстави для стягнення пені були відсутні, спростовуються положеннями ст. 230 ГК України яка не визначає що пеня може нараховуватись лише за порушення грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що виходячи з умов Договору пеня нараховується на вартість товару, проте у Договорі визначена лише ціна товару, а відтак, враховуючи, що поняття ціна товару та вартість товару не є тотожними, нарахування пені на ціну товару, яка є відмінною від вартості товару є безпідставним, а отже вимоги про її стягнення є необґрунтованими колегією суддів визнаються помилковими так як зміст Договору дає підстави для висновку, що, з огляду на те, що у Договорі поняття ціна та вартість вживаються у одному і тому саме сенсі.

З таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та встановивши, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 544,34 грн. пені є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

У обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач послався на те, що: відповідач вживав всіх можливих заходів для виконання свого договірного зобов`язання, а не виконання зобов`язання по поставці товару було наслідком обставин непереборної сили (поширення коронавірусної інфекції); позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок несвоєчасної поставки товару.

Крім того відповідач зауважив на наявності порушення справедливого балансу інтересів сторін в укладеному за державним замовленням Договорі, зокрема, відсутності відповідальності позивача за порушення обов`язку щодо своєчасної оплати товару.

Колегія суддів зазначає про те, що обставини, пов`язані з твердженнями відповідача про наявність обставин непереборної сили вже досліджені колегією суддів вище.

Водночас сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо посилань відповідача на те, що наявність порушення справедливого балансу інтересів сторін в укладеному за державним замовленням Договорі, а саме відсутності відповідальності позивача за порушення обов`язку щодо своєчасної оплати товару, колегія суддів зазначає про те, що за приписами положень чинного законодавства (ст.ст. 6, 627 ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а відтак, відповідач, у випадку незгоди з умовами Договору мав право відмовитись від його укладення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/21673/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі групп» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсі групп» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/21673/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/21673/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21673/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко