Рішення

від 22.08.2022 по справі 7/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2022 Справа № 7/127(917/1862/21)

Суддя Господарського суду Полтавської області Іванко Л.А., за участю секретаря судового засідання Ісенко М.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА", 37500, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Остапівка, ідент. код 30380232, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича, 29016, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 33/2, к.91

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідент. код НОМЕР_2

про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договорів купівлі-продажу

в межах справи про банкрутство №7/127

за заявою закритого акціонерного товариства Лазірківський елеватор, с.Лазірки Оржицького району

Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича, м.Лубни

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива, с.Остапівка Лубенського району

про визнання банкрутом

Представники сторін - згідно протоколу

встановив:

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 7/127 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 року поновлено провадження у справі №7/127 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива на стадії ліквідаційної процедури. Ухвалою Господарського суду від 29.09.2020 по справі № 7/127 ліквідатором СТОВ Нива призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 538 від 18.03.2013 року); зобов`язано ліквідатора СТОВ Нива здійснити заходи в ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Наразі триває ліквідаційна процедура СТОВ Нива.

30.11.2021 р. через канцелярію суду СТОВ "Нива" подано позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договорів купівлі-продажу.

Зазначена позовна заява, згідно її змісту, подана з посиланням на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області 17.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження в межах справи №7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива. Залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 . Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Призначено підготовче засідання у справі на 16.02.2022 р.

14.02.2022 на адресу суду надійшли пояснення (вх.№ 1681), в яких третя особа позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Посилаючись на положення статей 330, 388 Цивільного кодексу України вважає себе добросовісним набувачем спірного майна.

14.02.2022 на адресу суду надійшов відзив (вх.№ 1682) на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити. При цьому, керуючись положеннями ч.ч.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України відповідач просить суд застосувати по вимог позивача строк позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2022 відкладено підготовче засідання у справі на 24.03.2022.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2022 постановлено підготовче засідання у справі №7/127(917/1862/21) відкласти.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2022 призначено підготовче засідання по справі на 02.06.2022.

18.05.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення позивача (вх.№ 3153) щодо пояснення третьої особи та відзиву відповідача. Позивач, з огляду на викладене у запереченні вказує, що аргументи відповідача та третьої особи не відповідають обставинам справи та документам. Крім того, спростовує твердження відповідача про сплив позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2022 відкладено підготовче засідання на 30.06.2022 р.

У підготовчому засіданні судом з`ясовані всі питання, передбачені ст. ст. 177, 182 ГПК України.

За результатами проведення підготовчого засідання, ухвалою суду від 30.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2022.

В судовому засіданні 21.07.2022 судом оголошено перерву до 23.08.2022.

15.08.2022 до суду надійшло клопотання (вх.№ 5551), в якому представник позивача просить прийняти рішеня щодо колегіального розгляду справи № 7/127(917/1862/21).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала (п.10 ст.33 ГПК України).

Позивач до закінчення підготовчого провадження у справі не звертався до суду з клопотанням про колегіальний розгляд справи.

З огляду на викладене, клопотання позивача (вх.№ 5551) відхилене судом.

В судовому засіданні 23.08.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи присутніх учасників у справі, суд, встановив:

11березня 2020 року приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М. посвідчила право ОСОБА_1 (далі - відповідач/продавець) на спадкування за заповітом її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОІ № 311180, від 11.03.2020 р. за № 438, та НОІ 311181 від 11.03.2020 р. №439. До спадщини увійшли: об`єкти нерухомості - «критий тік №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка; зерносховище №1 загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі виданих оспорюваних Свідоцтв про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 (відповідач) уклала такі оспорювані правочини:

- договір купівлі-продажу № 460 від 12 березня 2020 року, за умовами якого покупцем виступає ОСОБА_2 (далі - третя особа/покупець) який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - «критий тік №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586077 від 12.03.2020 р.;

- договір купівлі-продажу № 461 від 12 березня 2020 року, за умовами якого покупцем також виступає ОСОБА_2 (третя особа), який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - «зерносховище №1», загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966563453228). Даний договір також посвідчувався приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586520 від 12.03.2020 р.

В пунктах 1.2. вказаних договорів міститься інформація, згідно якої продавець (відповідач) є власником згадуваних вище об`єктів нерухомості на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Карпець О.М., приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області 11.03.2020, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого приватним нотаріусом Карпець О.М. за номером 203689950 та 203683727 відповідно.

Поряд із наведеним позивач вказує, що підстава виникнення права власності у померлого ОСОБА_3 , а саме: ухвала Ленінського районного суду м. Полтави від 09.08.2010 р. у справі № 2-2544/10 скасована Постановою Верховного Суду від 23.01.2018 року.

Відтак, на переконання позивача, починаючи з 23 січня 2018 померлий ОСОБА_3 був позбавлений права розпоряджатись та вирішувати питання передачі, відчуження «критого току № 2», та «зерносховища №1», оскільки з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані не чинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та в подальшому виконанню не підлягають, а отже, не можуть бути підставою для визнання права власності.

Виходячи із наведених обставин, позивач, з посиланням на приписи ст.1301 ЦКУкраїни наполягає на тому, що вказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 11.03.2020 відповідачу - є незаконними в силу того, що стосується майна, яке не входило до складу спадщини, не належало на момент відкриття спадщини спадкодавцю, а відтак, не могло перейти відповідно до спадкоємців померлого ОСОБА_3 .

На переконання позивача, вчинені відповідачем, на підставі зазначених свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 11.03.2020, за участі третьої особи правочини містять ознаки, що свідчать про недійсність таких правочинів, згідно ст.203 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказує, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані 11.03.2020 та, як наслідок вчинені на підставі них, договори купівлі-продажу № 460 та 461 від 12.03.2020 по відношенню до майна: критого току №2 та зерносховища № 1, порушують майнові права позивача та позбавляють належного йому права власності на об`єкти нерухомості, в зв"язку з чим, виходячи з викладених у позові обставин, позивачем заявлено вимогиВизнати недійсними:

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо «критого току №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966582153228) виданого в рамках спадкової справи № 54/2019 11 березня 2021р., посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М.;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо «зерносховище №1» загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966563453228) в рамках спадкової справи № 54/2019 11 березня 2021р., посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М.;

- Договір купівлі-продажу № 460 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.03.2020 p., що посвідчувався приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586077 від 12.03.2020 р.;

- Договір купівлі-продажу № 461, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.03.2020 p., що посвідчувався нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. Карпець О.М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586520 від 12.03.2020 р.

Відповідачем, в свою чергу, подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на майно, яке виникло у нього на підставі Ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року по справі № 2-2544/10, що підтверджується наступними документами:

-Витяг про реєстрацію права власності від 18.08.2010 року, реєстраційний номер: 18638186 на критий тік № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Витяг про реєстрацію права власності від 18.08.2010 року, реєстраційний номер: на зерносховище току, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Витяг про реєстрацію права власності від 18.08.2010 року, реєстраційний номер: 18638297 на зерносховище № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-трейд АПК" було прийнято до числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум- трейд АПК" ОСОБА_3 та прийнято до Статутного капіталу товариства нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2; нежитлову будівлю зерносховище № 1; нежитлову будівлю зерносховище току(Протоколом № 2 від 26 березня 2016 року).

6 липня 2016 року вищезазначене майно було зареєстроване на праві власності за ТОВ "Гранум-Трейд АПК" (ідентифікаційний код: 37863301), що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.07.2016 року.

23 січня 2018 року постановою Верховного Суду по справі № 2-2544/10 скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.07.2018 року по справі № 2-2544/10 залишено без розгляду позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу.

При цьому, відповідач звертає увагу, що "..ініціатором скасування ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року було не СТОВ "Нива" як власник майна, яке вибуло із їхнього володіння на підставі цієї ухвали, а ТОВ "Порцелак-Агро" (ідентифікаційний код: 32925148). За твердженням відповідача, у СТОВ "Нива" з 09 серпня 2010 року по 24 листопада 2021 року не було жодних претензій до ОСОБА_3 щодо майна, яке було передано йому на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2010 року і тільки після скасування даної ухвали постановою Верховного Суду від 23.01.2018 року, СТОВ "Нива" заявило про порушення його прав.

При цьому, відповідач, з посиланням на норми статей 257, 261 ч.1 Цивільного кодексу України вказує, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, датованою 24.11.2021 пропустив строк позовної давності. В обгрунтування заяви про застосування строків позовної давності відповідачем зазначено, що позивач дізнався про порушення свого права 23 січня 2018 року. Отже, на думку відповідача, виходячи із загальних положень Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності, крайньою датою для звернення до суду в позивача є 23 січня 2021 року.

В поясненнях, що надійшли на адресу суду третя особа зазначила:

12 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М. (зареєстровано в реєстрі за № 460).

Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу від 12.03.2020 року (зареєстровано в реєстрі за № 460), продавець передав, а покупець - ОСОБА_2 , прийняв у власність критий тік № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу від 12.03.2020 року (зареєстровано в реєстрі за № 460) визначено, що за домовленістю сторін продаж предмету договору вчиняється за 83 900,00 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання цього договору, факт повного розрахунку підтверджується підписанням сторонами цього договору.

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2020 року, індексний номер: 203908123.

20 березня 2020 року між ОСОБА_2 та Остапівською сільською радою (ідентифікаційний код: 21069190) укладено Договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі від 20.03.2020 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться на території Остапівської сільської ради АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки: 5322885701:01:002:0138.

Пунктом 4 Договору оренди землі від 20.03.2020 року визначено, що земельна ділянка передається в оренду разом з нежитловою будівлею - критий тік.

Договір укладено на 7 років: з 20.03.2020 року по 31.12.2027 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.05.2020 року, індексний номер: 209886284.

12березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М. (зареєстровано в реєстрі за № 461).

Відповідно до пункту 1 Договору купівлі-продажу від 12.03.2020 року (зареєстровано в реєстрі за № 461), продавець передав, а покупець - ОСОБА_2 , прийняв у власність зерносховище № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу від 12.03.2020 року (зареєстровано в реєстрі за № 461) визначено, що за домовленістю сторін продаж предмету договору вчиняється за 91 300,00 грн. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання цього договору, факт повного розрахунку підтверджується підписанням сторонами цього договору.

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2020 року, індексний номер: 203911837.

20 березня 2020 року між ОСОБА_2 та Остапівською сільською радою (ідентифікаційний код: 21069190) укладено Договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі від 20.03.2020 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться на території Остапівської сільської ради с. Остапівка вул. Гагаріна 17 Г, кадастровий номер земельної ділянки: 5322885701:01:002:0137.

Пунктом 4 Договору оренди землі від 20.03.2020 року визначено, що земельна ділянка передається в оренду разом з нежитловою будівлею - зерносховище.

Договір укладено на 7 років: з 20.03.2020 року по 31.12.2027 року.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.05.2020 року, індексний номер: 209881665.

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Отже, за викладеного у поясненнях, керуючись положеннями статей 330, 388 Цивільного кодексу України третя особа вважає себе добросовісним набувачем майна, в зв"язку з чим, в задоволенні позоовних вимог просить відмовити.

В поданому до суду запереченні позивач зазначив, що пояснення третьої особи та відзив відповідача носять загальний характер, в них не враховано наявні рішення суду, що набрали законної сили, та підтверджують факт вибуття спірного майна поза волею СТОВ «Нива». Вказує, що даний факт встановлено постановою Верховного Суду від 23 січня 2018 року, якою скасовано ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 09.08.2010 р. по затвердженню мирової угоди, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Крім того, рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 року, в межах справи про банкрутство № 7/127, також встановлено, що саме позивач є власником майна, яке є об`єктом даного спору.

Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка доводів учасників справи і поданих доказів.

Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

За правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ч.ч. 1, 2 ст.86).

В постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 р. у справі № 904/7905/16 також наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/ господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Поряд з наведеним, судом встановлено, що 01 червня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Нива" укладено попередній договір про те, що сторони зобов`язуються у строк не пізніше 20 липня 2010 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна: критого току № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; зерносховища № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; зерносховища току, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

У встановлений строк договір купівлі-продажу укладено не було.

06 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Нива" укладено мирову угоду, яку ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 09.08.2010 у справі № 2-2544/10 визнано на наступних умовах:

"З метою добровільного врегулювання спору, на виконання умов попереднього договору від 01.06.2010 року та взаємних поступок СТОВ "Нива" зобов`язується передати, а ОСОБА_3 погоджується прийняти у власність наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ."

Даною мировою угодою сторони у справі остаточно вирішують спір. ОСОБА_3 набуває право власності на зазначене вище нерухоме майно після затвердження цієї Мирової угоди Ленінським районним судом м.Полтави та державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідно до норм чинного законодавства України.

Враховуючи повну оплату ОСОБА_3 вартості придбаного майна, а також обов"язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили, СТОВ "Нива" передало ОСОБА_3 зазначене нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.01.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 2-2544/10, якою скасував ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 09.08.2010. Справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

27.07.2018 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалою по справі № 2-2544/10 залишив без розгляду позов ОСОБА_3 до СТОВ "Нива" про зобов"язання укласти договір купівлі-продажу.

За ст.317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, пстанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 року поновлено провадження у справі №7/127 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива».

В ході ліквідаційної процедури банкрута, згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідки №№ 159548164, 1595550534, 159553513 від 14 березня 2019 року) було встановлено, що власником спірного нерухомого майна являється товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум-Трейд АПК».

28.03.2019 СТОВ "Нива" як власник спірних об`єктів нерухомості звернулось з позовною заявою до суду про витребування майна з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК".

Рішенням Господарського суду Полтавської області № 7/127 від 14.11.2019, яке набрало законної сили витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Трейд АПК" (ідент. код ЄДРПОУ 37863301, м.Полтава, вул.Коцюбинського, 8, кв.3) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (ідент. код 30380232, Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка) наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю критий тік № 2, загальною площею 723,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю зерносховище № 1, загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю зерносховище току, загальною площею 363,8 кв.м, вимощення I, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що саме позивач - СТОВ "Нива" є власником майна, якє є об"єктом даного спору.

За ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України.

Проте, 11.03.2020 року приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М. посвідчила право ОСОБА_1 (далі - відповідач/продавець) на спадкування за заповітом її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОІ № 311180, від 11.03.2020 р. за № 438, та НОІ 311181 від 11.03.2020 р. №439. До спадщини увійшли: об`єкти нерухомості - «критий тік №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка; зерносховище №1 загальною площею 787,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано ст.1301 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У статті 1301 ЦК України, як на підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім"я якої було видане свідоцтво. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо (вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 14.11.2018 справа № 2-1316/2227/11.

Отже, з наведеного вбачається, що оскаржувані свідоцтва про право на спадщину були видані нотаріусом щодо майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Зазначене є підставою для визнання їх недійсними. На підставі виданих оспорюваних Свідоцтв про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 (відповідач) уклала такі оспорювані правочини:

- договір купівлі-продажу № 460 від 12 березня 2020 року, за умовами якого покупцем виступає ОСОБА_2 (далі - третя особа/покупець) який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - «критий тік №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966582153228). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586077 від 12.03.2020 р.;

- договір купівлі-продажу № 461 від 12 березня 2020 року, за умовами якого покупцем також виступає ОСОБА_2 (третя особа), який приймає від відповідача у власність об`єкт нерухомості - «зерносховище №1», загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966563453228). Даний договір також посвідчувався приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586520 від 12.03.2020 р.

Позовні вимоги про визнання недійсними зазначених договорів купівлі-продажу є похідними.

За ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд, з урахуванням вищенаведеного дійшов висновку, що в даному випадку, обставини відчуження майна за оспорюваними договорами свідчать про те, що позивач, як власник спірного майна обгрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу № 460 від 12 березня 2020 року та договору купівлі-продажу № 461 від 12 березня 2020 року недійсними на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3, ч.3 ст.215 ЦК України).

Разом з тим, відповідачем подано до суду заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Частинами 1, 3 статті 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог законодавства про банкрутство, з метою повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб ліквідатором СТОВ "Нива" 28.03.2019 року подано позов до господарського суду про витребування від ТОВ "Гранум-Трейд АПК" спірного майна.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 року позов СТОВ "Нива" задоволено. З дати набрання даним рішенням законної сили позивач правомірно вважав себе власником нерухомого майна: критого току № 2, зерносховища № 1.

Посвідчення 11.03.2020 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М. права ОСОБА_1 на спадкування за заповітом її чоловіка ОСОБА_3 та видача Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОІ 311180 від 11.03.2020 за № 438, Свідоцтва серії НОІ 311181 від 11.03.2020 за № 439, а також укладення договору купівлі-продажу № 460 від 12.03.2020 та договору купівлі-продажу № 461 від 12.03.2020, - порушило право власності позивача на спірне майно.

Отже, строк позовної давності починає перебіг з 11.03.2020 - дати посвідчення приватним нотаріусом право Курило В.П. (відповідача) на спадкування за заповітом.

За таких підстав, суд вважає заяву відповідача про застосування строків позовної давності безпідставною.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними:

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо «критого току №2», загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966582153228) виданого в рамках спадкової справи № 54/2019 11 березня 2021р., посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М.;

- Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо «зерносховище №1» загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний № 966563453228) в рамках спадкової справи № 54/2019 11 березня 2021р., посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області - Карпець О.М.;

-Договір купівлі-продажу № 460 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.03.2020 p., що посвідчувався приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. - Карпець О.М. (серія НОІ 311208, 311209) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586077 від 12.03.2020 р.;

- Договір купівлі-продажу № 461, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12.03.2020 p., що посвідчувався нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської обл. Карпець О.М. (серія НОІ 311210, 311211) та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно згідно рішення № 51586520 від 12.03.2020 р.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА"(37500, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Остапівка, ідент. код 30380232) 9080 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2022

Суддя Іванко Л.А.