Постанова

від 12.09.2022 по справі 577/5001/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м.Суми

Справа №577/5001/21

Номер провадження 22-ц/816/765/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Свіденка Костянтина Борисовича,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Свіденком Костянтином Борисовичем, на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Кравченка В.О. у м. Конотоп Сумської області,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що після смерті ОСОБА_3 , яка була матір`ю позивача і бабусею відповідачки, відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом є син померлої - ОСОБА_1 та за правом представлення її онука - ОСОБА_2 , яка є донькою сина спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до смерті матері.

На день смерті мати позивача досягла 91 року. Останні два роки свого життя вона тяжко хворіла, у неї відмовили ноги, і півроку до смерті фактично не вставала з ліжка потребуючи догляду.

Відповідачка у цей час не відвідувала бабусю, єдиний раз була з однорічною дитиною влітку 2020 року.

Догляд за матір`ю повністю здійснював саме позивач з дружиною ОСОБА_5 , приїздили на вихідні, прали білизну і одяг, прибирали будинок, привозили продукти. Крім того, для постійного щоденного догляду за матір`ю у лютому 2019 року ОСОБА_1 найняв доглядальницю ОСОБА_6 , яка готувала свіжі страви, годувала матір, мила, міняла памперси тощо. Витрати на догляд за матір`ю ніс виключно позивач.

Відповідачка не надавала жодної допомоги спадкодавцю, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані і потребувала постійного стороннього догляду та піклування.

Посилаючись на викладені обставини, позивач стверджує, що ОСОБА_2 не може претендувати на спадщину і підлягає усуненню від права на спадкування в порядку ч.5 ст.1224 ЦК України.

Рішенням Конотопського міськрайонногосуду Сумськоїобласті від06грудня 2021року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не врахував показання свідків з боку позивача, зі змісту яких вбачається, що відповідачка не відвідувала спадкодавця, яка через похилий вік дійсно потребувала стороннього догляду, в тому числі з боку ОСОБА_2 , яка жодної допомоги не надавала. Надаючи перевагу доводам відповідачки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Суд не взяв до уваги ту обставину, що навіть за умови отримання певної допомоги від позивача та доглядальниці, спадкодавця також потребувала догляду та уваги з боку ОСОБА_2 , яка жодної допомоги не надавала, хоча об`єктивно мала таку можливість.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечила проти її задоволення і вважала, що суд першої інстанції дійшов правильного і законного висновку про відсутність доведеності умисної бездіяльності ОСОБА_2 , спрямованої на уникнення обов`язку забезпечення підтримки та допомоги спадкодавці , а тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Свіденка К.Б., який підтримав доводи апеляційної скарги , заперечення проти апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За приписами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту умисної бездіяльності відповідачки, спрямованої на уникнення обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, не доведено потреби спадкодавця у допомозі від ОСОБА_2 , а також фінансової та фізичної змоги відповідачки надавати таку допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У справі, яка переглядається суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Шевченкове Конотопського району Сумської області у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а.с. 12).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, земельної ділянки площею 0,0967 га, кадастровий номер 5922089000:01:008:0013, земельної ділянки площею 0,3034 га, кадастровий номер 5922089000:01:008:0014, права на земельну частку (пай) ПрАТ «Радгосп» Шевченківський» розміром 26,3002 умовних кадастрових гектара (а.с. 8, 9, 10, 16).

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала.

Спадкоємцями першої черги за законом після померлої є її син ОСОБА_1 та за правом представлення - онука ОСОБА_2 , яка є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина спадкодавці ОСОБА_4 (а.с. 7, 11, 38, 39, 40).

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює практичним психологом у Конотопській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №14 (а.с. 37).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_7 (а.с. 41).

З 11 лютого 2019 року по 16 червня 2019 року ОСОБА_2 перебувала у соціальній відпустці по вагітності та пологам, після чого їй була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а з 27 вересня 2021 року по 31 січня 2022 року вона перебувала у наступній соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами (а.с.44, 45).

З наданої виписки по банківській картці відповідачки вбачається, що її дохід у період з січня 2021 року по листопад 2021 року становили соціальні виплати у місячному розмірі 860 грн, у листопаді 2021 року вона отримала також заробітну плату у розмірі 361,61 грн, усього надходження за вказаний період становлять 9821,61 грн (а.с. 46).

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1ст. 1222 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст.1266 ЦК України).

Відповідно до частини 5статті 1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті6постановиПленуму ВерховногоСуду України«Про судовупрактику усправах проспадкування» від30травня 2008року №7роз`яснено,що правилочастини п`ятоїстатті1224ЦК Українистосуєтьсявсіх спадкоємцівза законом,зокрема йтих,які відповіднодо Сімейного кодексу не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятоїстатті 1224 ЦК Українимає значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня2020 року у справі № 133/1625/18, провадження № 61-1419св20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 371/139/18 провадження № 61-5201св19.

Звертаючись до суду із вимогами про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтував тим, що на день смерті його матір ОСОБА_3 досягла 91 року, останні два роки свого життя вона перебувала у безпорадному стані. Відповідачка знала про стан здоров`я своє бабусі, мала можливість надавати їй допомогу, проте допомоги не надавала, тобто ухилялась від надання допомоги.

Згідно зчастиною 1статті 76ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 всупереч вищезазначеним вимогам закону, не надав суду належних допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, він не довів факту умисного ухилення відповідачки від надання допомоги ОСОБА_3 , а також тієї обставини, що через безпорадний стан спадкодавця потребувала допомоги саме ОСОБА_2 , а остання маючи можливість надавати таку допомогу, умисно ухилялась від її надання.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 через похилий вік дійсно потребувала стороннього догляду, який належним чином був фактично забезпечений її сином ОСОБА_1 , котрий найняв доглядальницю і особисто приїздив до матері по вихідних днях.

Доказів того, що ОСОБА_3 потребувала якоїсь конкретної допомоги саме з боку онуки позивач до суду не подав.

Твердження щодо ухилення відповідачки від надання допомоги в ході судового розгляду також не підтвердилися.

Судом першої інстанції встановлені обставини, які об`єктивно перешкоджали систематичному відвідуванню та наданню допомоги спадкодавці з боку її онуки протягом 2019-2021 років, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачка народила першу дитину, займалася доглядом за нею, у 2021 році народила другу дитину, крім того, ОСОБА_2 маючи незначний дохід, проживала у іншому населеному пункті, що також було перешкодою для відвідування бабусі.

За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом за частиною 5 статті 1224 ЦК України, оскільки позивачем не доведено умисного ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцю, а також потреби у цій допомозі саме з боку ОСОБА_2 .

Колегія суддів відхиляє твердження апеляційної скарги про неналежну оцінку місцевим судом показань свідків, оскільки жодних процесуальних порушень, які могли б бути підставою для переоцінки цих доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічні доводам позовної заяви, яким суд надав належу оцінку, тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Конотопськогоміськрайонного судуСумської областівід 06грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13 вересня 2022 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

С. С. Ткачук