Рішення

від 11.09.2022 по справі 240/11376/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/11376/22

категорія 108020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазіс" із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №44/7.19-19 від 04.02.2022;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №45/7.19-19 від 04.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.12.2021 Житомирською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Мазіс" вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів. За результатами перевірки відповідачем було складено акт №20/21/7.19-19-11/13571017 від 23.12.2021, відповідно до якого виявлено порушення вимог ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 11.06.2019 UA 101070/2019/033805 ТОВ "Мазіс" на загальну суму 8 682,08 грн. та вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 11.06.2019 UA 101070/2019/033805 на загальну суму 1 736,42 грн. Крім того, на підставі виявлених порушень, 04.02.2022 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №44/7.19-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання, за платежем - Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, 9 550,29 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 8 682,08 грн., за штрафними санкціями - 868,21 грн. та №45/7.19-19 яким збільшено суму грошового зобов`язання, за платежем - Податок на додану вартість із ввезених на митну територію товарів на суму - 1 910,06 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 1 736,42 грн., за штрафними санкціями - 173,64 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

22.07.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказує, що підставою документальної невиїзної перевірки стала інформація, яка надійшла від уповноважених органів Федеративної Республіки Німеччина листом від 07.07.2021 №Z4215F-986/20-1. Зазначеним листом митний орган Федеративної Республіки Німеччина повідомив про не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного в сертифікаті з перевезення товару EUR. 1 від 06.06.2019 №238512. Після отримання вищевказаного листа, на підставі наказу Житомирської митниці від 06.12.2021 №58-Г Житомирською митницею була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Мазіс", за результатами якої встановлено, що до товару, який був ввезений за митною декларацією від 11.06.2019 №UA101070/2019/033805, було застосовано преференційні ставки ввізного мита, що суперечить вимогам п. 2 ст. 29 Протоколу 1, ч. 2 ст., ч. 1 ст. 281 МКУ. Зазначено, що після отримання зазначеного листа уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина від 07.07.2021 №Z4215F-986/20-1 та за результатами перевірки відповідно до ч. 14 ст. 351 МКУ не підтверджено країну походження товарів з Європейського Союзу та встановлено неправомірність застосування преференційних ставок ввізного мита відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження щодо товару "Машин для обробки металів шляхом відрізання: Гідравлічні ножиці" за митною декларацією від 11.06.2021 №UA101070/2019/033805. Вказує, що встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 10 410,5 грн. (у тому числі ввізне мито 8 682,08 грн. та податок на додану вартість 1 736,42 грн.), штрафні санкції - 1 041,85 грн., загальна сума донарахувань складає 11 460,35 грн. Вказані результати документальної перевірки стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

05.08.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем не було взято до уваги подані документи, пояснення, доводи та докази, які було подано під час проведення перевірки, а також вказує, що відповідачем до матеріалів справи не було долучено спростовуючих доказів в тому, що надані позивачем документи, під час митного оформлення товару (в тому числі сертифікат походження товару) є скасованими чи визнано недійсними.

15.08.2022 представником відповідача надано суду заперечення на відповідь позивача на відзив Житомирської митниці. У поданих запереченнях стверджує, що Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2011 в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом чітко визначено, що подальші перевірки підтвердження походження товару, можуть бути проведені не лише у разі наявності обґрунтованої підозри, як вказує позивач, а і в добровільному порядку, з метою забезпечення дотримання митного законодавства України.

26.08.2022 представником відповідача до суду надані додаткові пояснення.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.04.2019 між ТОВ "Мазіс" та KISTNER GmbhCo.KG (Кістнер ГмбХ і Ко. КГ) було укладено договір №Со1-19-046 від 25.04.2019 щодо купівлі товару: гідравлічні листові ножиці FISCHER DHS 8/2500, німецька марка, рік випуску 1988, з ЧПУ FISCHER CNC 83/3SD, серійний номер верстата: 320 035 (а.с.).

Договором встановлено ціну та суму договору: ціна на умовах EXW-Турнау/Німеччина відповідно до "INCOTERMS 2010" (з завантаженням на транспортний засіб та проходження митної очистки для експорту); загальна сума договору становить - 5000,00 ЄВРО (п`ять тисяч євро).

26.04.2019 KISTNER GmbhCo.KG виставлено рахунок-фактуру №19-046 на загальні умови продажу Товару з описом товару та загальною вартістю, згідно з яким ТОВ "Мазіс" мало здійснити оплату.

При доставці зазначеного товару на митну територію України застосовувались умови поставки згідно ІНКОТЕРМС: Thurnau (DE).

15.05.2019 ТОВ "Мазіс" здійснило оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №201JBKLJ0 від 15.05.2019 в домовленій у Договорі сумі.

06.06.2019 KISTNER GmbhCo.KG було видано сертифікат якості європейського зразка WARENVERKEHRSBESCHEINIGUNG за №А238512 форми EURO.1.

11.06.2019 митним органом експорту зареєстровано митну декларацію форми №МД-2, №101070/2019/033805, щодо розмитнення гідравлічних ножиць з листового металу FISCHER DHS 8/2500, німецька марка, рік випуску 1988, з ЧПУ FISCHER CNC 83/3SD, серійний номер верстата: 320 035, на загальну вартість товару 5 000,00 ЄВРО.

Під час декларування товару у графі 36 "Преференція" зазначеної МД вказано код пільги "410" - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС - абз.1 ч. 1 ст. 29 Додатка І-а "Тарифний графік України" до гл. 1 розділ ІV "Торгівля та питання, пов`язанні з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони.

Листом Житомирської митниці Держмитслужби від 07.12.2021 №7.19-3/19/13/3808 повідомлено позивача про проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ "МАЗІС" вимог законодавства України з питань митної справи. Вказаний лист разом з повідомленням від 07.12.2021 №7.19-3/19/13/3808 надійшов на адресу позивача 28.09.2020 (а.с.16-18 т.1).

За результатами документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 11.06.2019 № UA 101070/2019/033805 було складено акт №20/21/7.19-19-11/13571017 від 23.12.2021.

Зі змісту висновків акту перевірки встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "МАЗІС":

- вимог частини 2 статті44, частини 1 статті257 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною на загальну суму 8 682,08 грн;

- вимог пункту190.1. статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 1 736,42 грн.

З метою оскарження висновків акту перевірки в адміністративному порядку, позивачем направлено заперечення 26.10.2022.

Відповідачем листом від 02.02.2022 за №7.19-3/19/13/1020 повідомлено позивача, що заперечення від 26.01.2021 №24/22 залишено без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки від 23.12.2021 №20/21/1.19-19-11/13571017 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення №44/7.19-19 від 04.02.2022 та №45/7.19-19 від 04.02.2022.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 22.02.2022 звертався до Державної митної служби України зі скаргою про відкликання таких рішень.

31.05.2022 позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги, яким таку скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ст. 345 Митного кодексу України).

На підставі ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як вбачається з акту перевірки, TOB "Мазіс" 11.06.2019 за митною декларацією UA 101070/2019/033805 задекларовано в режимі імпорту товар: гідравлічні листові ножиці FISCHER DHS 8/2500, німецька марка, рік випуску 1988, з ЧПУ FISCHER CNC 83/3SD, серійний номер верстата: 320 035.

Вказаний товар ввезено в Україну на підставі договору від 25.04.2019 №Co1-19-046, укладеного між ТОВ "Мазіс" (Україна) та KISTNER GmbhCo.KG (Федеративна Республіка Німеччина).

Згідно поданої позивачем митної декларації відправником товару виступала KISTNER GmbhCo.KG, а отримувачем TOB "Мазіс".

Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією UA 101070/2019/033805 встановлено застосування TOB "Мазіс" пільги зі сплати ввізного мита як з товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу (код пільги: 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄЄ, яка передбачена абз. 1 ч. 1 ст. 29, додатком І-А "Тарифний графік України" до глави 1 розділу IV "Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Згідно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита TOB "Мазіс" було здійснено на підставі сертифікату про походження товару форми EUR.1 №А238512, складеного експортером KISTNER GmbhCo.KG.

Як встановлено судом з листа Житомирської митниці Держмитслужби від 20.12.2021 року №2622-7.3-15 вбачається, що у відповідь на звернення Київської митниці в частині перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1: від 06.06.2019 №А238512, направлено лист уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина від 07.07.2021 № Z4215F-986/20-1, яким не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у вказаному сертифікаті, для опрацювання та вжиття заходів згідно з чинним законодавством України.

Матеріали справи свідчать, що Житомирською митницею Держмитслужби на підставі статей 345, 351, 352, 354 МК України від 13 березня 2012 року №4495-VI (зі змінами та доповненнями) було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Мазіс" вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів при митному оформленні товару за МД від 11 червня 2019 року №UA101070/2019/033805.

За результатами перевірки складено акт від 23 грудня 2021 року №20/21/7.19-19-11/13571017, відповідно до якого було виявлено порушення товариством вимог ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 11.06.2019 UA 101070/2019/033805 ТОВ "Мазіс" на загальну суму 8 682,08 грн. та вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 11.06.2019 UA 101070/2019/033805 на загальну суму 1 736,42 грн.

04 лютого 2022 року Житомирською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення №44/7.19-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, 9 550,29 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 8 682, 08 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 868,21 грн.; №45/7.19-19, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із ввезених на митну територію товарів (код платежу - 14070100) на суму - 1 910,06 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 1 736, 42 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 173,64 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно ст. 300 МК України визначено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту "в" п. 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно п. 54.4 ст. 54 ПК України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Суд звертає увагу, що в даній адміністративній справі суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України та підтвердження дійсності наданих позивачем сертифікатів на підставі яких надається податкова пільга зі сплати митних платежів та, як наслідок, наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Згідно з ч. 6 ст. 36 МК України положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до ст. 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 ст. 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена ст. 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно з частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (п. 1 ч. 3 статті 44 МК України).

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №813/5141/13-а від 11 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Встановлено, що в даній справі висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина від 07 липня 2021 року №Z4215F-986/20-1, яким не підтверджено преференційне походження товару.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за МД №UA101070/2019/033805 від 11 червня 2019 року KISTNER GmbhCo.KG було видано сертифікат якості європейського зразка WARENVERKEHRSBESCHEINIGUNG за №А238512 форми EURO.1, яким було підтверджено європейське походження товару для ТОВ "Мазіс".

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим чи недійсним.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.1: від 06.06.2019 року №А238512 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Відповідно до частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

Згідно ст. 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частиною 1 та 2 ст. 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю. Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до ст. 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями ст. 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень п. 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Суд також враховує, що сертифікат про походження EUR.1: від 06.06.2019 року №А238512 не скасований, недійсним не визнаний, тобто є чинним, а відтак є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при митному оформленні поставленого товару позивач не порушив вимог статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції» Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина від 07.07.2021 року № Z4215F-986/20-1, яким за результатами перевірки сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR1: від 06.06.2019 року № А 238512 підтверджено дійсність видачі сертифікату, але преференційне походження товару, який в ньому зазначений, відповідно до вимог Угоди не підтверджено.

Однак, вказаними листами уповноваженого органу Німеччини не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Німеччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера/ тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів (постанова Верховного Суду №240/7093/19 від 01 березня 2021 року).

Беручи до уваги, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запити якого проводилася перевірка документів про походження товарів, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами 8, 9 ст. 43 МК України, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Тобто, проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про не підтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, (далі - Порядок).

Згідно п. 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 7 п. 4 роз. 3 Порядку результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов`язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень.

Також, зі змісту акту перевірки не можливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цих документах, які обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

А тому, сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Крім того, позивачем дотримано умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосовано тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим митним органом Німеччини, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Отже, позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а самі сертифікати про походження товару є чинними та не скасованими.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що товар, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 11.06.2019 року № UA 101070/2019/033805 на підставі сертифікатів EUR.l від 06.06.202019 року № А 238512 є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди, а надані позивачем сертифікати про походження товарів, містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, будь-які розбіжності у документах про країни походження товарів відсутні, тобто позивачем підтверджено країни походження задекларованого за оскаржуваними митними деклараціями товару у відповідності до вимог ст. 43, 44, 335 МК України.

А тому контролюючий орган, у відповідності до п. 54.4 статті 54 ПК України не мав правових підстав самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3.6 ст. 54 ПК України.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч. 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов необхідно задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №241 від 14.06.2022.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс", суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Житомирської митниці Держмитслужби сплаченого судового збору у сумі 4962,00 грн.

Крім того, по тексту позову позивачем вказано розмір судових витрат без врахування судового збору, що на думку позивача, становить 10000,00 грн.

Відтак, ч.1ст.16 КАС Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2ст.16 КАС України).

Відповідно до ч.2ст.134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3ст.134 КАС Українивизначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4ст.134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, первинні бухгалтерські документи про сплату таких витрат.

В матеріалах справи відсутні докази наявності договірних відносин між позивачем та адвокатом, документів щодо визначення вартості послуг адвоката та факту отримання коштів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі 821/1594/17.

Питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Вказані висновки суду підтверджуються постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №803/1032/18, якою вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Враховуючи те, що доказів, які б підтверджували здійснення витрат для надання правничої допомоги та підготовки, подання до суду позову не надано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позом ТОВ "Мазіс" (вул. Перемоги, 72, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13571017) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003ю ЄДРПОУ: 44005610) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №44/7.19-19 від 04.02.2022.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №45/7.19-19 від 04.02.2022.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

12 вересня 2022 р.