Постанова

від 06.03.2023 по справі 240/11376/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11376/22

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

06 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №44/7.19-19 від 04.02.2022; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №45/7.19-19 від 04.02.2022.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №44/7.19-19 від 04.02.2022.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської митниці №45/7.19-19 від 04.02.2022.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказує, що підставою документальної невиїзної перевірки стала інформація, яка надійшла від уповноважених органів Федеративної Республіки Німеччина про не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного в сертифікаті з перевезення товару EUR. 1 від 06.06.2019 №238512. Після отримання вказаної інформації та за результатами перевірки відповідно до ч. 14 ст. 351 МКУ не підтверджено країну походження товарів з Європейського Союзу та встановлено неправомірність застосування преференційних ставок ввізного мита відповідно до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження щодо товару "Машин для обробки металів шляхом відрізання: Гідравлічні ножиці" за митною декларацією від 11.06.2021 №UA101070/2019/033805.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 25.04.2019 між позивачем та KISTNER GmbhCo.KG (Кістнер ГмбХ і Ко. КГ) було укладено договір №Со1-19-046 від 25.04.2019 щодо купівлі товару: гідравлічні листові ножиці FISCHER DHS 8/2500, німецька марка, рік випуску 1988, з ЧПУ FISCHER CNC 83/3SD, серійний номер верстата: 320 035.

Договором встановлено ціну та суму договору: ціна на умовах EXW-Турнау/Німеччина відповідно до "INCOTERMS 2010" (з завантаженням на транспортний засіб та проходження митної очистки для експорту); загальна сума договору становить - 5000,00 ЄВРО (п`ять тисяч євро).

26.04.2019 KISTNER GmbhCo.KG виставлено рахунок-фактуру №19-046 на загальні умови продажу Товару з описом товару та загальною вартістю, згідно з яким позивач мав здійснити оплату.

При доставці зазначеного товару на митну територію України застосовувались умови поставки згідно ІНКОТЕРМС: Thurnau (DE).

15.05.2019 позивач здійснив оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №201JBKLJ0 від 15.05.2019 в домовленій у Договорі сумі.

06.06.2019 KISTNER GmbhCo.KG було видано сертифікат якості європейського зразка WARENVERKEHRSBESCHEINIGUNG за №А238512 форми EURO.1.

11.06.2019 митним органом експорту зареєстровано митну декларацію форми №МД-2, №101070/2019/033805, щодо розмитнення гідравлічних ножиць з листового металу FISCHER DHS 8/2500, німецька марка, рік випуску 1988, з ЧПУ FISCHER CNC 83/3SD, серійний номер верстата: 320 035, на загальну вартість товару 5 000,00 ЄВРО.

Під час декларування товару у графі 36 "Преференція" зазначеної МД вказано код пільги "410" - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС - абз.1 ч. 1 ст. 29 Додатка І-а "Тарифний графік України" до гл. 1 розділ ІV "Торгівля та питання, пов`язанні з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони.

Листом Житомирської митниці Держмитслужби від 07.12.2021 №7.19-3/19/13/3808 повідомлено позивача про проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ "МАЗІС" вимог законодавства України з питань митної справи. Вказаний лист разом з повідомленням від 07.12.2021 №7.19-3/19/13/3808 надійшов на адресу позивача 28.09.2020.

За результатами документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 11.06.2019 № UA 101070/2019/033805 було складено акт №20/21/7.19-19-11/13571017 від 23.12.2021.

Зі змісту висновків акту перевірки встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "МАЗІС" вимог частини 2 статті44, частини 1 статті257 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною на загальну суму 8 682,08 грн.; вимог пункту190.1. статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 1 736,42 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки, 26.10.2022 направив заперечення.

Відповідач, листом від 02.02.2022 за №7.19-3/19/13/1020 повідомив позивача, що заперечення від 26.01.2021 №24/22 залишено без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки від 23.12.2021 №20/21/1.19-19-11/13571017 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення №44/7.19-19 від 04.02.2022 та №45/7.19-19 від 04.02.2022.

22.02.2022 року позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Державної митної служби України зі скаргою про відкликання таких рішень.

31.05.2022 позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги, яким таку скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частин 1, 5 ст.281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

З цією нормою Угоди узгоджується національне регулювання концепції "походження товарів". Так, відповідно до статті 36 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до приписів статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (частина третя статті 44 МК України).

Указана норма узгоджується з приписами частини першої статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди, відповідно до яких підтвердження походження товарів, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на розмитнення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України). При цьому, спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та вказання у вказаній відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Ураховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Відтак, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, приписи статті 33 Протоколу 1 до Угоди.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/2805/20, виклавши його у постанові від 11 квітня 2022 року, який у відповідності до ст. 242 КАС України колегія суддів враховує при розгляді цієї справи.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на наведене, касаційна скарга Житомирської митниці Державної митної служби України підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.