Постанова

від 11.09.2022 по справі 813/757/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 813/757/15

адміністративне провадження № К/9901/36055/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Шинкар Т.І.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, Підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року №0018621702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 168 963,71 грн., в тому числі: за основним платежем - 779 309,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 389 654,57 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець зазначав, що при проведенні перевірки ним було надано перевіряючим усі належним чином оформлені документи, які підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «РОС-БЕСТ», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп», однак всупереч положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ґрунтуючись виключно на власних припущеннях, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку, що подані документи про реалізацію товару не містили достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, а відтак мала місце передача товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам за період перевірки на загальну суму 4 675 854,84 грн. (в тому числі податку на додану вартість - 779 309,14 грн.); разом з тим, податкові зобов`язання з ПДВ декларувались ним по першій події у відповідні періоди і сплачувались, тому повторне визначення йому сум податкового зобов`язання є таким, що суперечить законодавству.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області від 03 грудня 2014 року №0018621702.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, встановивши обставини справи та дослідивши наявні в її матеріалах докази, прийшов до висновку, що позивач, здійснивши продаж товарів контрагентам ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «РОС-БЕСТ», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп», в подальшому з дотриманням передбачених ПК України вимог належним чиним задекларував та сплатив податкові зобов`язання з ПДВ, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із твердженнями та мотивацією контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, встановлених у акті перевірки, й, як наслідок, визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог законодавства. При цьому, апеляційний суд, взявши до уваги положення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та ту обставину, що господарські операції з продажу товарів між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «Рос-Бест», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп») не здійснювались, дійшов переконання про заниження ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість у 2013 році, січні-лютому 2014 року на суму 779 317,57 грн. за рахунок невключення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним особам чи фізичним особам.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального та порушення процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду попередньої інстанції та вирішення ним спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Так, позивач вказує на залишення судом поза увагою тієї обставини, що у правовідносинах з контрагентами (ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «РОС-БЕСТ», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп»), на підставі яких ним формувались дані податкового обліку, він був саме продавцем товарів й належним чином задекларував суму податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 779 309,14 грн., проте податковий орган, з позицією якого погодився й апеляційний суд, не визнаючи реальність господарських операцій як таких, фактично повторно зобов`язав Підприємця сплатити цю ж суму податку.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по господарським відносинам з ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «Рос-Бест», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп» за 2013 рік та січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 листопада 2014 року №1/17-20/3286702976, яким, в свою чергу, встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 779 309,14 грн. внаслідок невключення до об`єкту оподаткування операцій з безоплатної поставки товарів невстановленим юридичним та фізичним особам.

При проведенні перевірки позивача відповідач використовував акти: ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 22 квітня 2014 року №26-51-22-05/38473896 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рос-Бест» за період діяльності липень 2013 року - лютий 2014 року»; ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 03 квітня 2014 року №208/2204/38473292 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екотехнік-СТР» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період діяльності листопад - грудень 2013 року», від 12 лютого 2014 року №102/26-51-22-05/38473292 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екотехнік-СТР» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період діяльності 01 січня 2013 року по 31 січня 2014 року»; ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18 вересня 2013 року №499/22-03/38698441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алвор» за період з 01 травня 2013 року по 31 серпня 2013 року»; ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 27 грудня 2013 року №1313/26-58-22-08-11/38393212 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лоренс Трейд» за період з 01 квітня 2013 року по 31 жовтня 2013 року»; ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Домін Груп» за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року», у яких, в свою чергу, зазначено про відсутність ТОВ «Рос-Бест», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп» за їх місцезнаходженням, а також про відсутність у ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «Рос-Бест», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп» трудових ресурсів, виробничих активів, основних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що унеможливлює провадження ними відповідної господарської, економічної діяльності, у зв`язку із чим вказаним підприємствам зменшено визначені ними, зокрема, у 2013 році суми податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 03 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0018621702 про збільшення позивачеві грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1 168 963,71 грн. (основний платіж - 779 309,14 грн., штрафна (фінансова) санкція - 389 654,57 грн.).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Підприємець звернувся до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до підпунктe 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV визначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як закріплено в частинах 1 та 2 статті 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, за визначенням пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4 Положення).

Згідно із пунктами 2.15 та 2.16 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи суди з`ясували, що ФОП Гончарським (як продавцем) було укладено наступні договори купівлі-продажу товарів з покупцями: ТОВ «Рос-Бест» - №34 від 12 листопада 2013 року, ТОВ «Лоренс Трейд» - №16/2013 від 01 липня 2013 року, ТОВ «Домін Груп» - №01/2014 від 03 січня 2014 року, ТОВ «Екотехнік-СТР» - №37 від 19 листопада 2013 року, ТОВ «Алвор» - №10/2013 від 16 травня 2013 року.

Відповідно до пунктів 1.1 вказаних договорів ФОП ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність покупців товар в кількостях та за ціною (вартістю, що наводяться в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є додатками і невід`ємною частиною до договорів, а покупці зобов`язались прийняти продукцію і оплатити її на умовах договору.

За змістом же пунктів 2.2 - 2.4 договорів факт передачі товару у власність покупців оформлюється видатковими накладними; моментом переходу права власності на товар вважається дата підписання сторонами видаткових накладних; поставка товару здійснюється силами та засобами покупців.

Виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наданими копіями видаткових та податкових накладних, банківськими виписками.

Розрахунки позивача з контрагентами проводились в безготівковій формі, про що свідчать подані до перевірки платіжні доручення про перерахування коштів.

За результатами продажу товару покупцям позивачем у відповідних деклараціях з податку на додану вартість за першою подією задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ:

- по ТОВ «РОС-БЕСТ» - в листопаді 2013 року в сумі 221 650,80 грн. та в грудні 2013 року в розмірі 166 676,00 грн.;

- по ТОВ «Екотехнік-СТР» - в листопаді 2013 року в сумі 179 943,60 грн. та в грудні 2013 року - 54 648,00 грн.;

- по ТОВ «Алвор» - в травні 2013 року в сумі 6 600,00 грн., червні 2013 року - 5 052,06 грн., липні 2013 року - 30 570,80 грн., серпні 2013 року - 70 360,90 грн.;

- по ТОВ «Лоренс Трейд» - за липень 2013 року в розмірі 2 526,40 грн.;

- по ТОВ «Домін Груп» - за січень 2014 року в сумі 120 848,00 грн., лютий 2014 року - 48 000,00 грн.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що і вказані контрагенти-покупці за наслідками правовідносин з Підприємцем задекларували податковий кредит у відповідних сумах.

Втім, в подальшому у зв`язку зі складанням податковими органами актів про неможливість проведення зустрічних звірок із згаданими товариствами задекларовані останніми суми податкового кредиту у тому числі по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 були анульовані, у зв`язку із чим в АІС «Податковий блок» відображено інформацію лише про декларування продавцем податкового зобов`язання за цими господарськими операціями.

Проаналізувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов переконання, що повторне нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ, в даному випадку, жодним чином не усуває вказаних розбіжностей (щодо наявності в податкових базах даних інформації по задекларованим одним суб`єктом господарювання зобов`язань з ПДВ без відомостей про аналогічні суми податкового кредиту у суб`єктів-контрагентів), а лише призводить до подвійного оподаткування одних і тих самих операцій.

При цьому, суд врахував, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ.

До того ж, реалізований контрагентам товар попередньо був придбаний позивачем у суб`єктів господарювання-нерезидентів та ТОВ «Ергезунд-Україна», в підтвердження чого ним надано договір №29.11.12 від 29 листопада 2012 року з Agricola Italiana Alimentare S.p.A. (Італія), договір №11/2013 від 11 квітня 2013 року з West-East Meat Group (Польща), договір №2013/20 від 27 вересня 2013 року з NWT GmbH, договір №25 від 11 листопада 2013 року з S.A.F Societa Avicola Fioranese S.R.L, договір №28.11.2012 від 28 листопада 2012 року з Brinky Food Trading BV (Голандія), договір №04/2013 від 29 квітня 2013 року з Danish Crown A/S (Данія), договір №2012/0907 від 09 липня 2012 року з Vion Sales West B.V. Boseind10 (Голандія), договір №2012/1111 від 01 листопада 2012 року з Gallega De Alimentacion S.A. (Іспанія), договір №2 від 11 червня 2013 року з Vleeshandel Hilckmann Nijmegen B.V. (Голландія), договір №6 від 01 липня 2013 року з Brinky Food Trading BV, договір №18 від 18 вересня 2013 року з Danish Crown Fleisch GmbH, договір №36 з Source Food BV (Голандія), договір №13 від 05 вересня 2013 року з Gesco Consorzio Cooperativo (Італія), договір №33 від 25 жовтня 2013 року з Heidemark Masterkreis GmbH (Німеччина), договір №20.11.2012 від 20 листопада 2012 року з Smink Food BV (Голандія), договір №16 від 13 вересня 2013 року з Ирина Юнг Донец Фуд Експорт (Німеччина), договір №11/2013 від 11 квітня 2013 року з Profood LLC, договір №24 від 28 жовтня 2013 року з Agricola Italiana Alimentare S.p.A. (Італія), договір №2012/0111 від 01 листопада 2012 року з Zaklad Przetworstwa Miesnego "RASKO" (Польща), договір №5 від 19 червня 2013 року з Bornstein Seafoods Inc. (США), договір №2012/2706 від 27 червня 2012 року з Zaklady Drobiarskie Kozieglowy Sp.z.o.o., вантажно-митні декларації, міжнародні товаро-транспортні накладні, а також договір №182 від 01 грудня 2012 року з ТОВ «Егерзунд Україна», видаткові та податкові накладні ТОВ «Ергезунд-Україна».

В той же час, надаючи правову оцінку складеному відповідачем акту перевірки щодо позивача, висновки якого, як вже зазначалось, базувались на актах про неможливість проведення зустрічних звірок із товариствами-контрагентами, суд першої інстанції вказав, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкових зобов`язань з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

З приводу ж тверджень відповідача про безтоварність спірних операцій, суд першої інстанції відмітив, що на час їх проведення всі товариства-покупці були зареєстровані платниками ПДВ й основним видом їх діяльності була торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (тобто товарами, реалізація яких здійснювалась Підприємцем); наявність же чи відсутність у контрагентів-покупців позивача працівників, технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, не є свідченням безтоварності операцій як таких зі сторони позивача, адже чинне законодавство України не ставить виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів тощо.

Стосовно посилань відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Домін Груп" у зв`язку з винесенням Дарницьким районним судом м.Києва 14 серпня 2014 року вироку у справі №753/11826/14-к про обвинувачення засновника ТОВ "Домін Груп" у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, суд зазначив, що даним вироком не встановлено факту безтоварності спірних господарських операцій; натомість за результатами їх здійснення ТОВ "Домін Груп" було перераховано на розрахунковий рахунок позивача кошти, а останнім - нараховано та сплачено до бюджету податкові зобов`язання з ПДВ.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу й на те, що податковим органом перевірка Підприємця проводилась з питань дотримання законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Алвор», ТОВ «Лоренс Трейд», ТОВ «РОС-БЕСТ», ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Домін Груп» й за її результатами встановлено здійснення декларування відповідних податкових зобов`язань, проте, при цьому, відповідачем донараховано ПДВ по взаємовідносинам позивача із невстановленими особами, що не є прийнятним, адже при її проведенні предметом дослідження були документи про продаж товару саме згаданим вище суб`єктам господарювання.

До того ж, суд першої інстанції застережив про неврахування контролюючим органом постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі №826/2225/14, залишеної без змін в цій частині постановою Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року, якою частково задоволено позов ТОВ "Екотехнік-СТР" до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва Головного управління Міндоходів та визнано протиправними її дії по внесенню змін до облікових даних платника ТОВ «Екотехнік-СТР», зокрема, до комп`ютерної автоматизованої інформаційної системи «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», на підставі акту від 12 лютого 2014 року за №102/26-51-22-05/38473292 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екотехнік-СТР» та зобов`язано податковий орган відновити в облікових даних платника ТОВ «Екотехнік-СТР» в усіх базах даних показники сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ.

В той же час, акт перевірки позивача у даній справі базувався у тому числі й на висновках акту ДПІ у Дарницькому районі м.Києва №102/26-51-22-05/38473292 від 12 лютого 2014 року, який був предметом оскарження у справі №826/2225/14 і на момент здійснення перевірки рішення у ній набрало законної сили.

Відтак, з огляду на викладене вище в сукупності, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області від 03 грудня 2014 року №0018621702.

Апеляційний же суд, скасовуючи рішення суду першої інстанцій й приймаючи нове - про відмову в задоволенні позову, прийшов до помилкових висновків й застосував до спірних правовідносин положення податкового законодавства, які регулюють питання формування податкового кредиту, залишивши поза увагою як таку встановлену судом першої інстанції сутність нарахувань відповідно до податкового повідомлення-рішення грошових зобов`язань з ПДВ, які вже були задекларовані Підприємцем по тим же самим господарським операціям, й фактично вдавшись до аналізу податкової правосуб`єктності контрагентів позивача та наявності у них можливостей для провадження господарської діяльності, використавши інформацію відносно останніх, відображену в актах про неможливість проведення зустрічних звірок, які, у свою чергу, були покладені в основу акту перевірки позивача та стосувались формування ними податкового кредиту, що не мало місця у даній справі.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва