Рішення

від 28.08.2022 по справі 463/11906/21

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/11906/21

Провадження №2/463/362/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

за участю секретаря судового засідання Лаптєвої І.В.

та представника позивача ОСОБА_1

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про набуття права власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позов мотивує тим, що 29 листопада 1957 року Відділом Комунального господарства Червоноармійської районної ради депутатів трудящих надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво цегляного гapaжv для стоянки власного легкового автомобіля за домом №и на АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 був членом кооперативу «Верховина». 05 квітня 1975 року було створено первинну організацію добровільного Товариства «Автолюбитель УРСР» при кооперативі «Верховина» та головою такої обрано ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті батька позивачка, яка є донькою ОСОБА_3 , користувалася гаражем, проте право власності на нього так і не оформила. Станом на момент подачі позовної заяви право власності на гараж не зареєстроване у встановленому законом порядку. Згідно довідки Обслуговуючого кооперативу Автогаражний кооператив «Верховина» ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_3 відкрито та постійно користувалася гаражем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 і продовжує його використовувати у своїх цілях. Для уникнення правової невизначеності та забезпечення реалізації всіх правомочностей власника гаражу щодо володіння, користування та розпорядження останнім, позивачка звертається у суд з позовом про визнання за нею права власності.

Володіння не переривалося протягом усього строку набувальної давності, починаючи від 1980 року і закінчуючи моментом звернення до суду. З часу початку володіння гаражем позивачкою пройшов уже 41 рік, а отже нею дотриманий встановлений ст. 344 ЦК України строк безперервного володіння у 10 років.

Враховуючи, що гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 не перебував у власності жодного суб`єкта, а знаходився з початку у володінні батька позивачки, а після його смерті у фактичному володінні позивачки, то відповідачем у цій справі є Львівська міська рада як уповноважений орган управляти майном територіальної громади м. Львова.

Ухвалою від 23 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Від третьої особи в ході розгляду справи надійшло письмове пояснення, в якому зазначає, що позивачка після смерті батька ОСОБА_3 відкрито та постійно користувалася гаражем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 і продовжує його використовувати у своїх цілях. Обслуговуючий кооператив АК «Верховина» не заперечує проти визнання вправа власності на гараж № НОМЕР_1 за позивачкою.

Ухвалою суду від 02 серпня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив, відзив не подав. Тому суд вважає, що у відповідності до ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, слід розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 листопада 1957 року Відділом Комунального господарства Червоноармійської районної ради депутатів трудящих надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво цегляного гаражу для стоянки власного легкового автомобіля за домом АДРЕСА_1 .

Те, що ОСОБА_3 був членом кооперативу «Верховина» підтверджується п.8 Списку членів кооперативу «Верховина», розміщеного на майданчику за домами №11 і 15 на вул. Льва Толстого від 11.05.1960 року №635. За ОСОБА_3 закріплений на праві володіння гараж № НОМЕР_1 за вказаною адресою. Цей факт підтверджується зокрема і довідкою від 03.05.1979 р. №70т, виданою Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації Управління комунального господарства Виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих (а.с.16).

Також вбачається, що 05 квітня 1975 року було створено первинну організацію добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» при кооперативі «Верховина», що підтверджується Протоколом №4 Організаційних зборів володільців гаражів до АДРЕСА_1 . Головою первинної організації обрано ОСОБА_3 , що також підтверджує той факт, що ОСОБА_3 був членом відповідного Гаражного кооперативу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 Серія І-СГ.

Позивач ОСОБА_2 , 1948 року народження, є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 від 30.08.1966 р.

Також в судовому засідання встановлено, що після смерті батька позивачка користувалася гаражем, проте право власності на нього так і не оформила, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №279327946.

Відповідно до Довідки № 15/10/2021 від 15.10.2021 року, виданої Обслуговуючим кооперативом Автогаражний кооператив «Верховина» ОСОБА_2 , позивачка після смерті батька ОСОБА_3 відкрито та постійно користувалася гаражем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 і продовжує його використовувати у своїх цілях.

Частинами 1, 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Однією з підстав набуття права власності, є набутій права власності за і набувальною давністю.

Так, відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за надувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за надувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за надувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за надувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від її квітня 2019 року (Постанова у справі №462/878/16-ц), набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов:

законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх і вказаних умов у сукупності. Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном».

До аналогічних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 31 січня 2019 року (справа №225/2258/17) та від 03 квітня 2019 року (справа №206/1441/17).

За батьком позивачки ОСОБА_3 гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 був закріплений саме праві володіння. а не власності, що підтверджується:

- Довідкою Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації МЖКГ УРСР від 03.05.1979 року №70т, де зазначено, що вартість гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться в кооперативі «Верховина», на вул. Л.Толстого між №11-15, який належить гр. ОСОБА_3 складає 1214 рублів;

- Списком членів кооперативу «Верховина», розміщеного на майданчику за домами №11 і 15 на вул. Льва Толстого від 11.05.1960 року №635, де у п.8 серед володільців гаражів зазначений ОСОБА_3 .

Відсутність правовстановлюючого документу на право власності гаражу за ОСОБА_3 пояснюється відсутністю у законодавстві УРСР права приватної власності. Тому ОСОБА_3 використовував гараж на праві володіння як член кооперативу «Верховина».

Як вбачається із пояснень представник позивача та письмових пояснень третьої особи з моменту смерті ОСОБА_3 у 1980 році і дотепер вказаний гараж фактично знаходиться у володінні Позивачки. З початку володіння позивачка усвідомлювала, що володіє гаражем свого батька. Інших осіб, які претендували на спірний гараж дотепер не встановлено, іншої особи на таке не претендують.

Також відсутні підстави вважати, що володіння переривалося протягом всього строку набувальної давності, починаючи від 1980 року і закінчуючи моментом звернення до суду. З часу початку володіння гаражем позивачкою пройшов 41 рік.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, правила статі 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуми Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових Прав», «правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 роки».

Враховуючи той факт, що позивачка володіє гаражем з 1980 року, а отже нею дотриманий встановлений ст. 344 ЦК України строк безперервного володіння у 10 років.

Враховуючи наведене вище, а також те що гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не перебував у власності жодного суб`єкта, а знаходився з початку у володінні батька позивачки, а після його смерті - у фактичному володінні позивачки, така добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти таким строком більше 10 років, а тому позов є підставним та його слід задоволити.

Керуючись ст.ст.2, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_4 ,право власностіна гараж№ НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за набувальноюдавністю

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1;

третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина», код ЄДРПОУ 40343820, місцезнаходження: м. Львів, вул. Л.Толстого, гараж 11.

Дата складення повного тексту судового рішення 08 вересня 2022 року.

Суддя: Гирич С. В.