Постанова

від 04.09.2022 по справі 910/20485/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Справа№ 910/20485/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022

у справі № 910/20485/16 (суддя: Літвінова М.Є.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-107»

про стягнення 197 032,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ЖЕК-107» про стягнення 197.032,42 грн, з яких: 171.177,02 грн основного боргу, 20.931,45 грн інфляційних втрат та 4.923,95 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «ЖЕК-107» на користь ПАТ «Київенерго» 171.177,02 грн основного боргу, 20.931,45 грн інфляційних втрат, 4.923,95 грн 3% річних та 2.955,49 грн витрат по сплаті судового збору.

17.02.2017 на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 замінено позивача в справі № 910/20485/16 - Акціонерне товариство «К.Енерго», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу від 17.02.2017 № 910/20485/16, його правонаступником - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

У подальшому до Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20485/16, в якій стягувач просить суд стягнути з ВДВС витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про розподіл витрат на правову допомогу у справі № 910/20485/16 задоволено частково. Стягнуто з Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Голосіївський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. ст.. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України, в розмірі 7 700,00 грн та прийняте нове рішення, котрим заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про покладення на Голосіївський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України задовольнити повністю, стягнути із Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200 грн. 00 коп. згідно договору № 23-02/2022/5 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.02.2022.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції не відповідають не лише нормам чинного законодавства, а й сталій судовій практиці у вирішення аналогічних спорів. Скаржник зазначає, що від Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходило жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що судові витрати на правничу допомогу в даній справі стягуються в кінцевому випадку не за рахунок Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як державного органу, а за рахунок державного виконавця, котрий власне й допустив підтверджені на сьогодні порушення норм чинного законодавства України. Наголошує, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2022, апеляційна скарга у справі № 910/20485/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2481,00 грн.

В межах строків встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" подано заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору № 426 від 09.07.2022 на суму 2481,00 грн.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Гаврилюка О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 справу № 910/20485/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 призначено на 08.08.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 відкладено на 05.09.2022.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 справу № 910/20485/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Представники учасників справи в судове засідання 05.09.2022 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у передбаченому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень.

При цьому, 05.09.2022 від представників ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач просить покласти на орган Державної виконавчої служби понесені судові витрати у розмірі 11 200,00 грн на професійну правничу допомогу.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем в підтвердження розміру понесених стороною судових витрат до матеріалів справи було надано:

копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №23-02-2022/5 від 23.02.2022 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (далі - адвокат), акту прийому-передачі документів від 23.02.2021, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022.

Умовами пункту 1.1 договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, ТОВ «ЖЕК-107» та Голосіївським ВДВС у місті Києві центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/20485/16 від 17 лютого 2017 року, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Голосіївським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/20485/16 від 17 лютого 2017 року та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені Замовника до Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України "Про виконавче провадження", підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/20485/16 від 17 лютого 2017 року при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

У пункті 1.2 договору сторони визначили, що правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Умовами пункту 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн; судові засідання - 1500,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1800,00 грн; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

У пункті 3.8 договору сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022 виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги:

- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи в призмі існування та допущення відділом ДВС порушення прав та інтересів замовника у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу (1 год.);

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії відділу ДВС у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу та підготовка щодо подання до суду вище вказаної скарги (4 год.), із врахуванням наступного: 1. аналіз господарського-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства; 2. здійснення аналізу та дослідження матеріалів; 3. аналіз судової практики; 4. організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги.

З огляду на вищенаведене, калькуляція послуг становить:

- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підгтовці матеріалів, а також обґрунтування заяви про закриття провадження у справі (1 год);

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників та суду заяви про закриття провадження по справі (1 год.);

- участь в судовому засіданні 24.05.2022 (1 500,00 грн);

- витрати часу на прибуття до суду для участі у судовому засіданні 24 та 31 травня 2022 року (2 год.);

- гонорар на підставі п. 3.8. договору (1 000,00 грн).

Загальна вартість наданих за актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.06.2022 становить 11 200,00 грн (пункт 2 акту).

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 344 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Так, серед наданої правничої допомоги в акті від 03.06.2022 вказано:

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору скарги (1 год.);

- організація, технічне підготування (ксерокопіювання) та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників та суду заяви про закриття провадження по справі (1 год.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище послуги не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на іншу сторону.

Щодо витрат часу на прибуття до суду для участі у судовому засіданні 24 та 31 травня 2022 року (2 год.), суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що визначаючи час на прибуття до суду для участі у судовому засіданні та очікування початку судового засідання 2 год., скаржник не довів зазначені ним витрати часу.

Аналогічні правові висновки щодо необхідності підтвердження понесених витрат часу на прибуття до суду для участі в судовому засіданні викладені у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що такі вимоги як стягнення «гонорару успіху» в розмірі 1000,00 грн у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судова колегія враховує встановлені Верховним Судом у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 обставини, що практика стягнення ТОВ «Ніко-Тайс» з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. В переважній більшості справ, у яких ТОВ «Ніко-Тайс» зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ «Ніко-Тайс» у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ «Ніко-Тайс» зверталось до суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність заявлених ТОВ «Ніко-Тайс» витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, і як наслідок наявності правових підстав для зменшення цих сум на 50%, за виключенням витрат у розмірі 3 200,00 грн, в стягненні яких місцевим господарським судом було вірно відмовлено.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі правові висновки Верховного Суду в інших справах, з іншими фактичними обставинами та відмінним суб`єктним складом, на які посилається скаржник, не можуть свідчити про наявність правових підстав для задоволення поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

На підставі вкладеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява ТОВ «Ніко-Тайс» про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 500,00 грн ((11 200,00 (заявлена сума) - 3 200,00 грн (відмовлено судом) - 1 000,00 грн (гонорар успіху) * 50%).

Таким чином, твердження апелянта про те, що викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції не відповідають не лише нормам чинного законодавства, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічних спорів - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 прийнята у відповідності до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/20485/16 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

4. Справу №910/20485/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

О.М. Коротун