Рішення

від 30.08.2022 по справі 910/8525/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2022Справа № 910/8525/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 313 480,32 грн.,

за участю представників:

від позивача: Каратун Т.В.

від відповідача: Ковдій М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" про стягнення 313 480,32 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 102470 від 19.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/8525/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.08.2021.

19.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Підготовче засідання, призначене на 30.08.2021, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 призначено підготовче засідання у справі на 07.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.10.2021.

20.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.10.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 15.11.2021.

05.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного банку України надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 15.11.2021 по справі судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 15.12.2021.

24.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного банку України надійшла заява про уточнення позовних вимог.

26.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" надійшла заява про ознайомлення.

02.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" надійшли заперечення.

10.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного банку України надійшли письмові пояснення.

10.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Національного банку України надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 09.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 повідомлено учасників справи, що призначене на 09.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному, судове засідання призначено на 14.03.2022.

Судове засідання по суті, що призначене на 14.03.2022, не відбулось, зважаючи на те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в країні введено воєнний стан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 розгляд справи призначено на 31.08.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2022 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2022 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Національним банком України (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпроектінжиніринг» (відповідач, виконавець) на підставі Закону України "Про публічні закупівлі" був укладений Договір № 102470 від 19.10.2020 (далі - Договір) про кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавець зобов`язується на власний ризик, власними силами та, у разі потреби, з залученням субпідрядних організацій, надати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги з технічного обслуговування систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення - 50730000-1, в обсягах відповідно до регламентів щомісячного, щоквартального та щорічного профілактичного технічного обслуговування систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення (Додаток 3 до Договору), який є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).

Послуги, що надаються за Договором включають в себе:

Послуги з щомісячного профілактичного технічного обслуговування систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення;

Послуги з щоквартального профілактичного технічного обслуговування систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення;

Послуги з щорічногопрофілактичного технічного обслуговування систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення;

Послуги з технічного обслуговування щодо усунення несправностей систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення (п. 1.2. Договору).

Строк надання Послуг у повному обсязі з 01 грудня 2020 року протягом 12 (дванадцяти) місяців (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість Послуг за Договором становить 2 089 868,81 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що послуги з технічного обслуговування щодо усунення несправностей систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення надаються Виконавцем протягом всього строку дії Договору у разі виникнення і несправностей.

Позивач зазначає, що у грудні, січні 2020 працівниками ТОВ «Спецпроектінжиніринг» в порушення умов Договору було надано послуги не в повному обсязі та деякі послуги з технічного обслуговування відповідно до мінімального обов`язкового переліку, передбаченого Регламентом та Планом - графіком не було надано взагалі.

Таким чином, за доводами позивача, Відповідачем в порушення умов Договору не було надано належним чином послуги з технічного обслуговування і ремонту системи СПЗ, які передбачені п. п. 2.3, 2.4. Договору та Додатком № 3 до Договору.

Окрім того, позивач стверджує, що додатково та неодноразово ним повідомлялось Відповідачу щодо необхідності усунення ним порушень умов Договору шляхом направлення повідомлень електронною поштою на адресу Відповідача (додаються), що згідно з пунктом 2.6., 2.9. Договору вважається повідомленням Виконавця належним чином. Однак, Виконавцем було допущено порушення п. 2.7. Договору в частині недотримання строків надання послуг щодо усунення несправностей об`єктів (більше ніж два дні).

Згідно з умовами Договору, у разі, якщо у зазначений в п. 5.5. Договору строк, Виконавцем не усунено зауваження Замовника, останній складає акт про виявлені недоліки, в якому зазначає перелік зауважень, строки усунення, та надсилає цей акт Виконавцю засобами поштового зв`язку на підписання. У разі не підписання Виконавцем такого акту протягом 3 робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку Замовником, вважається визнаним Виконавцем в повному обсязі (п. 5.6. Договору).

Якщо Фактичний строк надання послуг з урахуванням строку усунення недоліків перевищує строк, визначений у пункті 2.1 цього Договору, то зобов`язання Виконавця щодо вчасного надання послуг вважається порушеним.

Позивач вказує, що Акт про приймання-передавання наданих послуг №1 від 04.01.2021 у редакції Виконавця отримано НБУ 25.01.2021 разом із листом б/н від 22.01.2021, яким ТОВ «Спецпроектінжиніринг» частково погодився із зауваженнями НБУ стосовно виконаних робіт, тим самим фактично підтвердив ту обставину, що послуги, передбачені умовами Договору надавались ним неякісно.

При цьому замовником було розглянуто та повернуто без погодження вказаний Акт, відповідно до п. 2.12., 6.2.4 Договору без здійснення оплати.

Натомість, НБУ було складено Акт № 1 від 25.01.2021 про приймання - передавання наданих послуг за Договором з урахуванням дійсно наданих ТОВ «Спецпроектінжинірінг» послуг за грудень 2020 та наступними зауваженнями щодо якості наданих послуг (лист № 65-0008/6345 від 26.01.2021):

«Виконавцем порушено строки надання послуг з технічного обслуговування систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення (послуги надано частково та не в повному обсязі) на об`єктах НБУ відповідно до переліку в Додатку №1 до Договору, а саме: м. Київ, Контрактова пл., 2а - поз. № 43; м. Київ, пр. Науки, 7, к. 1 - № 178; м. Київ, вул. Пухівська, 7а, 9 - поз. № 241, 251, 252, 253, 254, 255, 256, 257, № 264, 265, 266, 267, 247, 248, 249; м. Львів, вул. Коперника, 4 - поз. № 73,74,75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85.

Також між Замовником та Виконавцем було складено та підписано Акт № 2 від 08.02.2021 за грудень 2020 із відповідними зауваженнями.

Акт № 3 від 19.02.2021 про приймання передавання наданих послуг за Договором за січень 2021 було складено із певними зауваженнями.

Акт № 4 про приймання - передавання наданих послуг за Договором за лютий 2021 підписано між сторонами 22.02.2021.

Згідно з підп. 6.2.1 пункту 6.2 Договору замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань виконавцем, письмово повідомивши про це його у строк не менше ніж за 10 робочих днів до дати розірвання Договору.

Листом № 61-0008/6744 від 27.01.2021 позивач, на підставі підп. 6.2.1 пункту 6.2 Договору, повідомив відповідача про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Однак, 04 лютого 2021 НБУ отримано відповідь б/н відповідача на лист про дострокове розірвання Договору якою повідомлено, що Відповідач не може погодитись з обраним замовником формулюванням та пропонує розірвати даний Договір за згодою сторін, що передбачено п. 10.1. Договору.

Відповідно до п. 10.3. Договору в разі відмови виконавця в односторонньому порядку виконувати цей Договір або в разі розірвання Договору з ініціативи замовника, у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням виконавцем зобов`язань за Договором, виконавець сплачує на вимогу замовника штрафні санкції в розмірі 15 % від загальної ціни Договору.

Так, вказуючи на умови п. 10.3. Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 313 480,32 грн. штрафних санкцій, що дорівнює 15% від загальної вартості послуг за Договором. В якості розрахункового значення вартості послуг позивачем взято номінальне значення - 2 089 868,81 грн., яке визначено у п.3.1. Договору. Тоді як фактична вартість наданих відповідачем послуг склала 273 224,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом із цим, відповідно до частини 1 ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В цій частині суд зазначає про неможливість здійснення беззаперечного висновку щодо наявності вини відповідача у порушенні договірних зобов`язань, зокрема, в частині строків та якості наданих послуг, оскільки матеріали справи не містять достатніх та достовірних доказів на підтвердження викладених позивачем обставин.

У свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що здійснив всі можливі заходи для належного та повного виконання ним своїх зобов`язань відповідно до умов Договору. Проте, з причин, що не залежать від Відповідача, в тому числі з урахуванням дій Замовника та нестворення останнім умов, необхідних для виконання Виконавцем зобов`язань за Договором, Виконавець був позбавлений можливості виконати вказані у Договорі послуги.

Таким чином, суд приймає доводи відповідача в частині того, що позивачем лише припускається можливість певних обставин, але належних доказів на їх підтвердження суду не надається.

Одночасно із цим, суд звертає увагу на те, що як зауважував Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В цій частині судом враховується, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій (313 480,32 грн.) значно перевищує сукупну суму усіх наданих відповідачем та оплачених позивачем послуг за договором (273 224,00 грн. згідно з чотирма актами про приймання-передавання наданих послуг). Такі обставини жодним чином не узгоджуються з принципами добросовісності, розумності та справедливості, на засадах яких повинні ґрунтуватися зобов`язання між контрагентами, та фактично перетворюються у несправедливий тягар, що позивач просить покласти на відповідача без достатніх на те об`єктивних обставин (як-от: завдання збитків, спричинення значної матеріальної шкоди тощо).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України , правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ст. ст. 3 , 15 , 16 ЦК України , які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

На підставі викладеного суд зазначає, що позивач не довів перед судом відповідними засобами доказування правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 313 480,32 грн.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.

Суддя І.В. Приходько