Рішення

від 12.09.2022 по справі 910/5980/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2022Справа № 910/5980/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чернігівторгсервіс»

до Фізичної особи-підприємця Хвостенка Геннадія Івановича

про стягнення 212.000,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

14.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чернігівторгсервіс» до Фізичної особи-підприємця Хвостенка Геннадія Івановича про стягнення 212.000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі підписаних сторонами заявок № 1001-2 від 10.01.2022, № 1701-1 від 17.01.2022, № 2401-1 від 24.01.2022, № 0102-1 від 01.02.2022 та № 0802-1 від 08.02.2022, позивачем було здійснено перевезення вантажу з Естонії до України (м. Київ), на загальну суму 243.200,00 грн. Умовами вказаних заявок передбачено, що оплата здійснюється відповідачем в безготівковій формі протягом 10 банківських днів з дня отримання документів. 16.06.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 42/06 про повернення боргу, після чого відповідачем 22.06.2022 було здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 31.200,00 грн. У зв`язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 212.000,00 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5980/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.07.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492631244 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5, кв. 260, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 21.07.2022 (номер відправлення 0105492631244) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 31.08.2022 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.07.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чернігівторгсервіс» (виконавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Хвостенко Геннадієм Івановичем (експедитор, відповідач) було укладено наступні заявки на перевезення вантажу

№ 1001-2 від 10.01.2022, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (фільтрів для води). Перевезення за маршрутом Естонія - Україна (м. Київ). Вартість перевезення 51.200,00 грн. Дата завантаження 13.01.2022, дата розвантаження 17.01.2022;

№ 1701-1 від 17.01.2022, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (фільтрів для води). Перевезення за маршрутом Естонія - Україна (м. Київ). Вартість перевезення 48.000,00 грн. Дата завантаження 19.01.2022, дата розвантаження 24.01.2022;

№ 2401-1 від 24.01.2022, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (фільтрів для води). Перевезення за маршрутом Естонія - Україна (м. Київ). Вартість перевезення 48.000,00 грн. Дата завантаження 28.01.2022, дата розвантаження 31.01.2022;

№ 0102-1 від 01.02.2022, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (фільтрів для води). Перевезення за маршрутом Естонія - Україна (м. Київ). Вартість перевезення 48.000,00 грн. Дата завантаження 03.02.2022, дата розвантаження 07.02.2022;

№ 0802-1 від 08.02.2022, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (фільтрів для води). Перевезення за маршрутом Естонія - Україна (м. Київ). Вартість перевезення 48.000,00 грн. Дата завантаження 10.02.2022, дата розвантаження 10.02.2022.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов заявок-договорів не було сплачено вартість наданих послуг з перевезення у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 212.000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № UA20220113, № UA20220119, № UA20220127, № UA20220203, № UA20220210 вбачається, що перевізником було надано послуги з перевезення вантажу за маршрутом перевезення: Естонія - Україна (м. Київ) та вручено вантаж .

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов`язковою підставою для здійснення відправником свого обов`язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов`язок по їх сплаті.

Умовами договорів-заявок визначено, що оплата проводиться протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт (2 примірника), СRM накладна з відміткою вантажоотримувача.

16.06.2022 позивач рекомендованим листом № 1400054815940 з описом вкладення у цінний лист направив відповідачу претензію № 42/06 від 16.06.2022 про сплату послуг разом з рахунками-фактурами № СФ-0000012 від 19.01.2022, № СФ-0000026 від 28.01.2022, № СФ-000028 від 02.02.2022, № СФ-0000040 від 09.02.2022, № СФ-0000044 від 16.02.2022; актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 0000012 від 19.01.2022, № 0000026 від 28.01.2022, № 000028 від 02.02.2022, № 0000040 від 09.02.2022, № 0000044 від 16.02.2022 та товарно-транспортними-накладними (СRM) № UA20220113, № UA20220119, № UA20220127, № UA20220203, № UA20220210.

Проте, згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що відправлення за № 1400054815940 не було 20.06.2022 вручено адресату під час доставки, 21.06.2022 відправлення пере направлено до іншого відділення за місцем обслуговування та 28.07.2022 за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, днем вручення вимоги є 20.06.2022, тому відповідач мав сплатити борг у строк до 04.07.2022 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 22.06.2022 здійснено часткову сплату послуг в сумі 31.200,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку, в призначенні платежу вказано - за транспортні послуги згідно рахунку-фактури № 12 від 19.01.2022.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, вартість наданих послуг перевезення не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 81.243,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг перевезення за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 212.000,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чернігівторгсервіс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

16.06.2022 між позивачем (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Міжнародний правовий захист» (виконавець) укладено договір № б/н про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику правничу допомогу, пов`язану з представництвом інтересів замовника з питань вирішення спору, що виник між Фізичною особою - підприємцем Хвостенко Геннадієм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чернігівторгсервіс».

Адвокатським об`єднанням «Міжнародний правовий захист» на надання правової допомоги позивачу у Господарському суді міста Києва видано адвокату Васильєву Олександру Миколайовичу ордер серії СВ № 1012803 від 12.07.2022.

Підтвердженням того, що Васильєв О.М. є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000546 від 30.11.2018.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору за послуги передбачені цим договором замовником здійснюється оплата у розмірі 10.000,00 грн у строк, що не перевищує 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору про надання послуг за цим договором сторонами підписується акт прийняття-передачі наданих послуг.

12.07.2022 між позивачем та виконавцем складено акт про прийняття-передачі наданих послуг вартість яких становить 10.000,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 3539 від 11.07.2022 позивач перерахував на рахунок Адвокатського об`єднання кошти в розмірі 10.000,00 грн.

Слід зазначити, що відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 520/9408/18.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу заявлено не було.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх оплату, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю, тобто в сумі 10.000,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хвостенка Геннадія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Чернігівторгсервіс» (14017, м. Чернігів, вул. Щорса, 23, код ЄДРПОУ 05389899) 212.000 (двісті дванадцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 3.180 (три тисячі сто вісімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 10.000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова