Рішення

від 12.09.2022 по справі 910/4280/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2022Справа № 910/4280/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз»

до Приватного підприємства «Маріам-С»

про стягнення 81 237,05 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Маріам-С» про стягнення 81 237,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 73494,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 6981,93 грн та 3% річних у розмірі 761,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 позовну заяву залишено без руху.

22.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

28.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

11.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» (постачальник. позивач) та Приватним підприємством «Маріам-С» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 (Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність Покупцю продукцію - яєчний порошок та інші товари (надалі - Товар), в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною в специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Згідно п. 2.1. Договору Покупець оплачує Товар поставлений Постачальником за ціною вказаною в специфікації, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так на виконання договору постачальником поставлено покупцю товар загальною вартістю 73 494,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 12.01.2022, яка скріплена підписами та печатками сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за Договором поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 у частині своєчасної оплати поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 73 494,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 6981,93 грн та 3% річних у розмірі 761,12 грн.

Разом з тим, як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач сплатив позивачу за поставлений товар грошові кошти у розмірі 73 494,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1667145 від 01.06.2022 (на суму 3 494,00 грн), №1667186 від 07.06.2022 (на суму 5 000,00 грн), №1667210 від 13.06.2022 (на суму 5 000,00 грн), №1667242 від 22.06.2022 (на суму 10 000,00 грн), №1667261 від 28.06.2022 (на суму 15 000,00 грн), №1667288 від 04.07.2022 (на суму 10 000,00 грн) та №347 від 20.07.2022 (на суму 25 000,00 грн).

Також, відповідачем у відзиві вказано, що сторонами було змінено порядок та умови оплати товару, про що укладено відповідні Додаткові угоди №1 та №2.

Крім того, відповідач у відзиві зазначено, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних у період дії обставин непереборної сили (введення воєнного стану в Україні 24.02.2022).

У відповіді на відзив позивач не заперечує обставину сплати відповідачем суми основного боргу, разом з тим зазначає, що виконання зобов`язання по оплаті товару має виконуватись у строк визначений п.2.5. Договору (7-денний строк) та заперечив проти доводів відповідача про звільнення від відповідальності у зв`язку з обставинами непереборної сили.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 000,00 грн заборгованості підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3 494,00 грн не підлягають задоволенню, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога стосовно стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між ТОВ «Імперово Фудз» та ПП «Маріам-С» укладено Договір поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021, відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність Покупцю продукцію - яєчний порошок та інші товари (надалі - Товар), в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною в специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 73 494,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 12.01.2022, яка скріплена підписами та печатками сторін.

За змістом п.1.1. Договору покупець зобов`язаний прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених у Договорі.

У пункті 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку зміни ціни в бік збільшення, без своєчасного повідомлення Покупця, оплата поставленого Товару здійснюється за раніше діючими цінами. У разі здійснення попередньої оплати Товару Покупцем без уточнення з Постачальником його вартості у строк, визначений в п. 2.2. цього Договору, діє ціна на Товар, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п.2.5. Договору Покупець здійснює оплату на умовах відтермінування 7 (сім) календарних днів шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в грошовій одиниці України - гривні. Порядок та умови, оплати Товару Покупцем може бути змінено за взаємною домовленістю Сторін, про що укладається додаткова угода.

За змістом п.1 Додаткової угоди №1 від 08.11.2021 до Договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 сторони прийшли до згоди викласти пункти Договору в наступній редакції, зокрема: «п. 2.3. Розрахунки за Товар, який поставляється у відповідності до умов Договору, здійснюється шляхом оплати на банківський рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після дати відправки Товару Постачальником».

В подальшому, сторони уклали Додаткову угоду №2 від 30.11.2021 до Договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 за змістом якої сторони прийшли до згоди викласти пункти Договору в наступній редакції, зокрема: «п. 2.3. Розрахунки за Товар, який поставляється у відповідності до умов Договору, здійснюється шляхом оплати на банківський рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати відправки Товару Постачальником».

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, як вбачається з умов п. 2.5. (2.3.) Договору строк оплати поставленого товару настав.

Так судом встановлено, що до звернення позивача до суду (03.06.2022) відповідачем сплачено на рахунок позивача 3 494,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1667145 від 01.06.2022.

Також, судом встановлено, що після звернення позивача до суду (03.06.2022) відповідачем сплачено на рахунок позивача 70 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1667186 від 07.06.2022, №1667210 від 13.06.2022, №1667242 від 22.06.2022, №1667261 від 28.06.2022, №1667288 від 04.07.2022 та №347 від 20.07.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

З огляду на викладене, у зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн після пред`явлення позову позивачем, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 70 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у зв`язку зі сплатою відповідачем грошових коштів у розмірі 3 494,00 грн до пред`явлення позову позивачем, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 3 494,00 грн основного боргу.

Стосовно стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 981,93 грн та 3% річних у розмірі 761,12 грн за період з 20.01.2022 до 25.05.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат у період дії обставин непереборної сили.

Разом з тим, як встановлено судом, сторони Договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 у пункті 2.5. дійшли згоди, що порядок та умови, оплати Товару Покупцем може бути змінено за взаємною домовленістю Сторін, про що укладається додаткова угода.

Судом встановлено, що між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 08.11.2021 та Додаткову угоду №2 від 30.11.2021 до Договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021, за змістом яких сторонами було змінено порядок та умови, оплати Товару Покупцем.

Так відповідно до абз. 1 п.1 Додаткової угоди №2 від 30.11.2021 до Договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021 сторони прийшли до згоди викласти пункти Договору в наступній редакції, зокрема: «п. 2.3. Розрахунки за Товар, який поставляється у відповідності до умов Договору, здійснюється шляхом оплати на банківський рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати відправки Товару Постачальником».

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

Відповідно до п. 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку зміни ціни в бік збільшення, без своєчасного повідомлення Покупця, оплата поставленого Товару здійснюється за раніше діючими цінами. У разі здійснення попередньої оплати Товару Покупцем без уточнення з Постачальником його вартості у строк, визначений в п. 2.2. цього Договору, діє ціна на Товар, вказана у видатковій накладній.

Суд, зазначає, що умови п. 2.3. Договору стосуються оплати товару у випадку зміни ціни у сторону збільшення та не містить умов про порядок (строки) оплати товару.

З огляду на зазначене, оскільки в п.2.5. Договору міститься положення про можливість зміни порядку оплати, суд дійшов висновку, що сторонами було змінено саме порядок та умови оплати Товару Покупцем, шляхом викладення п. 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 30.11.2021 до Договору поставки № ІФ-64/2021 від 25.10.2021, яка підписана та скріплена печатками обох сторін Договору.

Враховуючи вказане, обґрунтований період нарахування 3% річних та інфляційних втрат виглядає наступним чином - з 12.02.2022 (наступний день після спливу 30-ти денного строку від дати поставки товару (перший день прострочення виконання зобов`язань)) до 25.05.2022 (кінцева дата визначена позивачем).

Відтак, перевіривши розрахунки інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 6 981,93 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних суд зазначає, що обґрунтована сума становить 622,18 грн в той час як позивачем заявлено до стягнення 761,12 грн, з огляду на що позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 622,18 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, покладається на відповідача, з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд інших вимог покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» до Приватного підприємства " Маріам-С " в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 70 000,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Маріам-С" (03148, місто Київ, вул. Гната Юри, будинок 9; ідентифікаційний код: 24932292 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Промислова, будинок 29; ідентифікаційний код: 34845075) 6 981 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн 93 коп. інфляційних втрат, 622 (шістсот двадцять дві) грн 18 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн 05 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева