Рішення

від 06.09.2022 по справі 910/2271/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/2271/22Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства "БК ПІРАМІДА" (61001, місто Харків, вулиця Лебединська, будинок 3, офіс 2, код ЄДРПОУ 34548044)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221)

про визнання договору укладеним,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Іванова Н.О. (в режимі відео конференції)

Від відповідача: Гаркавенко І.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "БК ПІРАМІДА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про визнання договору підряду від 01.04.2019 року на виконання робіт за об`єктом "Реконструкція будівлі приміщення чергового літ. "Ф" під касовий павільйон Київської дитячої залізниці, за адресою м. Київ, вул. Шамрила Тимофія (вул. Парково-Сирецька), буд. 4 укладеним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.03.2022.

Судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулося.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 постановлено призначити дату судового засідання після врегулювання військової ситуації на території України ухвалою суду додатково.

29.04.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 підготовче засідання у справі № 910/2271/22 призначено на 04.07.2022.

Через відділ діловодства суду 30.06.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі № 910/2271/22, у зв`язку з тим, що позивач та представник позивача знаходяться в місті Харків та не мають можливості прибути в день проведення підготовчого засідання в місто Київ.

У засідання суду 04.07.2022 з`явився представник відповідача, поставив вирішення клопотання про відкладення розгляду справи на розсуд суду.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Позивач участь свого представника у засідання суду 04.07.2022 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 відкладено підготовче засідання на 03.08.2022.

04.07.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EASYCON" з використанням власних технічних засобів представника позивача адвоката Іванової Н.О. В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що ПП "БК Піраміда" зареєстроване та знаходиться в м. Харків та що між містами Харків та Київ, існує ускладнення дороги постійними обстрілами з боку російської федерації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 клопотання представника Приватного підприємства "БК Піраміда" Іванової Н.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовчому засіданні 03.08.2022 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2022.

30.08.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "EASYCON" з використанням власних технічних засобів представника позивача адвоката Іванової Н.О. В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що ПП "БК Піраміда" зареєстроване та знаходиться в м. Харків та що між містами Харків та Київ, існує ускладнення дороги постійними обстрілами з боку російської федерації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 судове засідання, призначене на 07.09.2022 о 10:00 год. вирішено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2022 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні 07.09.2022 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та подав пояснення по справі.

07.09.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно - Західної залізниці» AT «Українська залізниця» (далі - відповідач) звернулось до Приватного підприємства «БК Піраміда» (далі - позивач) з пропозицією виконати роботи з утеплення, монтажу та пусконаладження системи охоронної сигналізації та системи пожежної сигналізації за об`єктом «Реконструкція приміщення чергового літ. «Ф» під касовий павільйон Київської дитячої залізниці за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 4».

Позивач зазначає, що між сторонами усно були узгоджені роботи, які необхідно виконати.

Листом від 17.04.2019 року вих. № 112, направленим позивачем відповідачу, встановлені строки виконання робіт - 26 календарних днів. Був здійснений розрахунок вартості роботи та узгоджено, що матеріали для виконання робіт будуть придбані позивачем за рахунок відповідача.?

У квітні 2019 року позивач направив відповідачу рахунки на сплату вартості матеріалів, необхідних для виконання робіт, їх доставки та вартості виконання монтажних робіт, зокрема:

- рахунок № 4 від 02.04.19 на суму 269 928, 44 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 5 від 02.04.19 на суму 269 745, 00 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 6 від 02.04.19 на суму 269 444, 30 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 7 від 02.04.19 на суму 269 467, 72 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 15 від 02.05.19 на суму 183 770, 00 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 16 від 02.05.19 на суму 182 250, 00 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 19 від 13.05.19 на суму 126 030, 92 грн з урахуванням ПДВ;

- рахунок № 20 від 22.05.19 на суму 69 176, 18 грн з урахуванням ПДВ.

Крім того, позивачем на адресу відповідача були надіслані платіжні доручення № 201 від 10.04.2019 на суму 269 928,44 грн, в т.ч. ПДВ; № 195 від 03.04.2019 на суму 269 745, 00 грн в т.ч. ПДВ, №1698967 від 17.04.2019 на суму 269 444, 30 грн в т.ч. ПДВ; № 751 від 15.04.2019 на суму 269 467,72 грн в т.ч. ПДВ, №1787923 від 13.05.2019 на суму 183 770, 00 грн в т.ч. ПДВ; № 1787913 від 10.05.2019 на суму 182 250, 00 грн. в т.ч. ПДВ, № 5598 від 15.05.2019 на суму 126 030, 92 грн в т.ч. ПДВ, № 5710 від 24.05.2019 на суму 69 176, 18 грн в т.ч. ПДВ.

За домовленістю сторін, у відповідь на звернення відповідача позивач зарахував аванс, сплачений 15.05.2019 року, у сумі 126 030, 92 грн, в рахунок оплати наступної поставки матеріалів: фасадної фарби RAL 101G8Y (1 шт/28 л)/1121,36 банок вартістю за одиницю 3 461, 562 грн та клей-піни ТИТАН 60 сек (750 мл), 5 шт., вартістю за одиницю 249,98 грн.

Під час виконання робіт позивачем складався загальний журнал робіт, відповідно до якого роботи тривали з 20 квітня 2019 року по 27 травня 2019 року.

Роботи з утеплення цоколю, утеплення фасаду, утеплення відкосів виконувались позивачем.

Відповідно до Акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 24 від 15 травня 2019 року роботи з монтажу охоронної сигналізації на об`єкті «Реконструкція нежитлової будівлі приміщення чергового (літ. Ф), під касовий павільйон, за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 4 були виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Біном Корпорейт».

Відповідно до Акту надання послуг № 388 від 10 червня 2019 року послуги з встановлення автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу на об`єкті «Реконструкція нежитлової будівлі приміщення чергового (літ. Ф), під касовий павільйон, за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, буд. 4 були надані фізичною особою - підприємцем Адамовичем Дмитром Олександровичем.

Позивач у позовній заяві зазначає, що роботи були виконані позивачем в узгодженому обсязі та повністю оплачені відповідачем.

Також відповідачем в особі Виробничого підрозділу «Дарницької дистанції колії» була підписана видаткова накладна № 2 від 29 травня 2019 року на суму 103 846, 86 грн про прийняття 29 травня 2019 року товару - фасадна фарба RAL 101G8Y (1 шт/28л)/1121 в кількості 30 банок.

08.05.2020 року на замовлення відповідача був складений експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Реконструкція будівлі приміщення чергового літ. «Ф» під касовий павільйон Київської дитячої залізниці, за адресою м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, (вул. Парково-Сирецька), буд. 4.

Позивач звертався до відповідача з листами від 29.05.2019 року про підписання актів виконаних робіт, про прийняття робіт від 17.01.2020 року, вих. № 6, відповідь на лист № КМБП-1/179 від 09.06.2020 року про надання даних для експертизи кошторису, від 12.06.2020 року супровідний лист до актів виконаних робіт.

29.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою підписати Акти виконаних робіт, видаткової накладної, довідки КБ - 3 та підсумкової відомості ресурсів.

Проте, як зазначає позивач, під час виконання робіт та після завершення виконання узгодженого обсягу робіт відповідач так і не надіслав позивачу підписаний договір підряду, укладений в письмовій формі, підписаний кошторис, підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року. Відповідачем підписані лише видаткова накладна №2 від 29.05.2019 року та видаткова накладна № 3 від 29 травня 2019 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, виконали цей договір, але відповідач ухиляється від укладення договору у встановленій ст. 208 Цивільного кодексу України письмовій формі, внаслідок цього ухиляється від свого обов`язку підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт у позивача виникла необхідність звернутись до суду із позовною заявою про визнання договору підряду укладеним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Водночас, необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів має здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Отже, договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі 921/375/17-г/14.

Так, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою т встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору" визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не?передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Також згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.

Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов`язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).

Так, згідно норм ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.?

Згідно ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх* істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Позивач в позові зазначає, що позивач та відповідач узгодили всі істотні умови договору, позивач придбав матеріали для виконання робіт та виконав роботи, в свою чергу відповідач сплатив узгоджену вартість.

Таким чином, при узгодженні всіх істотних умов, за відсутності фінансових претензій і отриманні в повному обсязі оплати по виставлених рахунках, договір укладений між сторонами у спрощений спосіб, а документи (рахунки, виписки), оформлені сторонами, є відповідно документами, які підтверджують укладення договору, а отже відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).?

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 року по справі № 338/180/17.

За встановленими обставинами справи, сторонами усно були узгоджені роботи, які необхідно виконати.

В подальшому роботи були виконані позивачем в узгодженому обсязі та повністю оплачені відповідачем.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У даному випадку обраний позивачем спосіб захисту укладання договору за рішенням суду, що відповідає частині першій статті 187 ГК України, яка визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (постанова об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341).

З огляду на те, що в ринкових умовах господарювання договори повинні укладатися, як правило, на основі вільного волевиявлення сторін, перелік випадків, коли можливе укладання господарських договорів за рішенням суду, обмежений. Так, відповідно до статті 187 ГК України господарські суди розглядають спори про спонукання до укладання договору чи з умов договору у разі, якщо: а) договір укладається за державним замовленням, прийняття якого є обов`язковим для відповідного суб`єкта господарювання (стаття 183 цього Кодексу), або б) існує публічне зобов`язання суб`єкта господарювання (стаття 178, частина 6 статті 179 цього Кодексу), або в) укладався попередній договір, і одна з його сторін ухиляється від укладення основного договору (стаття 182 цього Кодексу), або г) наявна згода обох сторін на розгляд спору судом.

Відповідно до частини першої статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

У розумінні статті 187 ГК України, статті 649 ЦК України переддоговірний спір може полягати у розбіжностях між сторонами щодо змісту (спір про врегулювання розбіжностей) або виникати у разі відмови чи ухиленні від його укладення (спір про спонукання укласти договір).

У даному випадку спір не стосується врегулювання розбіжностей, а є спором щодо визнання договору підряду укладеним щодо робіт, які були виконані позивачем.

Суд не вправі ухвалювати рішення про укладення договору, якщо питання стосується зобов`язання, що вже було виконано (передано майно або вчинено інші дії) до передачі та вирішення переддоговірного спору судом. Такий висновок випливає із системного тлумачення норм частини другої статті 180, частини другої статті 187 ГК України, частини третьої статті 631 ЦК України, що визначають підстави виникнення господарських зобов`язань; момент визнання укладеним господарського договору за рішенням суду; та можливість поширювання умов договору на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення, лише за домовленістю сторін, а не за рішенням суду. У такому разі, якщо одна із сторін вже здійснила фактичні дії без достатньої правової підстави, то правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду №46/606 від 01.12.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутнє порушене право, оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору підряду та виконали цей договір.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

При цьому посилання позивача на те, що порушило його право на укладення договору в письмовій формі, господарський суд не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5, 20 ч.1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг установлюються виключно цим Законом або Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, у розумінні пункту 3 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» веб-порталом Уповноваженого органу з питань закупівель є інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять модуль електронного аукціону і база даних, та який є частиною електронної системи закупівель та забезпечує створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про закупівлі, проведення електронного аукціону, автоматичний обмін інформацією і документами та користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет.

В свою чергу, відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує проведення процедур закупівель, створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами.

Згідно з пунктом 2 Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166, адміністратор електронної системи закупівель - юридична особа, визначена Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідальною за забезпечення функціонування та наповнення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 473 від 18.03.2016 «Про визначення веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель у складі електронної системи закупівель та забезпечення його функціонування» веб-порталом Уповноваженого органу з питань закупівель у складі електронної системи закупівель, визначеної пунктом 6 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», є інформаційно-телекомунікаційна система «Рrozorro» за адресою в мережі Інтернет: www.prozorro.gov.ua та визначено відповідальним за функціонування та наповнення веб-порталу Державне підприємство «Зовнішторгвидав України» (ДП «Прозорро» на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.07.2016 № 1220 є правонаступником прав і обов`язків ДП «Зовнішторгвидав України»).

Інформаційно-телекомунікаційна система «Рrozorro» є основою електронної системи закупівель, що функціонує відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та розроблена на підставі Технічного завдання, затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Таким чином, з норм Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що система функціонує в автоматичному режимі за встановленими алгоритмами, що відповідають тим чи іншим діям користувачів системи під час проведення процедури закупівлі у суровій відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а отже ні ДП «Прозорро», ні замовник не здійснює жодних дій в системі в ручному режимі та не здійснює адміністративне втручання в неї, оскільки такі дії не передбачені законодавством, за виключенням випадків, зазначених Порядком функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 166.

Як передбачено у ч. 1 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Статтею 22 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено вимоги до тендерної документації, яка по суті є пропозицією з визначенням всіх істотних умов та представленням проекту договору, а тендерна пропозиція, в свою чергу, є зустрічною пропозицією учасника укласти договір на умовах зазначених в тендерній пропозиції.

Таким чином визначення переможця торгів, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та направлення переможцю повідомлення про намір укласти договір, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору.

Такі дії сторін свідчать про погодження сторонами умов договору про закупівлю та обов`язок укласти відповідний договір.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про публічні закупівлі" оцінка тендерних пропозицій проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, та шляхом застосування електронного аукціону. У разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до норм частини четвертої статті 10 цього Закону, проводиться оцінка лише тих тендерних пропозицій, що не були відхилені згідно з цим Законом.

Згідно з ч.6 ст.28 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим законом.

Таким чином, в силу положень Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю може бути укладений лише з використанням електронної системи закупівель. Отже, договори, укладені без використання електронної системи закупівель не є договорами про закупівлю в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 та інших положень Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом встановлено, що відповідачем у даному випадку не було проведено процедуру закупівлі, всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

У судових засіданнях представники учасників судового процесу підтвердили те, що зазначена процедура здійснена не була.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, суд дійшов висновку про порушення порядку укладення договору підряду.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, позивачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог до відповідача.

За таких обставин у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"' (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "БК ПІРАМІДА" відмовити повністю.

Позивач - Приватне підприємство "БК ПІРАМІДА" (61001, місто Харків, вулиця Лебединська, будинок 3, офіс 2, код ЄДРПОУ 34548044)

Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.09.2022

Суддя І.О. Андреїшина