Рішення

від 13.09.2022 по справі 927/488/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/488/22

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест»,

юридична адреса: вул. Автозаводська, 72-А, м. Київ, 04114;

адреса для листування: вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, м. Київ, 02002; e-mail: i.lob@ukr.net;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-ПРИНТ»,

вул. Межова, 1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

e-mail: advocat.i@ukr.net;

предмет спору: про стягнення 66507,49грн

без виклику (повідомлення) сторін

25.07.2022, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (надалі - ТОВ «Юнайтед Форест») до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-ПРИНТ» (надалі - ТОВ «АІР-ПРИНТ») про стягнення 66507,49грн, з них: 54996грн основного боргу за товар, поставлений на підставі договору №4 від 04.01.2022 (надалі - Договір) за видатковою накладною №КИ00005561 від 04.02.2022; 6011,89грн пені, розрахованої на підставі п.7.2. Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 26.02.2022 по 13.07.2022; 5499,60грн штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, розрахованого на підставі п.7.3. Договору.

Позов мотивовано порушенням відповідачем грошових зобов`язань по розрахунку за отриманий товар на підставі Договору.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/488/22; ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору, зокрема, відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження в справі, для подання до суду відзиву на позовну заяву, в порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), з доказами його направлення позивачу.

Ухвала суду про відкриття провадження в справі від 27.07.2022 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку та отримана ним 15.08.2022 згідно з даними офіційного сайту АТ «Укрпошта» «Відстеження трекінгу» (поштове відправлення 1400054734133), тобто граничний строк на подання відзиву на позов закінчив свій перебіг 30.08.2022.

05.09.2022, через систему Електронний суд, від відповідача надійшов відзив на позов, складений за підписом адвоката Фесик І.А., діючого за ордером серії СВ №1036169, виданим 11.09.2022 на підставі договору про надання правової допомоги від 30.08.2022 б/н.

Судом установлено, що відзив на позов подано з порушенням строку, встановленого судом при відкритті провадження в справі (ухвала від 27.07.2022). При цьому, відповідачем не заявлено клопотання про продовження встановленого судом строку, з обґрунтуванням поважності причин його пропущення.

За статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 119 ГПК України, суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Керуючись приписами статті 118 ГПК України судом залишено без розгляду зміст відзиву на позов ТОВ «АІР-ПРИНТ», що поданий з порушенням установленого судом строку, за відсутності підстав для його продовження.

12.09.2022, у межах установлених строків, від позивача надійшла відповідь на відзив, з повідомленням про допущену описку в тексті позовної заяви щодо дати видаткової накладної №КИ00005561, що складена сторонами 04.02.2022 (замість 04.04.2022, як указано позивачем). Також, звертав увагу суду на відсутність у відповідача сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України в рамках спірного договору від 04.01.2022 №4, що підтверджує існування форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним договірних зобов`язань перед позивачем.

Додатково, позивач, листами №02/08 від 02.08.2022, №06/09 та №06/09-1 від 06.09.2022, повідомляв про погашення відповідачем у повному обсязі, після подачі позову до суду (20.07.2022), суми основного боргу в розмірі 54996грн, про що надав засвідчені копії банківських виписок по своєму рахунку, сформованих станом на 27.07.2022, 02.08.2022, 03.08.2022 та 16.08.2022. Просив судові витрати по сплаті судового збору (в частині сплаченого боргу) повернути з Державного бюджету України або відшкодувати йому за рахунок відповідача.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлено клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснено при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 27.07.2022.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022, між ТОВ «Юнайтед Форест» (надалі - Постачальник, позивач) та ТОВ «АІР-ПРИНТ» (надалі - Покупець, відповідач) укладено договір №4 (надалі - Договір), за пунктами 2.1., 2.2. Постачальник зобов`язується поставити Товар, а саме поліграфічні матеріали в асортименті Покупцеві, який, в свою чергу, зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. Загальна кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортах, групах, видах, марках, типах, розмірах, а також повна інформація про ціну за одиницю, загальну вартість, ПДВ, зазначена в документах, які визначені в п.3.3. цього Договору.

Сторони в пунктах 3.1. - 3.4. Договору погодили, що Товар поставляється Постачальником на підставі заявок Покупця, підтвердженням заявок служать виписані Постачальником рахунки - фактури, що є додатками до даного Договору і його невід`ємною частиною. Днем отримання Товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками відповідних накладних. Разом з Товаром Постачальник направляє Покупцеві оригінали наступних документів, що є невід`ємною частиною цього Договору: рахунок - фактуру, видаткову накладну. Перехід права власності відбувається в момент отримання Покупцем відповідної партії Товару.

Загальна сума Договору є сумою, зазначеною в рахунках - фактури і складає 2000000грн (п.3.6. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору умови оплати - оплата 100% вартості кожної поставки Товару протягом 21 календарних днів з дати поставки.

Ціна за Товар установлюється в гривнях з урахуванням ПДВ (ціна розрахована відповідно до міжбанківського курсу в співвідношенні гривні до євро (долару США). Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним з моменту фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (пункти 4.2., 4.3. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2022, але в кожному випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п.10.1. Договору).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1, 3 Глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Судом установлено, що на момент вирішення спору даний Договір є діючим, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження припинення цього правочину в установленому законом порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару та порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за отриманий ним товар.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Постачальником передано, а Покупцем, в особі начальника відділу МТП Правосуд Н.В., діючої на підставі довіреності №2, що є додатком №1 до Договору, отримано товар на загальну суму 54996грн, про що свідчить видаткова накладна №КИ00005561 від 04.02.2022.

Видаткова накладна №КИ00005561 від 04.02.2022 є документом первинного бухгалтерського обліку, підписана обома сторонами та засвідчена печатками юридичних осіб.

Відповідач не заперечував факт отримання товару за вказаною видатковою накладною.

На оплату товару, поставленого за видатковою накладною №КИ00005561 від 04.02.2022, виставлено рахунок-фактуру №КИ00006436 від 01.02.2022.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов п.4.1. Договору, відповідач мав розрахуватися за отриманий товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, вказаної в видатковій накладній, тобто в строк по 25.02.2022.

Відповідач порушив зобов`язання - за отриманий товар вартістю 54996грн своєчасно не розрахувався, що ним не заперечується.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пунктів 8.1. - 8.5. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по цьому Договору, якщо це невиконання є наслідком обставин форс-мажору, що виникли після укладення цього Договору, та які сторони не змогли передбачити. Під обставинами форс-мажору розуміють обставини непереборної сили: стихійні природні лиха, пожежі, катастрофи, аварії, війни, бойові дії, ембарго тощо, що безпосередньо перешкоджають одній із сторін виконати свої зобов`язання або призводять до псування (втрати) майна, безпосередньо пов`язаного з виконанням зобов`язань по даному Договору. Згідно з даним Договором обставинами форс-мажору вважаються також нормативні акти органів державної влади, що безпосередньо впливають на діяльність сторін стосовно предмета цього Договору.

Сторона, що опинилась в умовах форс-мажору, зобов`язана негайно сповістити про це іншу сторону відповідним листом та підтвердити ці обставини висновком Торгово-промислової палати України. У випадку порушення умов цього пункту Договору, інша сторона має право не визнавати наявність обставин форс-мажору.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання за Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).

Відповідачем також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання по Договору, як передбачено в п.8.4., або неможливості вчинення цієї дії.

Специфіка виконання грошового зобов`язання в безготівковій формі полягає в можливості здійснення банківської операції з перерахунку коштів з будь-якої точки країни або світу, де наявний доступ до мереже Інтернет, а не тільки в м. Прилуках або в інших населених пунктах Чернігівської області.

Зобов`язання відповідача полягало в оплаті отриманого товару в строк до 25.02.2022, яка могла бути здійснена також в онлайн-режимі, при цьому відповідачем не наведено обставин та належним чином не обґрунтовано яким чином введення воєнного стану в країні унеможливило виконання цього зобов`язання.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Cуду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

З матеріалів справи вбачається, що після подачі позову до суду (20.07.2022), відповідач у повному обсязі погасив суму основного боргу в розмірі 54996грн, перерахувавши на рахунок позивача кошти в наступному порядку: 27.07.2022 - 500грн, 02.08.2022 - 500грн, 03.08.2022 - 21200грн, 16.08.2022 - 32796грн, про що свідчать сформовані виписки по рахунку позивача, додані до матеріалів справи.

За п.2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження в справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідачем погашено суму основного боргу після подачі позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу, за відсутності предмету спору.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).

Згідно з статтею 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Сторони, в пунктах 7.2., 7.3. Договору погодили, що за порушення Покупцем строків оплати (п.4.1.) Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. У випадку, якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківські дні, він додатково виплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що виникла на момент оплати Товару.

Позивач, керуючись наведеними нормами та умовами пунктів 7.2., 7.3. Договору, беручи до увагу, що грошове зобов`язання по оплаті вартості товару прострочено відповідачем, нарахував та заявив до стягнення: 6011,89грн пені за період з 26.02.2022 по 13.07.2022 (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочення) та 5499,60грн штрафу (в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто порядок нарахування пені та штрафу як форми неустойки мають відмінний характер нарахування.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17, від 08.08.2018 у справі №908/1843/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України (пункт 8.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару, провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині пені на суму 6011,89грн за період з 26.02.2022 по 13.07.2022 та в частині штрафу на суму 5499,60грн.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов`язання своєчасно не виконав, за поставлений товар в установлений строк не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені на суму 6011,89грн за період з 26.02.2022 по 13.07.2022 та в частині штрафу на суму 5499,60грн.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України, за висновком суду, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, понесений позивачем при подачі позову в сумі 429,43грн. В іншій частині судовий збір у сумі 2051,57грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, за його письмовою заявою, згідно з п.5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи закриття провадження в справі в частині основного боргу, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 118, 119, 123, 129, 165, 166, 178, 184, п.2 частини 1 статті 231, статтями 233, 236, 238, 241, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Закрити провадження в справі №927/488/22 в частині основного боргу на суму 54996грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (юридична адреса: вул. Автозаводська, 72-А, м. Київ, 04114, поштова адреса: Микільсько-Слобідська, 2Б, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 22902499) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР - ПРИНТ» (вул. Межова, 1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 36264565) про стягнення 66507,49грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР - ПРИНТ» (вул. Межова, 1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 36264565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (юридична адреса: вул. Автозаводська, 72-А, м. Київ, 04114, поштова адреса: вул. Микільсько-Слобідська, 2Б, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 22902499) 6011,89грн пені, 5499,60грн штрафу та 429,43грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» (юридична адреса: вул. Автозаводська, 72-А, м. Київ, 04114, поштова адреса: Микільсько-Слобідська, 2Б, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 22902499) з Державного бюджету України (р/р UA098999980313121206083025739, отримувач УК у Черніг.обл/тг м.Чернігів/22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37972475) судовий збір у сумі 2051,57грн, сплачений за платіжним дорученням №34 від 13.07.2022.

Судове рішення, що набуло законної сили, є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко