Ухвала

від 13.09.2022 по справі 580/3494/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

14 вересня 2022 року справа № 580/3494/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенського районного суду Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Монастирищенського районного суду Черкаської області (далі районний суд, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо надання відповіді на інформаційний запит від 01.08.2022р. неповноважною особою;

- визнати протиправними дії Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо надання відповіді на інформаційний запит від 04.08.2022р. неповноважною особою;

- зобов`язати Монастирищенський районний суд Черкаської області розглянути інформаційний запит від 01.08.2022р. по суті та надати відповідь за підписом голови Монастирищенського районного суду Черкаської області;

- зобов`язати Монастирищенський районний суд Черкаської області розглянути інформаційний запит від 04.08.2022р. по суті та надати відповідь за підписом голови Монастирищенського районного суду Черкаської області;

- стягнути з Монастирищенського районного суду Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч гривень).

01.09.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив на підставі п. ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України закрити провадження у справі в частині визнання протиправними дій Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо надання відповіді на інформаційні запити від 01.08.2022 та від 04.08.2022 неповноважною особою.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. З цього приводу посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі № 295/7631/17.

Під час розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 7 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є зміст спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд врахував, що позовні вимоги стосуються визнання протиправними дій Монастирищенського районного суду Черкаської області, які полягають у ненаданні відповіді на інформаційні запити від 01.08.2022 та від 04.08.2022 за підписом повноважної особи керівника суду та ненаданні інформації про рух заяви про відвід від 10.07.2022.

Так, у запиті від 01.08.2022 позивач просила надати інформацію про рух заяви про відвід, яка зареєстрована 11.07.2022 та не розглянута до даного часу.

У запиті від 04.08.2022 позивач просила надати інформацію щодо судді Монастирищенського районного суду Черкаської області Нейла, а саме: підстави нерозгляду заяви про відвід з 11.07.2022 до 01.08.2022.

При цьому, хоча запити від 01.08.2022 та від 04.08.2022 формально подані відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації, натомість стосуються підстав розгляду (нерозгляду) заяви від 11.07.2022 про відвід судді у справі № 705/869/17, тобто справ, яка перебуває у провадженні та кінцеве рішення у якій не прийняте.

Отже, підстави позову стосуються виконання процесуальної діяльності суду.

Суд урахував, що відповідно до ст. 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

Тобто, на відповідача, як орган судової влади, покладений обов`язок щодо здійснення правосуддя.

Суд - орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку. Судочинство - встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя. Цей порядок, як правило, регулює порядок розгляду справ у суді, порядок знаходження істини по справі, розрахунок судових витрат та інших можливих сплат тощо.

Судочинство - виключна професійна діяльність судів з відправлення правосуддя, в частину виконання якої входить технічна функція виготовлення судового рішення, направлення його учасникам судового спору та не є тотожною поняттю владної управлінської функції.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття в них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у пунктах 36-45 постанови від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16 (провадження № 11-547апп19) відповідно до яких оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року, ухваленій у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399 цс 18), зробила висновок, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьов проти України, заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17 (провадження № 14-5цс19).

Отже, у цій справі поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства щодо заявлених вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З аналізу норм ч. 5 ст. 21 КАС України слідує висновок, що вимоги про відшкодування шкоди розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що за твердженням позивача предметом даного спору є вчинені відповідачем дії, що спричинили виникнення моральної шкоди.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно пунктів 8, 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, відносини щодо відшкодування моральної шкоди є цивільними правовідносинами, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 183, 238, 239, 241, 243, 248, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенського районного суду Черкаської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 14.09.2022.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК