Постанова

від 13.09.2022 по справі 420/18301/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18301/21

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Одеса, 14 лютого 2022 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ізмаїл» (надалі ТОВ « Агрофірма Ізмаїл», позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UА500220/2021/000013/1 від 26.05.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч положенням МК України відповідач зупинив митне оформлення товару позивача та безпідставно витребував від позивача додаткові документи, після чого необґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вказав, що митна вартість товару була визначена вірно за першим методом за ціною контракту, на підтвердження чого до митного органу були надані усі необхідні документи, у яких міститься інформація щодо складових митної вартості, ця інформація узгоджується між собою та відпадає даним, вказаним у митній декларації. Будь-які розбіжності у наданих декларантом документах відсутні.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, позов ТОВ «Агрофірма Ізмаїл» задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати судове рішення та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував та не звернув належної уваги на те, що в поданих декларантом до митного органу документах містяться розбіжності, ці документи не містять всіх відомостей у підтвердження числових значень складових митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті. Апелянт наголошує, що в наданому декларантом інвойсі відсутні умови поставки згідно Інкотермс; виявлено було також розбіжності щодо зазначеної інформації на бирках та вказаної у контракті; відсутня довідка про підтвердження складових вартості товару, згідно умов п.4.2 договору. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що до сертифікату походження товару були внесені зміни, які істотно впливають на нарахування митних платежів. До того ж, на пропозицію митного органу, декларантом не було надано додаткових наявних у нього документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відтак, митниця вважає доведеною наявність підстав для прийняття спірного у справі рішення від 26.05.2021р. №UA500220/2021/000013/1 та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.04.2021 між компанією SLR «Elvitis-Com» (Республіка Молдова) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №07 (а.с.13-15), за умовами якого продавець продає, а покупець купує привиті саджанці винограду (категорія стандартні) у відповідності зі специфікаціями (додатками), які є невід`ємною частиною даного контракту (п.1.1). Найменування, вид, сорт, кількість товару та ціна за одиницю товару вказуються у специфікаціях (додатках) до контракту (п.1.2). Товар постачається на умовах FСА: с.Сирець, Страшенський р-н, Молдова (згідно правил Інкотермс 2010) (п.2.1). Товар постачається у коробках по 250 штук (п.4.1). Кожна бирка на коробці наступну інформацію: найменування сорту, найменування підщепи, кількість вмісту товару, найменування виробника (п.4.2). Загальна вартість даного контракту складається із суми вартості усіх специфікацій (додатків) (п.5.1). Ціна детально конкретизована у специфікаціях (додатках) до даного контракту, які є невід`ємною його частиною (п.5.2). Ціна товару включає в себе вартість термічної обробки саджанців перед навантаженням, офіційні дозволи для експорту з Молдови, митні платежі, податки та збори (якщо такі є) оплачувані при вивезенні товару з Молдови, а також митні формальності в Молдові (п.5.3).

Відповідно до специфікації №1 до вказаного контракту (а.с.16), товар саджанці винограду, сорт «Moldova», кількість 50750 шт, вартість 31465,00 євро. Транспортуванні відбувається на умовах FСА за рахунок покупця.

З метою митного оформлення товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці 26.05.2021 була подана електронна митна декларація №UА500220/2021/001345, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту № 07 від 07.04.2021.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UА500220/2021/001345декларант надав наступні документи: -пакувальний лист (Packing list) від 23.04.2021 (а.с.18); - рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 03 від 23.04.2021 (а.с. 19); - автотранспортну накладну (Road consignment note) А №0001209 від 19.05.2021 (а.с.20); - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) форми СТ-1 А №243950 від 19.05.2021 (а.с.21); - банківські платіжні документи, що стосуються товару №1 від 12.05.2021 та №2 від 19.05.2021 (а.с.22, 23); - документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідку №19/05 від 19.05.2021 (а.с.26); - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікацію №1 від 07.04.2021 (а.с.16); - зовнішньоекономічний договір (контракт) № 07 від 07.04.2021; - договір про надання послуг митного брокера від 19.05.2021 (а.с.28-29; - договір (контракт) про перевезення №190512 від 19.05.2021 (а.с.24); - копія митної декларації країни відправлення MD2080/2021/26179 від 19.05.2021 (а.с.27).

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними деклараціями митницею було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500220/2021/000013/1 від 26.05.2021, обґрунтоване тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а.с.11), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вказані у оскаржуваному рішенні відповідача підстави для його прийняття є необґрунтованими, адже декларантом для митного оформлення були надані всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, у зв`язку із чим прийшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500220/2021/13/1 від 26.05.2021р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України, використовуються для нарахування митних платежів.

Частиною 2 статті 52 МК України закріплено, обов`язок декларанта який заявляє митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Колегія суддів зазначає, що з аналізу приписів МК України вбачається компетенція митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; його виключна компетенція в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, слід зауважити, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

До того ж, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що сумніви митниці є обґрунтованими лише в тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відтак, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що для здійснення митного оофрмлення товару №1 « 1. Саджанці (живі) винограду, щеплені та укорінені, сорт «Молдова» 50750 шт. (2030 пучків), до Одеської митниці Держмитслужби було подано МД №UA500220/2021/001345 від 26.05.2021р., відповідно до якої, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Загальна вартість товару за договірною вартість товару становить 31465,00 евро.

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано пакет наступних документів, які містили числові показники ціни товару: пакувальний лист (Packing list) від 23.04.2021р.; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 03 від 23.04.2021р.; автотранспортну накладну (Road consignment note) А №0001209 від 19.05.2021р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) форми СТ-1 А №243950 від 19.05.2021р.; банківські платіжні документи, що стосуються товару №1 від 12.05.2021 та №2 від 19.05.2021р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідку №19/05 від 19.05.2021р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікацію №1 від 07.04.2021р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 07 від 07.04.2021р.; договір про надання послуг митного брокера від 19.05.2021р.; договір (контракт) про перевезення №190512 від 19.05.2021р.; копія митної декларації країни відправлення MD2080/2021/26179 від 19.05.2021р.

Апеляційний суд дослідивши наявні у матеріалах справи зазначені вище письмові докази, зокрема надані позивачем під час митного оформлення товару, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларантом позивача було надано усі необхідні документи, які своєю чергу давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за першим методом за ціною договору (контракту).

На думку колегії суддів, надані позивачем документи не суперечать одне одному, містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак, не зважаючи на надані документи, митним органом було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Зі змісту спірного у справі рішення відповідача, судовою колегією встановлено, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності визначеної позивачем митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та приймаючи рішення про коригування митної вартості в п.33 спірного рішення вказані підстави, на яких в тому числі скаржник посилається й в обґрунтування апеляційної скарги та які на його думку не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, зокрема:

- в наданому до митного оформлення інвойсі відсутні умови поставки згідно Інкотермс;

- в зовнішньоекономічному контракті від 07.04.2021 №07 п.4 передбачено маркування товару, після проведеного митного огляду виявлені розбіжності щодо зазначеної інформації на бирках та вказаної інформації у п.4.2 контракту;

- в зовнішньоекономічному контракті від 07.04.2021 №07 п.5.3 зазначено, що саме входить у вартість товару але відповідної довідки щодо підтвердження даного факту надано не було (числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- також до сертифікату походження товару були внесені зміни, які істотно впливають на нарахування митних платежів (порушення вимог п. 7.4 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, в частині вимог та порядок заповнення графи 9 (графа 9 - "Критерій походження").

Надаючи оцінку доводам скаржника та підставам прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів прийшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; недоведеність відповідачем наявності встановлених ч.ч.1, 2 ст.58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в ч. 6 ст.54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом.

Вказане, в свою чергу свідчить про відсутність у митного органу підстав для застосування положень ч.3 ст.57 та ч.3 ст.58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Доводи скаржника по те, що у наданому до митного оформлення інвойсі відсутні умови поставки згідно Інкотермс, суд апеляційної інстанції оцінює критично, позаяк з наявного в матеріалах справи інвойсу №3 від 23.04.2021 вбачається, що у графі 6 «Умови поставки» міститься відмітка - «згідно договору».

В свою чергу, у контракті №07 від 07.04.2021 у пункті 2.1 сторонами визначено, що товар постачається на умовах FСА: с.Сирець, Страшенський р-н, Молдова (згідно правил Інкотермс 2010).

За вказаного, митний орган, поза розумним сумнівом, міг встановити умови поставки товару згідно інвойсу №3 від 23.04.2021, а саме що такі умови є узгоджені сторонами у контракті №07 від 07.04.2021 - FСА: с.Сирець, Страшенський р-н, Молдова (згідно правил Інкотермс 2010), а тому такий «недолік» інвойсу не може вплинути на митну вартість товару, про що вірно було зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні.

Стосовно посилань апелянта на те, що в зовнішньоекономічному контракті від 07.04.2021 №07 п.4 передбачено маркування товару, при цьому після проведеного митного огляду виявлені розбіжності щодо зазначеної інформації на бирках та вказаної інформації у п.4.2 контракту, судова колегія відхиляє за необґрунтованістю, оскільки пункт 4.2 контракті №07 від 07.04.2021 передбачав лише загальні посилання на те, яка саме інформація має бути зазначена на бирках (найменування сорту, найменування підщепи, кількість вмісту товару, найменування виробника) без будь-якої конкретизації інформації щодо товару, стосовно якого Одеською митницею Держмитслужби прийнято оскаржуване рішення.

При цьому, в оскаржуваному рішенні митним органом не конкретизовано, та в апеляційній скарзі не наведено які саме розбіжності та стосовно якої інформації, зазначеній у бирках на коробках та у пункті 4.2 контракту №07 від 07.04.2021 мала на увазі митниця роблячи такий висновок.

З приводу доводів митниці про ненадання довідки у підтвердження складових митної вартості товарів та їх числових значень, апеляційний суд звертає увагу митного органу, що п.5.3 Контракту №07 від 07.04.2021 сторони угоди погодили, що ціна товару включає в себе вартість термічної обробки саджанців перед навантаженням, офіційні дозволи для експорту з Молдови, митні платежі, податки та збори (якщо такі є) оплачувані при вивезенні товару з Молдови, а також митні формальності в Молдові.

Згідно п. 5.4 вказаного контракту було закріплено, що податки, митні платежі та інші витрати у зв`язку з даним договором, які повинні оплачуватись у країні продавця, несе продавець, а податки, митні платежі та інші витрати у країні покупця несе покупець.

Також, за умовами зазначеного вище контракту, поставка товару здійснюється на умовах FСА Інкотермс 2010, відповідно до яких продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

В свою чергу, згідно FСА (Інкотермс 2010) поставка вважається здійсненою: А) якщо транспорт надається покупцем: коли товар завантажений на транспортний засіб покупця якщо названим місцем є площі продавця; Б) якщо транспорт надається продавцем: коли товар готовий до розвантаження у будь-якому іншому разі.

Враховуючи викладене, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах FСА Інкотермс 2010, суд першої інстанції вірно вважав, що витрати, понесені продавцем у зв`язку з митним оформленням товару на території Молдови, уже включені у вартість товару.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують надання до митниці декларантом товариства під час митного оформлення товарів за МД №UA500220/2021/001345 довідки про понесені ним витрати на перевезення товару.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач повинен був понести інші витрати, пов`язані з поставкою вказаного товару, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду відповідачем не надано.

Посилання скаржника на внесення змін до сертифікату походження товару форми СТ-1 А№243950 від 19.05.2021р. в обґрунтування підстав для прийняття рішення коригування митної вартості товару апеляційний суд відхиляє, адже в оскаржуваному рішенні №UA500220/2021/000013/1 від 26.05.2021р., відсутня конкретизація які саме внесені до зазначеного сертифікату зміни та яким саме чином істотно впливають на правильність визначення митної вартості товару та нарахування митних платежів.

Стосовно посилань митного органу на розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, апеляційний суд звертає увагу, що такі твердження апелянта не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Варто зазначити, що пункт 33 рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору у даній справі, не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

У спірному рішенні № UA500220/2021/000013/1 від 26.05.2021р. відсутня вказівка на товар, інформація щодо митної вартості за яким взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів позивача.

Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Поза розумним сумнівом, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

З огляду на встановлені обставини, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та, поза розумним сумнівом, в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агрофірма Ізмаїл» про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці №UA 500220/2021/000013/1 від 26.05.2021р.

На переконання апеляційного суду, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було у повній мірі встановлено спірні обставини справи, надано їм належну та правильну правову оцінку та прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову ТОВ «Агрофірма Ізмаїл».

З огляду на задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги митного органу та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у даній справі колегія суддів не вбачає.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 420/18301/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.