Постанова

від 13.09.2022 по справі 380/1862/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 380/1862/20

адміністративне провадження № К/9901/144/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНАТ ТРЕЙД» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Матковської З.М. (головуючої), Макарика В.Я., Улицького В.З. у справі № 380/1862/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНАТ-ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РИНАТ ТРЕЙД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2017:

- № 0009731411 за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 106 703,56 грн (за податковими зобов`язаннями - 85 362,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 340,71 грн);

- № 0009741411 за платежем додатковий імпортний збір в сумі 108 439,95 грн (за податковими зобов`язаннями - 86 751,96 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 687,99 грн);

- № 0009751411 за платежем податок на додану вартість в сумі 476 788,53 грн (за податковими зобов`язаннями - 381 430,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 357,71 грн).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНАТ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 14 червня 2017 року № 0009731411, № 0009741411, № 0009751411.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНАТ-ТРЕЙД» (вул. Шота Руставелі, 18, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39072968) 10 378,98 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 0.0.1656396628.1 від 20 березня 2020 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі № 751/11498/16-а, визнано протиправною та скасовано постанову від 21.12.2016 в справі про порушення митних правил № 0629/10200/16 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за статтею 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700 690,97 грн.

З урахуванням чого судом першої інстанції зроблено висновок, що встановлені постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова обставини доводять безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів, додаткового імпортного збору та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що копії документів, отримані від митних органів Словацької та Італійської Республік, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору не перекладені на державну мову, а тому є неналежними доказами у даній адміністративній справі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах суд апеляційної інстанції виходив з того, що у постанові Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі № 751/11498/16-а містяться правові висновки щодо відсутності в діях посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, натомість жодних фактичних обставин, які мають значення для розгляду даної адміністративної справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень вказаними судами не встановлювались.

Крім цього, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відповідно до статті 352 Митного кодексу України отримані від уповноважених органів Словацької та Італійської Республік документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів правомірно були використані відповідачем у ході проведення перевірки та є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують факт заявлення позивачем при митному оформленні товарів за вищевказаними митними деклараціями недостовірних вартісних показників товарів, що призвело до заниження податкових зобов`язань.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

З 25.04.2017 по 28.04.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015, за результатами якої складено Акт перевірки від 04.05.2017 № 521/13-011-14-11/39072968, яким зроблено висновок про порушення позивачем:

- ст. 49, ч. 1 ст. 51, п. 2 ч. 2 ст. 52, ст. 53, ст. 58, ч. 1 ст. 257, ст. 266, ст. 276, ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 286, п. 1 ч. 1 ст. 289 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на загальну суму 85 362,85 грн, в т. ч. за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 на суму 34 105,38 грн, за МД № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 на суму 51 257,46 грн;

- ст. 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», що призвело до заниження податкового зобов`язання з додаткового імпортного збору на загальну суму 86 751,96 грн, у т. ч. за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 на суму 33 922,11 грн, за МД № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 на суму 52 829,85 грн;

- підпункту в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1, ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 381 430,82 грн, в т. ч. за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 на суму 149 293,94 грн, за МД № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 на суму 232 136,88 грн.

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що проведеним аналізом документів отриманих від митних органів Італійської та Словацької Республік установлено, що транспортні засоби з реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 завантажувались 31.03.2015 та 21.05.2015 на фірмі «Elica S.P.A.» Італія (Fabriano) відповідно до інвойсів від 31.03.2015 №№ 1515100768, 1515100769, 1515100770, 1515100771, 1515100780 та від 21.05.2015 №№ 1515101182, 1515101183, 1515101184, 1515101186, 1515101187. Митне оформлення цих партій товарів було проведено митними органами Італійської Республіки 03.04.2015 за MRN 15ITQXJ080006239TO, Carnet TIR SX75562208 та 22.05.2015 згідно з MRN 15ITQXJ080009526TI, Carnet TIR МХ75587414. Вищезазначені товари за декларацією 15SK5362TR0008469, Carnet TIR ХН № 75578819 та MRN 15ITQXJ080009526TI, Carnet TIR МХ75587414 залишили територію Європейського Союзу та в`їхали на територію України.

У подальшому митне оформлення вищезазначених товарів в режимі IM 40 проведено ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС за митними деклараціями № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 року.

Фактурна вартість товарів, митне оформлення яких здійснене ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 з врахуванням інформації та копій документів отриманих від митних органів Італійської та Словацької Республік складає:

- за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 в розмірі 904 461,04 грн, в т. ч. по товару 1 - 884 088,20 грн, по товару 2 - 3 757,10 грн, по товару 3 - 6 312,38 грн, по товару 4 3652,13 грн по товару 5 - 6 651,23 грн;

- за МД № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 в розмірі 1 372 355,10 грн, в т. ч. по товару 1 - 1 326 087,64 грн, по товару 2 - 9 522,90 грн, по товару 3 - 32 800,47 грн, по товару 4 - 3 944,09 грн.

За результатами опрацювання документів виявлено розбіжності щодо вартості товарів: «витяжки кухонні, нові в асортименті...», «вироби з чорних металів: короб д/витяжки, метал...», «вироби із скла: скло д/витяжки», «обладнання для фільтрування або очищення повітря, нові: фільтр д/витяжки, пластик/вугілля».

Так, за митною декларацією № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 установлено заниження вартості товарів на загальну суму 678 442,28 грн, у т. ч. по товару 1 - 668 539,45 грн, товару 2 - 2 636,79 грн, товару 3 - 5 465,74 грн, товару 4 - 1 800,29 грн (по товару 5 заниження не виникає).

За митною декларацією № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 установлено заниження вартості товарів на загальну суму 1 056 597,09 грн, у т. ч. товару 1 - 1 025 149,18 грн, товару 3 - 31 447,91 грн (по товарах 2, 4 заниження не виникає).

За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД 12110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 з врахуванням матеріалів отриманих від митних органів Словацької та Італійської Республік під час проведення перевірки ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» визначено митну вартість товарів:

№ 1 МД № 102110000/2015/021821 - 884 088,20 грн;

№ 2 МД № 102110000/2015/021821 - 3 757,10 грн;

№ 3 МД № 102110000/2015/021821 - 6 312,38 грн;

№ 4 МД № 102110000/2015/021821 - 3 652,13 грн;

№ 1 МД № 102110000/2015/022679 - 1 326 087,64 грн;

№ 3 МД № 102110000/2015/022679 - 33 299,22 грн (з урахуванням самостійно визначеної ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» митної вартості фільтрів вугільних в кількості 8 штук).

Установлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті платежів на загальну суму 553 545,63 грн (МД № 102110000/2015/021821 - 217 321,44 грн, МД № 10210000/2015/022679 - 336 224,19 грн), у т. ч.: ввізне мито - 85 362,85 грн (МД № 102110000/2015/021821 - 34 105,38 грн, МД № 10210000/2015/022679 - 51 257,46 грн); додатковий імпортний збір - 86 751,96 грн (МД № 102110000/2015/021821 - 33 922,11 грн, МД № 2110000/2015/022679 - 52 829,85 грн); податок на додану вартість - 381 430,82 грн, (МД № 102110000/2015/021821 - 149 293,94 грн, МД № 102110000/2015/022679 - 232 136,88 грн).

На підставі вказаного акту перевірки Головним управління ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2017:

№ 0009731411 за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 106 703,56 грн (за податковими зобов`язаннями - 85 362,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 340,71 грн);

№ 0009741411 за платежем додатковий імпортний збір в сумі 108 439,95 грн (за податковими зобов`язаннями - 86 751,96 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 687,99 грн);

№ 0009751411 за платежем податок на додану вартість в сумі 476 788,53 грн (за податковими зобов`язаннями - 381 430,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 357,71 грн).

Крім того, на момент розгляду даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі № 751/11498/16-а визнано протиправною та скасовано постанову від 21.12.2016 у справі про порушення митних правил № 0629/10200/16 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700 690,97 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РИНАТ ТРЕЙД» посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 - скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі № 380/1862/20 - залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було порушено норми матеріального права, а саме статті 352, 54 МК України.

Також позивачем зазначено, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №820/305/17.

Крім того, Товариство вказує на недотриманні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки вказаним судом не було враховано факти наведені у справі № 751/11498/16-а та прийнято до уваги докази, що не легалізовані в установленому порядку та не перекладені на державну мову.

Верховний Суд ухвалою від 25.01.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідачем до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність та необґрунтованість мотивів викладених в ній. Зазначає, що позиція скаржника є безпідставною. Зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 54 цього ж Кодексу орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частиною першою статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 351 МК Кодексу, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 частини другої статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно з частиною восьмою статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, на підставі вищезазначених положень МК України є вірним висновок, про те, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до частини шостої статті 345 цього ж Кодексу результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів.

За змістом підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судами 14.04.2015 Чернігівською митницею ДФС здійснено митне оформлення товару «витяжки кухонні, нові, в асортименті; частини до витяжок кухонних», за митною декларацією типу «IM 40 ДЕ» № 102110000/2015/021821. Указаний товар 11.04.2015 року ввезено в Україну з використанням МДП ХН75578819 через зону діяльності Чопської митниці, на підставі транспортної накладної CMR A № 055461 від 11.04.2015 та Commercial Invoice №від 31.03.2015. Крім того, 26.05.2015 Чернігівською митницею ДФС здійснено митне оформлення аналогічного товару за митною декларацією типу «IM 40 ДЕ» № 102110000/2015/022679. Указаний товар 24.05.2015 ввезено в Україну з використанням МДП МХ75587414 через зону діяльності Чопської митниці, на підставі транспортної накладної CMR A № 2979085 від 22.05.2015 та Commercial Invoice №від 22.05.2015. Під час митного оформлення обох партій товару, його вартість, згідно гр. 43 митної декларації, визначено за першим методом - ціною договору (контракту), умови поставки вантажу - СРТ.

Відповідно до документів, що подавались ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» до митного оформлення зів за митною декларацією № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 фактурна вартість товарів складає 10 037,89 доларів США, а за митною декларацією № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 - 15 318,28 доларів США.

Митна вартість товарів визначена ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» за митною декларацією № 02110000/2015/021821 від 14.04.2015 складає 229 687,33 грн, за митною декларацією № 02110000/2015/022679 від 26.05.2015 - 323 731,55 грн.

ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» нараховано та сплачено митних платежів за митними деклараціями: № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 - 72 820,47 грн; № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 - 102 821,11 грн.

Судами установлено, що зі змісту акта перевірки від 04.05.2017 № 521/13-011-14-11/39072968 слідує висновок контролюючого органу, що заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору ґрунтується на підставі інформації, отриманої Чернігівською митницею ДФС від митних органів Словацької та Італійських Республік, яка була надіслана листом з ГУ ДФС у м. Києві від 14.03.2017 до Головного управління ДФС у Львівській області щодо ввезеного на митну територію України товару.

Так, Чернігівською митницею ДФС було отримано відповідь на власний запит від митних органів Словацької та Італійської Республіки, в результаті опрацювання якого виникли сумніви щодо правильності вказаної ціни придбання товару, тому 08.11.2016 був складений протокол за ст. 485 МК України та постанова у справі про порушення митних правил № 0629/10200/16 від 21.12.2016 щодо керівника ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» ОСОБА_1 .

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі № 751/11498/16-а, постанова від 21.12.2016 в справі про порушення митних правил № 0629/10200/16 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1 700 690,97 грн визнана протиправною та скасована.

Суд зазначає, що частинами четвертою - сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства унормовано підстави звільнення від доказування серед яких є обставини преюдиційності.

Так, частина шоста статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду, зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Указаний преюдиційний припис обумовлений тим, що у випадку, передбаченому частиною шостою статті 78 КАС України, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) певної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.

Між тим преюдиційні обставини, що наведені в частинах четвертій та п`ятій статті 78 КАС України, як підстава звільнення від доказування не мають абсолютного характеру, оскільки передбачають надання оцінки певним обставинам та фактам, що в свою чергу не є тотожними з встановленням наявності чи відсутності, зокрема адміністративного правопорушення.

Таким чином, у частині шостій статті 78 КАС України вказується про преюдиційність рішення суду щодо наявності чи відсутності, зокрема, адміністративного правопорушення та вчинення його певною особою під час розгляду адміністративної справи у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справ предметом доказування не може бути встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.

Подібні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 813/3750/16, від 26 квітня 2021 року у справі № 400/2755/18, від 27 травня 2021 року у справі № 824/1164/18-а, від 15 листопада 2021 року у справі № 0740/826/18 та від 22 листопада 2021 року у справі № 821/143/17.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у справі № 751/11498/16-а була постанова від 21.12.2016 у справі про порушення митних правил № 0629/10200/16 про притягнення до адміністративної відповідальності керівника позивача ОСОБА_1 за ст. 485 МК України, що була складена за наслідками митного оформлення товарів за митними деклараціями типу «IM 40» від 14.04.2015 № 102110000/2015/021821, від 26.05.2015 № 102110000/2015/022679.

Тобто, вказана справа безпосередньо пов`язана з предметом перевірки, проведеної відповідачем щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» за митними деклараціями № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015, за результатами якої складено Акт перевірки від 04.05.2017 № 521/13-011-14-11/39072968, та відповідно має преюдиційне значення для даної справи.

Відтак, Верховний Суд вважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що встановлені постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова обставини доводять безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів, додаткового імпортного збору та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору.

Щодо отриманих відповідачем документів від митних органів Словацької та Італійської Республік колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб.

При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що відповідного перекладу вказаних документів на державну мову матеріали справи не містять.

Так, підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Указаний висновок знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 820/305/17.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що копії документів, отримані від митних органів Словацької та Італійської Республік, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

Зазначені висновки також узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 821/2067/17 та від 08.08.2019 у справі № 2а/0370/1152/12.

Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом першої інстанції було встановлено, що митний орган під час ввезення вищевказаних товарів жодних претензій ані до вантажу, ані до документів не мав. Зазначений товар працівниками Чернігівської митниці випущено у вільний обіг без будь-яких застережень, з повним виконанням митних формальностей. Жодних претензій після сплати митних платежів і зборів до керівника ТОВ «РИНАТ-ТРЕЙД» не було.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано належних доказів на обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень № 0009731411 від 14 червня 2017 року, № 0009741411 від 14 червня 2017 року, № 0009751411 від 14 червня 2017 року.

Таким чином, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №820/305/17.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353 , абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини друга, третя статті 341 КАС України).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення, що відповідало закону.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 341 КАС України, суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Таким чином, виходячи з викладеного та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 підлягає скасуванню, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 - залишенню в силі.

Відтак, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНАТ ТРЕЙД» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНАТ ТРЕЙД» - задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020 - скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 - залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді: О. О. Шишов

М. М. Яковенко