Постанова

від 18.11.2020 по справі 380/1862/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1862/20 пров. № А/857/9828/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Макарика В.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №380/1862/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ринат-Трейд до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень (головуючий суддя першої інстанції - Клименко О.М., час ухвалення - 16.54 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 30.07.2020 р.),-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ Ринат-Трейд (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Львівській області № 0009731411 від 14 червня 2017 року, № 0009741411 від 14 червня 2017 року, № 0009751411 від 14 червня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 25.04.2017 по 28.04.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №102110000/2015/021821 від 14.04.2015 року та №102110000/2015/022679 від 26.05.2015 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 04.05.2017 №521/13-011-14-11/39072968.

На підставі висновків даного акта, а саме внаслідок співставлення інформації, отриманої від митних органів Італійської та Словацької Республік, були прийняті спірні податкові повідомлення рішення від 14.06.2017 року, якими збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 106703,56 грн., додаткового митного збору на суму 108439,95 грн. та суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 476788,53 грн.

Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки від 04.05.2017 №521/13-011-14-11/39072968 та прийнятими спірними податковими повідомленнями рішеннями № 0009731411 від 14 червня 2017 року, № 0009741411 від 14 червня 2017 року, № 0009751411 від 14 червня 2017 року.

Зазначив, що 14.04.2015 року Чернігівською митницею ДФС здійснено митне оформлення товару витяжки кухонні, нові, в асортименті; частини до витяжок кухонних , за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ № 102110000/2015/021821. Вказаний товар 11.04.2015 року ввезено в Україну з використанням МДП ХН75578819 через зону діяльності Чопської митниці, на підставі транспортної накладної CMR A № 055461 від 11.04.2015 року та Commercial Invoice № VTM310315 від 31.03.2015 року. Крім того, 26.05.2015 року Чернігівською митницею ДФС здійснено митне оформлення аналогічного товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ № 102110000/2015/022679. Вказаний товар 24.05.2015 року ввезено в Україну з використанням МДП МХ75587414 через зону діяльності Чопської митниці, на підставі транспортної накладної CMR A № 2979085 від 22.05.2015 року та Commercial Invoice № VTM220515 від 22.05.2015 року. Під час митного оформлення обох партій товару, його вартість, згідно гр. 43 митної декларації, визначено за першим методом - ціною договору (контракту), умови поставки вантажу - СРТ. Чопська митниця під час ввезення вищевказаних товарів жодних претензій ані до вантажу, ані до документів не мала. Зазначений товар працівниками Чернігівської митниці випущено у вільний обіг без будь-яких застережень, з повним виконанням митних формальностей. Жодних претензій після сплати митних платежів і зборів до керівника ТОВ Ринат-Трейд не було.

02.09.2016 року Чернігівською митницею ДФС було отримано відповідь на власний запит від митних органів Італійської Республіки, в результаті опрацювання якого виникли сумніви щодо правильності вказаної ціни придбання товару, тому 08.11.2016 року був складений протокол за ст. 485 МК України та Постанова у справі про порушення митних правил №0629/10200/16 від 21.12.2016 року щодо керівника ТОВ Ринат-Трейд ОСОБА_1 .

За наслідками судового оскарження, Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017 року у справі №751/11498/16-а, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року, постанова від 21.12.2016 року в справі про порушення митних правил №0629/10200/16 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700690,97 грн. визнана протиправною та скасована.

З цього приводу позивач зазначає, що вказаним рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова детально проаналізовано всі обставини ввезення позивачем на митну територію України товарів, а також документи, на підставі яких здійснювалось визначення митної вартості, їх декларування та сплата митних платежів.

Позивач звертає увагу на те, що із урахуванням вимог 78 КАС України, судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено відсутність вини керівника ТОВ Ринат-Трейд у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто встановлено, що в МД була заявлена дійсна та правильна митна вартість товарів, без заниження та/або зменшення розміру митних платежів. Таким чином, на думку позивача, висновки акту перевірки є необґрунтованими і безпідставними, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0009731411 від 14 червня 2017 року, №0009741411 від 14 червня 2017 року, №0009751411 від 14 червня 2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РИНАТ-ТРЕЙД 10378,98 грн. сплаченого судового збору відповідно до квитанції № 0.0.1656396628.1 від 20 березня 2020 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнято без урахування фактичних обставин справи. Зокрема апелянт вказує на те, що скасовуючи оскаржені податкові повідомлення - рішення, суд першої інстанції фактично виходив з того, що скасована постанова заступника начальника Чернігівської митниці ДФС від 21.12.2016 у справі про порушення митних правил №0629/10200/16 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Проте, скасовуючи постанову митного органу, суди виходили з того, що рішення відповідача не відповідає митному законодавству щодо строку притягнення до відповідальності, а оцінка виявленим порушень судом не надавалась та в межах справи №751/11498/16-а розглядався спір між ОСОБА_1 та Чернігівською митницею ДФС, а Головне управління ДПС у Львівській області не брало участі у розгляді даної справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 3 25.04.2017 по 28.04.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №102110000/2015/021821 від 14.04.2015 року та №102110000/2015/022679 від 26.05.2015 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 04.05.2017 року №521/13-011-14-11/39072968, яким зроблено висновок про порушення позивачем:

ст. 49, ч.1 ст.51, п.2 ч.2 ст. 52, ст.53, ст. 58, ч.1 ст. 257, ст. 266, ст. 276, ст. 278, ч.1 ст. 279, ч.1 ст.286, п.1 ч.1 ст.289 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на загальну суму 85 362,85 грн., в т.ч. за МД №102110000/2015/021821 від 14.04.2015 на суму 34 105,38 грн., за МД №102110000/2015/022679 від 26.05.2015 на суму 51 257,46 грн.;

ст. 3 Закону України Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року , що призвело до заниження податкового зобов`язання з додаткового імпортного збору на загальну суму 86 751,96 грн., в т.ч. за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 на суму 33 922,11 грн., за МД № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 на суму 52 829,85 грн.;

підпункту в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1, ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 381 430,82 грн., в т.ч. за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 на суму 149 293,94 грн., за МД№ 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 на суму 232 136,88 грн.

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що проведеним аналізом документів отриманих від митних органів Італійської та Словацької Республік встановлено, що транспортні засоби з реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 завантажувались 31.03.2015 та 21.05.2015 на фірмі Elica S.P.A. Італія (Fabriano) відповідно до інвойсів від 31.03.2015 №№ 1515100768, 1515100769, 1515100770, 1515100771, 1515100780 та від 21.05.2015 №№ 1515101182, 1515101183, 1515101184, 1515101186, 1515101187. Митне оформлення цих партій товарів було проведено митними органами Італійської Республіки 03.04.2015 за MRN 15ITQXJ080006239TO, Carnet TIR SX75562208 та 22.05.2015 згідно з MRN 15ITQXJ080009526TI, Carnet TIR МХ75587414. Вищезазначені товари за декларацією 15SK5362TR0008469, Carnet TIR ХН №75578819 та MRN 15ITQXJ080009526TI, Carnet TIR МХ75587414 залишили територію Європейського Союзу та в`їхали на територію України.

В подальшому митне оформлення вищезазначених товарів в режимі ІМ 40 проведено ТОВ Ринат-Трейд в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС за митними деклараціями № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 та №102110000/2015/022679 від 26.05.2015 року.

Фактурна вартість товарів, митне оформлення яких здійснене ТОВ Ринат-Трейд за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 з врахуванням інформації та копій документів отриманих від митних органів Італійської та Словацької Республік складає:

- за МД № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 в розмірі 904 461,04 грн., в т.ч. по товару 1 - 884 088,20 грн., по товару 2 - 3 757,10 грн., по товару 3 - 6 312,38 грн., по товару 4 3652,13 грн. по товару 5 - 6 651,23 грн.;

- за МД № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 в розмірі 1 372 355,10 грн., в т.ч. по товару 1 - 1 326 087,64 грн., по товару 2 - 9 522,90 грн., по товару 3 - 32 800,47 грн., по товару 4 3944,09 грн.

За результатами опрацювання документів виявлено розбіжності щодо вартості товарів: витяжки кухонні, нові в асортименті ... , вироби з чорних металів: короб д/витяжки, метал... , вироби із скла: скло д/витяжки , обладнання для фільтрування або очищення повітря, нові: фільтр д/витяжки, пластик/вугілля .

Так, за митною декларацією № 102110000/2015/021821 від 14.04.2015 встановлено заниження вартості товарів на загальну суму 678 442,28 грн., в т.ч. по товару 1 668 539,45 грн., товару 2 - 2 636,79 грн., товару 3 - 5 465,74 грн., товару 4 - 1 800,29 грн. (по товару 5 заниження не виникає).

За митною декларацією № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 встановлено заниження вартості товарів на загальну суму 1 056 597,09 грн., в т.ч. товару 1 - 1 025 149,18 грн., товару 3 - 31 447,91 грн. (по товарах 2, 4 заниження не виникає).

За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД 12110000/2015/021821 від 14.04.2015 та № 102110000/2015/022679 від 26.05.2015 з врахуванням матеріалів отриманих від митних органів Словацької та Італійської Республік під час проведення перевірки ТОВ Ринат-Трейд визначено митну вартість товарів: №1МД №102110000/2015/021821 - 884 088,20 грн.; № 2 МД № 102110000/2015/021821 - 3 757,10 грн.; № 3 МД № 102110000/2015/021821 - 6 312,38 грн.; № 4 МД№ 102110000/2015/021821 - 3 652,13 грн.; № 1 МД № 102110000/2015/022679 - 1 326 087,64 грн.; № 3 МД №102110000/2015/022679 - 33 299,22 грн. (з врахуванням самостійно визначеної ТОВ Ринат-Трейд митної вартості фільтрів вугільних в кількості 8 штук).

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті платежів на загальну суму 553 545,63 грн. (№ 102110000/2015/021821 - 217 321,44 грн., №10210000/2015/022679 - 336 224,19 грн.), в т.ч.: ввізне мито - 85 362,85 грн. (№102110000/2015/021821 - 34 105,38 грн., №10210000/2015/022679 - 51 257,46 грн.); додатковий імпортний збір - 86 751,96 грн. (№ 102110000/2015/021821 - 33 922,11 грн., 2110000/2015/022679 - 52 829,85 грн.); податок на додану вартість - 381 430,82 грн., (№ 102110000/2015/021821 - 149 293,94 грн., № 102110000/2015/022679 - 232 136,88 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки Головним управління ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2017:

№0009731411 за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 106 703,56 грн. (за податковими зобов`язаннями - 85 362,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 340,71 грн.);

№0009741411 за платежем додатковий імпортний збір в сумі 108 439,95 грн. (за податковими зобов`язаннями - 86 751,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21687,99 грн.);

№0009751411 за платежем податок на додану вартість в сумі 476 788,53 грн. (за податковими зобов`язаннями - 381 430,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 357,71 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що встановлені постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова обставини доводять безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів, додаткового імпортного збору та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору. Крім цього, при увезенні на територію України товарів позивачем були здійснені усі митні формальності, при митному оформленні товарів рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося, додаткові дослідження поданих декларантом документів податковим та митним органами не проводилися.

Проте, апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності, винесених ГУ ДФС у Львівській області податкових повідомлень-рішень № 0009731411 від 14 червня 2017 року, № 0009741411 від 14 червня 2017 року, № 0009751411 від 14 червня 2017 року.

Як слідує з позовної заяви, зокрема її обґрунтування, позивач вважає висновки та твердження відповідача, викладені у акті перевірки необґрунтованими та безпідставними з тих підстав, що Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017 року у справі №751/11498/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року, постанова від 21.12.2016 року в справі про порушення митних правил №0629/10200/16 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700690,97 грн. визнана протиправною та скасована.

Наведене, з урахуванням вимог ст. 78 КАС України, свідчить про те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено відсутність вини директора позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто встановлено що в МД була заявлена дійсна та правильна митна вартість товарів, без заниження та/або зменшення розміру митних платежів, тому відповідно висновки Акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Згідно із частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Згідно із статтею 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів.

Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як уже зазначалось вище, суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 р. у справі №751/11498/16-а, визнана протиправною та скасована постанова заступника начальника Чернігівської митниці ДФС від 21.12.2016 у справі про порушення митних правил №0629/10200/16 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Відповідно частин 1-2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків було відображено недостовірну або не підтверджену документально інформацію, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності оспорюваного рішення (дій, бездіяльності) не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року по справі №808/715/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Із змісту постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №751/11498/16-а слідує, що задовольняючи позов ОСОБА_1 про скасування постанови №0629/10200/16 від 21.12.2016, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, суди виходили з того, що представники відповідача не надали суду докази того, що ОСОБА_1 отримав протокол про порушення митних правил, у зв`язку з чим були порушені конституційні права та права ОСОБА_1 , передбачені ст.498 МК України; Відповідачем не доведено, що з`явлення в митних деклараціях вартості товарів було здійснено з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, відсутні докази, що дії позивача були направлені на умисне зменшення розміру митних платежів у формі прямого умислу, постанова митного органу складена 08.11.2016 року, а тому рішення відповідача не відповідає митному законодавству щодо строку притягнення до відповідальності, Відповідачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, а отже адміністративний позов слід задовольнити.

Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стали документи, надані митними органами Словацької та Італійської Республік, які містять невідповідності з документами, наданими позивачем для митного оформлення товарів на території України, щодо їх вартості.

Отже, у вказаних рішеннях містяться правові висновки щодо відсутності в діях посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, натомість жодні фактичні обставини, які мають значення для розгляду даної адміністративної справи щодо оскарження податкових повідомлень - рішень не встановлювались.

Крім цього, скасовуючи постанову митного органу, суди виходили з того, що рішення відповідача не відповідає митному законодавству щодо строку притягнення до відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оскаржує того факту, що вищевказані документи ( договори, інвойси ) надавалися позивачем для митного оформлення товару, однак митний орган поставив під сумнів їх достовірність.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що концепція невизнання контролюючим органом поданих позивачем для розмитнення договорів після завершення митного оформлення товару відрізняється від цивільно-правового інституту оспорення правочинів, і для її реалізації не потрібно отримання рішення суду про визнання таких договорів недійсними чи встановлення факту їх нікчемності, а достатньо отриманої в установленому законом порядку інформації від уповноважених органів іноземних держав: документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів при ввезенні на митну територію України.

Крім цього, відповідно до ст. 352 МК України отримані від уповноважених органів Словацької та Італійської Республік документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів правомірно були використані відповідачем у ході проведення перевірки та є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують факт заявлення позивачем при митному оформленні товарів за вищевказаними митними деклараціями недостовірних вартісних показників товарів, що призвело до заниження податкових зобов`язань.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі №380/1862/20 - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. Я. Макарик В. З. Улицький У зв`язку з відсутністю судді Улицького В.З. згідно наказу від 25.11.2020р. № 654-к/тм Про компенсацію за роботу у вихідні дні Улицькому В.З. на робочому місці в період з 30 листопада 2020 року по 04 грудня 2020 року, постанова в повному обсязі складена та підписана 07.12.2020 року.