Постанова

від 08.09.2022 по справі 925/972/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2022 р. Справа№ 925/972/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 (суддя Боровик С.С., повний текст рішення складено 23.12.2021)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного підприємства «Дредноут»

про стягнення 25 364,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Дредноут» про стягнення на користь міського бюджету м. Черкаси 25364,73 грн заборгованості за договором оренди землі від 27.03.2014.

Також позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на користь Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради витрати на сплату судового збору за подання позову.

Обґрунтовуючи позов, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди землі від 27.03.2014 щодо сплати орендної плати за землю за період оренди з 01.12.2019 по 01.04.2021.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Дредноут» на користь Черкаської міської ради для зарахування до бюджету м.Черкаси на рахунок UА658999980334119812000023759; одержувач платежу - ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси/18010600; код ЄДРПОУ37930566; банк - Казначейство України (ЕАП); призначення платежу - орендна плата за землю з юридичних осіб 12 507,90 грн. боргу зі сплати орендної плати за землю.

Стягнуто з Приватного підприємства «Дредноут» на користь Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради 2270,00 грн. судового збору для зарахування на рахунок UА628201720344250012000086317, банк утримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, отримувач: Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 38764629.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, встановивши невідповідність поданого позивачем розрахунку орендної плати та розміру заборгованості відповідача вимогам закону та умовам договору оренди землі від 27.03.2014.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Черкаська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що висновки суду стосовно здійснення розрахунку орендної плати не відповідають обставинам справи, посилаючись зокрема на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі №925/128/20.

18.01.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №925/972/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 24.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Черкаської області надіслати матеріали справи №925/972/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

14.02.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

13.06.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21. Розгляд апеляційної скарги Державного податкового університету на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Черкаської міської ради від 20.12.2013 №4-400 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси на розі вул. Благовісної та вул. Піонерської, право оренди якої пропонується для продажу на земельних торгах під тимчасову споруду торгівельного призначення.

За результатами земельних торгів, оформлених протоколом від 27.03.2014 №2, відповідач придбав право оренди вищевказаної земельної ділянки.

27.03.2014 між Черкаською міською радою (орендодавець) і Приватним підприємством «Дредноут» (орендар) укладено договір оренди землі.

Згідно з пунктами 1 та 2 договору оренди землі від 27.03.2014 орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 27.03.2014 №2, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0250 га, що розташована в м. Черкаси по вулиці Благовісній (вул. Жовтневій)/ вулиці Піонерській з кадастровим номером 7110136400:02:030:0033, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. За функціональним використанням земельна ділянка відноситься до земель комерційного використання.

Земельна ділянка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2014, номер запису про право власності: 4592388.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі від 27.03.2014 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2014 №160, становить 247070,00 грн.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 27.03.2014 договір укладено на 15 років (з дати затвердження протоколу земельних торгів від 27.03.2014 №2), але не довше ніж до початку планової забудови.

Згідно з п. 9 договору оренди землі від 27.03.2014 за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою визначається за результатами проведених земельних торгів і становить 10006,30 грн.

Відповідно до п. 10 договору оренди землі від 27.03.2014 обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 договору оренди землі від 27.03.2014 встановлено, що орендна плата за землю вноситься орендарем рівними частинами до 15-го серпня і до 15- листопада на р/р №33213812700002, код платежу 13050200 в ГУДКСУ України в Черкаській області, МФО 854018, ОКПО 38031150. Орендар бере на себе обов`язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях.

Згідно з п. 13 договору оренди землі від 27.03.2014 умови цього договору про розмір орендної плати переглядаються у разі:

- зміни умов господарювання, що тягне за собою зміну цільового призначення та (або) функціонального використання земельної ділянки або її частини;

- зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- невиконання орендодавцем обов`язків щодо повідомлення орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, якщо це спричинило перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

В разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки, що діють в м.Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

В інших випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.

27.03.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачем зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 0,0250 га з кадастровим номером 7110136400:02:030:0033, що підтверджується витягом із вказаного Державного реєстру від 06.04.2021 індексний номер 251395500.

24.03.2021 між сторонами укладено угоду про розірвання договору від 27.03.2014, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2021. У зв`язку з цим право оренди земельної ділянки відповідача припинено з 02.04.2021.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за період з 01.12.2019 по 01.04.2021.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами даної справи виникли майново-господарські зобов`язання, що за своїм правовим змістом стосуються відносин щодо оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

27.03.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі. Право оренди відповідача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2014 за №5141266.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі №925/128/20 за позовом позивача до відповідача з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 27.03.2014 за період з 01.08.2017 по 30.11.2019.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі №925/128/20 встановлені обставини укладення договору оренди, виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами та виникнення у відповідача (орендаря) речового права оренди.

Вказане рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі №925/128/20 набрало законної сили, а тому у відповідності до вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини встановлені рішенням суду у справі №925/128/20, а саме обставини укладення договору оренди, виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами та виникнення у відповідача (орендаря) речового права оренди, не доказуються у цій справі та визнаються судом встановленими.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).

Відповідно до пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пункту 288.2. статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3. ст. 288 ПК України).

Згідно з пунктом 288.4. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з частиною другою статті 21 ЗУ «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі»).

З викладених норм законодавства вбачається, що відповідач, уклавши договір оренди землі від 27.03.2014, зобов`язаний вносити позивачу плату за землю у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою (об`єктом оренди) у порядку, розмірі та строки, визначені договором оренди землі від 27.03.2014.

Згідно з п. 9 договору оренди землі від 27.03.2014 за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою визначається за результатами проведених земельних торгів і становить 10006,30 грн.

Пунктом 11 договору від 27.03.2014 встановлено, що орендна плата за землю вноситься орендарем рівними частинами до 15-го серпня і до 15- листопада на р/р № 33213812700002 код платежу 13050200 в Управлінні Державного Казначейства в Черкаській області, МФО 854018, ОКПО 38031150. Орендар бере на себе обов`язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях.

Відповідно до пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, сторони у договорі оренди землі від 27.03.2014 встановили розмір орендної плати, який дорівнює 10006,30 грн на рік, і такий розмір орендної плати відповідає вимогам статті 288 Податкового кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що сторони договору оренди землі від 27.03.2014 визначили розмір орендної плати не у відсотковому відношенні до нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а у твердій грошовій сумі, у розмірі 10006,30 грн. на рік, за результатами земельних торгів.

Отже, при розрахунку суми заборгованості відповідача зі сплати орендної плати суд виходить з розміру орендної плати, встановленої сторонами у договорі оренди землі у розмірі 10006,30 грн.

Відповідно до пункту 285.1. статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2. ст. 285 ПК України).

Відповідно до пункту 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі №925/128/20 з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2017 по 30.11.2019.

24.03.2021 між сторонами укладено угоду про розірвання договору від 27.03.2014, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2021, отже право оренди земельної ділянки відповідача припинено з 02.04.2021.

У зв`язку з цим період користування земельної ділянкою, за яку відповідачем не було сплачено орендну плату, розпочався 01.12.2019 року (наступний день з дня закінчення періоду, за який рішенням суду у справі №925/128/20 з відповідача стягнуто орендну плату) та закінчився 01.04.2021 року (день, що передує дню державної реєстрації припинення права оренди, у зв`язку з розірванням договору оренди сторонами).

Доказів сплати орендної плати у вказаний період матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Отже, відповідач не виконав зобов`язання за договором оренди землі від 27.03.2014 щодо сплати орендної плати за землю за період оренди з 01.12.2019 по 01.04.2021, порушивши цим право позивача на своєчасне і повне одержання вказаної суми орендної плати за землю.

Щодо розрахунку суми заборгованості позивачем суд зазначає наступне.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача у вказаний період при зверненні з позовом позивачем здійснено розрахунок орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №922/96/19, а також висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 і постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 та №922/5468/14, суд зазначає, що розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду): наявності самої земельної ділянки як об`єкта оренди, сформованої відповідно до статті 79-1 ЗК України; наявності нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності та яка відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

За змістом п. 5 договору оренди землі від 27.03.2014 нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2014 №160 (що наявний в матеріалах справи) становить 247070,00 грн.

Згідно з п. 9 договору від 27.03.2014 за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою визначається за результатами проведених земельних торгів і становить 10006,30 грн.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, розміщеної у публічному доступі за адресою у мережі Інтернет:https://cherkaska.land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-znachennia-koefitsiienta-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2020-rik/ »Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України (далі Кодекс) повідомляє. Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу індекс споживчих цін за 2017 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується зі значенням 100 відсотків. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік становить 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік 1,703; 1997-й 1,059; 1998-й 1,006; 1999-й 1,127; 2000-й 1,182; 2001-й 1,02; 2005-й 1,035; 2007-й 1,028; 2008-й 1,152; 2009-й 1,059; 2010-й 1,0; 2011-й 1,0; 2012-й 1,0; 2013-й 1,0; 2014-й 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0; для земель несільськогосподарського призначення 1,06; 2017 рік 1,0, 2018-й 1,0 та 2019 рік 1,0.Нормативна грошова оцінка земель за 2002-й, 2003-й, 2004-й та 2006 рік не індексувалася».

Як правильно встановлено судом першої інстанції, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2014-й у розмірі 1,249; 2015 рік у розмірі 1,433 (крім сільськогосподарських угідь); та 2016 рік для земель несільськогосподарського призначення у розмірі 1,06 застосовано позивачем для індексації розміру орендної плати та обрахунку заборгованості відповідача зі сплати орендної плати у 2015, 2016 та 2017 рік. Послідовно індексуючи розмір орендної плати у 2015, 2016 та 2017 року позивач, починаючи з 2017 року, розрахував орендну плату у розмірі 1582,00 грн на місяць. Враховуючи те, що починаючи з 2018 року коефіцієнт індексації дорівнював 1, розмір орендної плати, починаючи з 2018 року по час звернення позивачем з позовом, не змінювався.

Відтак, з аналізу правової підстави індексації орендної плати та порядку її розрахунку, здійсненого позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність поданого позивачем розрахунку орендної плати та розміру заборгованості відповідача вимогам закону та умовам договору оренди землі від 27.03.2014.

Згідно з пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.3. Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до правового висновку, сформульованого в постанові Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 922/1658/19: індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати з огляду на таке.

Відповідно до положень п .289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування.

Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст. 289 ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абз. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

Нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Такий висновок про застосування норм права міститься у пункті 66 постанови Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2020 922/1658/19.

Відповідно до п. 13 договору оренди землі від 27.03.2014 в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Отже, сторони договору оренди землі від 27.03.2014 погодили, що у разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Однак, здійснюючи розрахунок розміру орендної плати за користування земельною ділянкою та визначаючи розмір заборгованості відповідача з її сплати, позивачем розмір орендної плати збільшено на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2014-й у розмірі 1,249; 2015 рік у розмірі 1,433 (крім сільськогосподарських угідь); та 2016 рік для земель несільськогосподарського призначення у розмірі 1,06.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування позивачем коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок при обрахунку розміру орендної плати, шляхом індексації розміру орендної плати на вказані коефіцієнти, здійснено всупереч умов договору оренди землі від 27.03.2014 та вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до правового висновку сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 визначаючи розмір коштів, що підлягають стягненню з відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок, на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами (зокрема поданими позивачем), і в разі незгоди з ним повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

За таких обставин, враховуючи розмір орендної плати у розмірі 10006,30 грн на рік та період виникнення заборгованості тривалістю 15 місяців з 01.12.2019 по 01.04.2021, за вирахуванням березня 2020 року, розмір заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати слід визначати шляхом ділення річного розміру орендної плати на 12 місяців та множенню та кількість місяців у періоді користування земельної ділянкою, за яку відповідачем не було сплачено орендну плату: 10006,30/12х15.

Суд звертає увагу, що нарахування орендної плати за березень 2020 року не здійснюється відповідно до вимог пункту 524 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (зі змінами внесеними до цього Кодексу Законом №533-ІХ від 17.03.2020, в редакції Закону №540- ІХ від 30.03.2020), не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю.

Отже, відповідно до розрахунку судом першої інстанції в такий спосіб розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 12507,90 грн.

В апеляційній скарзі позивач заперечує щодо розрахунків судом розміру орендної плати, однак з огляду на викладені вище обставини, приписи законодавства, правові позиції Верховного Суду та зважаючи на умови договору, колегія суддів такі доводи відхиляє, як і посилання позивача на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2020 у справі №925/128/20.

Підсумовуючи викладене, оскільки відповідач не виконав обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди землі, чим порушив права позивача на своєчасне і повне отримання вказаних платежів, і таке право підлягає захисту, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог відповідно до здійсненого судом перерахунку розміру орендної плати з урахуванням умов договору та приписів законодавства, що за висновком суду становить 12507,90 грн.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2021 у справі №925/972/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 925/972/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв