Ухвала

від 14.09.2022 по справі 344/11346/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11346/22

Провадження № 1-кс/344/4116/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні, прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022090000000032 від 22.07.2022,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з вказаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2022 за № 42022090000000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, розпочатого за матеріали УСР в Івано-Франківській області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «Завод ДК Орісіл», кінцевим бенефіціарним власником якогоє громадянин російської федерації, при здійсненні протягом 2017-2021 років господарської діяльності, пов`язаної з виготовленням хімічної продукції, відобразили отримання транспортних послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 й ОСОБА_5 , які не мали основних засобів для надання таких послуг, та в такий спосіб завищили витрати підприємства й занизили об`єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 2 млн 997 тис. грн, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах. Також встановлено, що на території Івано-Франківської області здійснює господарську діяльність ТзОВ «ЗАВОД ДК ОРІСІЛ» (ЄДРПОУ 37130116, зареєстроване за адресою: вул. Заводська, 12, м. Калуш), єдиним засновником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Орісіл»(ЄДРПОУ 25555779, зареєстроване за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 45А, корпус 5) 100% статутного капіталу, що становить 10 000,00 грн. Слідством з`ясовано, що одним з кінцевих бенефіціарних власників ТзОВ «ОРІСІЛ» є громадянин російської федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка власності якого становить 25% статутного капіталу ТзОВ «ОРІСІЛ», що становить 15 385,00 грн.

Прокурор вказує в клопотанні, що слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання корпоративних прав ОСОБА_6 в ТОВ «ОРСІЛ» (код ЄДРПОУ 25555779), речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України.

З метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також недопущення втрати речових доказів та ухилення службових осіб від відповідальності, що може призвести внаслідок вчинення реєстраційних дій щодо передачі корпоративних прав (основних засобів) іншим особам, з метою уникнення від відповідальності та унеможливлення стягнення збитків за матеріалами кримінального провадження, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ОСОБА_6 в ТОВ «ОРСІЛ» (код ЄДРПОУ 25555779).

В обґрунтування накладення арешту на корпоративні права вищезазначеної юридичної особи орган обвинувачення має об`єктивні підстави вважати, що вказані корпоративні права є речовим доказом у кримінальному провадженні, можуть використовуватись їх бенефіціарними власниками для легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, що може призвести до передачі корпоративних прав на підприємства іншим особам, що призведе до втрати речових доказів та документів і перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні та об`єктивному досудовому розслідуванню.

Прокурор подав заяву відповідно до змісту якої просив розгляд клопотання проводити без його участі, просив клопотання задовольнити.

Клопотання розглянуто слідчим суддею відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 212 КК України настає за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, вчинене за попередньою змовою групою осіб, або якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Таким чином вказані корпоративні права можуть бути об`єктом кримінально-протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А № 98).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання прокурора про арешт вказаного майна, яке не було тимчасово вилучене, необхідно розглядати без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисників, представників чи законних представників, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Зазначене підтверджується тим, що невстановлені особи з метою прикриття своєї протиправної діяльності використовують суб`єкти господарської діяльності оформленні на сторонніх осіб та усвідомлюючи застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження вживатимуть заходів щодо приховування своєї протиправної діяльності.

Частиною 1 та 2 ст. 64-2 КПК України, передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Крім того, з метою захисту суверенітету і територіальної цілісності України, національних інтересів, національної безпеки, забезпечення її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку російська федерація розв`язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист, Верховною Радою України прийнято Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 03.03.2022.

Відповідно до вимог вказаного Закону примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності та без будь-якої компенсації їх вартості.

Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

В той же час, згідно з вимогами абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, з метою належного зберігання речових доказів, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю, що клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_6 в розмірі 25% статутного капіталу в ТОВ «ОРСІЛ» (код ЄДРПОУ 25555779) в рамках кримінального провадження № 42022090000000032 від 22.07.2022 з забороною розпорядження ними у будь-який спосіб до його скасування у встановленому КПК України порядку.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1