Ухвала

від 09.11.2022 по справі 344/11346/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11346/22

Провадження № 11-сс/4808/360/22

Категорія ст. 309 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Шигірт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника апелянта ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14.09.2022 року,

в с т а н о в и в:

Вказаною ухвалою накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_8 в розмірі 25% статутного капіталу в ТзОВ ОРІСІЛ (код ЄДРПОУ 25555779) в рамках кримінального провадження за №42022090000000032 від 22.07.2022 року з забороною розпоряджатись ними у будь-який спосіб до його скасування у встановленому КПК порядку.

Мотивуючи рішення слідчий суддя зазначає, що згідно з вимогами абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначених у ст. 98 КПК України.

З ухвалою слідчого судді не погодився представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 та оскаржив її в апеляційному порядку. Пізніше апеляційну скаргу було доповнено. Вважає, що ухвала Івано-Франківського міського суду від 14.09.202 року є незаконною і підлягає скасуванню. Вказує на те, що постановою слідчого корпоративні права були безпідставно визнані речовими доказами, оскільки не є матеріальними об`єктами. Крім того, зазначені права набуті та зареєстровані ОСОБА_8 у законний спосіб. Сам ОСОБА_8 не належить до службових осіб ТзОВ «Завод ДК Орісіл», а тому не може бути підозрюваним у даному кримінальному провадженні. Крім того, стверджує що ОСОБА_8 є громадянином України і ніколи не був резидентом РФ.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки про оскаржуване судове рішення йому стало відомо лише 12.10.2022, що підтверджується розпискою.

Враховуючи наведене, просить строк на апеляційне оскарження поновити, ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14.09.2022 року скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Оскаржувана ухвала про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_8 була винесена 14.09.2022 року без його виклику в судове засідання. Згідно матеріалів справи, копію ухвали було отримано лише 12 жовтня 2022 року. Таким чином, останній день подачі апеляційної скарги був 17 жовтня 2022 року. Проте, апеляційна скарга була передана для відправки у поштове відділення АТ «Укрпошта» лише 18 жовтня 2022 року, що підтверджується інформацією на поштовому конверті.

Враховуючи незначний термін пропуску строку на апеляційне оскарження, оголошення на території України воєнного стану та відповідні обмеження щодо діяльності підприємств, установ та організацій на час оголошення повітряної тривоги, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.

Що стосується апеляційних доводів, вони є обґрунтованими та заслуговують на увагу апеляційного суду.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів,що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно згідно зі ст.171 КПК України.

Вищевикладених вимог закону слідчий суддя та прокурор у цьому кримінальному провадженні не дотримались.

Як вбачається з клопотання та оскаржуваної ухвали, підставою для накладення арешту на зазначені корпоративні права стало визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, а метою арешту - збереження речових доказів.

Разом з тим, поза увагою слідчого судді залишився той факт, що відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріальним об`єктом може бути певна річ або тварина.

Відповідно до ч.1 ст.167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративними правами володіють особи, які володіють частками (паями) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі внесками до кредитних спілок.

Аналіз наведених норм права виключає можливість визнати корпоративні права матеріальним об`єктом, а тому не можливо вважати, що вони матимуть юридичне значення як речові докази під час розгляду справи в суді.

Крім того, матеріали справи не містять інформації, що зазначені корпоративні права ОСОБА_8 виникли чи збільшилися внаслідок вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України, за фактом якого відкрито кримінальне провадження.

Не містить справа і відомостей, що ОСОБА_8 є суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України та причетний до умисного ухилення від сплати податків. В самому клопотанні зазначено, що кримінальне правопорушення вчинено службовими особами ТзОВ «Завод ДК Орісіл». ОСОБА_8 не є службовою особою цього підприємства, а є одним з кінцевих бенефіціарних власників ТзОВ «Орісіл», яке в свою чергу є засновником ТзОВ «Завод ДК Орісіл».

Окрім цього, згідно ст.1 ЗУ «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

Суду не було надано відомостей, які вказують на наявність у ОСОБА_8 громадянства РФ, або що ТзОВ «Завод ДК Орісіл» є резидентом згідно наведеного Закону, а тому висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, а клопотання прокурора про арешт майна підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Строк на апеляційне оскарження поновити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14.09.2022 року про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_8 в розмірі 25% статутного капіталу в ТОВ ОРІСІЛ скасувати.

В задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_8 в розмірі 25% статутного капіталу в ТОВ ОРІСІЛ відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4