Рішення

від 10.08.2022 по справі 907/434/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"11" серпня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/434/21

За позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, який у подальшому перейменований на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Демури Ігоря Володимировича, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 327 482 грн. 34 коп. заборгованості по сплаті орендної плати,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Райніш М.І.

представники:

Позивача Данканич А.Е., представник у порядку самопредставництва

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Фізичної особи підприємця Демури Ігоря Володимировича, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 327 482 грн. 34 коп. заборгованості по сплаті орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі № 907/434/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.2021 року. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року підготовче засідання відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

У підготовчому засіданні 26.10.2021 року судом за участю уповноважених представників сторін проголошувалась перерва до 16.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 907/434/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 07.12.2021 року. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалами суду від 07.12.2021 року, 16.02.2022 року та 17.03.2022 року судові засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 07.12.2021 року здійснено зміну найменування позивача у справі із Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

В судовому засіданні 07.06.2022 року судом за участю уповноважених представників учасників процесу проголошувалась перерва до 11.08.2022 року.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився. Водночас, представник відповідача через канцелярію суду подав заяву б/н від 10.08.2022 року (вх. № 02.3.1-02/4100/22 від 10.08.2022 року), якою просить відкласти розгляд справи на інший термін у зв`язку з його перебуванням у відпустці.

Проаналізувавши мотиви, наведені представником відповідача у вищезазначеній заяві, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приписами ст. 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Разом з тим, згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Що ж стосується наведених представником відповідача обставин в обґрунтування причин його неявки в дане судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17.

Таким чином, представником відповідача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без його участі, та могли би бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача не зазначив об`єктивної неможливості проведення судового засідання, яке призначене на 11.08.2022 року, без участі відповідача або його представника.

У даному контексті суд також звертає увагу на те, що у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, 15.03.2022 року Верховна Рада України затвердила Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 року № 133/2022, відповідно до якого воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб. 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб. 22.05.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства випливає, що запровадження на території держави режиму воєнного стану не має прямого впливу на процес здійснення судочинства (за винятком випадку неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій ведуться активні бойові дії).

Суд звертає увагу, що відповідачем у межах даного спору є фізична особа підприємець Демура І.В., що провадить свою господарську діяльність у Закарпатській області, де наразі не ведуться бойові дії, а відтак, відсутні підстави для нездійснення правосуддя судами, в тому числі і Господарським судом Закарпатської області.

Водночас, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити заявлені ним вимоги в повному обсязі, покликаючись, при цьому, на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди землі б/н від 26.04.2007 року в редакції Додаткової угоди б/н від 08.06.2018 року в частині сплати орендних платежів за період із листопада 2011 року по травень 2018 року включно, у зв`язку з чим у відповідача утворилася та рахується заборгованість у розмірі 327 482 грн. 34 коп.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України.

Разом з тим, у письмових поясненнях по суті спору б/н від 26.10.2021 року (вх. № 02.3.1-02/7649/21 від 26.10.2021 року) представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог, вказуючи, зокрема, на те, що правовідносини у сфері оренди землі, які виникли між сторонами спору на підставі Договору оренди землі б/н від 26.04.2007 року, могли тривати до 27.05.2013 року (з урахуванням укладеної 27.05.2010 року Додаткової угоди до вказаного договору). Водночас, Додаткову угоду б/н від 08.06.2018 року до Договору оренди землі б/н від 26.04.2007 року, за твердженням представника відповідача, можливо розцінювати лише як новий правочин між позивачем та відповідачем щодо оренди земельної ділянки. При цьому, покликаючись на відсутність у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який би свідчив про державну реєстрацію вищевказаної додаткової угоди (фактично Договору оренди землі в новій редакції), представник відповідача зазначає про те, що остання не набула чинності, враховуючи недотримання обов`язкової встановленої законом форми правочину. Із посиланням на відсутність прийнятого позивачем як органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки в оренду на строк, починаючи із 27.05.2013 року, представник відповідача наголошує на тому, що договірні відносини між сторонами у вказаний період не були укладені, у зв`язку з чим у ФОП Демури І.В. об`єктивно не виникає обов`язку щодо сплати орендних платежів, про стягнення яких просить позивач.

Крім того, за твердженням представника відповідача, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період із 10.06.2010 року по 31.05.2018 року із пропуском строку позовної давності, що за приписами ст. 257 Цивільного кодексу України становить 3 роки. Вказане у своїй сукупності, на переконання відповідача, зумовлює підстави для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на письмові пояснення б/н від 16.11.2021 року (вх. № 02.3.1-02/8263/21 від 16.11.2021 року), в якій останній, на спростування доводів відповідача, зазначає, що статті 18 та 20 Закону України Про оренду землі, на які посилається представник відповідача у поясненнях, та які передбачали обов`язковість державної реєстрації договору оренди землі, виключено на підставі Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України № 1878-VI від 11.02.2010 року. На підставі цього ж Закону внесено зміни до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України та викладено її в редакції, де відсутні положення про те, що договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним із моменту здійснення такої реєстрації.

Представник позивача, покликаючись на судову практику в подібних спірних правовідносинах, наголошує, що державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому, факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Як стверджує представник позивача, пунктом 40 Договору оренди землі в новій редакції від 08.06.2018 року (Додаткова угода до Договору оренди землі від 26.04.2007 року) передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Відтак, підписавши вказану Додаткову угоду від 08.06.2018 року, в тому числі і п. 40 Договору в редакції від 08.06.2018 року, відповідач визнав факт використання земельної ділянки, а також не заперечував проти сплати коштів за фактичне використання землі.

Із приводу доводів представника відповідача про наявність підстав для застосування до наявного спору строків позовної давності представник позивача зазначає, що додаткова угода, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо сплати орендарем плати за землю за її фактичне використання в період, починаючи із 10.06.2010 року, укладена 08.06.2018 року. Таким чином, беручи до уваги дату її укладення (за котрою, відповідно, виникло право вимоги) та дату подання позовної заяви до суду (04.06.2021 року), позивач наголошує, що ним не пропущено трирічний строк позовної давності.

Представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про застосування строків позовної давності б/н від 16.02.2022 року (вх. № 02.3.1-02/1090/22 від 16.02.2022 року), в якій вкотре зазначив про те, що за вимогами ч. 1 ст. 210, ст. ст. 627, 631, 638, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 6, 18, 20 Закону України Про оренду землі, договір оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації, і лише після проведення такої реєстрації вказаний договір набуває чинності, а у сторін виникають відповідні права та обов`язки за результатами укладеного договору. Представник відповідача наголошує, що орендні правовідносини між сторонами тривали до 27.05.2013 року, а Додаткова угода від 08.06.2018 року може бути розцінена лише як новий правочин, що набуває чинності з 08.06.2018 року, відтак, вимоги про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період, починаючи із 2010 року, заявлені із пропуском строку позовної давності.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради, що в подальшому перейменоване на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради відповідно (орендодавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємцем Демурою Ігорем Володимировичем (орендарем, відповідачем у справі) укладено Договір оренди землі б/н від 26.04.2007 року (далі Договір), за умовами якого орендодавець взяв на себе зобов`язання надати, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку під власними будівлями та спорудами для комерційної діяльності, яка знаходиться в м. Ужгород, вул. Тельмана, 2а.

За змістом пунктів 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 800 кв.м.; на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: власні будівлі та споруди.

У відповідності до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 403 457 грн. 03 коп. згідно з довідкою КП Румб № 207 від 29.07.2007 року.

За умовами п. 8. Договору визначено, що Договір укладено на 3 (три) роки. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 20 172 грн. 85 коп. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 1 681 грн. 07 коп. (п. п. 9, 10 Договору).

Згідно з п. 11 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, згідно затвердженої форми, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, орендодавець має право на збільшення орендної плати в односторонньому порядку, про що оформляється додаткова угода, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 12 Договору).

Відповідно до п. 40 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2007 року за № 2110100000-0407070000072.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання передачі земельної ділянки № 712 від 03.05.2007 року, підписаного та скріпленого печатками представниками обох сторін, орендарю передано в оренду земельну ділянку площею 1 800 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Тельмана 2а.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.05.2010 року, на виконання рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання № 1406 від 16.04.2010 року, між сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 26.04.2007 року, якою викладено п. п. 5, 8, 9, 10, 18 в наступній редакції:

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 505 980 грн. Довідка відділу Держкомзему у м. Ужгород Закарпатської області № 02-32/217 від 20.05.2010 року;

8. Договір продовжено на 3 (три) роки. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 25 299 грн. на рік;

10. Орендна плата вноситься щомісячно до 10 числа поточного місяця в розмірі 2 108 грн. 25 коп.;

18. Приватному підприємцю Демурі І.В. продовжити термін оренди строком на 3 (три) роки земельної ділянки площею 0,18 га під власними будівлями та спорудами для комерційної діяльності по вул. Тельмана, 2а відповідно до рішення V сесії Ужгородської міської ради V скликання від 16.04.2010 року № 1406. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 26.04.2007 року, кадастровий № 2110100000-0407070000072 від 11.05.2007 року. Вказана Додаткова угода до Договору оренди землі зареєстрована 09.06.2010 року.

В подальшому, 15.05.2018 року рішенням ХХІІІ сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1089 фізичній особі-підприємцю Демурі Ігорю Володимировичу поновлено Договір оренди земельної ділянки площею 1 800 кв.м. під власними будівлями та спорудами для комерційної діяльності по вул. Тельмана, 2 а строком на 5 років до 15.05.2023 року.

На підставі вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування та у зв`язку із поділом земельної ділянки площею 1 800 кв.м. (кадастровий номер 2110100000:59:003:0072) на дві земельні ділянки площею 0,0727 га (кадастровий номер 2110100000:59:001:0418) та площею 0,1073 га (кадастровий номер 2110100000:59:001:0419), між позивачем та уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності від 13.07.2017 року, 08.06.2018 року було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 26.04.2007 року та викладено його в новій редакції, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки під власними будівлями та спорудами для комерційної діяльності в м. Ужгороді, вул. Андрія Палая (вул. Тельмана) 2 "а". Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0727 га - 2110100000:59:001:0418 та кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1073 га - 2110100000:59:001:0419.

Згідно з пунктами 2, 3 Договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 1 800 кв.м. На земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна: власні будівлі та споруди.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:59:001:0419 станом на 2018 рік становить 1 980 360 грн. 99 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 847 від 04.06.2018 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:59:001:0418 станом на 2018 рік становить 1 341 773 грн. 01 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 847 від 04.06.2018 року (п. 5 Договору).

У відповідності до п. п. 6, 7 Договору визначено, що земельні ділянки, які передаються в оренду, мають такі недоліки, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню:

- на земельну ділянку площею 0,0727 га встановлено обмеження (обтяження) - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту площею 0,0108 га;

- на земельну ділянку площею 0,1073 га встановлено обмеження (обтяження) - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту площею 0,0138 га; охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта зв`язку площею 0,0156 га; охорона зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи площею 0,0138 га. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 05.06.2018 року № 126460688) встановлено заборону на нерухоме майно, що перебуває у приватній власності Орендаря.

За змістом пунктів 8, 10, 11 Додаткової угоди сторони визначили, що строк дії Договору до 15.05.2023 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 99 664 грн. 02 коп. на рік, в тому числі по земельним ділянкам з кадастровим номером 2110100000:59:001:0419 59 410 грн. 83 коп. на рік; з кадастровим номером 2110100000:59:001:0418 40 253 грн. 16 коп. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 8 305 грн. 34 коп., в тому числі по земельним ділянкам з кадастровим номером 2110100000:59:001:0419 4 950 грн. 90 коп. за місяць; з кадастровим номером 2110100000:59:001:0418 3 354 грн. 44 коп. за місяць.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14, 15 Додаткової угоди передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках , передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-ти денний строк сплачуться штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Витрати, пов`язані з підготовкою змін до договору оренди, у зв`язку із внесенням змін до чинного законодавства, в тому числі у зв`язку із проведенням державної реєстрації права оренди землі покладаються на орендаря.

Згідно пунктів 16, 17 Договору, земельна ділянка передається в оренду із земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктами 27-30 Договору визначені права та обов`язки сторін. Так, згідно з п. 27 Договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, а орендар, у свою чергу, на підставі п. 30 Договору зобов`язаний здійснити у 20-денний термін державну реєстрацію права оренди у відповідності до вимог чинного законодавства; своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою та у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби тощо.

За змістом пункту 40 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від 10.06.2010 року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про поновлення дії договору оренди землі від 15.05.2018 року № 1089 (пункт 1.3.). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов`язання орендаря до сплати плату за землю за фактичне її використання у період від 10.06.2010 року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного Договору. Цей договір є невід`ємною частиною договору оренди землі від 26.04.2007 року.

10.07.2019 року між позивачем та уповноваженою особою відповідача укладено Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 26.04.2007 року, зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" від 11.05.2007 року № 2110100000-0407070000072, з урахувань умов Додаткової угоди від 08.06.2018 року (Договір оренди землі в новій редакції) та внесено наступні зміни:

1. Враховуючи рішення Ужгородської міської ради від 30.05.2019 року № 1568, та укладений на його підставі договір купівлі - продажу земельної ділянки від 27.06.2019 року, площею 0,1073 з кадастровим номером 2110100000:59:001:0419 по вул. Андрія Палая, 2 а, та фактичну зміну власника такої землі (пункт в статті 140 Земельного кодексу України), керуючись статтею 31 Закону України Про оренду землі, пунктами 34, 35 договору від 26.04.2007 року, зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України від 11.05.2007 року № 2110100000-0407070000072, з урахувань умов додаткової угоди від 08.06.2018 року, внести зміни до пунктів 1, 2, 5, 6, 10, 11, 25 договору та до Додатку 1 до договору оренди землі від 08.06.2018 року Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Андрія Палая (вул. Тельмана), 2 a, виклавши їх у новій редакції:

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під власними будівлями та спорудами для комерційної діяльності в м. Ужгороді, вул. Андрія Палая (вул. Тельмана), 2 а. Кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0727 га - 2110100000:59:001:0418.

2. В оренду передається земельна ділянка площею 727 кв.м..

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:59:001:0418 станом на 2018 рік становить 1 341 773 грн. 01 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 847 від 04.06.2018 року.

6. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту площею 0,0108 га.

10. Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 40 253 грн. 19 коп.

11. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 3 354 грн. 43 коп..

25. На орендовані земельні ділянки встановлено обмеження (обтяження), а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту площею 0,0108 га.

2. Доповнити пункт 40 договору абзацами наступного змісту.

Додаткова угоду до договору набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Зобов`язання, які змінюються на підставі даної угоди, вважаються такими, що настали (набрали чинності) з моменту внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про зміну предмету договору (оновлення актуальної інформації про об`єкти нерухомого майна та прав на них) у порядку встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Даною угодою сторони встановили (погодили), що зобов`язання, які виникли на підставі договору оренди землі від 26.04.2007 року, зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України від 11.05.2007 року № 2110100000-0407070000072, з урахувань умов додаткової угоди від 08.06.2018 року (договір оренди землі в новій редакції) (в т.ч. обов`язок щодо своєчасної та повної сплати орендної плати), не є припиненими та зберігають чинність до моменту належного їх виконання Орендарем (в т.ч. повної сплати виниклої заборгованості). Ця додаткова угода до договору є невід`ємною частиною договору оренди землі від 26.04.2007 року, зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України від 11.05.2007 року № 2110100000-0407070000072, з урахувань умов додаткової угоди д 08.06.2018 року (договір оренди землі в новій редакції).

Із матеріалів справи слідує, що 19.06.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди земельних ділянок, які є об`єктами договору оренди, із кінцевим строком дії 15.05.2023 року.

Разом з тим, відповідач, всупереч взятих на себе зобов`язань, допустив неналежне виконання умов Договору оренди землі в новій редакції Договору від 08.06.2018 року в частині своєчасної сплати орендних платежів за період з листопада 2011 року по травень 2018 року включно, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 327 482 грн. 34 коп. у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем порушено умови Договору землі б/н від 26.04.2007 року в редакції Додаткової угоди б/н від 08.06.2018 року щодо своєчасної сплати орендних платежів за період з листопада 2011 року по травень 2018 року включно, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 327 482 грн. 34 коп.

Позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 327 482 грн. 34 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доданими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджується факт неналежного виконання ФОП Демурою І.В. взятих на себе зобов`язань за Договором оренди землі б/н від 26.04.2007 року в редакції Додаткової угоди б/н від 08.06.2018 року щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Поряд із цим, аргументи представника відповідача, викладені у письмових заявах по суті спору, не заслуговують на увагу із огляду на наступне.

Законом України Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України № 1878-VI від 11.02.2010 року (набув чинності 01.01.2013 року) виключено статті 18 та 20 Закону України Про оренду землі, якими передбачалося, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації та право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Вищевказаним Законом доповнено статтю 6 Закону України Про оренду землі та встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, і, крім того, викладено ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України в новій редакції, де відсутні положення про те, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним із моменту здійснення такої реєстрації.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З наведеного випливає, що державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому, факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 917/410/18.

Вищевказане, у свою чергу, узгоджується із приписами ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України та пунктом 40 укладеного між сторонами Договору оренди землі в новій редакції (Додаткова угода від 08.06.2018 року), де передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його укладення (підписання).

При цьому, як вже зазначалось судом попередньо, пунктом 40 Договору оренди землі в редакції Додаткової угоди від 08.06.2018 року сторони дійшли згоди про те, що дія даного Договору розповсюджується на період від 10.06.2010 року і до завершення строку його дії, що визначений пунктом 1.3 рішення Ужгородської міської ради від 15.05.2018 року № 1089, тобто, до 15.05.2023 року. Крім того, сторонами також було досягнуто згоди щодо зобов`язання відповідача до сплати плати за фактичне використання землі у період від 10.06.2010 року до моменту державної реєстрації права оренди землі.

Відповідач, підписуючи 08.06.2018 року Додаткову угоду до Договору оренди землі від 26.04.2007 року без будь-яких зауважень та не заперечуючи щодо фактичного використання земельної ділянки в період із 10.06.2010 року до завершення строку його дії, акцептував умову Договору, яка стосувалась сплати орендних платежів за фактичне використання земельної ділянки у період з 10.06.2010 року до моменту державної реєстрації права оренди землі, оскільки ФОП Демура І.В. при укладенні вищезазначеного Договору добровільно взяв на себе зобов`язання сплатити орендну плату в розмірі, визначеному договором за згаданий попередньо період, що спростовує доводи представника відповідача у цій частині. Відповідна умова Договору не оскаржувалась ним у судовому порядку, не визнана недійсною у судовому порядку, а відтак, підлягає неухильному та належному виконанню.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто, поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами (щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг) виникли раніше їх юридичного оформлення.

З наведеного випливає, що зазначені умови правочину були погоджені сторонами на власний розсуд, такі не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними у судовому порядку, а тому, є обов`язковими для виконання сторонами договірних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі № 532/384/16-ц, оскільки такі не можуть бути враховані судом під час розгляду даної справи, позаяк ґрунтуються на нормах законодавства, що діяло на момент виникнення правовідносин у межах вищенаведеної справи (2011 рік).

З урахуванням наведеного, суд відхиляє твердження представника відповідача щодо неможливості здійснення плати за Договором оренди землі в редакції від 08.06.2018 року за відсутності факту його державної реєстрації, оскільки чинне на час укладення Договору оренди землі в редакції від 08.06.2018 року законодавство не передбачало державної реєстрації відповідного договору.

Аналогічно, не знаходять свого правового підґрунтя доводи представника відповідача про відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо поновлення договору оренди землі у строк після 27.05.2013 року, оскільки 08.06.2018 року між сторонами досягнуто згоди щодо поновлення Договору та врегульовано питання відшкодування плати за фактичне використання землі у вищезазначений період.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів від 19.06.2018 року про реєстрацію за відповідачем права оренди земельних ділянок, які є об`єктом спірного договору.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 327 482 грн. 34 коп. заборгованості по сплаті орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд із цим суд зазначає, що доводи представника відповідача про наявність підстав для застосування в межах наявного спору строків позовної давності є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Додаткову угоду, відповідно до якої відповідач зобов`язався сплатити плату за фактичне використання землі, укладено 08.06.2018 року.

За змістом ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, беручи до уваги дату укладення Додаткової угоди - 08.06.2018 року (за якою в позивача фактично виникло право вимоги) та дату подання позовної заяви до суду - 04.06.2021 року, суд вважає, що відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а наведені ним аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 4 912 грн. 24 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Демури Ігоря Володимировича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36541721) суму 327 482 (Триста двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні) грн. 34 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, а також суму 4 912 (Чотири тисячі дев`ятсот дванадцять гривень) 24 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 15.09.2022 року.

Суддя Пригара Л.І.