Рішення

від 06.09.2022 по справі 909/955/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/955/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Долинської автомобільної школи товариства сприяння обороні України,

вул. Шептицького, 81, м. Долина, Івано-Франківська область,77500;

до відповідачів: Вигодської селищної ради,

вул.Данила Галицького, 75, смт.Вигода, Івано-Франківська область,77552;

Державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг

апарату Вигодської селищної ради Паламар Євгенії Геннадіївни,

вул.Данила Галицького, 75, смт.Вигода, Івано-Франківська область,77552;

про скасування рішення державного реєстратора та припинення права комунальної власності,

за участю:

від позивача: Урядко Р. Я., Мельник Р. Я.;

від відповідача Вигодської селищної ради: Луцький В. Я.

від відповідача державного реєстратора: Паламар Є. Г.

ВСТАНОВИВ:

Долинська автомобільна школа товариства сприяння обороні України звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів Вигодської селищної ради, державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг апарату Вигодської селищної ради Паламар Євгенії Геннадіївни про скасування рішення індексний номер 59035612 від 01.07.2021 про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу); визнання права приватної власності на об"єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2397711326220 - будівлю тиру, загальною площею 31,4 кв.м., розташованого за адресою вул. Данила Галицького, 58б, смт. Вигода, Калуський район, Івано-Франківська область.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.01.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову б/н (вх№613/22) від 11.01.2022, а спір вирішується відповідно до позовної вимоги - скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 59035612 від 01.07.2021 з одночасним припиненням права комунальної власності за Вигодською селищною радою на будівлю тиру, загальною площею 31,4 кв.м., розташованого за адресою вул. Данила Галицького, 58б, смт. Вигода, Калуський район, Івано-Франківська область, реєстраційний номер 2397711326220.

В судових засіданнях 09.12.2021, 12.01.2022, 18.08.2022 оголошувались перерви до 23.12.2021, 20.01.2022, 07.09.2022.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Обґрунтовують їх тим, що: - Долинська автомобільна школа товариства сприяння обороні України у відповідності до первинних бухгалтерських документів є власником тиру пневматичного, загальною площею 31,4 кв.м., розташованого по вул. Д.Галицького, 58 б в смт. Вигода, Калуського району, Івано-Франківської області; - Вигодською селищною радою, безпідставно виготовлено технічний паспорт на громадський будинок (будівлю тиру) від 20.05.2018 та прийнято незаконне рішення №285-11/2019 від 24.10.2019 про віднесення будівлі тиру до переліку об"єктів нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності селищної ради; - внаслідок прийняття державним реєстратором неправомірного рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно за Вигодською селищною радою, позивач позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому будівлею тиру; - згідно з технічним висновком №1961-21-12-18-ТВ від 21.12.2021 тир пневматичний є тимчасовою спорудою, тобто рухомим майном, а державній реєстрації підлягає лише право власності на нерухоме майно. Просять суд захистити порушене відповідачами право позивача шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 59035612 від 01.07.2021 та припинення права комунальної власності за Вигодською селищною радою на будівлю тиру, реєстраційний номер 2397711326220. Позовні вимоги обґрунтовані статтями 181, 316 Цивільного кодексу України, статями 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Представник відповідача - Вигодської селищної ради в судовому засіданні заперечив проти позову. Вказує, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження наявності у нього права власності на спірну будівлю тиру, в той час, як Вигодською селищною радою для державної реєстрації права власності на об"єкт нерухомого майна надано державному реєстратору довідку регіонального відділення Фонду державного майна України №05-03-1342 від 17.12.2019, рішення Вигодської селищної ради №285-11/2019 від 24.10.2019 "Про затвердження переліку об"єктів нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності Вигодської селищної ради", технічний паспорт на громадський будинок станом на 20.05.2018, довідку Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації №16 від 01.07.2020, рішення Вигодської селищної ради №47 від 25.03.2021 "Про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню (будівлі тиру)", рішення Вигодської селищної ради №73 від 27.05.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.03.2021 №47". Звертає увагу суду, що позивачем не наведено підстав, які б свідчили про те, що державним реєстратором прийнято рішення індексний номер 59035612 від 01.07.2021 з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Просить суд в позові відмовити (відзив на позов вх№18068/21 від 15.11.2021).

Відповідач - державний реєстратор Паламар Євгенія Геннадіївна в судовому засіданні вказує, що для державної реєстрації речового права комунальної власності на будівлю тиру, Вигодською селищною радою, надано перелік документів, визначений правилами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому підстав для відмови в державній реєстрації прав - не було. Одночасно визнає, що державній реєстрації підлягає лише право власності на нерухоме майно. На час проведення державної реєстрації у державного реєстратора не було інформації про те, що спірне майно є рухомим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що листом №1104/02-23 від 19.09.2019 (а.с.167), з метою відчуження об"єктів комунальної власності, Вигодська селищна рада звернулась до Фонду державного майна України по Івано-Франківській області з проханням надати відомості з Єдиного державного реєстру об"єктів державної власності про нерухоме майно - будівлю тиру, що знаходиться за адресою: вул. Д.Галицького, 58, смт. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області та перебуває на балансі Вигодської селищної ради.

У відповіді №05-03-1342 від 17.12.2019 (а.с.95) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях вказує на відсутність документів, які б свідчили про перебування у державній власності нерухомого майна - будівлі тиру по вул. Д.Галицького, 58, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область.

Рішенням Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області №285-11/2019 від 24.10.2019 (а.с.171) затверджено перелік об"єктів нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності Вигодської селищної ради, зокрема будівлю тиру по вул. Д.Галицького, 58, смт. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області.

Рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради №47 від 25.03.2021 (а.с.103) присвоєно окрему поштову адресу нежитловому приміщенню - будівлі тиру, загальною площею 31,4кв.м. - вул. Данила Галицького, 58 А, смт. Вигода, Івано-Франківської області.

Рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради №73 від 27.05.2021 (а.с.104) внесено зміни до рішення №47 від 25.03.2021 - в пункті 1 слова "вул.Д.Галицького, буд.58 А" замінено словами "вул.Д.Галицького, буд.58 Б".

Водночас, 20.05.2018 Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", на замовлення Вигодської селищної ради, виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - будівлю тиру, вул.Д.Галицького, 58, смт.Вигода (а.с.177-180).

Державним реєстратором Вигодської селищної ради, на підставі довідки Фонду державного майна України №05-03-1342 від 17.12.2019, рішення №285-11/2019 від 24.10.2019 Вигодської селищної ради, 14.05.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на об"єкт нерухомого майна - будівлю тиру, загальною площею 31,4кв.м., за адресою: Івано-Франківська область, Долинський район, смт.Вигода, вул. Данила Галицького, 58 б. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 59035612 від 01.07.2021 (інформаційна довідка №276512891 від 24.09.2021, а.с.12).

В той час, як у інвентарній картці №25, типової форми №03-3, затвердженої наказом Мінстату України №352 від 29.12.1995 (а.с.23), Долинською автомобільною школою товариства сприяння обороні України відображено в обліку основних засобів - тир пневматичний с.Вигода, переданий від Долинського спортивно-технічного клубу, з бухгалтерським записом 1995 року з первісною балансовою вартість 679грн та інвентарним номером 27, який введений в експлуатацію актом в липні 2001 року.

Аналогічно, тир пневматичний з балансовою вартістю 679 грн зазначено у відомостях (додаток 1) наявності будівель та споруд в Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України за результатами інвентаризації станом на 01.11.2008, 01.11.2009, 01.11.2010, 01.11.2011 та відомостях (додаток 2) наявності спортивних споруд та майна в Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України за результатами інвентаризації станом на 01.11.2008, 01.11.2009, 01.11.2010, 01.11.2011 (а.с.24-30).

Інформація такого ж змісту міститься в акті прийому-передачі будівель та споруд, автомобільної техніки та іншого майна Долинської автомобільної школи ТСО України від 23.09.2003, книзі по обліку основних фондів по б/р 103-109 по Долинській АШ ТСОУ за 2004-2017, інвентарній відомості обліку основних фондів та нарахуванню зносу по групах Долинської АШ ТСОУ за 2004-2017 (а.с.19-20).

Актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України №9 від 21.11.2008 (а.с.31), інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей №1 від 01.11.2009 (а.с.32-33), інвентаризаційним переліком №1 від 01.11.2010 (а.с.34-35) підтверджено фактичну наявність у Долинської автомобільної школи товариства сприяння обороні України тиру, вартістю 678,94грн.

Згідно з довідкою №11/13 від 22.03.2021 (а.с.36) тир пневматичний в с. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області належить Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України згідно інвентарної картки обліку основних засобів №25 від 29.01.2008 та запису в книзі обліку основних фондів.

Для забезпечення тиру електричною енергією між постачальником - ПАТ "Прикарпаттяобленерго" та споживачем - Долинською автомобільною школою товариства сприяння обороні України укладено договори про постачання електричної енергії №224 від 04.07.2006, №224 від 02.01.2013. Так, в приміщенні тиру за адресою: вул.Д.Галицького, смт. Вигода, знаходиться електролічильник №0540315, який належить Долинській автомобільній школі (акт про збереження приладів обліку та номерного обладнання від 22.11.2021, акт огляду приладу обліку від 22.11.2021, а.с.114). Актами за січень - жовтень 2021, підписаними та скріпленими печатками оператора систем розподілу - АТ "Прикарпаттяобленерго" та споживача - Долинської автомобільної школи товариства сприяння обороні України підтверджено надання послуг з розподілу електричної енергії до тиру (а.с.115-125).

Технічним експертом - інженером проектувальником (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ №001769) у технічному висновку №1961-21-12-18 від 21.12.2021 (а.с.184-188), за наслідками проведених обстежень та вимог нормативних документів, встановлено, що тир пневматичний за адресою: вул. Д.Галицького, 58 б в смт. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області є тимчасовою спорудою, виготовленою із полегшених конструкцій без улаштування фундаменту.

Предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 59035612 від 01.07.2021 та припинення права комунальної власності за Вигодською селищною радою на будівлю тиру, реєстраційний номер 2397711326220.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав урегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. Таким чином державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів , що вимагаються законом для виникнення права власності. Така правова позиція дотримана у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/48/20, від 24.05.2022 у справі № 918/264/21.

Частиною 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У відповідності до частини 1 статті 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі (частина 1 статті 5 цього Закону).

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі (частина 4 цієї статті).

Отож, державній реєстрації підлягають лише речові права на майно з правовим статусом нерухомого. При цьому об"єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №910/17777/19.

Річчю, за визначенням статті 179 Цивільного кодексу України, є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статті 181 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України).

Статтею 317 Цивільного кодексу України обумовлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" регламентовано, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно з частинами 1, 5, 11 стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Рішенням Вигодської селищної ради №285-11/2019 від 24.10.2019 затверджено перелік об"єктів нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності: будівля тиру по АДРЕСА_1 (пункт 1.8. рішення).

При цьому, будь-яких доказів в підтвердження набуття права комунальної власності на спірну будівлю тиру - суду не подано, як і не подано доказів набрання чинності рішенням Вигодської селищної ради №285-11/2019 від 24.10.2019, натомість інформація щодо оприлюднення спірного рішення - відсутня (лист Вигодської селищної ради №2210/10-06 від 24.12.2021).

Слід зазначити, що прийняте Вигодською селищною радою рішення, яким спірну будівлю тиру віднесено до переліку об"єктів нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності №285-11/2019 від 24.10.2019, передувало довідці №05-03-1342 від 17.12.2019, в якій Фонд державного майна України інформував Вигодську селищну раду про відсутність документів, які б свідчили про перебування у державній власності будівлі тиру.

Крім того, зазначена інформація Фонду державного майна України стосується будівлі тиру, розташованого по вул. Д.Галицького, 58, в той час, як державна реєстрація речового права комунальної власності проведена на будівлю тиру, за адресою вул. Д.Галицького, 58 б.

Водночас, ні рішення Вигодської селищної ради №285-11/2019 від 24.10.2019, ні довідка Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №05-03-1342 від 17.12.2019 не є тими юридичними фактами, які породжують виникнення права власності на будівлю тиру, за адресою: Івано-Франківська область, Долинський район, смт.Вигода, вул. Данила Галицького, 58 б.

Як і технічний паспорт, виготовлений 20.05.2018 Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", на замовлення Вигодської селищної ради, не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на спірне майно, він лише є документом, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, що в свою чергу являє собою комплекс робіт з обмірювання об`єкта з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу.

Поряд з цим, наявності у спірної будівлі тиру статусу нерухомого майна, що є обов"язковою умовою для державної реєстрації речових прав в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - перед судом не доведено, а судом не встановлено. Натомість технічним експертом - інженером проектувальником (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ №001769) у технічному висновку №1961-21-12-18 від 21.12.2021, за наслідками проведених обстежень та вимог нормативних документів, засвідчено, що тир пневматичний за адресою: вул. Д.Галицького, 58 б в смт. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області є тимчасовою спорудою, виготовленою із полегшених конструкцій без улаштування фундаменту.

Так, інвентарною карткою №25, типової форми №03-3, затвердженої наказом Мінстату України №352 від 29.12.1995; відомостями (додаток 1) наявності будівель та споруд в Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України за результатами інвентаризації станом на 01.11.2008, 01.11.2009, 01.11.2010, 01.11.2011; відомостями (додаток 2) наявності спортивних споруд та майна в Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України за результатами інвентаризації станом на 01.11.2008, 01.11.2009, 01.11.2010, 01.11.2011; актомприйому-передачі будівель та споруд, автомобільної техніки та іншого майна Долинської автомобільної школи ТСО України від 23.09.2003; книгою по обліку основних фондів по б/р 103-109 по Долинській АШ ТСОУ за 2004-2017; інвентарною відомістю обліку основних фондів та нарахуванню зносу по групах Долинської АШ ТСОУ за 2004-2017; актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по Долинській автомобільній школі товариства сприяння обороні України №9 від 21.11.2008, інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей №1 від 01.11.2009; інвентаризаційним переліком №1 від 01.11.2010, які є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема регістрами аналітичного обліку, що фіксують факт господарської операції, а саме прийняття Долинською автомобільною школою товариства сприяння обороні України від Долинського спортивно-технічного клубу, тиру пневматичного з первісною балансовою вартість 679грн та інвентарним номером 27, введеного в експлуатацію актом в липні 2001 року та подальше відображення його фактичної наявності в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", набрав чинності з 16.01.2020) урегульовано порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 3 цієї статті відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції до 16.01.2020, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює наступні засоби судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав конкретизовано, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.12.2020 у справі №922/476/20, від 27.05.2021 у справі №914/1201/19, від 31.03.2021 у справі № 925/1550/2021.

Беручи до уваги вище сказане, зважаючи на те, що державній реєстрації підлягають речові права лише на нерухоме майно, чого не встановлено в цьому спірному випадку, то правомірною визнається судом вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 59035612 від 01.07.2021 з одночасним припиненням права комунальної власності за Вигодською селищною радою на будівлю тиру, реєстраційний номер 2397711326220, а задоволення позову, за переконанням суду, призведе до відновлення порушеного права позивача у такий спосіб.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано главою 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.

Враховуючи вище сказане, суд приходить до висновку про наявність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах цього спору шляхом задоволення позову.

Що стосується заявленого в судовому засіданні усного клопотання представника позивача про винесення щодо відповідача - Вигодської селищної ради окремої ухвали, то виходячи з норми статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено винесення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі, як і відсутнє посилання на порядок розгляду такого клопотання. При цьому, правовий аналіз процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що винесення окремої ухвали є прерогативою суду у разі виявлення судом порушень сторонами законодавства або виявлення недоліків в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб. Судом самостійно встановлюються наявність обставин визначених статтею 246 Господарського процесуального кодексу України для винесення окремої ухвали. В цьому спірному випадку таких підстав судом не встановлено.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правилами частин 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїй першій заяві по суті - позовній заяві (а.с.3) просив стягнути з відповідача 3 000,00грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження заявлених до стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката Р.Я.Мельника (довіреність від 10.11.2021, свідоцтво серія ІФ №001410 від 23.11.2018) суду подано договір про надання правничої допомоги від 24.09.2021, платіжне доручення №79 від 28.09.2021 на суму 3 000,00грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу, за умови документального підтвердження обсягу наданих послуг/виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи лише має бути сплачено. Така ж правова позиція дотримана у постанові Об"єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №905/1055/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Договором про надання правничої допомоги від 24.09.2021, платіжним дорученням №79 від 28.09.2021 позивачем документально підтверджено перед судом понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Р.Я.Мельником (довіреність від 10.11.2021, свідоцтво серія ІФ №001410 від 23.11.2018) в сумі 3 000,00грн.

Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги: - приписи пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача; - принципи співмірності та розумності заявлених до стягнення судових витрат; - характер та предмет спору; - відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку про правомірність відшкодування позивачу за рахунок відповідача - Вигодської селищної ради понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, як і судовий збір згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням клопотання позивача слід покласти на відповідача - Вигодську селищну раду.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Долинської автомобільної школи товариства сприяння обороні України до відповідачів Вигодської селищної ради, державного реєстратора відділу Центру надання адміністративних послуг апарату Вигодської селищної ради Паламар Євгенії Геннадіївни про скасування рішення державного реєстратора та припинення права комунальної власності - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Вигодської селищної ради Паламар Євгенії Геннадіївни про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 59035612 від 01.07.2021 та одночасно припинити право комунальної власності за Вигодською селищною радою на будівлю тиру, загальною площею 31,4 кв.м., розташованого за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, смт. Вигода, вул. Данила Галицького, 58б, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 2397711326220.

Стягнути з Вигодської селищної ради, вул. Данила Галицького, 75, смт.Вигода, Івано-Франківська область,77552 (ідентифікаційний код 04355875) на користь Долинської автомобільної школи товариства сприяння обороні України, вул. Шептицького, 81, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500 (ідентифікаційний 02722772) 4 540,00грн - судового збору, 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 14.09.2022

Суддя С.Кобецька