Рішення

від 07.09.2022 по справі 922/765/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2022м. ХарківСправа № 922/765/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова, м.Харків (адреса: 61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького,23), в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м.Харків (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя", м.Харків (адреса: 61001, м.Харків, вул.Юр`ївська, 17) про стягнення 69988,33 грн. за участю представників:

прокурора - Трофіменко О.О. (посвідчення №058452);

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Салтівської окружної прокуратури м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 69988,33 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач з 01.01.2019 по 30.06.2021 використовує земельну ділянку площею 224,61 кв.м. (частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, загальною площею 0,1427 га) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б-2,Б-1», що розташована за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17. Право користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою до цього часу не оформлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (далі - ухвала суду) від 21.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/765/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

28.06.2022 року від прокурора надійшло клопотання (вх.№5922) про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

04.07.2022 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№6148) про поновлення строку на подання відзиву та розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву. З ініціативи суду продовжено відповідачу строк на подання відзиву та задоволено клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, призначивши розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 09.08.2022 року.

18.07.2022 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№6756), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог прокурора щодо звернення з даним позовом в інтересах Харківської міської ради та невірний розрахунок. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності.

29.07.2022 року прокурор надав відповідь на відзив (вх.№7398), в якій заперечував проти тверджень відповідача щодо незаконності звернення з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради. Також прокурор заперечував проти застосування строків позовної давності.

08.08.2022 року представник відповідача надав до суду клопотання (вх.№7925) про відкладення судового засідання, яке судом було задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 09.08.2022 року розгляд справи було відкладено на 08.09.2022 року.

01.09.2022 року представник відповідача надав заяву (вх.№9014), в якій просить суд відкласти судове засідання та не розглядати справу без його участі. Також відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№9009) та заяву (вх.№9010) про відстрочення виконання рішення суду.

Всі надані учасниками справи документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.09.2022 року прокурор заперечував проти відкладення розгляду справи; позов підтримував та просив його задовольнити повністю; заперечував щодо відстрочення виконання рішення суду.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 08.09.2022 року не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Протокольною ухвалою суду від 08.09.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 21.04.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, призначивши розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 09.08.2022 року, яке за клопотанням відповідача було відкладено на 08.09.2022 року.

Згідно з ст.42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.1, п.2 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що справа розглядається значний час, у зв`язку з введенням військового стану в Україні, судове засідання вже відкладалося за клопотанням відповідача, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, та розглядає справу без участі позивача та відповідача, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради Салогубом Р.Г. відповідно до ст.189 Земельного кодексу України здійснено 13.01.2020 року обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17.

За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та наявної інформації виконавчих органів міської ради, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що право власності на нежитлову будівлю літ."Б-2,Б-1", що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1427 га з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003 (м.Харків, вул.Юр`ївська,17) зареєстровано наступним чином:

- право власності на нежитлові приміщення мансарди №№1,2,3,4.5,6,7,8,9,10,11,12, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №1 спільного користування 2-го поверху, загальною площею 208,1 кв.м зареєстровано за ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" (код 42467211) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №№2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №1 спільного користування 2-го поверху, загальною площею 249,0 кв.м зареєстровано за ТОВ "М-Чотири" (код 42466595) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№35,36,37.38,39,42 (антресоль), загальною площею 112,4 кв.м зареєстровано за ТОВ "Коріфєй" (код 42467405) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№27,28,29,30,31,32,33,34,40,41, загальною площею 292,9 кв.м зареєстровано за ТОВ "Крафт-Т" (код 42467248) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№2,3,4,5,6,7,8.9, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, загальною площею 169,9 кв.м зареєстровано за ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України" (код 42466836) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№12,13,14,15.16,17.18,19,20.21,22,23.24,25,26,32, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, загальною площею 289,8 кв.м зареєстровано за ТОВ "Долина нерухомості" (код 42467185) 24.09.2018.

Разом з цим встановлено, що на підставі рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1202/13, а саме відповідно до Додатку 2, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17, загальною площею 0,1427 га строком до 01.07.2018 та укладено договір оренди земельної ділянки №13121400 від 01.02.2016.

Право оренди земельної ділянки припинено 27.12.2018.

Відповідно до даних з Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку під вищевказаним об`єктом нерухомого майна за ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя", ТОВ "М-Чотири", ТОВ "Коріфєй", ТОВ "Долина нерухомості" та ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України", не зареєстровано.

Водночас, земельна ділянка, площею 0,1427 га, кадастровий номер: 6310137500:01:013:0003, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17, сформована та здійснена її державна реєстрація, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Так, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" (відповідач) з 27.12.2018 по теперішній час використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 13.01.2020, яким встановлено, що ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя", ТОВ "М-Чотири", ТОВ "Коріфєй", ТОВ "Долина нерухомості" та ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України" використовують для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ "Б-2,Б-1" земельну ділянку площею 0,1427 га, кадастровий номер: 6310137500:01:013:0003, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17.

Право користування земельною ділянкою ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя", ТОВ "М-Чотири", ТОВ "Коріфєй", ТОВ "Долина нерухомості" та ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України" за вищезазначеною адресою до цього часу не оформлено.

Згідно з даними органів податкової служби ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя", ТОВ "М-Чотири", ТОВ "Коріфєй", ТОВ "Долина нерухомості" та ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України" не перебувають на обліку ГУ ДПС в Харківській області як платники за землю.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Так, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" земельної ділянки площею 224,61 кв.м. (частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:11:006:0052, загальною площею 0,1427 га), у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 17158,96грн.

Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.08.2019 року №1319/0/45-19.

У період з 01.01.2020 по 30.06.2021 цей розрахунок здійснений на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.09.2020 №5762 та складає 52829,37 грн.

Таким чином, ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 69988,33 грн., внаслідок чого останнє зберегло у себе майно - грошові кошти, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо представництва в суді прокуратурою інтересів держави в особі Харківської міської ради (далі - ХМР).

Відповідач вважає таке представництво безпідставним.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

Згідно з п.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст.ст.7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст.10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст.26, ст.33 Закону та ст.12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м.Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

У зв`язку з викладеним, Харківська міська рада є належним позивачем у вказаній справі.

Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст.142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст.16 Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст.63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст.ст.10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п.19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України плата за землю зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Харківської міської ради недоотримав значну суму коштів за використання земельної ділянки без укладання договору оренди.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м.Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до суду не пред`являвся.

Так, прокуратурою скеровано 11.05.2021 року до Харківської міської ради пропозицію щодо вжиття заходів в межах наданих повноважень щодо стягнення з ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя", ТОВ "М-Чотири", ТОВ "Коріфєй", ТОВ "Долина нерухомості" та ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати. Проте вказані заходи вжиті не були.

У постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначає, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливості подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин. що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, оскільки вказані інтереси залишилися незахищеними, наведе стало підставою для звернення Салтівською окружною прокуратурою м.Харкова до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Про прийняте рішення щодо звернення з відповідним позовом Салтівською окружною прокуратурою м.Харкова проінформовано листом від 09.06.2021 року Харківську міську раду, однак до цього часу вказані порушення не усунуто та заходи реагування з боку міської ради на їх усунення не вжито.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність звернення прокуратури з даним позовом в інтересах держави в особі ХМР.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності та неналежності доказів повідомлення прокуратурою ХМР перед поданням позову до суду, оскільки це повідомлення підтверджується наданими до позову листами прокуратури, направленими з вихідним номером на адресу ХМР.

Крім того, прокуратурою до відповіді на відзив, з урахуванням зазначених відповідачем заперечень у відзиві, надані докази отримання ХМР вказаних листів прокуратурою. Подання даних доказів суд не вважає поданими з порушенням строків, передбачених ст.80 ГПК України, оскільки вони подані з урахуванням заперечень відповідача, а самі листи було подано разом з позовом.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.36, 14.1.125, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст.14.1.72 ПК України).

Таким чином, ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права користування на вказане нерухоме майно у ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під вищевказаним об`єктом нерухомості.

Прокурор звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 ЦК України та зауважує, що стягувана сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого ХМР позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст.179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17; постановах Верховного Суду від 12.04.2017 року у справі №922/207/15, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17).

Матеріалами справи підтверджується, що за ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ."Б-2,Б-1" загальною площею 208,1 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1427 га з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17.

Так, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та її реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Таким чином, ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" безпідставно використовує спірну земельну ділянку та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, за відсутності укладеного договору, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати).

Тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" за рахунок Харківської міської ради.

Внаслідок користування ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" вищевказаною земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постановами Верховного Суду від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом періоду, у якій спірні земельні ділянки знаходилися у власності позивача, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та площі земельної ділянки.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Так, в матеріалах справи наявний належний та допустимий доказ - акт Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради.

Зазначений акт було складено головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради Салогубом Р.Г., яким відповідно до ст.189 ЗК України здійснено 13.01.2020 року обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17.

За результатами проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1427 га з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17 встановлені нежитлові приміщення ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя".

За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та наявної інформації виконавчих органів міської ради, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що право власності на нежитлову будівлю літ."Б-2,Б-1", що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1427 га з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003 (м.Харків, вул.Юр`ївська,17) зареєстровано наступним чином:

- право власності на нежитлові приміщення мансарди №№1,2,3,4.5,6,7,8,9,10,11,12, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №1 спільного користування 2-го поверху, загальною площею 208,1 кв.м зареєстровано за ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" (код 42467211) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №№2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №1 спільного користування 2-го поверху, загальною площею 249,0 кв.м зареєстровано за ТОВ "М-Чотири" (код 42466595) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№35,36,37.38,39,42 (антресоль), загальною площею 112,4 кв.м зареєстровано за ТОВ "Коріфєй" (код 42467405) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№27,28,29,30,31,32,33,34,40,41, загальною площею 292,9 кв.м зареєстровано за ТОВ "Крафт-Т" (код 42467248) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№2,3,4,5,6,7,8.9, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, загальною площею 169,9 кв.м. зареєстровано за ТОВ "Правове об`єднання оцінювачів та ріелторів України" (код 42466836) 24.09.2018;

- право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№12,13,14,15.16,17.18,19,20.21,22,23.24,25,26,32, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, загальною площею 289,8 кв.м зареєстровано за ТОВ "Долина нерухомості" (код 42467185) 24.09.2018.

Відповідно до п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18 та від 22.04.2020 у справі №826/12431/16.

Відповідач не погоджується з розрахунком площі земельної ділянки відповідно до вказаних положень Податкового кодексу, оскільки стягувані з нього кошти не є земельним податком.

Судом встановлено, що ТОВ "Консалингово-правова група Лівоберіжжя" має у власності нежитлові приміщення, площею 208,1 кв.м, тобто, відповідачу належить 15,74% від загальної площі будівлі (208,1 / 1322,1), та відповідно у користуванні знаходиться 15,74% від загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру становить 0,1427 га.

Отже, частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, що розташована на території Салтівського району м.Харкова за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17, і яку безпосередньо використовує ТОВ "Консалингово-правова група Лівоберіжжя", становить - 224,61 кв.м (0,1427*15,74%).

Таким чином, ХМР вірно здійснено розрахунок площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, пропорційно до % площі будівлі.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ "Консалингово-правова група Лівоберіжжя" вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Розрахунки проведено Департаментом на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до технічної документації із застосуванням арифметичних показників коефіцієнтів: Кф - коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, Км2 - коефіцієнту, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах міста та КмЗ - коефіцієнту, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними , санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Отже, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" земельної ділянки площею 224,61 кв.м (частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003, загальною площею 0,1427 га) у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 17158,96грн. Розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.08.2019 №1319/ 0/45-19.

У період з 01.01.2020 по 30.06.2021 цей розрахунок зроблено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.09.2020 №5762, та складає 52829,37 грн.

Таким чином, відповідачем у період з 01.01.2019 по 30.06.2021 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у сумі 69988,33 грн.

Судом перевірено та встановлено, що всі розрахунки проведені з правильною загальною площею земельної ділянки - 0,1427 га.

Прокурор у відповіді на відзив зазначив, що помилково зазначено в пункті 2 Акту обстеження площу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003 за адресою: м.Харків, вул. Юр`ївська,17 - 0,1085 га.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що акт обстеження земельної ділянки від 13.01.2020 року не може бути доказом користування земельною ділянкою відповідачем після дати його складання, тобто у період 13.01.2020 по 30.06.2021 суд зазначає наступне.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №296025753 станом на 24.01.2022 нежитлові приміщення мансарди №№1,2,3,4.5,6,7,8,9,10,11,12, 1/4 частина приміщення №1 спільного користування 1-го поверху, 1/4 частина приміщення №10 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №11 спільного користування 1-го поверху, 1/2 частина приміщення №1 спільного користування 2-го поверху в літ."Б-2,Б-1", загальною площею 208,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,1427 га з кадастровим номером 6310137500:01:013:0003 за адресою: м.Харків, вул.Юр`ївська,17, перебувають у власності ТОВ "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" з 24.09.2018.

Отже, набуті відповідачем нежитлові будівлі, будучи згідно з ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), органічно і нерозривно пов`язані з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення 69988,33 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.256, ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (зі змінами і доповненнями)" установлено карантин з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України. В подальшому карантин неодноразово продовжувався, зокрема Постановою КМУ від 15.12.2021 року №1336 карантин було продовжено до 31.03.2022 року (час подання позову); Постановою КМУ №630 карантин продовжено до 31.08.2022 року; Постановою КМУ №928 від 19.08.22 карантин продовжено до 31.12.2022 року.

Прокурор подав позовну заяву до Господарського суду Харківської області 23.02.2022 року.

Трирічний строк загальної позовної даності за зобов`язаннями періоду з 01.01.2019 по 30.06.2021 припадає на період з 01.01.2022 по 30.06.2024, тобто в строк дії карантину, встановленого з 12.03.2020 вищенаведеними постановами Кабінету Міністрів України. Отже, цей строк вважається продовженим відповідно до норм пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України і на момент подання позову не сплив.

Отже, вимоги за зобов`язаннями періоду з 01.01.2019 по 30.06.2021 заявлені прокурором в межах трьох років загальної позовної давності, з урахуванням продовження строку позовної давності на строк дії карантину, та цей строк вважається таким, що не пропущений прокурором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов подано в межах строків позовної давності, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності підлягає відхиленню.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч.3 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 ГПК України).

В обґрунтування заяви відповідач посилається на своє скрутне фінансове становище та введення воєнного стану в Україні.

Проте, відповідачем не надано до суду в підтвердження свого скрутного фінансового становища відповідного балансу та довідки про показники фінансового стану підприємства.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач сам несе економічну відповідальність за свої дії та ризики, а відстрочення виконання судового рішення на рік суттєво зачіпає інтереси позивача - Харківської міської ради.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви відповідача про відстрочення виконання рішення та відсутність підстав для її задоволення.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією добровільного виконання рішення суду шляхом укладання мирової угоди на стадії виконання, якою можливо було б встановити умови відстрочення виконання рішення у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір, у зв`язку з повним задоволенням позову.

Керуючись статтями 13, 42, 43, 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 247, 251, 252, 331 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" (код ЄДРПОУ 42467211; адреса: 61001, м.Харків, вул.Юр`ївська, 17) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції,7; код ЄДРПОУ 04059243; код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (ІВАN) - UА 698999980314090611000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 69988,33 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" (код ЄДРПОУ 42467211; адреса: 61001, м.Харків, вул.Юр`ївська, 17) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108 банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок UА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2481,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингово-правова група Лівоберіжжя" про відстрочення виконання рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" вересня 2022 р.

СуддяК.В. Аріт