Ухвала

від 11.09.2022 по справі 522/17713/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17713/20

Провадження 6/522/283/22

УХВАЛА

12 вересня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Старшого державного виконавця Кравченко Т.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламберт»,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2022 року до суду звернувся Старший державнийвиконавц КравченкоТ.В. із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, а саме: ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчими листами: № 522/10939/21 виданий 14.02.2022 Приморським районним судом.

В обґрунтування зазначеного подання заявник зазначив, що на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження 69737180 по ВП№68751715 з виконання виконавчого листа № 522/10939/21 виданий 14.02.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на суму 33323,28 грн. та вик. збір у розмірі 3332,33 грн. та витрати виконавчого провадження 269,00 грн. та по ВП№69702625 з виконання виконавчого листа № 522/17713/20 виданий 22.07.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на суму 43955,28 грн. та вик. збір у розмірі 4395,53 грн. та витрати виконавчого провадження 269,00 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

22.02.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ.

Згідно відповіді МВСУ відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Згідно відповіді ДФСУ виявлено рахунок ПАТ "Банк Восток" та направлено платіжне доручення на списання коштів, але коштів на рахунок Відділу не надійшло.

Виконавцем 12.08.2022 року на адресу боржника надсилались виклики (копії додаються) щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належать на праві власності майно, однак ОСОБА_1 рішення не виконує.

ОСОБА_1 згідно довідки ДФСУ про джерела отримання доходів боржника інформація відсутня.

На адресу Відділу надійшла заява стягувана від 25.07.2022 року про те, що сторона стягувана володіє інформацією, щодо можливого перетину державного кордону України боржником та запобігти невиконанню рішення, а саме звернутися з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

29.08.2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна божника.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Старший державнийвиконавець КравченкоТ.В. у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4статті 441 ЦПК Українитаке подання розглядається судом без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду зазначеного подання, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 441 ЦПК Українипередбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно ч.3ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст.19Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання таких зобов`язань. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Суд встановлює, що у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості. Водночас судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про місце його знаходження в Україні, зокрема враховуючі введений у державі військовий стан. Також відсутні данні що боржник взагалі знає про відкрити виконавчі провадження.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

11 травня 2021 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «Стецов проти України», яке набуло статусу остаточного 11 серпня 2021 року.

У цій справі Європейський суд констатував порушення статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з втручанням у право заявника на виїзд з країни, яке не було виправданим та пропорційним з огляду на обставини справи.

У цьому рішенні Європейський суд зазначив, що «...у світлі принципу пропорційності намір боржника у разі несплати заборгованості, встановленої рішенням суду, (...) не може бути єдиною причиною, що виправдовує оскаржуване обмеження (...). Відповідний орган має пояснити, як заборона виїзду може бути використана для стягнення боргу, враховуючи індивідуальні обставини заявника та інші обставини справи. Однак у цій справі, на думку національних органів влади, які ініціювали цей захід та санкціонували його, ні суд, ні державний виконавець не були компетентними скасувати заборону або переглянути її доречність та нагальність. Відповідно до національного законодавства, яке діяло на той час, та рішення, прийнятого національними органами влади у справі заявника, якщо було застосовано заборону, її не можна скасувати до повної сплати заборгованості заінтересованою стороною. На думку Суду, таке регулювання суперечить статті 2 Протоколу № 4 Конвенції.

Суд бере до уваги реформу цивільного судочинства, яка дозволяє будь- якому боржнику розпочати провадження щодо зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (див. пункти 19 та 20 вище). Однак ця реформа відбулася після фактів, що стали підставою подання заявником заяви до Суду. Беручи до уваги ці міркування, Суд вважає, що до заявника застосовувались заходи, які не були достатньо обґрунтованими і які не могли бути переглянуті, або повторно розглянуті до повної сплати заборгованості. Суд дійшов висновку, що національні органи влади не виконали зобов`язання, що випливає зі статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, а саме не забезпечили обґрунтованість та пропорційність втручання у право заявника на виїзд зі своєї країни як з моменту виїзду, так і протягом всього періоду з огляду на конкретні обставини справи. Отже, у цій справі було порушено право заявника на свободу пересування, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.» (пункти 31-32 рішення).

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження 69737180 по ВП№68751715 з виконання виконавчого листа № 522/10939/21 виданий 14.02.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на суму 33323,28 грн. та вик. збір у розмірі 3332,33 грн. та витрати виконавчого провадження 269,00 грн. та по ВП№69702625 з виконання виконавчого листа № 522/17713/20 виданий 22.07.2022 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість на суму 43955,28 грн. та вик. збір у розмірі 4395,53 грн. та витрати виконавчого провадження 269,00 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Підтверджень, того що боржник належним чином повідомлений про хід виконавчого провадження (направлення відповідних процесуальних документів) та що він обізнаний про його наявність не надано. Також приватним виконавцем не підтверджено, що встановлення обмеження у праві виїзду, дійсно забезпечить фактичне виконання у повному обсязі рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження та як заборона виїзду може бути використана для стягнення боргу.

Таким чином суд приходить до висновку, що зазначене не свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

З поданих до подання доказів про вчинення виконавчих дій, не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, оскільки подання обґрунтовується лише перебуванням останнього у статусі боржника.

Оскільки судмає повноваженнящодо обмеженняу правівиїзду боржникавиключно увипадку йогоухилення відвиконання рішеннясуду,а належнихдоказів цілеспрямованогоухилення ОСОБА_1 від виконання рішення на час подання заявником не надано, як і доказів наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси, суд вважає, що подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.260-261, ст.441ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання Старшого державного виконавця Кравченко Т.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 , стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламберт»- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5Перехідних положень ЦПК Україниапеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Суддя А.В. Науменко