Ухвала

від 13.09.2022 по справі 1.380.2019.003597

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа №1.380.2019.003597

адміністративне провадження № К/990/19262/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу представника Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області - адвоката Дмитришин Мирослави Петрівни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003597 за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21 червня 2019 року № 94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити його на посаді заступника голови Сокальської РДА з 21 червня 2019 року;

- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2019 року по день ухвалення рішення у справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - скасовано. Справу № 1.380.2019.003597 направлено на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

При повторному розгляді справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №1.380.2019.003597 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21.06.2019 року № 94/03-07 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Сокальської РДА з 22 червня 2019 року.

Стягнуто з Сокальської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2019 року по 22 лютого 2022 року в розмірі 494 017 гривень 80 коп.

В задоволенні решти позову відмовлено.

На вказану постанову суду апеляційної інстанції представником відповідача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 26 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003597. Касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на підтвердження вказаного клопотання, а також надання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог указаної ухвали суду касаційної інстанції скаржником подано платіжне доручення про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На обґрунтування поважності причин пропущення такого строку скаржник посилається на існування незалежних від нього причин та зазначає, що ним уживалися заходи щодо усунення недоліків попередньо поданих касаційних скарг, після їх повернення Верховним Судом, а також покликається на військовий стан. Крім того, скаржник зазначає, що 02 березня 2022 Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, якими, зокрема, встановила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що вперше скаржник звернувся з касаційною скаргою з дотриманням процесуального строку на касаційне оскарження з моменту отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а прийняття ухвали Верховним Судом про повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку, наведені заявником касаційної скарги обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

У касаційній скарзі представником відповідача зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 1.380.2019.003597, оскільки зазначений правовий висновок фактично суперечить положенням частин другої, третьої статті 10 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-ХІУ «Про місцеві державні адміністрації» у поєднанні з приписами пунктів 1, 2 Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-УІІІ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» (набрав чинності з 02 березня 2014 року) в аспекті обов`язковості погоджувати звільнення першого заступника та заступника голови районної державної адміністрації з головою органу виконавчої влади вищого рівня у зв`язку із поданням ними заяви про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрацій (у день його призначення відповідно до вимог частини третьої статті 10 Закону № 586-ХІV).

Суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №1.380.2019.003597 судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд, а не поставлено рішення по суті.

Отже, вказані доводи та аргументи заявника зводяться до довільного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України, тому посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, є безпідставними.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права.

Подана касаційна скарга представника відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанову Верховного Суду, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права .

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення представником відповідача підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відпустками суддів Шевцової Н.В., Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити.

Процесуальний строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003597 - поновити.

Касаційну скаргу представника Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області - адвоката Дмитришин Мирослави Петрівни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003597 за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді Н.А. Данилевич

В.Е. Мацедонська