Рішення

від 06.09.2022 по справі 940/564/21

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.09.2022 Провадження по справі № 2/940/22/22

Справа № 940/564/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

з участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.

прокурорів Защитинської Т.І., Романчука О.М.

представника відповідача адвоката Порхун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

встановив:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, діючи в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати недійсними наступні договори оренди:

-договір оренди землі № 26/57-16 - ДО вiд 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:003:0030, площею 7,0245 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154342;

-договір орендиземлi№ 28/57-16ДО вiд25.11.2016року,згідно ізяким ОСОБА_1 передано воренду земельнуділянку дляведення фермерськогогосподарства зкадастровим номером3224610100:06:026:0030площею 13га строкомна 7років,та вподальшому зареєстрований25.12.2016року вДержавному реєстріречовихправ на нерухоме майно за iндексним номером рішення про державну реєстрацію 33154558;

-договір оренди землі № 25/57-16 -ДО від 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:016:0020 площею 26 га строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за iндексним номером рішення про державну реєстрацію 33154401.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 6810,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено,що Тетіївським відділом Білоцерківської окружної прокуратури встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області.

У квітні 2016 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_1 , про визнання наказів недійсними.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року в цивільній справі № 380/539/16-ц позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області задоволено, визнано недійсними та скасовано наступні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

- від 02.10.2014 № 10-6355/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26,0 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- вiд 03.10.2014 № 10-6389/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 7,0245 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- вiд 11.11.2014 № 10-13641/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 13,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- від 17.12.2014 № 10-12678/15-14-сг, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надання ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га, кадастровий номер 3224610100:05:003:0030, строком на 21 рік;

- від 30.12.2014 № 10-14388/15-14-сг, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га, кадастровий номер 3224610100:05:016:0020, строком на 49 років;

- від 17.11.2015 № 10-7045/36-15-сг, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13,0 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0030, строком на 49 років.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2018 року рiшення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 29.11.2018 року залишено без змін і поновлено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року.

Отже, є доведеним встановлений судом факт незаконності передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в оренду ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.11.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на підставі вказаних наказів з ОСОБА_1 було укладено 3 договори оренди земельних ділянок.

Із рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вбачається, що на час прийняття оскаржуваних наказів Головним Держземагенством у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 вже було створено ФГ «К-Агро», яке набуло статусу юридичної особи, тобто органом державної влади при вирішені питання щодо надання ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства не було дотримано вимог статей 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року, заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, діючи в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, просить визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 25.11.2016 року за № 25/57-16-ДО, № 26/57-16-ДО, № 28/57-16-ДО.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.06.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

09.09.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Порхун О.П. надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати строки позовної давності для звернення до суду з позовом та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, зазначаючи, що позовні вимоги є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами. Починаючи з дати укладення договорів оренди вказаних земельних ділянок та до моменту подання позову у цій справі органами прокуратури не вживались заходи по захисту прав держави, а отже строк позовної давності був пропущений, що згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. (а. с. 78-87).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22.09.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Порхун О.П. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2, 3статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно доп.1ч.1ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року в цивільній справі № 380/539/16-ц за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Маційчука О.А. до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області визнано недійсними та скасовано наступні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

- № 10-6355/15-14-сг від 02.10.2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- №10-6389/15-14-сг від 03.10.2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 7,0245 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- №10-13641/15-14-сг від 11.11.2014 року яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 13 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- №10-12678/15-14-сг від 17.12.2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га, кадастровий номер 3224610100:05:003:0030 строком на 21 рік;

- № 10-14388/15-14-сг від 30.12.2014 року яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га, кадастровий номер 3224610100:05:016:0020 строком на 49 років;

- №10-7045/36-15-сг від 17.11.2015 року яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0030 строком на 49 років.

У справі № 380/539/16-ц судом встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Київській областівід 02 жовтня 2014 року № 10-6355/15-14-сг, від 03 жовтня 2014 року № 10-6389/15-14-сг та від 11 листопада 2014 року № 10-13641/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26,0 га, 7,0245 га, 13,0 га, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 17 грудня 2014 року № 10-12678/15-14-сг, від 30 грудня 2014 року№ 10-14388/15-14-сг та від 17 листопада 2015 року № 10-7045/36-15-СГ затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянокв оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду наступні земельні ділянки: площею 7,0245 га, кадастровий номер 3224610100:05:003:0030, строком на 21 рік; площею26,0 га, кадастровий номер 3224610100:05:016:0020, строком на 49 років; площею 13,0 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0030, строкомна 49 років.

У 2012 році ОСОБА_1 , як громадянин, на безконкурентних засадах реалізував своє право на отримання в оренду земельної ділянки, площею 13,0 га на території Тетіївської міської ради для ведення фермерського господарства, що підтверджується розпорядженням голови Тетіївської районної державної адміністрації від 04 травня 2012 року № 150, після чого 04 травня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрував ФГ «К-Агро», засновникомі головою якого є він.

Рішення суду мотивовано тим, що на момент прийняття оскаржуваних наказів Головним управлінням Держземагенства у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області фермерське господарство «К-Агро», створене ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи і мало в оренді земельну ділянку, тому, як вважав суд, надання йомув подальшому трьох земельних ділянок без проведення торгів суперечить вимогам статті 124 ЗК України, а також є підставою для визнання відповідних наказів недійсними. (а. с. 10- 15).

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін. (а. с. 16-21).

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , зупинено виконання дії рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року. (а. с. 27).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишено без змін та поновлено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року. (а. с. 22-36).

У мотивувальній частині постанови Верховний Суд зазначив, що «суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що на час прийняття оскаржуваних наказів Головним Держземагенством у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 вже було створеноФГ «К-Агро», яке набуло статусу юридичної особи, обґрунтовано вважав,що органом державної влади при вирішенні питання щодо надання ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства не було дотримано вимог статей 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 ЗК України, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відтак, факт незаконності передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в оренду ОСОБА_1 оспорюваних земельних ділянок для ведення фермерського господарства встановлений судовим рішенням в справі № 380/539/16-ц, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи.

Разом з тим, як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 250932600 від 01.04.2021 року, за № 244779085 від 17.02.2021 року, за № 244778597 від 17.02.2021 року, на підставі наказів, які наразі скасовані, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 25.11.2016 року з ОСОБА_1 укладено 3 договори оренди земельних ділянок, а саме:

-договір оренди землі № 26/57-16 - ДО вiд 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:003:0030, площею 7,0245 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154342;

-договір орендиземлi№ 28/57-16-ДОвiд25.11.2016року,згідно ізяким ОСОБА_1 передано воренду земельнуділянку дляведення фермерськогогосподарства зкадастровим номером3224610100:06:026:0030,площею 13га,строком на7років,та вподальшому зареєстрований25.12.2016року вДержавному реєстріречовихправ на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154558;

-договір оренди землі № 25/57-16 -ДО від 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:016:0020, площею 26 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154401. (а. с. 38-46).

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу вимог ст. ст. 93, 116 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсностіправочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, враховуючи, що договори оренди землі від 25.11.2016 року за № 26/57-16-ДО, № 28/57-16-ДО, № 25/57-16-ДО укладені на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди земельних ділянок площею 7,0245 га; 13 га; 27 га, які визнані недійсними та скасовані, тому оспорювані правочини, вчинені на підставі недійсних та скасованих наказів, також є недійсними, оскільки в момент укладення суперечили ст.ст. 1,7,8, 12 Закону«Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, відтак є недійсними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Водночас, суд відхиляє твердження представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Порхун О.П. щодо відсутності обґрунтованих підстав для здійснення представництва прокурора в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, з огляду на наступне.

Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, зазначав, що у даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконна передача в оренду земельних ділянок суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України. На теперішній час зазначені земельні ділянки є комунальною власністю Тетіївської міської ради. Відтак, необхідність захисту інтересів держави прокурором у конкретному випадку полягає у відновленні законності та справедливості рівноваги між інтересами суспільства (у даному випадку місцевої громади) і орендаря ОСОБА_1 , повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії».

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантовано статтею 131-1 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру». Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею 56 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами тощо. При цьому правові засади організації та порядку діяльності прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру».

Згідно ізст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,представництво прокурором інтересів громадянина або держави в судіполягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Судом встановлено, що листом від 07.04.2021 року № 50/6/306 вих.-21 Білоцерківська окружна прокуратура звернулась до Тетіївського міського голови із проханням звернутися до суду з позовною заявою про визнання зазначених договорів оренди землі недійсними або повідомити прокуратуру про причини неможливості звернення до суду із вказаною позовною заявою. (а. с. 47- 49).

Проте, листом від 19.04.2021 року № 02-33/526 міський голова Б. Балагура повідомив прокурора, що на даний час Державним казначейством України у м. Києві заблоковані рахунки виконавчого комітету Тетіївської міської ради, відтак вони не в змозі здійснити оплату судового збору при поданні позовної заяви до суду. У зв`язку з цим, просив Білоцерківську окружну прокуратуру представляти інтереси Тетіївської міської ради в суді з питань незаконної передачі ГУ Держгеокадастру у Київській області в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства та визнання недійсними договорів оренди зазначених земельних ділянок. (а. с. 50).

За таких обставин, суд вважає, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки було повідомлено Тетіївську міську раду листом від 17.05.2021 за № 50/6/1150 вих.-21 за підписом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури О. Маційчука щодо підготовки позову в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. (а. с. 51).

Так, у п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 рокуу справі № 903/129/18 зроблено висновок, що: «незалежно від того, чи відповідають дійсності доводиГородищенської сільської ради Луцького району Волинської областіпро неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

Як встановлено із матеріалів справи, Тетіївською міською радою не було вжито відповідних заходів щодо відновлення порушеного порядку розпорядження оспорюваними земельними ділянками, які є комунальною власністю Тетіївської міської ради.

Отже, у цьому випадкунеобхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому конкретному випадку - територіальної громади) й орендаря ОСОБА_1 , повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності Тетіївської міської ради, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому уКонституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Водночас,Конституція України(статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (статті14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з розпорядженням земель державної та комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена), зокремаправочину на підставі якого відповідний орган розпорядився земельною ділянкою, поза встановленої законом процедури,такому суспільному інтересу не відповідає.

При цьому, право оренди - є різновидом майнового права на майно, і набуття певною особою права користування (як одного з складових права власності) земельною ділянкою, фактично стосується питання щодо розпорядження земель певного призначення (у даному випадку, сільськогосподарського).

За таких обставин судом встановлено, що у даній справі, «суспільним», «публічним» інтересом зверненняпрокурора до суду з вимогою про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок -є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передання у користування земель всупереч встановленому законом порядку, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, землі - національного багатства України, як джерела задоволення потреб суспільства в земельних ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначенняправомірності дій органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення.

У цій справі, як зазначено прокурором та встановлено судом, порушення державних інтересів полягає у користуванні ОСОБА_1 спірними земельними ділянками, які є комунальною власністю Тетіївської міської ради, на підставі договорів оренди землі, укладеними згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди земельних ділянок площею: 7,0245 га; 13 га; 27 га, які визнані недійсними та скасовані рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року, яке набрало законної сили.

Згідно п. «а» ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється в тому числі на принципі судового захисту прав місцевого самоврядування.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

У Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено уКонституціїі законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаютьсяКонституцієюабо законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Відтак, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема Тетіївської міської ради, та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту саме шляхом вжиття заходів прокурорського реагування представницького характеру.

Крім того, у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Порхун О.П. зазначила, що прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, визначеної ст. 256 ЦК України, оскільки починаючи з дати укладення договорів оренди зазначених земельних ділянок, а саме з 25.11.2016 року та до моменту подання позову в цій справі органами прокуратури не вживалися заходи по захисту прав держави, а отже строк позовної давності був пропущений.

Суд критично оцінює такі доводи з огляду на наступне.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту, а саме коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц.

Підставами для відмови в позові в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Тлумачення частини першої статті 261 ЦК України свідчить про те, що строком позовної давності є термін, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у цивільних правовідносинах або ж для реалізації владних повноважень.

При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментомнаявності порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Таким чином, при вирішенні питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду у цивільному судочинстві необхідно встановити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, установити дату, коли особа звернулася до суду, з`ясувати, чи у межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду.

Судом встановлено, що 19.05.2021 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з цим позовом, діючи в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради.

Оспорювані договори оренди землі укладені 25.11.2016 року на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди земельних ділянок площею: 7,0245 га; 13 га; 27 га.

На підставі актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 16.12.2020 року та від 05.04.2018 року, земельні ділянки, які були передані в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, наразі є комунальною власністю Тетіївської ради, право власності на які було зареєстровано 29.11.2018 року та 13.01.2021 року, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 250932600 від 01.04.2021 року, за № 244779085 від 17.02.2021 року, за № 244778597 від 17.02.2021 року.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, яка є матеріальним позивачем. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Тетіївській міській раді, право якої порушене, стало відомо чи мо гло стати відомо про таке порушення.

Тетіївська міська рада дізналась про порушення її права, як власника земельних ділянок, 07.04.2021 року, коли Білоцерківська окружна прокуратура листом від 07.04.2021 року № 50/6/306 вих.-21 повідомила про порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області. (а. с. 47).

Тетіївська міська рада, в силу положень ст. 19 Конституції України та згідно з повноваженнями, передбаченими чинним законодавством, не мала можливості та повноважень самостійно дізнатися про порушення її прав, які стали підставою для звернення до суду прокурора у цій справі.

Тобто, у Тетіївської міської ради відсутня можливість самостійного встановлення факту порушення права, у зв`язку з чим вказане у позові порушення вимог законодавства і наразі залишається не усунутим.

Крім того, суд зауважує, що під час розгляду цивільної справи № 380/539/16-ц за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Маційчука О.А. до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Тетіївським районним судом Київської області було встановлено, що :«Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди зазначених земельних ділянок не зареєстровані.»

Водночас, суд вважає, що сам прокурор мав об`єктивну можливість дізнатися та у подальшому реагувати на вказані порушення лише з 09 грудня 2020 року, тобто тоді, коли Верховним Судом було прийнято постанову в справі № 380/539/16-ц за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Маційчука О.А. до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, якою рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишено без змін та поновлено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року.

Наявність договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області 25.11.2016 року, та поданий 21.04.2016 року позов заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Маційчука О.А. до Головного управління Держгеокадаструу Київській області про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області самі по собі не можуть вказувати на час, з якого прокурор дізнався або міг дізнатися про порушення прав Тетіївської міської ради за захистом яких прокурор звернувся до суду в цій справі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що у цій справі прокурор з позовом звернувся в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Відтак, доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Порхун О.П. щодо пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними.

Також, суд критично оцінює твердження представника відповідача адвоката Порхун О.П. щодо не надання прокурором оспорюваних договорів оренди землі, оскільки факт наявності оспорюваних договорів оренди землі підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 250932600 від 01.04.2021 року, за № 244779085 від 17.02.2021 року, за № 244778597 від 17.02.2021 року.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правиламист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, з огляду на наведені вище норми законодавства, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Разом зтим,відповідно дост.264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 6810 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1009 від 06.05.2021 року.

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача по 3405 грн. 00 коп. з кожного (6810,00/2=3405,00).

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 5, 7, 13, 19, 131-1, 140 Конституції України, статтями 4, 10, 21, 203, 216, 228, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статтями 5, 12, 93, 116 Земельного кодексу України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про місце самоврядування», статтями 10, 12, 56, 76, 81, 82, 141, 178, 264-268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок задовольнити.

Визнати недійсними наступні договори оренди землі:

-договір оренди землі № 26/57-16 - ДО вiд 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:003:0030, площею 7,0245 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154342;

-договір орендиземлi№ 28/57-16ДО вiд25.11.2016року,згідно ізяким ОСОБА_1 передано воренду земельнуділянку дляведення фермерськогогосподарства зкадастровим номером3224610100:06:026:0030площею 13га,строком на7років,та вподальшому зареєстрований25.12.2016року вДержавному реєстріречовихправ на нерухоме майно за iндексним номером рішення про державну реєстрацію 33154558;

-договір оренди землі № 25/57-16 -ДО від 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:016:0020 площею 26 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за iндексним номером рішення про державну реєстрацію 33154401.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115, на користь Київської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ, 01014, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача - UA0282201720343190001000015641, судовий збір у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Київської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, м. Київ, 01014, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача - UA0282201720343190001000015641, судовий збір у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 16.09.2022 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК