Постанова

від 31.01.2023 по справі 940/564/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 940/564/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2022/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Порхун Олесі Павлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року у складі судді Мандзюка С.В.,

у цивільній справі за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, діючи в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради звернувся у суд із позовом у якому просить визнати недійсними :

- договір оренди землі № 26/57-16 - ДО від 25.11.2016, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:003:0030, площею 7,0245 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154342;

- договір оренди землі № 28/57-16 -ДО від 25.11.2016, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:06:026:0030 площею 13 га строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154558;

- договір оренди землі № 25/57-16 -ДО від 25.11.2016, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:016:0020 площею 26 га строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154401; вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що Тетіївським відділом Білоцерківської окружної прокуратури встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області.

У квітні 2016 року заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_1 , про визнання наказів недійсними.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року в цивільній справі № 380/539/16-ц позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області задоволено, визнано недійсними та скасовано наступні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

- наказ від 02.10.2014 № 10-6355/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26,0 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- наказ від 03.10.2014 № 10-6389/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 7,0245 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- наказ від 11.11.2014 № 10-13641/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 13,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- наказ від 17.12.2014 № 10-12678/15-14-сг, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надання ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га, кадастровий номер 3224610100:05:003:0030, строком на 21 рік;

- наказ від 30.12.2014 № 10-14388/15-14-сг, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га, кадастровий номер 3224610100:05:016:0020, строком на 49 років;

- наказ від 17.11.2015 № 10-7045/36-15-сг, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13,0 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0030, строком на 49 років.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2018 рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017 та постанову Київського апеляційного суду від 29.11.2018 залишено без змін і поновлено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017.

Отже, є доведеним встановлений судом факт незаконності передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в оренду ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, як вбачається із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.11.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області на підставі вказаних наказів з ОСОБА_1 було укладено 3 договори оренди земельних ділянок.

Із рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вбачається, що на час прийняття оскаржуваних наказів Головним Держземагенством у Київській області та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 вже було створено ФГ «К-Агро», яке набуло статусу юридичної особи, тобто органом державної влади при вирішені питання щодо надання ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства не було дотримано вимог статей 1, 7, 8. 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07.02.2017, заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області, діючи в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, просить задовольнити поданий ним позов, визнавши недійсними договори оренди земельних ділянок від 25.11.2016 за № 25/57-16- ДО, № 26/57-16-ДО, № 28/57-16-ДО.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області задоволено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Порхун О.П. в інтересах ОСОБА_1 просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги за змістом зазначено, що починаючи з дати укладення договорів оренди вищевказаних земельних ділянок та до моменту подання позову в цій справі органами прокуратури не вживались заходи по захисту прав держави, а отже строк позовної давності був пропущений, що є підставою для відмови у позові, оскільки у справі №380/539/16-ц, в якій позивачем був також прокурор, а предметом спору ці ж ділянки, то зрозуміло, що прокурор добре знав про обставини в 2016 році, а тому висновок суду, що прокурор дізнався про обставини спору лише після рішення Верховного Суду є незрозумілими.

Вказано, що прокурор не міг представляти інтереси Тетіївської міської ради, зокрема, через те, що вона не має делегованих державою повноважень.

Зазначено, що саме Виконавчий комітет Тетіївської міської ради повинен був подавати такий позов і оплачувати судовий збір, а не Тетіївська міська рада, оскільки контроль за використанням та охороною земель відноситься до делегованих повноважень виконавчих органів рад, вказане проігноровано судом, тобто не встановлено особу, яка могла бути належним позивачем у цій справі.

Суд першої інстанції також відхилив зауваження представника ОСОБА_1 про те, що у справі відсутні договори оренди землі, які є предметом даного позову.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області не з`явився, про дату розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 219), тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у його відсутність.

Колегія суддів вислухавши адвоката Порхун О.П. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, представника позивача Холоденко А.С. яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи поданий по справі позов, районний суд виходив з підстав його обґрунтованості.

З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.

В силу вимог ст. ст. 93, 116 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. ст. 228 ЦК).

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як свідчать матеріали справи, наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 02 жовтня 2014 року № 10-6355/15-14-сг, від 03 жовтня 2014 року № 10-6389/15-14-сг та від 11 листопада 2014 року № 10-13641/15-14-сг надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26,0 га, 7,0245 га, 13,0 га, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 17 грудня 2014 року № 10-12678/15-14-сг, від 30 грудня 2014 року № 10-14388/15-14-сг та від 17 листопада 2015 року № 10-7045/36-15-СГ затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду наступні земельні ділянки: площею 7,0245 га, кадастровий номер 3224610100:05:003:0030, строком на 21 рік; площею26,0 га, кадастровий номер 3224610100:05:016:0020, строком на 49 років; площею 13,0 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0030, строком на 49 років.

Між тим, рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року в цивільній справі № 380/539/16-ц за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Маційчука О.А. до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області визнано недійсними та скасовано наступні накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

- № 10-6355/15-14-сг від 02.10.2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 26 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- №10-6389/15-14-сг від 03.10.2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 7,0245 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- №10-13641/15-14-сг від 11.11.2014 року яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яка розташована на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області орієнтовним розміром 13 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

- №10-12678/15-14-сг від 17.12.2014 року, яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 7,0245 га, кадастровий номер 3224610100:05:003:0030 строком на 21 рік;

- № 10-14388/15-14-сг від 30.12.2014 року яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 26 га, кадастровий номер 3224610100:05:016:0020 строком на 49 років;

- №10-7045/36-15-сг від 17.11.2015 року яким затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Тетіївської міської ради Тетіївського району Київської області та надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 3224610100:06:026:0030 строком на 49 років.

Указаним рішення суду визнано доведеним, що у 2012 році ОСОБА_1 , як громадянин, на безконкурентних засадах реалізував своє право на отримання в оренду земельної ділянки, площею 13,0 га на території Тетіївської міської ради для ведення фермерського господарства, яка й використовувалася створеним ним та очолюваним фермерським господарством «К-Агро» у своїй діяльності, а ця обставина у відповідності до положень ст.124 ЗК України виключала можливість у подальшому повторного отримання ним земельних ділянок на умовах оренди без проведення торгів та слугувала підставою для визнання відповідних наказів недійсними (а. с. 10- 15).

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін (а. с. 16-21).

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з одночасним зупиненням виконання дії рішення суду від 07 лютого 2017 року й у подальшому постановою касаційного суду від 09.12.2020 рішення районного суду та постанову апеляційного суду залишено без змін. Виконання рішення районного суду поновлено (а.с. 22, 26, 27).

Постановою касаційного суду визнано доведеним, що органом державної влади при вирішенні питання щодо надання ОСОБА_1 земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства не було дотримано вимог статей 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 118, 121, 123, 124, 134 ЗК України, остільки ОСОБА_1 вже було створено ФГ «К-Агро», яке набуло статусу юридичної особи.

Отже, факт незаконності передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області в оренду ОСОБА_1 оспорюваних земельних ділянок для ведення фермерського господарства встановлений судовим рішенням в справі № 380/539/16-ц, яке набрало законної сили та в силу положень ч.4 ст.82 ЦК України має преюдиційне значення для цієї справи.

Проте, відповідно до даних, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 250932600 від 01.04.2021, за № 244779085 від 17.02.2021, за № 244778597 від 17.02.2021, на підставі наказів, які нині скасовано, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 25.11.2016 року з ОСОБА_1 укладено 3 договори оренди оспорюваних земельних ділянок, а саме:

- договір оренди землі № 26/57-16 - ДО вiд 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:003:0030, площею 7,0245 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154342;

- договір оренди землі № 28/57-16-ДО від 25.11.2016року,згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:06:026:0030,площею 13га,строком на 7 років,та в подальшому зареєстрований 25.12.2016року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154558;

- договір оренди землі № 25/57-16 -ДО від 25.11.2016 року, згідно із яким ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 3224610100:05:016:0020, площею 26 га, строком на 7 років, та в подальшому зареєстрований 25.12.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером рішення про державну реєстрацію 33154401 (а. с. 38-46).

Отже матеріалами справи доведено, що договори оренди землі від 25.11.2016 року за № 26/57-16-ДО, № 28/57-16-ДО, № 25/57-16-ДО укладено на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди земельних ділянок площею 7,0245 га; 13 га; 27 га, які було визнано недійсними та скасовано, а тому районний суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, як вчинених на підставі недійсних наказів органу влади.

Твердження апеляційної скарги про відсутність у прокурора повноважень звернення у суд з позовом в інтересах Тетіївської міської ради - безпідставні.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Для представництва інтересів держави в суді прокурор має довести вжиття ним всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, зокрема повідомлення прокурором відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись у суд із позовом у цій справі, прокурор посилався на те, що на час пред`явлення вимог оспорювані земельні ділянки, передані в оренду на підставі незаконних рішень органу влади, є комунальною власністю Тетіївської міської ради. Прокурор зазначав, що порушено інтереси держави, а саме матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування, право власності територіальної громади на землю, а орган, на який покладено обов`язок щодо здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, - Тетіївською міською радою, яка на звернення прокурора щодо вжиття заходів поновлення права власності територіальної громади на земельні ділянки, у листі від 19.04.2021 висловлено прохання представлення окружним прокурором у спірних правовідносинах інтересів громади (а.с.47-51).

Згідно вимог п.а ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 4 цього Закону передбачено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється в тому числі на принципі судового захисту прав місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо звернення прокурора у суд з позовом у відповідності до повноважень, передбачених положеннями Закону України «Про прокуратуру», в інтересах держави, в особі органу місцевого самоврядування - Тетіївської міської ради.

Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права при прийнятті до провадження позовної заяви, яка, на думку скаржника, не відповідала положенням статті 175 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом положень ч.6 ст.177 ЦПК України та вирішення спору у відсутність оспорюваних договорів оренди колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, остільки факт наявності таких договорів підтверджено даними, які містяться у інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна (а.с. 38-46).

Окрім цього відповідач, на виконання вимог частини першої статті 81 та частини шостої статті 95 ЦПК України не спростував достовірності наданих стороною позивача доказів, не надав до апеляційної скарги доказів звернення до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у нього чи органу влади оригіналів оспорюваних договорів, не долучено їх до апеляційної скарги, а лише формально зазначено про те, що прокурором до позову додано неналежні докази.

До справи прокурором долучено матеріали, які містять інформацію щодо предмета доказування, наявність обставин обґрунтовано належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене та матеріали справи, у їх сукупності, зазначені доводи є надуманими, такими, що сформульовані на підставі вільного тлумачення норм процесуального права та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. (ч.1 ст. 44 ЦПК).

Твердження апеляційної скарги про звернення прокурора у суд з позовом з пропущенням строку позовної давності без поважних причин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими.

Указані посилання ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.

Відповідно до справи, оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені 25.11.2016 на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_1 в користування на умовах оренди, площа яких становила: 7,0245 га; 13 га та 27 га.

На підставі актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 16.12.2020 року та від 05.04.2018 року, земельні ділянки, які були передані в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, про що відповідна реєстрація була проведена 21.12.2016 року, нині є комунальною власністю Тетіївської ради, право власності на які було зареєстровано 29.11.2018 року та 13.01.2021 року, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 250932600 від 01.04.2021 року, за № 244779085 від 17.02.2021 року, за № 244778597 від 17.02.2021 року (а.с.38-46).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Тетіївської міської ради, яка є матеріальним позивачем. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Тетіївській міській раді, право якої порушене, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Аналогічних висновків дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018року у справі № 372/ 1036/15-ц.

Тетіївська міська рада дізналась про порушення її права, як власника земельних ділянок, 07.04.2021, коли Білоцерківська окружна прокуратура листом від 07.04.2021 року № 50/6/306 повідомила про порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області. (а.с. 47).

Тетіївська міська рада, в силу положень ст. 19 Конституції України та згідно з повноваженнями, передбаченими чинним законодавством, не мала можливості та повноважень самостійно дізнатися про порушення її прав, які стали підставою для звернення до суду прокурора у цій справі.

Матеріалами справи не доведено наявність у Тетіївської міської ради можливості самостійного встановлювати факт порушення права.

Відповідно до справи, прокурор мав об`єктивну можливість дізнатися та у подальшому реагувати на вказані порушення з 09 грудня 2020 року, тобто дати ухвалення Верховним Судом постанови в справі № 380/539/16-ц за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, якою рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін та поновлено виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 лютого 2017 року.

Окрім цього, підлягає врахуванню і та обставина, що під час порушення у суді в квітні 2016року цивільної справи № 380/539/16-ц за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів, спірні договори оренди не було укладено та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а їх укладенні та відповідна реєстрація відповідачами проведена у листопаді 2016року, тобто під час розгляду судом справи щодо законності їх передачі в оренду.

Посилання про правомірність таких дії ОСОБА_1 з причин відсутності клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки, колегія суддів відхиляє, остільки наявність у суді спору зобов`язувала відповідачів самостійно зупинити дії, пов`язані з укладенням та подальшою реєстрацією оспорюваних договорів у відповідному Державному реєстрі.

Отже, факт наявності договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області 25.11.2016 року не вказують на обізнаність прокурора про подальше порушення прав Тетіївської міської ради, остільки оспорювані договори оренди було укладено уже під час провадження справи у суді (позов подано 21.04.2016), про що було приховано відповідачами від суду та позивача, а у справі відсутні докази на спростування тверджень представника прокуратури про те, що про їх наявність позивач довідався лише після перегляду справи у касаційному порядку (09.12.2020) й подальшого вчинення ним дій, пов`язаних з виконанням рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про звернення прокурора у суд з позовом з порушенням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 89 ЦІПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції під час апеляційного провадження до справи не долучено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Тетіївського районного суду Київської обл. від ь 07 вересня 2022року ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Порхун Олесі Павлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: