Рішення

від 12.09.2022 по справі 569/5379/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/5379/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особіголовуючої судді -Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М.

з участю:

представника позивача - адвоката Ляшка Д.В.

представника відповідача - адвоката Зражевської Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Просить шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції 03.08.2012 року, актовий запис № 778 - розірвати. Неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом зі мною, його матір`ю, ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати у справі покласти на Відповідача. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 03.08.2012 року вони з Відповідачем перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції , актовий запис № 778. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі проживає разом з нею. Останнім часом їхнє з Відповідачем сімейне життя почало істотно погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до повного припинення шлюбних стосунків між ними. У них різні цінності, погляди на життя, інтереси та цілі. Почуття любові, довіри і поваги втрачено, що є взаємним та остаточним. Як наслідок, вже тривалий час шлюб між ними існує лише формально. За цих обставин вона дійшла остаточного висновку про те, що подальше спільне життя з Відповідачем в якості одного подружжя та збереження шлюбу є неможливим адже суперечитиме їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини. Наразі їхній син проживає з нею та фактично перебуває на її утриманні. Водночас, Відповідач хоча і надає певну матеріальну допомогу на сина, однак вона є нерегулярною та не достатня для забезпечення належних умов утримання дитини. На даний час позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тож не здатна самостійно забезпечити утримання дитини у розмірі, який дійсно відповідав би його інтересам, що ставить її у доволі скрутне матеріальне становище. Водночас, незалежно від характеру взаємин з відповідачем, їхній син має право на достатнє матеріальне забезпечення, якісне харчування, одяг, освіту, лікування, у разі потреби, можливість реалізовувати свої захоплення, тощо. Вважає, що аліменти з Відповідача слід стягувати саме у вигляді частки від його заробітку (доходу), що відповідатиме інтересам дитини та дозволить забезпечити збереження пропорційності розміру аліментів дійсному рівню життя та доходів Відповідача. Відповідач є працездатним, офіційно працевлаштованим, зареєстрований приватним підприємцем, інших дітей не має, аліментів на користь інших осіб не сплачує, тому вважає за можливо стягувати з нього аліменти на сина у розмірі 1/3 частки усіх видів його доходів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування такого розміру аліментів зазначила, що Відповідач є засновником ТОВ "КВІТЕНЬ" (ЄДРПОУ 13986735), засновником та директором декількох інших юридичних осіб: ТОВ "КОНТИНЕНТСЕРВІС-К" (ЄДРПОУ 42540736), ТОВ "ГРАНД КУРС ІНВЕСТ" ЄДРПОУ 44467920), ПАТ "МЕХБУДСЕРВІС" (ЄДРПОУ 01273355) у яких отримує стабільний дохід, а також є їх кінцевим бенефіціарним власником. Відповідач також зареєстрований фізичною особою - підприємцем. Ці обставини підтверджують те, що Відповідач є працездатною особою та має постійний дохід. Вважає, що сплата аліментів у розмірі 1/3 частки усіх видів доходів не стане надмірно обтяжливим для Відповідача та одночасно дозволить забезпечити належне виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання свого єдиного сина на гідному рівні. Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Представник позивачки адвокат Ляшко Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі у межах доводів позовних вимог та просив задовольнити. Пояснив, що сторони з середини 2021р. проживають окремо, дитина проживає разом з матір`ю. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просив справу розглянути без його участі, за участі його представника адвоката Зражевської Я.О., позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у заяві від 13.09.2022 р. У поданій до суду заяві відповідач свою правову позицію обґрунтовуєтим, що позовну вимогу щодо розірвання шлюбу визнає та просить її задовольнити. До такого рішення прийшов у зв`язку з тим, що на період відкладення судових засідань, їм з дружиною так і не вдалось примиритись, незважаючи на його спроби щодо збереження сім`ї. З урахуванням цього, строків на примирення не потребує. Позовну вимогу щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини визнає частково, а саме щодо стягненняз нього аліментівна утриманнядитини врозмірі 1/4частки, у зв`язку з тим, що він добровільно надає позивачці необхідні кошти на утримання дитини весь цей час, продовжує надавати та має намір в подальшому приймати участь у житті дитини адже сина любить. Вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів виключних обставин стягнення з мене 1/3 частини доходів, як це вимагає чинне законодавство. В той час як судова практика в частині стягнення аліментів з платників аліментів, притримується розрахункуна утриманняоднієї дитини1/4 частки доходів. Одна третячастки стягуєтьсязгідно судовоїпрактики зрозрахунку утримання двох дітей. В тому числі це відображено положеннями ст. 183 ч. 3 СК України. Представник відповідача адвокат Зражевська Я.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Підтримала подану до суду відповідачем заяву, просила шлюб розірвати, та не заперечила проти стягнення на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Ухвалою суду від 13.05.2022 р. відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін. Ухвалою судувід 15.06.2022р. клопотання представникапозивача провитребування доказівзадоволено частково. Витребувано від Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ 44070166, адреса: 33023, м. Рівне, вул. Відінська 12, тел. 0362 692501) інформацію про джерела отримання та розмір доходів гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , інп. НОМЕР_1 ), які були отримані ним як фізичною особою та як фізичною особою - підприємцем, у період з 01.01.2021 року по день фактичного надання інформації. Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 03.08.2012 року відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 778. З оглянутого судом свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 394, зареєстрований Рівненським міськрайонним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За визначенням поняття шлюбу, наведеним у частині першій статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Статтею 24 СК України закріплено один із головних принципів шлюбу його добровільність. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Як слідує з положень статті 51 Конституції України, добровільність шлюбу відноситься до основних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до вимог статті 112 СК України, якою визначено підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, суд з`ясовуєфактичні взаєминиподружжя,дійсні причинипозову пророзірвання шлюбу,бере доуваги наявністьмалолітньої дитини,дитини-інвалідата іншіобставини життяподружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Судом встановлено, що подружні стосунки припинені з середини 2021 року, та не відновлювалися, спільного господарства , бюджет не ведуть, не мають спільних інтересів і не піклуються один про одного. За цей час подружжя не здійснили реальних дій щодо збереження родинних стосунків. Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Виходячи з достовірно встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що між сторонами відсутні почуття любові, поваги, взаєморозуміння. Примирення не можливе , оскільки взаємної волі сторін на спільне проживання немає. Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд, приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, причини розлучення, взаємовідносини між сторонами, небажання кожного з них продовжувати шлюбні відносини, дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін, збереження їх сім`ї є неможливим та суперечить інтересам кожного з них та неповнолітньої дитини, а тому шлюб підлягає до розірвання. Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Оскільки між сторонами відсутній спір щодо встановлення місця проживання дитини, тому суд прийшов до висновку, що місцем проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 , проти чого не заперечує відповідач. Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 191 СК України за рішенням суду аліменти на утримання дитини стягуються від дня пред`явлення позову. Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст.7 ЗУ "Про державний бюджет на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на дитину віком дo 6 років починаючи з січня - 2100 грн., з липня - 2201 грн., з грудня - 2272 грн., на дитину вікoм від 6 дo 18 рокiв починаючи з січня -2618 грн., з липня - 2744 грн., з грудня - 2833 грн. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2). Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4). Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька. Встановлено, що ОСОБА_2 є засновником ТОВ "КВІТЕНЬ" (ЄДРПОУ 13986735), засновником та директором декількох інших юридичних осіб: ТОВ "КОНТИНЕНТСЕРВІС-К" (ЄДРПОУ 42540736), ТОВ "ГРАНД КУРС ІНВЕСТ" ЄДРПОУ 44467920), ПАТ "МЕХБУДСЕРВІС" (ЄДРПОУ 01273355) у яких кінцевим бенефіціарним власником. Відповідач також зареєстрований фізичною особою - підприємцем. На виконання ухвали суду від 15.06.2022 року з Головного управління ДПС у Рівненській області надійшла інформація про джерела і суми доходів ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 відповідно до відомостей з ДРФО. З оглянутої копії довідки від 12.09.2022 р. , виданої КНП «ЦМЛ» РМР підтверджується факт перебування відповідача ОСОБА_2 на «Д» обліку в лікаря-пульманолога з приводу діагнозу Бронхіальна астма, загострення середньої тяжкості. Наявність інших обставин, які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів (незадовільний стан здоров`я відповідача, наявність у нього утриманців, тощо), судом не встановлена. Враховуючи встановлені по справі обставини, та з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, суд вважає необхідним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини за рішенням суду у частці, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову до суду - з 05.05.2022 р. до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання. Наявність інших обставин, які можуть бути враховані судом при визначенні розміру аліментів (незадовільний стан здоров`я відповідача, наявність у нього інших дітей, крім сина ОСОБА_4 , утриманців, тощо), судом не встановлена. Судові витрати - судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки в сумі 992,40 грн. за вимогу про розірвання шлюбу , та за вимогу про стягнення аліментів в прибуток державного бюджету в сумі 992,40 грн., від сплати якого позивачка була звільнена при пред`явленні позову. Напідставі вищевикладеного, ст. ст. 55, 110, 112, 115 , 160, 180, 182, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 430, 354, 355 ЦПК України, суд , вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03.08.2012р. відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 778, розірвати.

Неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Рівне, Рівненської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видіх заробітку (доходу) , щомісячно, починаючи з 05.05.2022 р. до повноліття дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. в прибуток державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути подана протягомтридцяти днівз дня складенняповного судовогорішення безпосередньодо Рівненського апеляційного судуабо через Рівненський міськийсуд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Повний текст рішення виготовлено 16.09.2022 р.

Суддя О.В.Панас