Ухвала

від 11.09.2022 по справі 908/2425/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/95/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.09.2022 Справа № 908/2425/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Камаєва О.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 62543080 з виконання виконавчого документу наказу Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2425/19

за позовом Концерну Міські теплові мережі, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття, ідентифікаційний код юридичної особи 01554516 (69068 м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8)

про стягнення 45457,08 грн.

та за зустрічною позовною заявою:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття, ідентифікаційний код юридичної особи 01554516 (69068 м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8)

до відповідача: Концерну Міські теплові мережі, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9)

про внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді

орган, дії якого оскаржуються: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Брюллова, буд. 5, м. Запоріжжя 69068)

за участю

представник позивача: не прибув

представник відповідача (скаржника): Бачурін П.П., дов. б/н від 25.05.2022

представник органу, дії якого оскаржуються: не прибув

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття вих. № 25 від 09.02.2022 на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 62543080 з виконання виконавчого документу наказу Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2425/19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями скаргу передано на розгляд судді Дроздовій С.С., враховуючи перебування судді Науменко А.О. з 16.02.2022 по 01.03.2022 у відпустці.

Ухвалою суду від 11.03.2022 прийнято скаргу до розгляду та зазначено, що про дату та час судового засідання, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 (з постійним його продовженням), на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою безпеки та збереження життя учасників судового процесу сторони будуть повідомлені Господарським судом Запорізької області додатково.

Ухвалою суду від 07.07.2022 судове засідання призначено на 18.07.2022.

Ухвалою суду від 18.07.2022 розгляд скарги відкладено на 24.08.2022., у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 24.08.2022 розгляд скарги відкладався на 12.09.2022, про що належним чином повідомлено учасників судового процесу.

12.09.2022 року у судовому засіданні, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

12.09.2022р. представник заявника підтримав свої вимоги, викладені у скарзі.

12.09.2022р. представник органу виконання у судове засідання не прибув, 02.09.2022 на електронну адресу господарського суду надіслав відзив на скаргу, просив суд поновити строк на подання відзиву на скаргу на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 62543080, прийняти відзив на скаргу, розглянути скаргу призначену на 12.09.2022 без участі представника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у задоволенні скарги відмовити.

Згідно ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4).

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд, задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою формування матеріалів по розгляду скарги для її повного та всебічного розгляду, дотримання прав та обов`язків відповідача, на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України поновлює державному виконавцю процесуальний строк на подання до суду відзиву на скаргу.

Скаржник (відповідач у справі) надав відповідь на відзив на скаргу вих. № 82 від 06.09.2022 (вх. № 10838/08-08/22 від 08.09.2022). Просив суд відхилити доводи Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) як необґрунтовані та задовольнити скаргу.

Розглянувши матеріали заяви, встановивши всі наявні обставини, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Стаття 341 Господарського процесуального кодексу України містить такі норми:

1. Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно, строк на оскарження вказаних постанов скінчився.

Скаржник просив суд поновити строк для звернення до суду з даною скаргою, обґрунтовуючи тим, що лише, 30.11.2021 з постанови про стягнення виконавчого збору від 04.11.2021 у виконавчому провадженні № 62543080 скаржнику стало відомо про відкриття 13.07.2020 Шевченківським ВДВС у м. Запоріжжі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого провадження з виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2425/19 від 02.07.2020 про стягнення з Фірми 47310,01 грн. боргу на користь Концерну Міські теплові мережі. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 62543080 від 13.07.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення до скаржника не надсилалась, в зв`язку з чим відповідач як боржник не вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 62543080 від 13.07.2020 не надіслана скаржнику до теперішнього часу. Первісно дана скарга була подана до суду 28.01.2022, але ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2022 в даній справі скарга була повернута Фірмі в зв`язку з недотриманням вимог ст. 170 ГПК України. При цьому судом було роз`яснено, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду, після усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 02.02.2022. Ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.02.2022 по справі № 908/2425/19 була отримана скаржником 04.02.2022. 11.02.2022 скарга повторно подана до Господарського суду Запорізької області, але з причини того, що примірники скарги які направлялись сторонам (через необізнаність секретаря) були зареєстровані під різними вихідними номерами та не в один день, ухвалою від 14.02.2022 в даній справі Господарський суд Запорізької області знов повернув скаргу заявнику без розгляду. Ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 по справі №908/2425/19 була отримана скаржником 21.02.2022. При цьому судом було роз`яснено, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду, після усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 14.02.2022.

24.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття вих. № 25 від 09.02.2022 на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 62543080 з виконання виконавчого документу наказу Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 у справі № 908/2425/19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями скаргу передано на розгляд судді Дроздовій С.С., враховуючи перебування судді Науменко А.О. з 16.02.2022 по 01.03.2022 у відпустці.

Ухвалою суду від 11.03.2022 прийнято скаргу до розгляду та зазначено, що про дату та час судового засідання, сторони будуть повідомлені Господарським судом Запорізької області додатково.

Ухвалою суду від 07.07.2022 судове засідання призначено на 18.07.2022.

Враховуючи викладене вище, вказані скаржником причини пропуску ним встановленого ст. 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденного строку для подання скарги господарський суд вважає поважними, тому клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на подання скарги слід задовольнити.

Згідно приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 у справі № 908/2425/19 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ЗОРФ Взуття на користь Концерну МТМ 38252,06 грн. основного боргу, 808,86 грн. інфляційних втрат, 505,98 грн. 3% річних, 5824,99 грн. пені, 1918,25 грн. судового збору.

В іншій частині первісного позову щодо стягнення з ТОВ ЗОРФ Взуття на користь Концерну МТМ 61,53 грн. пені, 3,66 грн. 3% річних та 2,75 грн. судового збору відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову про внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 340555 від 04.06.2018 відмовлено. Судовий збір за зустрічним позовом покладено на позивача за зустрічним позовом - ТОВ ЗОРФ Взуття.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 908/2425/19 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 у справі № 908/2425/19 залишено без змін.

02.07.2020 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 908/2425/19 , які вступили у законну силу 09.06.2020, Господарським судом Запорізької області видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття, ідентифікаційний код юридичної особи 01554516 (69068, м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8) на користь Концерну Міські теплові мережі, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9) 38252 (тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 06 коп. основного боргу, 808 (вісімсот вісім) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 505 (п`ятсот п`ять) грн. 98 коп. 3% річних, 5824 (п`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 99 коп. пені, 1918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн. 25 коп. судового збору.

Наказ пред`явлено до виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

13.07.2020 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62543080 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02.07.2020 № 908/2425/19. Відповідно до інформації про виконавче провадження категорія стягнення - стягнення коштів.

08.01.2021 виконавцем було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62543080.

04.11.2021 виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 4 731 грн. 01 коп.

Постановою виконавця від 04.11.2021 закінчено виконавче провадження ВП № 62543080, у зв`язку з тим, що рішення за виконавчим документом виконано в повному обсязі.

У зв`язку з несплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в порядку Закону України «Про виконавче провадження» виведено в окремі виконавчі провадження 162 грн. 39 коп. мінімальних витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 67423672 та стягнення виконавчого збору у розмірі 4 731 грн. 01 коп. за виконавчим провадженням № 67423354, про що виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.11.20211.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.97р.).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97 р.; у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002 р.; у справі "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003 р.).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Згідно п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, (ч.ч. 1 та 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Скаржник у своїй скарзі зазначив, що лише, 30.11.2021 з постанови про стягнення виконавчого збору від 04.11.2021 у виконавчому провадженні № 62543080 скаржнику стало відомо про відкриття 13.07.2020 Шевченківським ВДВС у м. Запоріжжі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконавчого провадження з виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду Запорізької області №908/2425/19 від 02.07.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття 47310,01 грн. боргу на користь ФК МТМ Шевченківського району.

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 62543080 від 13.07.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття не надсилалась, в зв`язку з чим відповідач як боржник не вважається повідомленою про початок примусового виконання рішення.

Скаржник зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 62543080 від 13.07.2020 р. не надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття до теперішнього часу.

Внаслідок не надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття було позбавлене права на доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження, оскарження рішення державного виконавця, подання клопотань, заперечень у виконавчому провадженні та інших прав передбачених Законом.

Крім того, після проходження процедури касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття виконало рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 у справі № 908/2425/19 добровільно, не в рамках відкритого виконавчого провадження, про яке відповідачу не було відомо.

Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття сплатило борг Концерну «Міські теплові мережі» в розмірі 71 671 грн. 03 коп., що підтверджується платіжним доручення № 1574 від 26.05.2021.

Старший державний виконавець до відзиву не надав документальні докази надсилання боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження, обґрунтовуючи знищенням реєстру поштових відправлень по 2020 рік включно, оскільки строк їх зберігання становить 1 рік.

Окремо, виконавець звернув увагу суду, що відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові № 554/13475/15-ц від 31.07.2019 державний виконавець не може обмежитись лише направленням рекомендованого поштового відправлення з постановою про відкриття, а і пересвідчитись у його отриманні боржником. Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й установити факт її отримання.

Так, за доводами відповідача (скаржника) останній не отримував жодної постанови.

Тоді як орган ДВС наполягає на тому, що постанови в межах виконавчих проваджень були направлені боржнику з дотриманням ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, старшим державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що ним було направлено на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.

У відзиві на скаргу виконавець посилається на п. 9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 за №2274/5.

Однак, відповідно до п. 9.9 вказаного Порядку строк зберігання завершених виконавчих проваджень (3 роки), а не реєстрів поштових відправлень.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України 19.07.2017 № 2302/5 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, тому посилання на нього є безпідставним.

Крім того, факт реєстрації відправлення в журналі виконавчої служби та вихідний номер на який посилається ВДВС не є доказом надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на надані виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження № 62543080, в них відсутні докази надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження № 62543080 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення матеріали виконавчого провадження не містять.

Навіть якщо б постанови про відкриття виконавчого провадження повернулися до виконавчої служби, у зв`язку з неврученням, то вони повинні зберігатися в матеріалах виконавчого провадження.

Отже, боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки постанова від 13.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62543080 не була надіслана боржнику, державний виконавець не вправі був вчиняти виконавчі дії.

Суд зауважує, що старший державний виконавець не надав будь-яких доказів на підтвердження доводів, викладених у відзиві на скаргу.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство, зокрема, «Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому, він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2021 у справі № 905/2999/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи з викладеного, суд визнає доводи скарги обґрунтованими, а бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) протиправною.

Щодо п.3 скарги про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 62543080 щодо наявності доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження № 62543080 та доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження судом розцінено, як клопотання, а не вимога.

Копії матеріалів виконавчого провадження, які були надані скаржником та державним виконавцем були досліджені у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 42,46,119, 232, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття строк для звернення до суду з даною скаргою.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не повідомлення боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-розрібна фірма Взуття, м. Запоріжжя про відкриття виконавчого провадження № 62543080 та не надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В іншій частині відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2022.

Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова