Рішення

від 14.09.2022 по справі 910/18126/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/18126/21За позовом Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк"

до Приватного підприємства "РОЛ"

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "РОЛ" про звернення стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціону) на майно Приватного підприємства "РОЛ", зазначене в договорі застави майна від 31.03.2016 № 02-4/4з-17 та додаткових угодах до нього, а саме: обладнання - вакуумні сушки: Bartoletti Cogomak 5 VacuTouch Iron - 2 шт., ISVE VacuTouch Iron - 1 шт., в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Континент" по договорам кредиту від 02.10.2015 №02-1/3к-49 в сумі 484067,03 доларів США, від 20.01.2016 №02-1/3к-1-16 в сумі 8237074,22 грн, від 16.10.2015 №02-1/3к-51 в сумі 127050,55 Євро, на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Континент" його зобов`язань за договорами кредиту від 02.10.2015 №02-1/3к-49, від 20.01.2016 №02-1/3к-1-16, від 16.10.2015 №02-1/3к-51 та наявністю підстав для звернення стягнення на майно на підставі договору застави майна від 31.03.2016 № 02-4/4з-17.

Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.12.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 15.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.01.2022.

Підготовче засіданні 27.01.2022 не відбулось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 сторін повідомлено про підготовче засідання призначене на 03.03.2022.

18.02.2022 від Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", до клопотання не долучено докази надсилання учасникам справи.

Ухвалою від 21.02.2022 відмовлено Акціонерному товариству "Комерційний інвестиційний банк" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 03.03.2022 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Підготовче засідання 03.03.2022 не відбулось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 сторін повідомлено про призначення підготовчого засідання на 29.08.2022.

23.08.2022 від Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" від 23.08.2022 № 02-93/6-157 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою від 26.08.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.08.2022 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

Про розгляд справи, відповідач повідомлявся ухвалами суду, направлені за адресою його місцезнаходження. Відправлення були повернуті відділенням поштового зв`язку, оскільки, адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки поштові відправлення, якими відповідачу направлялись ухвали суду, були повернуті з відміткою про відсутність відповідача за адресою його місцезнаходження, а відповідач не повідомив суд про зміну його адреси, ухвали суду вважаються врученими, а відповідач належним чином повідомленим про розгляд справи.

08.09.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи.

14.09.2022 на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання 15.09.2022 представники сторін не з`явились, були повідомлені про розгляд справи належним чином. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" як кредитор та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Континент" як позичальник уклали договір кредиту № 02-1/3к-49, відповідно до п. 1.1 якого узгодили, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 496000,00 дол. США зі сплатою 10 % річних та строком від 02.10.2015 до 01.10.2016.

Протягом 2016-2017рр. сторони уклали до кредитного договору № 02-1/3к-49 додаткові угоди №№ 1-8, за змістом яких були внесені зміни до умов договору, відповідно до яких сторони узгодили відкриття банком кредитної лінії позичальнику з максимальним лімітом заборгованості в сумі 400055,43 дол. США зі сплатою 7 % річних та строком користування кредитними коштами від 29.09.2017 до 28.09.2018.

16.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" як кредитор та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Континент" як позичальник уклали договір кредиту № 02-1/3к-51 відповідно до п. 1.1 якого узгодили, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 115000,00 євро зі сплатою 9 % річних та строком від 16.10.2015 до 15.10.2016.

Протягом 2016-2017 років сторони уклали до кредитного договору № 02-1/3к-51 додаткові угоди №№ 1-8, за змістом яких були внесені зміни до умов договору, відповідно до яких сторони узгодили сплату 7 % річних за користування кредитом та строк користування кредитними коштами до 11.10.2018.

20.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк" як кредитор та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Континент" як позичальник уклали договір кредиту № 02-1/3к-1-16, відповідно до п. 1.1 якого узгодили, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 2300000,00 грн зі сплатою 23% річних та строком від 20.01.2016 до 19.01.2017.

Протягом 2016-2018рр. сторони уклали до кредитного договору № 02-1/3к-1-16 додаткові угоди №№ 1-15, за змістом яких були внесені зміни до умов договору, відповідно до яких сторони узгодили відкриття банком кредитної лінії позичальнику з максимальним лімітом заборгованості в сумі 6037000,00 грн. зі сплатою 15,5 % річних та строком користування кредитними коштами від 18.01.2018 до 17.01.2019.

Матеріалами справи підтверджено, що банк, виконав свої зобов`язання за наведеними кредитними договорами, надав ТОВ "Євро Континент" обумовлені договорами суми кредитних коштів. Позичальник протягом встановлених строків користування кредитними коштами не погашав заборгованість по тілу кредитів, частково сплачуючи нараховані за користування кредитними коштами відсотки.

Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/636/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Континент" про стягнення 432739,40 доларів США, 7129118,11 грн, 113578,39 євро було встановлено, що станом на 02.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становила: за договором № 49 - 432739,40 дол. США, включаючи заборгованість по кредиту у сумі 400055,43 дол. США та у сумі 32683,97 дол. США - по відсоткам за користування кредитом), за договором № 51 - 113578,39 євро (в т.ч. заборгованість по кредиту у сумі 105000,00 євро та у сумі 8578,39 євро - по відсоткам за користування кредитом), за договором кредиту № 1-16 - 7129118,11 грн. (в т.ч. заборгованість по кредиту у сумі 6037000,00 грн. та у сумі 1092118,00 грн. - по відсоткам за користування кредитом).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2020 у справі № 907/636/19, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро континент» (89440 с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, мікрорайон Новий, вул. Східна, буд.5, код ЄДРПОУ 37968542) на користь акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (88000, м. Ужгород, Закарпатська область, вул. Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562): -заборгованість за договором кредиту № 02-1/3к-49 від 02.10.15 на суму 432739,40 дол.США (чотириста тридцять дві тисячі сімсот тридцять дев`ять доларів США 40 центів), що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом; -заборгованість за договором кредиту № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 на суму 7129118,11 (сім мільйонів сто двадцять дев`ять тисяч сто вісімнадцять грн. 11 коп.), що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом; -заборгованість за договором кредиту № 02-1/3к-51 від 16.10.15 на суму 113578,39 євро (сто тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім євро 39 євроцентів), що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також у відшкодування судових витрат суму 311918,46 грн. (триста одинадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн. 41 коп.).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини щодо наявності заборгованості та її розміру за кредитними договорами № 02-1/3к-49 від 02.10.15 , № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16, № 02-1/3к-51 від 16.10.15 станом на 02.10.2019 встановлені рішенням суду та не підлягають доказуванню.

31.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" (заставодержатель) та Приватним підприємством "Рол" (заставодавець) укладено договір застави майна № 02-4/4з-17 відповідно до п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 якого цей договір забезпечує виконання зобов`язань, що випливають з

договору кредиту № 02-1/3к-49 від 02.10.15 (а також усіх додаткових правочинів до нього, які можуть бути укладені після закінчення строку дії договору кредиту), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов`язується повернути заставодержателю кредит в розмірі 496000,00 доларів США строком до 01.10.2016, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 23% річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати з погашення забезпеченої заставою вимоги;

Договору кредиту № 02-1/3к-51 від 16.10.15 (а також усіх додаткових правочинів до нього, які можуть бути укладені після закінчення строку дії договору кредиту), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов`язується повернути заставодержателю кредит в розмірі 115000,00 євро строком до 15.10.2016, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 9% річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати з погашення забезпеченої заставою вимоги;

Договором кредиту № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 (а також усіх додаткових правочинів до нього, які можуть бути укладені після закінчення строку дії договору кредиту), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов`язується повернути заставодержателю кредит в розмірі 2300000,00 грн строком до 19.01.2017, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 23% річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати з погашення забезпеченої заставою вимоги.

В період 2016-2018 років сторони уклали ряд додаткових правочинів № № 1-14, якими виклали п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 в наступних редакціях: " договору кредиту № 02-1/3к-49 від 02.10.15 (а також усіх додаткових правочинів до нього, які можуть бути укладені після закінчення строку дії договору кредиту), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов`язується повернути заставодержателю кредит в розмірі 400055,43 доларів США строком до 28.09.2018, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 7% річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати з погашення забезпеченої заставою вимоги;

Договору кредиту № 02-1/3к-51 від 16.10.15 (а також усіх додаткових правочинів до нього, які можуть бути укладені після закінчення строку дії договору кредиту), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов`язується повернути заставодержателю кредит в розмірі 105000,00 євро строком до 11.10.2018, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 7% річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати з погашення забезпеченої заставою вимоги;

Договором кредиту № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 (а також усіх додаткових правочинів до нього, які можуть бути укладені після закінчення строку дії договору кредиту), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов`язується повернути заставодержателю кредит в розмірі 6037000,00 грн строком до 17.01.2019, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 15,5% річних і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту і цим договором, а також інші витрати з погашення забезпеченої заставою вимоги.".

Пунктом 1.2 договору застави сторони визначили, що предметом застави за цим договором є майно заставодавця, а саме обладнання - вакуумні сушки Bartoletti Cogomak 5 VacuTouch Iron - 2 шт., ISVE VacuTouch Iron - 1 шт., яке є в заставодавця, зберігається ним за адресою: 04073, м. Київ, вул. Марко Вовчок, 14 та належить йому на праві власності на момент укладення цього договору.

Згідно п. 1.4 договору застави в редакції додаткового правочину № 11 від 22.09.2017 за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає 16524900,00 грн.

Пунктом 2.1.6 договору застави передбачено, що заставодавець зобов`язаний у випадку виникнення у заставодержателя права звернення на предмет застави, за вимогою останнього, передати у власність заставодержателя предмет застави відповідно до чинного законодавства України

Заставодержатель має право: здійснити реалізацію застави або набути її у власність у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором кредиту або порушення справи про банкрутство заставодавця; набуття права власності на предмет застави, наданий заставодавцем, у разі порушення виконання боржником умов, визначених договорами кредиту; звернути стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань, забезпечених заставою за цим договором, вони не будуть виконані; в тому разі, якщо аукціон по реалізації заставленого майна оголошено таким, що не відбувся, залишити предмет застави за собою без згоди заставодавця за оціночною вартістю (п. 2.4.5-.2.4.8 договору застави).

Згідно п. 4.1 договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за договором кредиту вони не будуть виконані позичальником/заставодавцем повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до договорів кредиту строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків; та /або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій; причому моментом настання заставного випадку вважається наступний день за останнім днем строку, в межах якого позичальник/заставодавець повинні були виконати зазначені обов`язки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 7.1 договору).

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договору.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк кредитування в кредитних договорах було визначено наступним чином: договір № 02-1/3к-49 від 02.10.15 - до 28.09.2018; договір № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 - до 17.01.2019; договір № 02-1/3к-51 від 16.10.15 - до 11.10.2018.

Отже, станом на час розгляду даної справи, строк виконання зобов`язань з повернення кредитів та сплатив відсотків є таким, що настав.

За змістом статті 564 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частинами першою та другою статті 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Чинна редакція ст. 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частин першої та другої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Статтею 28 цього Закону передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Суду не було надано доказів наявності обставин, з якими закон пов`язує припинення застави.

При зверненні з позовом у даній справі позивач вказав про наявність заборгованості за кредитними договорами станом на 28.10.2021 у наступному розмірі:

- кредитний договір № 02-1/3к-49 від 02.10.15 загальна сума боргу 484067,03 долари США, з яких 400055,43 долари США тіло кредиту, 84011,60 доларів США відсотки за користування кредитом;

- кредитний договір № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 загальна сума боргу 8237074,22 грн, з яких 6037000,00 грн тіло кредиту, 2200074,22 грн відсотки за користування кредитом;

- кредитний договір № 02-1/3к-51 від 16.10.15 загальна сума боргу 127050,55 євро, з яких 105000,00 євро тіло кредиту, 22050,55 євро відсотки за користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 03.10.2019 по 28.10.2021 донарахував відсотки за користування кредитними коштами по всіх кредитних договорах.

Строк кредитування в кредитних договорах було визначено наступним чином: договір № 02-1/3к-49 від 02.10.15 - до 28.09.2018; договір № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 - до 17.01.2019; договір № 02-1/3к-51 від 16.10.15 - до 11.10.2018.

Оскільки рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2020 № 907/636/19 розмір відсотків за користування кредитом по всіх 3 договорах був визначений станом на 02.10.2019, тобто після спливу строку кредитування за всіма договорами, відсотки позивачем були донараховані безпідставно. Суд в даному випадку враховує позицію Верховного Суду, відповідно до якої припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

З огляду на вищезазначене, суд приймає розмір заборгованостей за кредитними договорами у розмірі, визначеному рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.10.2020 № 907/636/19: заборгованість за договором кредиту № 02-1/3к-49 від 02.10.15 на суму 432739,40 дол. США, що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом; -заборгованість за договором кредиту № 02-1/3к-1-16 від 20.01.16 на суму 7129118,11 грн, що включає заборгованість по кредиту та заборгованість по відсотках за користування кредитом; -заборгованість за договором кредиту № 02-1/3к-51 від 16.10.15 на суму 113578,39 євро.

Оскільки, доказів припинення застави суду надано не було, а у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням визначених судом сум заборгованості за кредитними договорами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Отже, з урахуванням вище зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Континент» (89440 с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, мікрорайон Новий, вул. Східна, буд.5, код ЄДРПОУ 37968542) по Договору кредиту № 02-1/3к-49 від 02.10.2015 року у сумі 432739,40 (чотириста тридцять дві тисячі сімсот тридцять дев`ять доларів США 40 центів), по Договору № 02-1/3к-1-16 від 20.01.2016 у сумі 7129118,11 (сім мільйонів сто двадцять дев`ять тисяч сто вісімнадцять гривень 11 копійок), по Договору №02-1/3к-51 від 16.10.2015 року у сумі 113578,39 (сто тринадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім Євро 39 центів) на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, будинок 10, ідентифікаційний код 19355562), звернути стягнення шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціону) на майно Приватного підприємства «Рол» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 15, ідентифікаційний код 34415200), зазначене в Договорі застави майна № 02-4/4з-17 від 31.03.2016 року та додаткових угодах до нього, а саме: обладнання - вакуумні сушки Bertoletti Cogomak 5 VacuTouch Iron - 2 штуки; ISVE VacuTouch Iron - 1 штука.

3. В частині звернення стягнення на предмет застави щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Континент» (89440 с. Великі Лази, Ужгородський район, Закарпатська область, мікрорайон Новий, вул. Східна, буд.5, код ЄДРПОУ 37968542) по Договору кредиту № 02-1/3к-49 від 02.10.2015 року у сумі 51327,63 доларів США, по Договору № 02-1/3к-1-16 від 20.01.2016 у сумі 1107956,11 грн, по Договору №02-1/3к-51 від 16.10.2015 року у сумі 13472,16 Євро - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Рол» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 15, ідентифікаційний код 34415200) на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, будинок 10, ідентифікаційний код 19355562), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 (Дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко